Рішення № 140251436, 17.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

17 вересня 2026 р. Справа № 120/4536/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

за участі секретаря судового засідання: Боднарчук Л.А.,

представника позивача: Шишканова О.А.,

представника відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Овал»

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВАЛ» (далі ТОВ «ОВАЛ», Товариство, позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2026 №0014380701, №0014420701, №0014390701 та №0014410701.

Позов мотивований тим, що висновки документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОВАЛ» не відповідають фактичним обставинам його господарської діяльності, ґрунтуються на припущеннях щодо діяльності контрагентів, формальній оцінці окремих первинних документів та суб`єктивній оцінці контролюючим органом економічної доцільності господарських рішень позивача.

Спірним є те що, по-перше, господарських операцій ТОВ «ОВАЛ» з ПП «Тернопільське-Агро» щодо придбання пшениці врожаю 2024 року та, по-друге, правовідносин з АТ «ЗНВКІФ «АСПЕКТ ІНВЕСТ» щодо залучення позикових коштів та відображення у бухгалтерському і податковому обліку процентів за користування ними.

Ухвалою від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.05.2026.

23.04.2026 ГУ ДПС у Вінницькій області подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач вважає, що надані позивачем документи не спростовують висновків перевірки. Щодо ПП «Тернопільське-Агро» контролюючий орган посилається, зокрема, на відсутність у контрагента достатніх трудових ресурсів, недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, податкову інформацію щодо постачальника та ланцюга походження продукції, а також ненадання частини документів безпосередньо під час проведення перевірки.

Щодо АТ «ЗНВКІФ «АСПЕКТ ІНВЕСТ» відповідач вважає економічно необґрунтованим залучення позивачем коштів під значні проценти за наявності власних фінансових ресурсів та дебіторської заборгованості.

28.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із доводами податкового органу.

Ухвалою від 13.05.2026 допущено участь представника позивача у підготовчому засіданні по справі №120/4536/26 18.05.2026, та у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Протокольною ухвалою суду від 18.05.2026, із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті. Наступне судове засідання призначено на 03.06.2026.

Ухвалою від 01.06.2026 допущено участь представника позивача у засіданні по справі №120/4536/26 03.06.2026 о 10:00, та у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

В судовому засіданні 03.06.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 09.06.2026.

В судовому засіданні 09.06.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 23.06.2026.

23.06.2026 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання відбудеться 30.06.2026.

В судовому засіданні 30.06.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 05.08.2026.

В судовому засіданні 05.08.2026 оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 09.09.2026.

В судовому засіданні 09.09.2026 позивач просив задовольнити позов, а відповідач в свою чергу просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд оголошує про перехід до стадії прийняття судового рішення. Проголошення судового рішення відбудеться 17.09.2026.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку аргументам сторін, суд встановив наступне.

ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ОВАЛ» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.03.2025.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2025 №27324/02-32-07-01/32537732, яким встановлено наступні порушення:

-пп. 14.1.36 п. 14.1., пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 44.1. ст 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010, ст. 1 р І, ст. 4, п. 1,2,5 ст. 9 р. ІІІ, п. 11 ст. 11 р. IV Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, п. 8 р. ІІ, п.п. 3, 6 р. ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, п. 5 п. 21 Національного положення України 29.11.99 №290, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5, 6, 7 пп 9.4 п. 9 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.20222 за №27/4248, п. 1.2, р. І, п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 р. ІІ Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого у Мін`юсті України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження нарахування податку на прибуток на загальну суму 2724366, у тому числі, по періодах: за 2019 - 529617 грн., за 2020 - 772022 грн., за 2021 - 788384 грн., за 2022 - 634343 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток з 1 квартал 2025 року в сумі 7918246 грн.

- п. 44.1 ст 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість до сплати всього у сумі 782374 грн., у тому числі за березень 2025 на суму 782374 грн. та завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за березень 2025 року на суму 379550 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області 19.01.2026 прийнято:

-податкове повідомлення-рішення №0014380701 форми «Р», яким ТОВ «ОВАЛ» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 977 968 грн., у тому числі 782 374 грн. основного платежу та 195 594 грн. штрафних санкцій;

-податкове повідомлення-рішення №0014420701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 3 795 950 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0014390701 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3 212 452 грн., у тому числі 2 724 366 грн. основного платежу та 488 086 грн. штрафних санкцій;

-податкове повідомлення-рішення №0014410701, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7 918 246 грн.

ТОВ «ОВАЛ» скористалось процедурою адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС України від 23.03.2026 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані ППР без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність пов`язується з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг і спрямованістю такої діяльності на отримання доходу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття податкового кредиту. За підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачанням товарів є передача права на розпоряджання товарами як власник.

Підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає поняття розумної економічної причини (ділової мети).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено обов`язок платників вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших передбачених законодавством документів.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток використовуються дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено обов`язок платника після початку перевірки надати посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. На взаємозв`язок цієї норми з пунктами 44.1 і 44.6 ПК України звертав увагу Верховний Суд.

За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція є дією або подією, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом частин першої і другої статті 9 Закону № 996-XIV для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, юридично значимою для цілей оподаткування є реально здійснена господарська операція, яка спричиняє рух активів, зміну зобов`язань чи власного капіталу та відповідає економічному змісту, відображеному у первинних документах.

Такий підхід узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №160/3364/19: право на податкові наслідки виникає у зв`язку з реальною господарською операцією, яка пов`язана з рухом активів і підтверджена належними первинними документами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ОВАЛ» та ПП «Тернопільське-Агро» укладено договір поставки №1 від 07.01.2025.

За умовами договору постачальник зобов`язався передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію, а позивач прийняти та оплатити товар.

Предметом фактичної поставки була пшениця українського походження врожаю 2024 року.

На виконання договору оформлено, зокрема: видаткову накладну №1 від 08.01.2025 на суму 3 292 383,38 грн., у тому числі ПДВ 404 327,78 грн.; видаткову накладну №2 від 09.01.2025 на суму 2 794 982,00 грн., у тому числі ПДВ 342 243,40 грн.; видаткову накладну №3 від 10.01.2025 на суму 2 311 612,20 грн, у тому числі ПДВ 283 882,20 грн; видаткову накладну №4 від 11.01.2025 на суму 637 812,08 грн, у тому числі ПДВ 77 101,08 грн.

Таким чином, лише за наведеними чотирма видатковими накладними документально оформлено послідовні поставки пшениці протягом 08 11 січня 2025 року загальною вартістю 9 036 789,66 грн.

При цьому суд звертає увагу, що операція не підтверджується виключно зазначеними видатковими накладними.

За поставками складались відповідні податкові накладні, відомості про які наведені в матеріалах справи, зокрема №3048459, №3094883, №3094850, №3094858, №3094854, №3094897.

Оцінюючи зазначені документи, суд не виходить із того, що сам факт реєстрації податкової накладної безумовно підтверджує реальність господарської операції.

Водночас у цій справі податкові накладні становлять лише один із елементів доказової сукупності.

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортні накладні №1 16, №18 60, складені в межах виконання поставок у січні 2025 року. Крім того, фактичне надходження зерна підтверджується реєстрами ТТН №3 від 08.01.2025, №5 від 09.01.2025, №7 від 10.01.2025 та №9 від 11.01.2025 на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком.

Факт приймання зерна підтверджувався також реєстрами ТТН на прийняте зерно за 08.01.2025, 09.01.2025, 10.01.2025 та 11.01.2025, які містять відомості про прийняті партії та показники їх якості.

Отже, документи щодо перевезення кореспондують за часом із видатковими накладними: поставка за ними здійснювалась послідовно протягом 08 11 січня 2025 року. При цьому відповідні документи створювалися не лише самим позивачем та постачальником, а й іншими учасниками фізичного переміщення і приймання продукції. Це є істотною обставиною при оцінці їх доказового значення.

Відповідач посилається на недоліки окремих товарно-транспортних накладних.

Суд погоджується, що транспортна документація підлягає оцінці при встановленні фактичного руху товару, а істотні суперечності у ній не можуть бути проігноровані.

Разом з тим предметом спірної операції між ТОВ «ОВАЛ» та ПП «Тернопільське-Агро» є поставка товару, а не надання транспортної послуги. Тому дефект окремого реквізиту ТТН не є самостійною та достатньою підставою для висновку про фізичну відсутність товару, якщо його переміщення і подальше використання підтверджуються сукупністю інших доказів.

У цій справі ТТН кореспондують із видатковими накладними, реєстрами приймання зерна, документами щодо якості продукції та документами її подальшої реалізації. Відтак недоліки окремих транспортних документів повинні оцінюватися в контексті всієї доказової сукупності, а не ізольовано.

Одним із ключових аргументів відповідача є неможливість підтвердження походження всієї поставленої пшениці та недостатність матеріально-технічних і трудових ресурсів ПП «Тернопільське-Агро».

В підтвердження реальності господарської операції між Позивачем і ПП «Тернопільське-Агро» щодо поставки пшениці в кількості 1 003 580 кг позивачем надано у якості доказу Податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи ПП «Тернопільське-Агро» на 2024р., подану 15.02.2024р., з квитанцією №2 про отримання декларації податковим органом. З Податкової декларації вбачається, що: під урожай 2024р. ПП «Тернопільське-Агро» засівало 117 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зі складом угідь рілля, про що проінформувало податковий орган; земельні ділянки ПП «Тернопільське-Агро» розташовані на території Микулинецької територіальної громади Тернопільської області (код КАТОТГ UA 61040290000047781); ПП «Тернопільське-Агро» самостійно задекларувало загальні податкові зобов`язання з єдиного податку в сумі 99202,60 грн. (рядок 5 Розрахункової частини).

Суд зазначає, що для правильного вирішення спору необхідно розмежовувати виробництво сільськогосподарської продукції та її придбання і подальшу поставку.

Предметом договору №1 від 07.01.2025 є поставка пшениці.

Умовами спірних правовідносин не встановлено, що ПП «Тернопільське-Агро» зобов`язувалось передати виключно зерно, самостійно вирощене цим підприємством.

Відтак відсутність у постачальника кількості земельних ділянок, працівників чи сільськогосподарської техніки, достатньої для самостійного вирощування всього обсягу зерна, не є тотожною фізичній неможливості придбати відповідне зерно та здійснити його подальшу поставку.

Так само господарське законодавство не вимагає здійснення транспортування, навантаження, зберігання та інших допоміжних операцій виключно власними працівниками і власними основними засобами постачальника. Тому відповідна податкова інформація могла бути підставою для поглибленої перевірки операцій, однак сама по собі не є достатнім доказом їх відсутності.

Для встановлення реальності операції суд надає істотного значення подальшій господарській долі товару.

Матеріалами справи підтверджується, що придбана пшениця не залишилась виключно записом бухгалтерського обліку, а надалі реалізовувалась позивачем.

Частину продукції реалізовано компанії VITERRA B.V.

Відповідні операції здійснювались на підставі контракту P400262/25000929 від 15.01.2025.

Матеріали справи містять інвойси, митні та транспортні документи, що стосуються подальшої реалізації зерна. Зокрема, в документах відображено партії пшениці масою 199 413,50 кг та 22 157,10 кг. Позивачем також наведено відомості, відповідно до яких із придбаного зерна 734 805 кг реалізовано ОСОБА_1 , а 268 775 кг ТОВ «АТ КАРГІЛЛ».

Таким чином, матеріали справи відображають послідовність господарських подій: укладення договору - передача товару - оформлення видаткових накладних - транспортування - приймання та визначення показників якості - податковий облік - подальша реалізація товару. Цей ланцюг доказів має принципове значення.

Якщо виходити з позиції контролюючого органу, що пшениця фактично не була отримана від ПП «Тернопільське-Агро», необхідно пояснити джерело походження продукції, яку позивач невдовзі після придбання фактично реалізував третім особам.

Акт перевірки та відзив такого альтернативного джерела не встановлюють. Суд не перекладає на контролюючий орган обов`язок довести походження будь-якого товару замість платника, однак враховує цю обставину при оцінці переконливості твердження відповідача про повну відсутність спірної поставки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від підходу, за яким дефекти правового статусу контрагента самі по собі виключають реальність господарської операції.

Якщо інша особа внесла до первинного документа недостовірні відомості, добросовісний платник не повинен автоматично зазнавати негативних наслідків за умови фактичного руху активів; водночас необхідно оцінювати реальну можливість самого платника перевірити достовірність відомостей контрагента.

У цій справі контролюючим органом не встановлено доказів узгодженості дій посадових осіб ТОВ «ОВАЛ» та ПП «Тернопільське-Агро» з метою отримання неправомірної податкової вигоди.

Не встановлено повернення постачальником отриманої оплати позивачу, замкнутого руху коштів, підроблення посадовими особами ТОВ «ОВАЛ» первинних документів чи інших обставин, які б безпосередньо свідчили про обізнаність позивача щодо можливої неправомірної поведінки інших учасників господарського обороту.

Окремої оцінки потребує аргумент відповідача щодо ненадання документів під час перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлені спеціальні наслідки ненадання платником документів, що підтверджують показники податкової звітності.

Суд наголошує, що обов`язок контролюючого органу проводити перевірку на підставі документів кореспондує з обов`язком платника зберігати та надавати такі документи; ненадання необхідних первинних документів може прирівнюватись до їх відсутності.

Разом із тим Верховний Суд у справі №420/13197/20 сформулював важливе уточнення: наслідки пункту 44.6 стосуються документів, які одночасно належать або пов`язані з предметом перевірки, використовуються для обліку відповідних показників, безпосередньо пов`язані з визначенням об`єкта оподаткування або податкового зобов`язання, підлягають обов`язковому зберіганню та були предметом належної вимоги контролюючого органу.

Тому пункт 44.6 ПК України не може застосовуватися абстрактно до будь-якого документа, який міститься у судовій справі, але не досліджувався під час перевірки.

Необхідно встановити, який саме документ не було надано, чи вимагався він контролюючим органом, який конкретний показник податкової звітності ним підтверджується та які наслідки має його ненадання.

Крім того, Верховний Суд розмежовує матеріально-правові наслідки ненадання документів під час перевірки та процесуальне право сторони подавати докази у судовому процесі. Сам пункт 44.6 не означає, що адміністративний суд взагалі позбавлений права досліджувати інші допустимі докази фактичних обставин справи.

У спірних правовідносинах перевіряючими фактично досліджувався значний масив документів щодо операцій із ПП «Тернопільське-Агро», а висновок про порушення зроблено не виключно через повну відсутність первинних документів, а також на підставі оцінки їх змісту, ТТН, інформації щодо контрагента та походження товару.

За таких обставин посилання на пункт 44.6 ПК України не спростовує автоматично встановленого іншими доказами фактичного руху товару.

За пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені або нараховані у разі здійснення операцій із придбання товарів і послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає дату віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг і складається із сум податку, нарахованих у зв`язку з їх придбанням.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає обмеження щодо віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені у встановленому Кодексом порядку.

Пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України передбачені обов`язки продавця щодо складення та реєстрації податкової накладної.

Системне застосування цих норм означає, що право на податковий кредит передбачає не просто існування податкової накладної, а реальне придбання товару.

Саме такий фактичний рух товару у спірних правовідносинах судом установлено. Відтак підстав для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту ТОВ «ОВАЛ» суд не встановив.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або врахуванню відповідно до правил статті 200 Кодексу, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пункт 200.4 статті 200 ПК України визначає правові наслідки від`ємного значення такої різниці.

Таким чином, висновок щодо завищення від`ємного значення ПДВ у спірній частині є похідним від висновку контролюючого органу про неправомірність податкового кредиту.

Оскільки останній судом не підтверджено, відсутня і належна правова підстава для відповідного зменшення від`ємного значення.

Щодо спірних правовідносин в частині позикового фінансування.

Матеріалами справи підтверджено укладення між ТОВ «ОВАЛ» та АТ «ЗНВКІФ «АСПЕКТ ІНВЕСТ», зокрема: договору позики №16/01 від 16.01.2019; договору позики №03/05 від 03.05.2019; договору позики №14/06 від 14.06.2019 ; договору позики №05/01 від 05.01.2021, а також додаткових угод до відповідних договорів.

Матеріали справи підтверджують фактичне надходження позикових коштів на банківські рахунки ТОВ «ОВАЛ».

Позивачем також наведено рух відповідних коштів після їх отримання, у тому числі платежі на користь постачальників, оплату транспортних послуг та інші платежі, пов`язані з поточною діяльністю Товариства.

Таким чином, фактичне отримання коштів та існування позикових правовідносин сторонами по суті не заперечуються.

Спір полягає насамперед у податковій оцінці процентних витрат та економічної мети відповідних операцій.

За матеріалами позову ТОВ «ОВАЛ» фактично понесло витрати на сплату процентів за користування відповідними коштами.

У документах наведені, зокрема, такі суми процентів: за 2019 рік 12 896,2 тис. грн; за 2020 рік 21 508,3 тис. грн.; за 2021 рік 24 519,2 тис. грн; за 2022 рік 48 531,9 тис. грн.

Відповідач не доводить, що відповідні договори фактично не виконувалися або що грошові кошти позивачем не отримувалися.

Не встановлено також повернення кредитором сплачених процентів позивачу чи замкнутого руху відповідних коштів.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єкт оподаткування податком на прибуток визначається на основі фінансового результату до оподаткування за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, скоригованого на різниці, передбачені ПК України.

Таким чином, відправною точкою визначення податку на прибуток є бухгалтерський фінансовий результат. За правилами П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються у бухгалтерському обліку відповідно до встановлених стандартом критеріїв, а фінансові витрати є самостійною категорією витрат.

Отже, якщо витрата реально понесена, належним чином відображена відповідно до правил бухгалтерського обліку, то для зміни її податкового результату контролюючий орган повинен визначити відповідну передбачену Податковим кодексом підставу коригування.

Самого висновку, що суб`єкт господарювання міг профінансувати свою діяльність іншим способом, для цього недостатньо.

Контролюючий орган посилається на наявність у позивача значної дебіторської заборгованості та інших активів і вважає, що за таких умов залучення процентних позик не було економічно виправданим.

Суд не погоджується з таким висновком як із самостійною підставою для коригування податкового обліку.

Дебіторська заборгованість та грошові кошти є різними за економічним змістом активами.

Наявність у бухгалтерському обліку права вимоги до іншої особи не означає фактичної наявності відповідної суми коштів на поточному рахунку у конкретний момент.

Так само наявність певного залишку власних коштів не означає відсутності потреби в оборотному фінансуванні, оскільки підприємство одночасно має інші поточні та майбутні зобов`язання.

Для оцінки потреби в позиковому фінансуванні мають значення строки надходження коштів, строки виконання зобов`язань, обсяг оборотного капіталу, закупівлі товарів, логістичні витрати та інші обставини конкретної господарської діяльності.

Відтак порівняння загального обсягу активів із сумою позик без дослідження їх ліквідності та часової структури грошових потоків не є достатнім доказом відсутності економічного змісту позики.

За підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина пов`язана з наміром платника отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

При цьому отримання економічного ефекту не означає обов`язкового одержання прибутку від кожної окремої операції безпосередньо та негайно.

Суд зазначає, що мета отримання доходу як ознака господарської діяльності кореспондує вимозі щодо розумної економічної причини, а оцінка ділової мети повинна враховувати фактичний економічний зміст операції.

У спірних правовідносинах економічний зміст позик підтверджується не лише фактом укладення договорів.

Кошти фактично надійшли ТОВ «ОВАЛ», були включені до його господарського обороту та спрямовувались на здійснення поточних платежів.

Отже, позикове фінансування забезпечувало позивачу доступ до оборотного капіталу. Той факт, що контролюючий орган ретроспективно вважає можливим інший спосіб фінансування, не доводить відсутності економічного ефекту від фактично обраного способу.

Суд окремо оцінює доводи щодо розміру процентних ставок.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на проценти, а їх розмір і порядок одержання встановлюються договором. Лише якщо договором розмір процентів не встановлено, закон відсилає до облікової ставки НБУ.

Отже, облікова ставка НБУ не є універсальною максимально допустимою ставкою за договором позики.

Саме перевищення договірної ставки над обліковою ставкою НБУ не означає автоматичного виникнення податкової різниці.

Для коригування фінансового результату повинна існувати конкретна норма ПК України, умови застосування якої встановлені щодо конкретної операції.

ПК України передбачає спеціальні правила щодо окремих різниць, пов`язаних із борговими зобов`язаннями.

Тому для правомірного коригування фінансового результату контролюючий орган повинен не лише констатувати значний розмір процентних витрат, а встановити всі юридичні факти, з якими відповідна редакція статті 140 ПК України пов`язує виникнення конкретної податкової різниці, та розрахувати її саме за передбаченим Кодексом механізмом. Податковий орган не вправі замінити такий механізм власним критерієм «економічно прийнятного» розміру процентної ставки.

ППР №0014380701 ґрунтується у спірній частині на висновку про неправомірне формування позивачем показників ПДВ.

Однак судом встановлено фактичне придбання пшениці у ПП «Тернопільське-Агро», її транспортування, приймання та подальше використання у господарській діяльності. Первинні документи в сукупності відображають реальну зміну активів позивача.

Відтак відповідач не довів передбачених статтями 198 і 201 ПК України підстав для виключення відповідних сум із податкового кредиту. Тому ППР №0014380701, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 977 968 грн, є протиправним.

ППР №0014420701 є наслідком відповідного коригування показників ПДВ та зменшує від`ємне значення на 3 795 950 грн.

Оскільки суд не встановив правових підстав для відповідного виключення податкового кредиту, відсутня правова підстава й для пов`язаного з ним зменшення від`ємного значення, то ППР №0014420701 підлягає скасуванню.

ППР №0014390701 стосується збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 3 212 452 грн, з яких 2 724 366 грн основний платіж та 488 086 грн штрафні санкції.

Судом встановлено фактичне існування позикових правовідносин, надходження грошових коштів, їх використання у господарському обороті та фактичне понесення процентних витрат.

Аргументи щодо наявності дебіторської заборгованості, власних коштів, можливості іншого фінансування та перевищення договірної процентної ставки над обліковою ставкою НБУ самі по собі не утворюють передбаченої ПК України підстави для відповідного збільшення фінансового результату. Тому ППР №0014390701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Окремо суд оцінює ППР №0014410701.

Цим рішенням контролюючий орган не застосував штраф у сумі 7 918 246 грн, а зменшив від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток саме на 7 918 246 грн.

Відповідний показник є наслідком застосованого контролюючим органом підходу до визначення фінансового результату позивача.

Оскільки судом не підтверджено правомірність виключення спірних витрат та відповідного збільшення фінансового результату, відсутня й належна правова підстава для зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування на зазначену суму. Отже, ППР №0014410701 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд перевіряє, зокрема, чи прийнято рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

За частиною другою статті 77 КАС України у спорах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування його правомірності покладається на відповідача.

Разом з тим це правило не звільняє платника від необхідності підтвердити фактичні обставини господарських операцій, на яких ґрунтуються його вимоги. У цій справі позивачем надано взаємопов`язану сукупність доказів.

Щодо операцій із ПП «Тернопільське-Агро» простежується послідовність: договір №1 від 07.01.2025 - поставки 08 11.01.2025 - видаткові накладні №1 4 - ТТН - приймання та перевірка якості зерна - податкові накладні - подальша реалізація - VITERRA B.V. та ТОВ «АТ КАРГІЛЛ».

Щодо операцій з АТ «ЗНВКІФ «АСПЕКТ ІНВЕСТ»: договори №16/01 від 16.01.2019, №03/05 від 03.05.2019, №08/07 від 08.07.2019, №05/01 від 05.01.2021 - фактичне надходження коштів - використання їх у господарському обороті - виникнення процентних зобов`язань - фактична сплата процентів.

Суд не вважає достатнім для задоволення позову сам факт наявності первинних документів.

Визначальним є те, що такі документи узгоджуються з фактичними змінами активів та подальшою господарською поведінкою позивача.

Водночас аргументи відповідача не спростовують установленого руху активів. Велика Палата Верховного Суду у справі №160/3364/19 також виходить із необхідності встановлення реального руху активів та оцінки поведінки саме платника, а не автоматичного покладення на нього наслідків можливих порушень інших осіб.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 19.01.2026 №0014380701, №0014420701, №0014390701, №0014410701.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Овал» судовий збір в розмірі 33280 грн. (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Овал" (вул. Пирогова, 52А, офіс 405, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 32537732)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Рішення в повному обсязі складено: 01.10.2026 р.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: