Ухвала суду № 140251956, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 вересня 2026 рокуСправа № 160/27686/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 , у якій позивач просить суд cтягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 336 569,26 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі №160/22927/26 без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

25.08.2026 до суду від ОСОБА_1 у справі №160/22927/26 надійшов зустрічний позов до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій ОСОБА_1 просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0542871-2406-0461 від 15.04.2021 на суму 94 402,93 грн; № 0058913-2406 0461 від 02.06.2022 на суму 130 830,00 грн; № 1570713-2413-0461 UA12020010000033698 від 28.06.2024 на суму 54 054,59 грн; №0209144-2412 0461-0А12020010000033698 від 20.03.2025, на суму 57281,74 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості за кодом бюджетної класифікації 18010300 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості) про податковий борг у сумі 336 569, 26 грн, в тому числі: за 2021 рік 94 402,93 грн (податкове повідомлення-рішення №0542871-2406-0461 від 15.04.2021), за 2022 рік 130 830,00 грн (податкове повідомлення-рішення № 0058913-2406 0461 від 02.06.2022); за 2024 рік - 54 054,59 грн (податкового повідомлення рішення №1570713-2413-0461-UA12020010000033698 від 28.06.2024), за 2025 рік 57 281,74 грн (податкове повідомлення-рішення № 0209144-2412-0461 0А12020010000033698 від 20.03.2025).

Ухвалою суду від 07.09.2026 виділено в самостійне провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

За наслідком автоматизованого розподілу матеріалам за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії присвоєно №160/27686/26 та передано для розгляду судді Бондар М.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 у справі №160/27686/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду: документу про сплату судового збору в сумі 3993,60 грн; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та доказами на їх підтвердження.

25.09.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та копія квитанції про сплату судового збору у розмірі 3993,60 грн.

В обгрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що у цій справі поведінка ОСОБА_1 не свідчить про тривалу бездіяльність, байдужість до своїх прав чи свідоме невикористання права на судовий захист. На момент, коли позивачу стало відомо про існування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2021, 02.06.2022 та 28.06.2024, питання щодо можливості примусового стягнення визначених ними сум уже було передано самим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на вирішення суду в межах справи№160/34531/24. Саме контролюючий орган звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 279 287,52 грн, сформованого на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень. Отримавши інформацію про заявлені до нього вимоги, ОСОБА_1 не залишив їх без реагування, а вступив у судовий процес та реалізував право на судовий захист шляхом подання відзиву, у якому заперечував, зокрема, наявність узгодженого податкового боргу та правові підстави для його стягнення. Отже, з моменту, коли позивачу стало відомо про спірні грошові зобов`язання,

він не залишався пасивним, а здійснював судовий захист від примусового стягнення саме тих сум, які були сформовані на підставі спірних податкових повідомлень-рішень. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №160/34531/24 у задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026. При цьому підставою для відмови у стягненні стало недотримання контролюючим органом установленого Податковим кодексом України порядку погашення податкового боргу, зокрема неналежне направлення податкової вимоги. Після завершення апеляційного перегляду та набрання законної сили рішенням про відмову у стягненні позивач мав обґрунтовані підстави насамперед з`ясувати, які правові наслідки такого рішення контролюючий орган застосує до

відомостей інтегрованої картки платника. Саме з цією метою представник ОСОБА_1 08.07.2026 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо подальшого обліку сум, визначених відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.

ГУ ДПС отримало звернення 15.07.2026 за вх. №89587/6 та за результатами його розгляду повідомило про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, продовжуючи вважати відповідні грошові зобов`язання чинними й узгодженими. Крім того, у 2026 році контролюючий орган повторно звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, до складу якого включені суми, сформовані на підставі цих самих податкових повідомлень-рішень. Саме в межах справи №160/22927/26 ОСОБА_1 24.08.2026 звернувся із зустрічним позовом про безпосереднє оскарження податкових повідомлень-рішень, який у подальшому виділено в окреме провадження. Позивач фактично безперервно вчиняв активні дії, спрямовані на захист від негативних майнових наслідків відповідних грошових зобов`язань: спочатку у судовому провадженні, ініційованому самим контролюючим органом; після остаточного завершення цього провадження шляхом звернення до контролюючого органу з метою усунення подальшого обліку боргу; після отримання негативної відповіді та повторного звернення ГУ ДПС до суду із позовом про стягнення шляхом безпосереднього оскарження податкових повідомлень-рішень. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 20.03.2025 представник позивача зазначив, що воно не було складовою податкового боргу, який був предметом розгляду справи №160/34531/24. Як установлено в ухвалі суду від 14.09.2026, податкове повідомлення-рішення від 20.03.2025 направлялося на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, проте фактично йому не вручено та повернуто контролюючому органу із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Разом з тим висновок про те, що позивач «не міг не знати» про існування саме цього податкового повідомлення-рішення лише через те, що податок на нерухоме майно обчислюється щорічно, не враховує зміст критерію «повинна була дізнатися», закріпленого частиною другою статті 122 КАС України. Сам по собі факт обізнаності особи про те, що вона є платником певного податку і що такий податок нараховується щорічно, не свідчить про обізнаність із фактом прийняття конкретного індивідуального акта, датою його прийняття, сумою визначеного ним зобов`язання та змістом підстав такого нарахування. Натомість це податкове повідомлення-рішення було включене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суми податкового боргу, заявленого до стягнення у справі №160/22927/26, провадження в якій відкрито 04.08.2026.

Розглянувши наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду аргументи представника позивача, суд зазначає таке.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішення цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними та об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо йому не заважало звернутися до суду, але він цього не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.

Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їхня юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.06.2024 у справі № 640/15612/22.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його пасивною поведінкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.07.2024 у справі № 480/6083/23

Питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).

Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.

Небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежала від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на думку позивача, прав у судовому порядку.

Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 140/9165/23.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду гарантія стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оцінним і залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Тому поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.06.2021 у справі № 160/6700/19.

Застосовуючи вказані висновки до обставин цієї справи, суд констатує, що про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (№0542871-2406-0461 від 15.04.2021 на суму 94402,93 грн, №0058913-2406-0461 від 02.06.2022 на суму 130830,00 грн та №1570731-2413-0461-UA12020010000033698 від 28.06.2024 на суму 54054,59 грн) позивачу було відомо принаймні ще під час розгляду справи №160/34531/24 в суді першої інстанції, в межах якої ОСОБА_1 ще 28.03.2025 подав відзив на позовну заяву.

Та обставина, що ОСОБА_1 вступив у судовий процес та реалізував право на судовий захист у справі №160/34531/24 шляхом подання відзиву, у якому заперечував, зокрема, наявність узгодженого податкового боргу та правові підстави для його стягнення не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Зі змісту заяви представника позивача випливає, що після набрання законної сили 12.01.2026 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №160/34531/24, яким у задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу відмовлено, представник ОСОБА_1 08.07.2026 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо подальшого обліку сум, визначених відповідними податковими повідомленнями-рішеннями; ГУ ДПС отримало звернення 15.07.2026 за вх. №89587/6 та за результатами його розгляду повідомило про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що звернення представника позивача до ГУ ДПС у Дніпропетровській області через півтора роки після обізнаності про наявність податкових повідомлень-рішень (№0542871-2406-0461 від 15.04.2021 на суму 94402,93 грн, №0058913-2406-0461 від 02.06.2022 на суму 130830,00 грн та №1570731-2413-0461-UA12020010000033698 від 28.06.2024 на суму 54054,59 грн) з запитом про їх чинність не впливає на обчислення строків звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з позовом про скасування повідомлень-рішень (№0542871-2406-0461 від 15.04.2021 на суму 94402,93 грн, №0058913-2406-0461 від 02.06.2022 на суму 130830,00 грн та №1570731-2413-0461-UA12020010000033698 від 28.06.2024 на суму 54054,59 грн) з часу подання 28.03.2025 відзиву на позовну заяву №160/34531/24 до дати подання 25.08.2026 позову про скасування податкових повідомлень-рішень, позивачем до суду не надано.

За таких обставин суд критично оцінює доводи представника позивача, що позивач фактично безперервно вчиняв активні дії, спрямовані на захист від негативних майнових наслідків відповідних грошових зобов`язань: спочатку у судовому провадженні, ініційованому самим контролюючим органом; після остаточного завершення цього провадження шляхом звернення до контролюючого органу з метою усунення подальшого обліку боргу; після отримання негативної відповіді та повторного звернення ГУ ДПС до суду із позовом про стягнення шляхом безпосереднього оскарження податкових повідомлень-рішень.

Отже, наведені представником позивача обставини пропуску строку звернення до суду не можуть вважатися поважними, оскільки вони: безпосередньо не унеможливлювали та не ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій щодо звернення до суду у визначений законом строк; об`єктивно не заважали волі позивача на поновлення порушеного права шляхом звернення до суду; не підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

В частині доводів представника позивача щодо податкового повідомлення-рішення № 0209144-2412-0461 0А12020010000033698 від 20.03.2025, суд зазначає таке.

Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Тобто початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 520/11623/19.

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача, що висновок про те, що позивач «не міг не знати» про існування саме цього податкового повідомлення-рішення лише через те, що податок на нерухоме майно обчислюється щорічно, не враховує зміст критерію «повинна була дізнатися», закріпленого частиною другою статті 122 КАС України.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Враховуючи вказану норму та провадження в адміністративній справі №160/34531/24, ОСОБА_1 був обізнаний, що є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується платниками податку щорічно на підставі податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, ОСОБА_1 повинен був знати про те, що і за 2024 рік Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до 01.07.2025 буде винесено відповідне податкове повідомлення-рішення, яким буде визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно.

Пасивна поведінка позивача, яка полягає у неотриманні поштової кореспонденції у відділенні «УКРПОШТА», не вчиненні жодних дії щодо з`ясування суми податку на нерухоме майно, яка визначена позивачу за 2024 рік свідчить про порушення позивачем строку звернення до суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення№ 0209144-2412-0461 0А12020010000033698 від 20.03.2025 за відсутності поважних причин.

З огляду на зазначене, позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви представника позивача про поновленні строку звернення до суду та повернення позовної заяви як в частині позовних вимог про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень, так і в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії, які є похідними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії відмовити

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статті 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар