Рішення № 140248571, 30.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4697/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором позики № 7728878 від 06.06.2025 у розмірі 24 682,50 грн та судових витрат.

Позовну заяву мотивовано тим, що 06 червня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 7728878, який, укладений в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник повернути таку ж суму коштів у день закінчення строку позики та сплатити плату (комісію та проценти) від суми позики.

Позивач зазначає, що 26.08.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26082025, на підставі якого відповідно до Реєстру боржників № 3 від 24.10.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 24 682,50 грн, з яких: 7 500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 21,75 грн заборгованість за відсотками; 15 000,00 грн заборгованість за пенею; 2 160,75 грн заборгованість за комісією.

Позивач стверджує, що відповідач свого зобов`язання не виконав і жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора не здійснив, а після отримання права вимоги позивач додаткових нарахувань та штрафних санкцій не здійснював. З огляду на наведене просить стягнути з відповідача 24 682,50 грн заборгованості за Договором позики та понесені судові витрати.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.06.2026 представник відповідача адвокат Петюшка Р.В. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач частково визнав позовні вимоги в розмірі 7 521,75 грн (заборгованість за тілом кредиту та відсотками), заперечивши проти стягнення пені та комісії. Обґрунтовуючи заперечення щодо пені, відповідач послався на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, за яким надано кредит (позику), а також зазначив, що кредитні правовідносини між сторонами виникли 06.06.2025, тобто в період дії воєнного стану, який триває. Просив позов задовольнити частково на суму 7 521,75 грн, в решті позовних вимог відмовити.

30.06.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що позивачем надано до суду всі наявні документи за кредитним договором, які були передані первісним кредитором; що підписанням договору відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами; що за період перебування права вимоги у позивача він не здійснював жодних додаткових нарахувань та не застосовував штрафних санкцій, а просить стягнути заборгованість, нараховану первісним кредитором на дату відступлення права вимоги; що нарахування відсотків за умовами договору є правомірним. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

20.07.2026 представник відповідача подав заперечення, в яких зазначив, що відповідь на відзив не спростовує доводів відповідача щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, повторив доводи відзиву про те, що кредитні правовідносини виникли в період дії воєнного стану, а тому вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) є необґрунтованими, та просив позов задовольнити частково на суму 7 521,75 грн.

29.07.2026 представник відповідача подав до суду заяву (пояснення), в якій уточнив правову позицію відповідача. Зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги лише в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 500,00 грн. Посилаючись на частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказав, що відповідач з 26.06.2014 по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою командира військової частини № 535 від 22.03.2026, є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 27.04.2017), а тому на нього як на військовослужбовця в особливий період поширюються пільги, передбачені зазначеною нормою, а саме звільнення від нарахування і сплати процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник адвокат Петюшко Р.В. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.06.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7728878 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідачу перераховано 7 500,00 грн на банківський картковий рахунок. Укладення договору та отримання коштів відповідач не заперечує.

26.08.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26082025, а відповідно до Реєстру боржників № 3 від 24.10.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 7728878 в сумі 24 682,50 грн, з яких 7 500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 21,75 грн за відсотками, 15 000,00 грн за пенею, 2 160,75 грн за комісією. Факт відступлення права вимоги та перехід його до позивача відповідач не заперечує.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні відповідача за Договором позики № 7728878 в обсязі прав, які існували у первісного кредитора.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Положення про позику застосовуються до кредитного договору, якщо інше не встановлено законом та не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054 ЦК України). Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів повернення позики в розмірі 7 500,00 грн станом на день розгляду справи відповідачем не надано, при цьому відповідач визнає заборгованість у цій частині. За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 15 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповненого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Договір позики № 7728878 укладено 06.06.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який неодноразово продовжувався і станом на день ухвалення рішення не припинений та не скасований. Відтак, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за цим договором, за яким відповідачу було надано позику іншим кредитодавцем (позикодавцем), мало місце в період дії воєнного стану, а тому відповідач звільняється від обов`язку сплати неустойки (пені) за таке прострочення. Відступлення права вимоги не змінює обсягу прав, які переходять до нового кредитора (стаття 514 ЦК України).

Оскільки пеня в розмірі 15 000,00 грн нарахована за прострочення виконання зобов`язання в період дії воєнного стану, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначеної норми закону, правових підстав для її стягнення з відповідача немає.

Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 2 160,75 грн суд зазначає наступне.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа № 204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія, та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі № 753/25744/21).

Так, Договором позики № 7728878 передбачена плата у вигляді комісії. Разом з тим частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Жодних доказів вчинення будь-яких дій чи надання послуг, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано, хоча відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вимога кредитодавця про стягнення комісійних платежів може вважатися правомірною лише за умови, якщо така комісія є платою за конкретну, чітко визначену в договорі послугу, яка має самостійний характер, відокремлений від основного зобов`язання, та фактично була надана позичальнику. При цьому кредитодавець зобов`язаний довести не лише факт передбачення такої комісії умовами договору, але й реальність надання відповідних послуг, їх зміст, обсяг та зв`язок із заявленою до стягнення сумою.

Як вбачається з матеріалів справи та умов укладеного між сторонами договору, передбачена ним комісія має узагальнений характер та не містить чіткого переліку конкретних послуг, які фактично надаються позичальнику за окрему плату. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач фактично отримував будь-які послуги, за які могла б стягуватися окрема плата у вигляді зазначеної комісії. Відсутні також докази обґрунтованості її розміру, економічного розрахунку чи індивідуалізації щодо конкретного позичальника.

Отже, умови договору про нарахування комісії є нікчемними та такими, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування» і Закону України «Про захист прав споживачів» (стаття 18). Встановлення такої комісії фактично спрямоване на приховане збільшення вартості кредиту, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у цивільному законодавстві України, а також порушує баланс прав та обов`язків сторін договору. З огляду на викладене вимога про стягнення комісії у розмірі 2 160,75 грн є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування позикою в розмірі 21,75 грн суд зазначає наступне.

Частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як вбачається з довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 535 від 22.03.2026, відповідач проходить військову службу за контрактом у цій військовій частині з 26.06.2014 по теперішній час. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 27.04.2017, відповідач є учасником бойових дій. Відомостей, які б ставили під сумнів зазначені документи, матеріали справи не містять. Особливий період в Україні, що розпочався у 2014 році, на день розгляду справи не закінчився.

Договір позики № 7728878 укладено 06.06.2025, тобто в особливий період, коли відповідач проходив військову службу; позивачем не доведено, що цей договір стосується придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду, та/або автомобіля. Отже, на відповідача як на військовослужбовця, що проходить військову службу в особливий період, поширюються гарантії, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 зазначеного Закону, відповідно до яких проценти за користування кредитом (позикою), а також штрафні санкції та пеня не нараховуються.

За таких обставин вимога про стягнення відсотків у розмірі 21,75 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 500,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог (відсотки 21,75 грн, пеня 15 000,00 грн, комісія 2 160,75 грн) слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на 7 500,00 грн із заявлених 24 682,50 грн (30,39 %), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 808,99 грн судового збору. Інших судових витрат позивачем не підтверджено, відповідачем не заявлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 514, 526, 530, 599, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за тілом кредиту за Договором позики № 7728878 від 06.06.2025 в розмірі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 808,99 (вісімсот вісім гривень 99 копійок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

Суддя В.Й. Данко