Рішення № 140251633, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/1792/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050033770 від 22.12.2025 в частині незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1988 по 31.12.1995 працівником колгоспу імені Шевченка (колгоспу імені Петровського) Царичанського району Дніпропетровської області на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1983 року та архівних довідок №593 від 29.07.2025 та №868 від 24.10.2025 призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.04.1988 по 31.12.1995 працівником колгоспу імені Шевченка (колгоспу імені Петровського) Царичанського району Дніпропетровської області на підставі записів трудової книжці серії НОМЕР_2 від 03 серпня 1983 року та архівних довідок №593 від 29.07.2025 та №868 від 24.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач указує, що 14.12.2025 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 19 років 11 місяців 7 днів. За результатом розгляду поданих документів до розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі відповідно до архівних довідок №593 від 29.07.2025 та №868 від 24.10.2025, оскільки прізвище, ім`я, по батькові не відповідає паспортним даним заявника. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає, що зазначені періоди роботи підтверджені записами в її трудовій книжці, тому вважає, що вони мають бути зараховані до її страхового стажу. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/1792/26 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому він указує, що позовні вимоги не визнає. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки. Страховий стаж позивача становить 19 років 11 місяців 7 днів, стаж для права становить 21 рік 9 місяців 17 днів. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 02.04.1988 по 11.05.1995 на підставі записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03 серпня 1983 року та архівних довідок № 593 від 29.07.2025 та №868 від 24.10.2025, відповідач вказує, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 наявні помилки в заповненні трудової книжки, а саме записи про трудову діяльність у колгоспі не містять підстав із зазначенням номеру та дати документа. Щодо позовних вимог про зарахування до стажу позивача періоду роботи з 12.05.1995 по 31.12.1995, відповідач зазначає, що в цій частині позовні вимоги є безпідставними, оскільки вказаний період був зарахований до страхового стажу позивача. На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.

Витребувані судом документи були надані відповідачем разом з відзивом на позов.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.12.2025 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) від 22.12.2025 №047050033770 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

У рішенні, з-поміж іншого, зазначено про таке.

Прізвище, ім`я, по батькові заявниці ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення засобами веб-порталу до територіальних органів Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) 14.12.2025.

Необхідний страховий стаж відповідно частини 1 статті 26 Закону України №1058 з 1 січня 2025 року по 31.12.2025 після досягнення 60 років становить 32 роки.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року страхового стажу, передбаченими частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року від 25 років.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.2019 року страхового стажу, передбаченими частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком, мають особи після досягнення років за наявності страхового стажу, зокрема починаючи з 1 січня 2030 року від 15 років.

Пенсійний вік становить 60 років.

Необхідний страховий стаж становить 32 роки.

Вік заявниці - 60 років 2 місяці.

Страховий стаж особи становить 19 років 11 місяців 7 днів, стаж для права становить 21 рік 9 місяців 17 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До страхового стажу не зараховано період роботи згідно архівної довідки від 29.07.2025 №593 та від 24.10.2025 №868, оскільки ПІБ не відповідає паспортним даним заявника;

- з 01.01.2009 по 30.06.2010, оскільки за даний період відсутня сплата страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- період трудової діяльності в Республіці Польща, складених іноземною мовою (належним чином посвідчений переклад не надано), оскільки не долучено формуляр про період роботи у вищевказаній країні для зарахування даного періоду роботи для визначення права на призначення пенсії. Відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польщі, про соціальне забезпечення від 18.05.2012, стаж набутий на території Польщі, враховується до страхового стажу для визначення права за умови підтвердження його формуляром, виданим компетентним органом Республіки Польща.

Не погоджуючись з рішенням органів пенсійного фонду в частині незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1988 по 31.12.1995 працівником колгоспу імені Шевченка (колгоспу імені Петровського) Царичанського району Дніпропетровської області, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (ч. 1 ст. 26).

Як видно з паспорта ОСОБА_1 , вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, 60-ти років позивач досягла 01.10.2025, тому для призначення пенсії за віком позивач повинна мати 32 роки страхового стажу.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV).

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку № 637).

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).

Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 03.08.1983 містить, з-поміж інших, такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):

02.04.1988 Принята в члены колхоза им. Шевченко Царичанского района Днепропетровской области.

07.03.1989 В связи с реорганизацией колхоза им. Шевченко принята в члены колхоза им. Петровского Царичанского района Днепропетровской области.

22.06.1999 Уволена с членов колхоза им. Петровского по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию.

При цьому, записи у цій трудовій книжці свідчать, що позивач виконував норму з відпрацьованих вихододнів у період з 1988 року по 1999 рік, виняток становить лише 1995 рік (з прийнятих 240 вихододнів відпрацьовано 116).

Таким чином, згідно із записами у трудовій книжці позивач з 02.04.1988 по 22.06.1999 працювала у колгоспі ім. Шевченка (перейменованого на колгосп ім. Петровського) Царичанського району Дніпропетровської області.

Робота позивача в колгоспі імені Шевченка (ім. Петровського) з 1988 по 1995 роки підтверджується також архівною довідкою №593 від 29.07.2025, наявною у матеріалах справи.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи в колгоспі імені Шевченка (колгоспі імені Петровського) Царичанського району Дніпропетровської області з 02.04.1988 по 31.12.1995.

У свою чергу, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує, що період роботи відповідно до архівних довідок від 29.07.2025 №593 та від 24.10.2025 №868 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки ПІБ не відповідає паспортним даним заявника.

З цього приводу суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (розділ «Загальні положення» Порядку №637)

Як видно із трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 03.08.1983, спірний період роботи позивача у колгоспі імені Шевченка (імені Петровського) повністю підтверджується записами у цій трудовій книжці.

Із наявного в матеріалах пенсійної справи розрахунку стажу позивача (Форма РС-право) вбачається, що період роботи позивача в колгоспі з 12.05.1995 по 22.06.1999 зараховано відповідачем до її страхового стажу. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі із 12.05.1995 по 31.12.1995, який є частиною спірного періоду у цій справі.

Таким чином, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає період її роботи у колгоспі імені Шевченка (імені Петровського) з 02.04.1988 по 11.05.1995.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1988 по 31.12.1995 працівником колгоспу імені Шевченка (колгоспу імені Петровського) Царичанського району Дніпропетровської області прийнято органами пенсійного фонду без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відповідно рішення у вказаній частині є протиправним і таким, що підлягає скасуванню у цій частині.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.

З огляду на положення ст.139 КАС України, а також часткове задоволення позовної заяви, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 887,47 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасуванні рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050033770 від 22.12.2025 в частині незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02.04.1988 по 11.05.1995.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.04.1988 по 11.05.1995.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя Н.В. Кучугурна