Ухвала суду № 140249572, 01.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/4838/26

Провадження № 1-кс/638/2693/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №42025222750000800 від 04.07.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, Харківської області, громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який на момент скоєння правопорушення перебував на посаді навідника 2-го зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , в званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м.Харкова знаходиться клопотання слідчого, погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , без визначення застави.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №87 від 20.06.2022 солдата ОСОБА_6 , призначено на посаду навідника зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Так, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 08.05.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин вирішив незаконно тимчасово ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, за відсутності законних підстав та поважних причин, ОСОБА_6 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.05.2025 №136 був направлений на стаціонарне лікування у військовій частині НОМЕР_2 , звідкіля того ж дня останнього було переведено до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46, де у зв`язку із порушення режиму лікарні 07.05.2025 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) але не пізніше 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 було виписано з вищепойменованого лікувального закладу відповідно до виписки №3653 від 07.05.2025. Після чого, ОСОБА_6 без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, не повернувся до місця несення служби, а саме до тимчасового розташування свого підрозділу в н.п. Іванівка Ізюмського району Харківської області та з 08.05.2025 по 23.10.2025 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

За час відсутності на службі ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до моменту з`явлення до правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

23.10.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278 та 279 КПК України.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно звернувся до прокурора із клопотанням про намір повернутися на військову службу, відповідно до чого до кримінального провадження було долучено письмову згоду командира військової частини НОМЕР_3 на проходження військової служби солдатом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.10.2025 року.

30.10.2025 до Шевченківського районного суду було направлено клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за матеріалами кримінального провадження №42025222750000800 від 04 липня 2025 року за ч. 5 ст. 407 КК України.

Також було встановлено, що у підготовче засідання підозрюваний ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився та не повідомив причини своєї не явки. Також в жодне з попередніх підготовчих засідань, призначених 11.11.2025 року, 24.11.2025 року, 12.01.2026 року, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився та не повідомив причини своєї не явки. Судом було поставлено на обговорення питання щодо повернення клопотання прокурору для продовження досудового розслідування.

03.02.2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова виніс ухвалу справа №638/21633/25; провадження №1-кп/638/1149/26 та постановив клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України за матеріалами кримінального провадження №42025222750000800 від 04.07.2025 року за ч.5 ст.407 КК України повернути прокурору Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону для продовження досудового розслідування.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Постановою слідчого, погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 03.03.2026 року ОСОБА_6 оголошено у розшук. Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжкий злочин.

Також в обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та вказують на необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання з підстав, викладених у ньому.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання та просили суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, встановив наступне.

Кримінальним процесуальним Кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, п.5 ч.2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025222750000800 від 04.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025222750000800 вбачається, що навідник 2-го зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.05.2025 року близько 15:00 самовільно залишив розташування КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» у м.Харків. Пошукові заходи результатів не дали, на телефонні дзвінки він не відповідає. Його місцезнаходження на теперішній час невідоме. Зброя та боєприпаси військовослужбовця знаходяться розташуванні підрозділу.

30 вересня 2026 року о 12-55 год. місце знаходження підозрюваного ОСОБА_6 встановлено та останній затриманий в порядку ст. 191 КПК України. Право на захист підозрюваного не порушено, відповідно до доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 30.06.2026 №5-20-2026-009049.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами службового розслідування за фактом неприбуття після лікування до військової частини солдата ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 02.10.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.10.2025.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: у разі перебування підозрюваного на волі він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на час вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець військової служби за мобілізацією, на момент скоєння правопорушення перебував на посаді навідника 2-го зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи існування вищезазначених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину; тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого підозрюється, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, разом з тим будучи військовослужбовцем вчинив військовий злочин під час військового стану, раніше вже звертався до прокурора з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України, у зв?язку з чим прокурор звертався до суду з відповідним клопотанням, яке судом було повернуто прокурору для продовження досудового розслідування у зв?язку з неодноразовими неявками підозрюваного ОСОБА_6 в судові засідання для розгляду клопотання прокурора про звільнення останнього від кримінальної відповідальності, відповідно, перебуваючи на свободі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вплинути на свідків, а також продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що застосування відносно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому обирає ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 22 жовтня 2026 року включно.

Даних щодо неможливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я підозрюваного слідчому судді не надано.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, суду не надано достатніх підстав для не визначення ОСОБА_6 розміру застави при обранні запобіжного заходу.

Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. При цьому вважаю, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 , який підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину (ч.5 ст.407 КК України), покладених на нього обов`язків і тому слідчий суддя визначає заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання старшого слідчого СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах досудового розслідування, до 22 жовтня 2026 року, включно.

Визначити суму застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу застава згідно КПК по справі відносно ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу, справа №638/4838/26 (Шевченківський районний суд м.Харкова).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом всього строку тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Шевченківського районного суду м.Харкова.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Зобов`язати старшого слідчого СВ Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_6 про взяття його під варту.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1