Рішення № 140251802, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/19405/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.06.2026 року № 262840029617 про відмову їй у призначенні пенсії за вислугу років;

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не визначення та незарахування їй до спеціального стажу творчої діяльності на посадах артистки / актриси драматичного театру, що дають право на пенсію за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати їй до спеціального стажу творчої діяльності, що дає право на пенсію за вислугу років як артистці театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, періоди роботи артисткою / актрисою драматичного театру, підтверджені трудовою книжкою, відомостями Реєстру застрахованих осіб та довідками роботодавців, зокрема періоди з 01.08.1987 року по 05.09.1991 року, з 17.09.1991 року по 30.09.1996 року, з 01.10.1996 року по 15.12.2019 року, а також інші підтверджені періоди творчої роботи на сцені;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області призначити їй пенсію за вислугу років як артистці театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини четвертої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Переліку, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 року № 583, з 23.06.2026 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в м.Києві здійснити виплату призначеної їй пенсії за вислугу років та виплатити заборгованість з 23.06.2026 року з урахуванням фактично виплачених сум, якщо такі були.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23.06.2026 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років як артистці драматичного театру, однак рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 262840029617 їй було відмовлено. Підставою відмови визначено те, що посада «артист драматичного театру» не передбачена відповідним Переліком, а стаж творчої діяльності позивачем не визначено. Крім того, до її страхового стажу не зараховано період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 30.09.1996. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки фактично працювала на сцені артисткою драми, а різниця у формулюванні назви посади не змінює характеру її роботи. На підтвердження спеціального стажу вона посилається на записи трудової книжки та на відомості Реєстру застрахованих осіб та довідки роботодавців. За її доводами, періоди роботи в Новосибірському театрі з 01.08.1987 по 05.09.1991 та в театрі імені Лесі Українки з 01.10.1996 по 15.12.2019 сукупно перевищують необхідні 25 років творчої роботи, навіть без урахування іншого спірного періоду роботи в рф. Позивач також зазначає, що припинення дії міжнародної угоди у сфері пенсійного забезпечення не є підставою для неврахування періоду роботи, набутого до такого припинення. Оскільки на дату звернення вона не працювала на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, позивач просить скасувати рішення про відмову та призначити їй пенсію з 23.06.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідачів надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

Від відповідача-1 до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідачам позов з додатками та зазначена ухвала суду доставлені до їх електронного кабінету 07.07.2026 року та 17.07.2026 року, що підтверджується відповідними довідками наявними в матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідачі до теперішнього часу на адресу суду не надіслали.

Згідно із ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.06.2026 звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності заява позивача від 23.06.2026 року щодо призначення пенсії була розглянута Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням відповідача-2 від 30.06.2026 № 262840029617 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. У рішенні зазначено, що стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, не визначено, оскільки посада «артист драматичного театру» не передбачена Переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 30.09.1996 у російській федерації у зв`язку з припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55 цього Закону.

Відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції Закону №911-VIII, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п`ятим пункту «е» цієї статті.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ і Законом №911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пункті «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3 частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ та Законом №911-VIII.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 23.06.2026, тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019, у спірних правовідносинах мають бути застосовані положення пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою КМУ від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено, зокрема, Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку (далі - Перелік).

Так, згідно із пунктом 1 Переліку право на пенсію за вислугу років за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років, мають артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігуристи, еквілібристи, балансери, акробати, наїзники, дресирувальники диких звірів, борці, клоуни (коверні), які виконують номери жанрів циркового мистецтва, що дають право на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути - артисти всіх найменувань.

За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2024 року у справі № 500/5342/21, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження спеціального стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Як видно з матеріалів справи, позивач 23.06.2026 звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.06.2026 №262840029617 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. У рішенні зазначено, що стаж творчої діяльності, який дає право на таку пенсію, не визначено, оскільки посада «артист драматичного театру» не передбачена відповідним Переліком. Також до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 30.09.1996.

У межах цієї справи позивач оскаржує зазначене рішення та незарахування періодів її роботи артисткою (актрисою) драматичного театру до спеціального стажу творчої діяльності. Окремо вона не погоджується з неврахуванням періоду роботи з 01.01.1992 по 30.09.1996 до страхового стажу.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача, в ній містяться записи про її роботу на посадах артистки драматичного театру, а саме:

- з 01.08.1987 по 05.09.1991 - Новосибірський державний драматичний театр «Красний факел», артистка 2-ї категорії, (з 01.01.1988) - артистка 1-і категорії;

- з 17.09.1991 по 30.09.1996 - Академічний Большой драматичний театр ім. М. Горького, артистка драми на умовах трудового договору;

- з 01.10.1996 по 15.12.2019 - Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки / Національний академічний драматичний театр ім. Лесі Українки: артистка І категорії, артистка драми І категорії, артистка драми вищої категорії.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як зазначає Верховний Суд у постановах від 25.04.2019 у справі №336/6112/16-а та від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне тільки за відсутності трудової книжки, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Крім того, роботу позивача в театрі імені Лесі Українки підтверджують довідка ДП «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки» від 08.06.2026 № 30, особові картки працівника та кадрові документи. Зазначені документи містять відомості про її роботу на посадах артистки (актриси) драматичного театру та сценічний характер виконуваної роботи.

Згідно із довідкою цього підприємства від 08.06.2026 № 31, Київському державному академічному російському драматичному театру імені Лесі Українки Указом Президента України від 11.10.1994 № 587/94 присвоєно статус національного. У 2022 році підприємство перейменовано на ДП «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки».

Суд зазначає, що записи трудової книжки в частині спірних періодів оформлені відповідно до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийняття на роботу та звільнення, завірені підписом уповноважених осіб та печаткою підприємства.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості.

В оскаржуваному рішенні від 30.06.2026 № 262840029617 пенсійний орган зазначив, що стаж творчої діяльності позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, не визначено, оскільки посада «артист драматичного театру» не передбачена Переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ст.51 Закону № 1788-ХІІ окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, встановлюються пенсії за вислугу років.

Право на пенсію за вислугу років мають деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55 (ст.52 Закону № 1788-ХІІ).

На підставі пункту "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.

Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583. Постановою КМУ від 14.03.2018 № 161 підпункт «а» пункту 4 цього Переліку викладено в редакції, згідно з якою артисти драми, а також артисти оркестру, які грають на духових інструментах, мають право на пенсію за вислугу років за наявності стажу творчої роботи на сцені на відповідних посадах не менше 25 років.

Отже, посада артиста драми прямо передбачена підпунктом «а» пункту 4 Переліку. Саме по собі зазначення в документах позивача назви посади «артистка драматичного театру» не є підставою для висновку, що її робота не належить до передбаченої Переліком творчої діяльності. Для вирішення цього питання необхідно оцінити відомості про займані нею посади та характер роботи на сцені.

Отже, посади артистки (актриси) драматичного театру, на яких працювала позивач, за характером виконуваної сценічної роботи належать до передбаченої підпунктом «а» пункту 4 Переліку посади артиста драми.

Щодо посилань відповідача-2 на те, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях цих держав лише по 31.12.1991, суд зазначає на таке.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 "Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м.Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Разом з тим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож позиція відповідача-2 суперечить принципу верховенства права.

Припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови УМУ від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.

За таких обставин, оскільки право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов`язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у спірні періоди роботи позивача в російській федерації (що підтверджено записами трудової книжки) вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у періодах роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не має нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.

Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.06.2026 № 262840029617 страховий стаж позивача складає 32 роки 5 місяців 13 днів.

Отже, з огляду на положення пп."б п.4 Переліку посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 583, позивач має достатній стаж творчої роботи на сцені.

З огляду на викладене, висновок відповідача-2 про те, що посада «артист драматичного театру» не передбачена Переліком, є помилковим. Відповідно, відмова у визначенні та зарахуванні до спеціального стажу позивача періодів її творчої роботи на сцені з цієї підстави є протиправною.

Крім того, на момент звернення позивача до відповідача-2 із заявою про перерахунок та виплату пенсії були наявні усі підстави для зарахування до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 30.09.1996 на території російської федерації, а тому, з огляду на викладене, пенсійним органом протиправно не зараховано до стажу позивача вказані періоди.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права суд дійшов висновку, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області безпідставно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, пославшись на відсутність посади «артист драматичного театру» в Переліку. Відтак рішення від 30.06.2026 № 262840029617 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно заявлених позовних вимог про зобов`язання відовідача-2 призначити позивачу пенсію за вислугу років, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У цій справі заяву позивача від 23.06.2026 розглянуло Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, яке прийняло рішення від 30.06.2026 № 262840029617 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

Так, пенсійний орган не визначив спеціального стажу позивача, оскільки вважав, що посада «артист драматичного театру» не передбачена Переліком. Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період її роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 30.09.1996.

Таким чином, суд дійшов висновку про помилковість висновку відповідача-2 щодо відсутності посади позивача в Переліку. Водночас пенсійний орган не здійснив повного визначення тривалості її спеціального стажу та має оцінити подані нею документи щодо всіх заявлених періодів роботи, зокрема спірного періоду роботи в рф, з урахуванням правової оцінки суду.

За таких обставин належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2026 про призначення пенсії за вислугу років, визначити її спеціальний та страховий стаж і прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Вимога про безпосереднє зобов`язання призначити пенсію задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ПФУ в м.Києві здійснити виплату позивачу пенсії за вислугу років та виплатити заборгованість з 23.06.2026 з урахуванням фактично виплачених сум, суд зазначає, що рішення про призначення їй такої пенсії наразі не прийнято. Питання щодо її виплати та наявності заборгованості може виникнути після повторного розгляду заяви позивача і прийняття пенсійним органом відповідного рішення. Тому зазначена позовна вимога є передчасною та задоволенню також не підлягає.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 532,48 грн (1 064,96 грн : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.06.2026 року № 262840029617 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу творчої роботи на сцені, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи артисткою (актрисою) драматичного театру з 01.08.1987 р. по 05.09.1991 р., з 17.09.1991 р. по 30.09.1996 р. та з 01.10.1996 р. по 15.12.2019 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 р. по 30.09.1996 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2026 року про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26 ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма