Рішення № 140249438, 29.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 644/8439/25

Провадження № 2/638/10040/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Харченко К. О.,

за участю

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

11.09.2025 позивач ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 20.07.2020 між АТ «Мегабанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК Єврокредит» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0991.13321 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. На поточний рахунок клієнта банк надав кредит. Банком виконані взяті на себе зобов`язання, проте відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув кредит, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 95616,40 грн, яка складається 3399,84 грн заборгованість за кредитом, 61616,56 грн відсотки. Позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідач заборгованість за кредитом, та судові витрати, які складаються з судового збору 2662,40 грн та витрати на правову допомогу 11200 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 13.05.2026 позовну заяву направлено до Шевченківського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

21.07.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова вказану цивільну справу прийнято до провадження.

04.08.2026 відповідачем подано відзив, в обгрунтування якого вказано, що відсутність у Договорі істотної умови щодо конкретного розміру кредитного ліміту: Як вбачається з п. 2.2.2 наданого Позивачем Договору № TDB.2020.0991.13321 від 20.07.2020, не визначено розміру наданого кредиту. А розмір грошових коштів є істотную умовю відповідно ст. 1054 ЦК. Проте Позивачем не надано жодного доказу встановлення чи зміни конкретного кредитного ліміту щодо Відповідача: відсутні електронні логи із застосунку Todobank, протоколи виготовлення та перевірки кваліфікованого електронного підпису / OTP-паролів, якими Відповідач нібито запитував чи погоджував конкретну суму ліміту, а також відсутня довідка про встановлення та динаміку зміни кредитного ліміту за весь час дії договору, відсутня довідка по картковим рахункам. Відсутність первинних платіжних документів про зарахування/видачу коштів. Відповідно до умов кредитного договору п.2.2.7 строк кредитування(строк дії кредитного договору) зікінчується у 19.07.2021. А строк договору щодо обслоговуння карткових рахунків діє 99 років. Тобто нарахування відскотків за кредитним договором після 19.07.2021 є незаконним. Усі відсотки в розмірі 61 616,56 грн були нараховані саме після 19.07.2021. А пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не здійснювалося. Позивач обґрунтовує свої вимоги договорами відступлення права вимоги (цесії). Проте надані копії не дають змоги встановити факт переходу права вимоги щодо Відповідача: 1. В додатках відсутній Повний реєстр боржників до Договору відступлення вимоги, що унеможливлює його порівняння з наданим витягом. 2. Витяг з Додатоку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного "03" вересня 2024 року має ознаки інтелектуальної підробки оскільки не вказано займаємої посади ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також в додатках до позову відсутня довіренность за якої мав вчиняти правочини ОСОБА_2 . 3. Відсутність довіренності ОСОБА_2 щодо Витягу з Додатоку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного "03" вересня 2024. 4. Також для підтверження відступления права вимоги потрібно отримати оригінали таких документів: Платіжна інструкція №66895 від 31 07 2024 року, платіжна інструкція №66895 від 31 07 2024, договір № GL1N426240 відступлення від 03 09-2024 року, договір №_1_12 відступлення від 27-12-2024-року, додаткова угода №1 до Договору 1_12 від 23-05-2025 року про що Відповідач зазначить в окремому клопотанні про витребування електронного доказу разом з відзивом відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК. Позивач просить стягнути з Відповідача 11 200,00 грн витрат на правничу допомогу (10 000,00 грн за складання та подання позову, 1 200,00 грн за «юридичний та фінансовий аналіз»). Зазначена сума є неспівмірною, необґрунтованою та підлягає відмові. У зв`язку з чим відповідач просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0991.13321 від 20.07.2020 у розмірі 95 616,40 грн відмовити в повному обсязі. У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн та судового збору в розмірі 2 422,40 грн відмовити повністю.

17.08.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова у задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та оригіналів електронних доказів відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального провадження відмовлено.

24.09.2026 відповідачем подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено, щопозивачем не доведено набуття ним прав кредитора щодо Відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з їх недоведеністю та неналежністю позивача. Не підтверджено повноважень директора Позивача (Дмитрук І.В.) на укладення Договору № 1/12. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.09.2026 відповідачем подано клопотання про визнання доказу недопустими\неналежним\недостовірним, у якому зазначено, що 03.08.2026 Представником Позивача (адвокатом) було подано документ, який названо «РЕЄСТР БОРЖНИКІВ» від 21.07.2025 року. Вказаний документ було додано Позивачем як додаток до Клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача від 03.08.2026. Цього документа не було подано в додатках до позовної заяви та раніше зазначеної вище дати. Це свідчить про те що, такий документ позиціонується Позивачем як процесуальний доказ. Вважаю надання вказаного документа грубим порушенням процесуального законодавства, а сам документ недопустимим та неналежним доказом у справі з огляду на наступне: 1. Порушення імперативних вимог щодо строків подання доказів. Процесуальне приховання доказу та недотримання порядку його долучення Позивач не подавав окремого вмотивованого клопотання про процесуальне поновлення строків на подання доказів або долучення нових доказів із зазначенням поважності причин їх неподання разом із позовом. Наданий Позивачем документ, незважаючи на заголовок «РЕЄСТР БОРЖНИКІВ», за своєю правовою природою є виключно внутрішнім Актом приймання передачі послуг з правничої допомоги, укладеним між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» (Об`єднання) на виконання Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025. У зв`язку з чим проси визнати недопустимим та неналежним доказом у справі наданий Позивачем 03.08.2026 документ Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги («РЕЄСТР БОРЖНИКІВ») від 21.07.2025 року. Залишити без розгляду (вилучити з числа доказів) вказаний Акт від 21.07.2025 року у зв`язку з порушенням Позивачем порядку та строків подання доказів, встановлених ст. 83 ЦПК України.

29.09.2026 відповідачем подано клопотання про визнання доказу недопустим. В обгрунтування якого вказує, що Позивач додав до позову Протокол електронного аукціону № GFD001-UA 20240618-01260 від 09.07.2024 року як доказ набуття права вимоги. Проте зазначений документ за своєю правовою природою є виключно процедурним документом, який фіксує перебіг та результати електронних торгів з продажу лота № GLIN426240 та визначає переможця аукціону ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» Протокол аукціону фіксує лише намір та процесуальний обов`язок сторін укласти основний правочин у майбутньому. Він не є правочином про відступлення права вимоги в розумінні статей ст. 512, 513 ЦК України та самостійно не породжує жодних матеріально-правових наслідків щодо заміни кредитора у зобов`язанні. У Протоколі об`єкт продажу визначено як узагальнений «Пул активів (майна)... у кількості 20054 од.» без зазначення будь-яких конкретних відомостей щодо боржника, реквізитів конкретного кредитного договору чи суми заборгованості. Сам по собі Протокол аукціону не є належним та достатнім доказом підтвердження факту переходу права вимоги від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» за конкретним зобов`язанням Щодо процесуального доказу: Платіжна інструкція № 66895 від 31.07.2024 Згідно із п.54 ч.1 ст. 1 Законом України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція є розпорядженням платника надавачу платіжних послуг щодо переказу коштів. Сам по собі факт складання або надання банківській установі платіжної інструкції засвідчує виключно факт ініціювання платіжної операції (висловлення наміру здійснити переказ). Платіжна інструкція не є підтвердженням завершення платіжної операції, оскільки переказ може бути зупинений, скасований, не виконаний через технічні помилки, відсутність необхідного покриття на рахунку платника або повернений банківською установою. Відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України та вимог бухгалтерського обліку, належними, допустимими та достатніми доказами фактичного виконання зобов`язання з оплати (перерахування та зарахування коштів) є: Виписка з банківського рахунку платника (ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» в АТ «ОТП БАНК»), яка фіксує факт списання коштів з рахунку; Виписка з банківського рахунку отримувача (АТ «МЕГАБАНК» в НБУ), яка беззаперечно засвідчує факт зарахування коштів на рахунок банку, що ліквідується. За відсутності банківських виписок сама лише платіжна інструкція не є належним та достатнім доказом фактичного виконання умов аукціону та договірних зобов`язань щодо повної сплати ціни продажу лота. Позивачем до матеріалів справи надано лише копію платіжної інструкції. Навіть з урахуванням того, що судом було відхилено клопотання Відповідача про витребування доказів, процесуальний обов`язок доказування обставин, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог (ст. 81 ЦПК України), покладено саме на Позивача. Позивач не позбавлений права суду оригінал платіжної інструкції або виписку за рахунком, завірену установою банку. Невикористання Позивачем цього права та неподання первинних банківських документів ставить під обґрунтований сумнів достовірність та вірогідність наданого доказу. 3.Щодо процесуального доказу: Договір відступлення права вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 р. Виключний статус Уповноваженої особи Фонду (ч. 4 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»): Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , Уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку та має право підпису будь-яких договорів (правочинів) від імені банку. Закон чітко визначає, що виключні розпорядчі та управлінські функції банківською установою в процедурі ліквідації покладаються безпосередньо на Уповноважену особу Фонду, призначену рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО Підписання договору особою, яка не мала на це належних повноважень, є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку а підставі статей 203, 215 ЦК України та статей 37, 47, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Друга підстава недійсності правочину: Порушення імперативного строку укладення договору за результатами аукціону (недотримання процедури відчуження активів банку) Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Процедура та порядок відчуження активів (майна) банків, що ліквідуються, регулюються Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року № 388. Згідно з п. 3 Положення № 388 та Протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, банк укладає договір купівлі-продажу активу (майна) протягом 20 робочих днів з дня формування протоколу відкритих торгів (аукціону). Можливість продовження цього строку є виключним правом Фонду, яке реалізується шляхом прийняття відповідного Рішення Фонду за сукупності двох умов: 1. Отримання Фондом обґрунтованого подання від банку; 2. Надходження на рахунок банку до кінця 18-го робочого дня з дати формування протоколу повної оплати коштів за лот (або безвідкличного акредитиву). Укладення Договору відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 року поза межами 20-денного робочого строку без прийняття рішення Фондом про його продовження становить пряме порушення процедури відчуження майна банку, що ліквідується. Правочин, укладений із порушенням спеціального порядку та строків, встановлених Положенням № 388, суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є самостійною підставою для визнання такого договору недійсним. Додаючи до позову Договір відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 року, підписаний поза межами імперативного 20-денного робочого строку з дати формування протоколу аукціону, Позивач не надав суду та не додав до позовної заяви рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження строку укладення цього договору Згідно з п. 1 та п. 2 Договору № GL1N426240 від 03.09.2024 року, Банк відступає права вимоги до боржників, перелік, номери договорів та розмір боргу яких визначені виключно у Додатку № 1 до цього Договору. Сам по собі текст основного тіла Договору без Додатка №1 не містить жодної персоналізованої інформації про перехід права вимоги щодо конкретного Відповідача (Боржника), номер його кредитного договору чи підсумковий розмір заборгованості. Додаток №1 є невід`ємною частиною Договору. Неподання Додатка чи неподання належно посвідченого витягу цього Додатка (навіть після клопотання про витребування доказів) означає, що Позивач не надав суду жодних доказів існування предмета Договору та факту вісдтуплення прав вимоги стосовно Відповідача. Згідно з п. 4 Договору № GL1N426240 від 03.09.2024 року, ціна договору сплачується Новим кредитором на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону). Проте за результатами торгів переможна ціна лота становила 23 425 777,00 грн, а у підписаному Договорі ціна безпідставно зменшена до 21 723 211,51 грн. Відповідно до Положення ФГВФО № 388, договір купівлі-продажу (відступлення) активу укладається строго на умовах та за ціною, визначеною за результатами торгів (у протоколі аукціону). Будь-яка зміна ціни лота, перерахунок ціни у зв`язку з частковим погашенням заборгованості боржниками до укладення договору або виключення окремих вимог є істотною зміною умов аукціону. Значення Додатка № 2 та рішення Фонду при зміні заборгованості: У п. 1 Договору прямо передбачено, що заборгованість за договорами, вказаними у Додатку № 2, погашена в повному обсязі до укладення Договору, і права вимоги за ними не відступаються. Якщо склад лота або ціна Договору відрізняються від суми/складу, визначених у Протоколі аукціону (або якщо з лота виключалися заборгованості на підставі Додатка № 2), це вимагає: 1. Прийняття окремого Рішення Виконавчої дирекції ФГВФО про затвердження зміненої ціни/перерахунку чи внесення змін до умов продажу; 2. Обов`язкового підписання та надання Додатка № 2 як доказу виключення конкретних вимог зі складу відступлених прав. Позивачем свідомо не додано до позовної заяви Додаток № 1 Реєстр боржників та прав вимоги (відсутні докази процесуального правонаступництва); Додаток № 2 Реєстр договорів, заборгованість за якими погашена і права за якими не відступалися; Довіреність № 3381 від 27.08.2024 р., на підставі якої діяв підписант ОСОБА_2 ; Рішення Виконавчої дирекції ФГВФО № 670 від 17.06.2024 р. про затвердження умов продажу. За результатами єдиного електронного аукціону (протокол № GFD001-UA 20240618-01260 від 09.07.2024) та на підставі одного рішення виконавчої дирекції ФГВФО № 670 від 17.06.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» 03 вересня 2024 року було укладено три окремі договори: Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги на суму 21 723 211,51 грн (проста письмова форма). Договір № GL1N426240/1 купівлі-продажу майнових прав на суму 233 757,17 грн (проста письмова форма). Договір № GL1N426240/2 про відступлення прав вимоги на суму 1 468 808,32 грн (нотаріально посвідчений). Позивач надав суду лише один із трьох договорів від 03.09.2024. щодо сумнівності та юридичної безпідставності нотаріального посвідчення Договору № GL1N426240/2 доповнює процесуальну позицію й підсилює сумніви суду щодо правомірності дій Позивача та відступлення прав вимоги. Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Обов`язкове нотаріальне посвідчення договору відступлення прав вимоги вимагається виключно у випадках, коли основними договорами є нотаріально посвідчені правочини (зокрема, договори іпотеки або застави нерухомого/рухомого майна). Факт наявності двох різних за формою примірників укладеного правочину Системний аналіз копії Договору № GL1N426240 від 03.09.2024 року, завантаженої до публічного реєстру системи Prozorro.Продажі, та кольорової копії, долученої Позивачем до матеріалів справи, беззаперечно свідчить про їх виготовлення з двох різних фізичних носіїв. У зв`язку з чим відповідач просив Визнати неналежним, недопустимим та недостовірним доказом у справі копію Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року, надану Позивачем. Визнати неналежним та недостовірним доказом у справі Платіжну інструкцію № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23 425 777,00 грн. Визнати неналежним та недостовірним доказом у справі Платіжну інструкцію № 1074 від 27.12.2024 на суму 8 030 000,00 грн. Визнати неналежним та недостовірним доказом Протокол електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року. Виключити зазначені докази з числа доказів, що досліджуються та оцінюються судом при ухваленні рішення у справі.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судовому засіданні підтримав відзив, клопотання про визнання доказів недопустими, однак зазначив, у разі, якщо судом буде прийнято рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу зменшити їх розмір.

Суд, вислухавши відповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20.07.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0991.13321 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.

Відповідно до п. 1.2 договору банк відкриває клієнту поточний рахугок в гривні та поточний рахунок у доларах США, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Згідно з п. 1.3 договору картка використовується клієнтом для отримання\внесення коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій.

П. 2.3 договору між сторонами погоджені умови кредитування карткового рахунку, а саме: максимальний ліміт 200 000 грн, пільговий період для нарахування процентів 62 дні, процента ставка 0,0001%, процента ставка за користування доступним лімітом 56%, кінцевий строк до якого має бути сплачена заборгованість 19.07.2021, загальна вартість кредиту 273293 грн.

Договір підписано ОСОБА_1 особисто.

22.07.2020 ОСОБА_1 підписав заяву анкету на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, у якій зазначив анкетні дані, повідомив місце проживання та реєстрації, зазначив слово- пароль, повідомив середньомісячний дохід.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № TDB.2020.0991.13321 станом на 03.09.2024 та довідки розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість у розмірі 95616,40 грн, з яких 33999,84 грн заборгованість за кредитом та 61616,56 грн відсотки.

Випискою по рахунку за період з 20.07.2020 по 02.12.2022 підтверджується отримання ОСОБА_1 грошових коштів та користування ними. Так у зазначеній виписці відображено, що ОСОБА_1 здій снював перекази коштів, поповнював картковий рахунок, знімав готівку.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5(далі - Перелік № 578/5), згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та є підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Згідно із бухгалтерським обліком, якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) наводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості.

Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми № 5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів.

Отже, розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», укладений 03.09.2024 Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до умов договору № GL1N426240, його Сторони домовились, що Банк (АТ «Мегабанк» відступає Новому кредитору (ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (надалі за текстом - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку № 1 до цього договору, за що Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим договором. За відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Оплата ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» на користь АТ «Мегабанк» ціни договору підтверджується копією Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23 425777,00 грн.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, зокрема і за Кредитним договором № 165-110-867-2-21-Г, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, складеним та підписаним повноважними особами АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», й скріпленим їх печатками.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 між ТОВ «ФК Єврокредит» (Новий кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Первісний кредитор) укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (надалі за текстом - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, за що новий кредитор сплачує первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором, належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став первісний кредитор. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів) (п. 2 Договору № 1/12). У п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1). В строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030000,00 грн; 2). В строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700000,00 грн».

Аванс за Договором № 1/12 було сплачено, що підтверджується копією Платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024.

Оскільки умовами укладеного Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги передбачено перехід права вимоги з моменту підписання його сторонами та Додатку №1 Реєстру договорів) та не пов`язано з оплатою про відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги за Кредитним договором № 73-110-867-2-21-Г, відповідно до якого Боржником є ОСОБА_1

ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» є фінансовою установою, яка може надавати послуги фінансового лізингу, факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит.

ТОВ «ФК Єврокредит» є фінансовою установою, яка може надавати послуги факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Єврокредит». У зв`язку з належним підтвердженням позивачем переходу права грошової вимоги є неспроможними доводи відповідача щодо непідтвердження переходу права грошової вимоги.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за кредитним договором, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Ч. 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Також, ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, наведеної Верховним Судом України у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не в повній мірі здійснено сплату за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тіло кредитом у розмірі 3399,84 грн.

Що стосується відсотків у розмірі 61616,56 грн.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Між сторонами договору погоджено, що кінцевий строк сплати заборгованоісті 19.07.2021.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховано за період з 01.01.2021 по 01.09.2024.

При цьому за період з 01.01.2021 по 01.07.2021 (в межах строку дії договору) заборгованість за відсотками становить 0 грн.

Тобто, нарахування відсотків здійснювалося поза межами строку дії договору. Що і призвело до виникнення заборгованості за відсотками у розмірі 61616,56 грн.

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилось після 19.07.2021 - після спливу визначеного договором строку кредитування. Відповідно, усі відсотки у розмірі 61616,56 грн, заявлені позивачем до стягнення, нараховані після спливу строку кредитування та не підлягають стягненню.

Окрім того, як вбачається з наданої позивачем виписки, позивачем здійснювалось списання комісії з ОСОБА_1 на загальну суму 1211,99 грн.

У додатку №1 до договору зазначено, що комісія нараховується за обслуговування рахунку.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (ч. 2ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Згідно з абзацом третім ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10.06.2017 набрав чинності ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування»(10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року, справа № 524/5152/15-ц, провадження № 61-8862сво18, дійшов висновку, що умова договору про сплату комісії за користування кредитом є нікчемною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.ч. 2, 4ст. 263 ЦПК України).

Умовами договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто договором передбачено нарахування комісій за послуги, які позивач і так повинен виконувати та за Законом повинні надаватися безоплатно.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «Єврокредит» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення щодо нарахування комісії за обслуговування рахунку є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вищенаведених обставин, оскільки з ОСОБА_1 відбувалося списання коштів за послуги, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд робить висновок про те, що положення договору щодо комісій, є нікчемним. За таких обставин сума комісії 1211,99 грн підлгяаж вирахуванню з тіла кредиту, яке належить стягнути з відповідача. 33999,84 грн 1211,99 грн = 32 787,85 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 32787,85 грн.

Щодо клопотання відповідача про визнання доказів недопустими, неналежними та недостовірними.

Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України - Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Разом з тим, судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що докази, подані позивачем та які ОСОБА_1 просить визнати недопустими, неналежними та недостовірними, у справі одержані з порушенням вимог законодавства, подані позивачем докази містять інформацію щодо предмета доказування та у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

При звернені до суду позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 11200 грн.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ТОВ «ФК Єврокредит» в суді представляло адвокатське об`єднання «Альян ДЛС» в особі керуючого партнера Маслюженка М.П. на підставі договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, ордеру.

П. 1.1. договору про надання правової допомоги передбачено - за цим договором Клiєнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковiй основі, відповіднодо умов даного Договору, правничу допомогу, у вiдповiдностi до завдання Клiєнта, а Клiєнт зi свого боку зобов`язується прийняти зазначенi послуги i сплатити Винагороду. Способи та методи надання правничоi допомоги обираються Об`єднанням на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України з обов`язковим погодженним iз Клiентом.

Відповідно до п. 3.2. Сума гонорару за надання послуг (виконання дiй та заходiв, визначених в п. 1.2. цього договору) по стягненню Заборгованостi з Боржникiв, визначасгься виходячи iз факгичного обсягу наданих послуг та Bapтocті послуг (прейскуранту), зазначеного у додатку Ns 2 до нього, та зазначається Об`єднанням в акті приймання-передачi наданих послуг.

Відповідно до акту приймання передачі послуг з правничої допомоги №12116390 від 14.08.2025 підписанням цього акту сторони підтвердили, що адвокат надав клієнту наступні послуги: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника 1200 грн, складання, підписання та подання до суду позовної заяви 10000 грн, всього 11200 грн.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшити їх розмір.

При визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 96616,40 грн. Адвокатом складено один процесуальний документ позовну заяву, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без участі сторін, позовну заяву задоволено частково.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, з урахуваням клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог. Позовні вимоги заявлено на суму 95616,40 грн (100%), судом задоволено на суму 32787,85 грн (34,3%). При звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (100%), оскільки позов задоволено на 34,3%, судовий збір підлягає стягненню у розмірі 830,90 грн (2422,40 грн*34,3%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 258, 553, 554, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» заборгованість за кредитом 32787,85 грн, судовий збір 830,90 грн, витрати на правову допомогу 3000 грн, а всього 36 618 (тридцять шість тисяч шістсот вісімнадцять) грн 75 коп.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач ТОВ «ФК Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, м. Дніпро, пров. Ушимнського, 1, оф. 105, 49001.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , взятий на облік як ВПО за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Семіряд