Рішення № 140247437, 30.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 334/1958/26

Провадження 2/465/3780/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,

з участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л.,

представника позивача Бурого Д.В.,

представника відповідача Бревник В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 17.11.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 346328623.

Первісний кредитор свої зобов`язання в частині надання грошових коштів виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредит в розмірі 22000грн., що підтверджується Платіжними дорученнями.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (договір факторингу-1), відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623.

У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23/0224-01 (договір факторингу-2), відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (договір факторингу-3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення коштів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 21 701,23 грн, яка складається з:

18 457,21 грн - заборгованість по тілу кредиту;

3 244,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 346328623 від 17.11.2021 у розмірі 21 701,23 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 10.03.2026 року матеріали вказаної цивільної справи направлено до Франківського районного суду м.Львова за підсудністю.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, постановлено витребувати докази.

23.04.2026 на адресу суду надійшли документи на виконання ухвали Франківського районного суду м. Львова від 20.04.2026.

27 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Берневек В.С., надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 21 701,23 грн. - відмовити у повному обсязі. Мотивую це тим, що долучена до позовної заяви копія електронного кредитного договору не містить належного підтвердження використання саме Позичальником одноразового ідентифікатора для підписання такого договору, так само як і доказів накладення електронного підпису з боку Кредитодавця. За відсутності відповідних технічних та електронних даних неможливо встановити факт підписання договору сторонами, а отже і факт належного укладення кредитного договору. Окрім цього, зазначає, що викликає сумнів і незмінність тексту договору, оскільки на інших документах, які нібито є його складовими частинами, відсутні будь-які підписи сторін, що унеможливлює перевірку погодження істотних умов договору. Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК, належним та допустимим доказом укладення кредитного договору між фізичною та юридичною особою є підписаний документ, що підтверджує факт укладення відповідного правочину. Вважає, що матеріали справи не містять доказів підписання сторонами кредитного договору № 346328623 від 17.11.2021. За відсутності належного підтвердження укладення відповідного договору, його слід вважати неукладеним, таким, що не породжує прав та обов`язків, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором не підлягають задоволенню. Отже, долучена Позивачем до матеріалів справи паперова копія електронного кредитного договору не забезпечує можливості перевірити її достовірність, цілісність та незмінність, що унеможливлює встановлення факту укладення між сторонами відповідного договору. Більш того, матеріали справи не містять доказів того, що саме Позивач будь-яким способом застосував одноразовий ідентифікатор, так і факту отримання саме Відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме Відповідача у інформаційно телекомунікаційній системі Позивача. Щодо недоведеності набуття Позивачем права вимоги за спірним зобов`язанням, зазначає наступне, що надані Позивачем витяги з реєстрів не є належними та допустимими доказами переходу права вимоги у розумінні вимог статей 76, 77, 78 ЦПК України. Вважає, що на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем. Відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Акцентує увагу, що оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно Відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути в подальшому передане цим Товариством на підставі договору факторингу від 23.02.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року. У договорі факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року не зазначена ціна, за яку відбулося відступлення права вимоги. Крім того у договорі факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ні у додаткових угодах до договору не зазначений розмір вимоги до боржника, яка відступається, тобто не погоджені істотні умови договору. Тому вважає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 346328623 від 17.11.2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно, та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Щодо необґрунтованості розміру заявленої заборгованості, зазначає наступне, твердження Позивача про наявність у Відповідача заборгованості є необґрунтованим, не узгоджуються з фактичними даними про здійснені платежі та свідчать про відсутність належного та прозорого розрахунку боргу. Вважає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», як фінансова установа, користується необізнаністю позичальників, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукає у такий спосіб позичальників на укладення договорів позики на вкрай невигідних для них умовах, які останні не мають можливості оцінити належно. Таким чином, заявлений Позивачем розмір заборгованості не підтверджений належними та допустимими доказами, сформований на підставі внутрішніх розрахунків, які не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах, та не узгоджується з фактичними обставинами справи, зокрема з обсягом коштів, сплачених Відповідачем. За відсутності доказів правомірності нарахування процентів, а також з урахуванням перевищення загальної суми здійснених платежів над заявленим розміром тіла кредиту, твердження Позивача про наявність та розмір заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що витрати Позивача на правничу допомогу не є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому позовна вимога про стягнення витрат не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки вони становлять надмірний тягар для Відповідача що суперечить принципу розподілу судових витрат.

30 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - Сахарової Ольги Ігорівни надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Мотивуючи тим, що укладання Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 346328623 від 17.11.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , відбувалось шляхом направлення на телефонний номер Позичальника СМС-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле Позичальник підтверджує дію з відправлення Заявки на кредит для аналізу інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства після чого при заповненні Заявки на кредит Відповідач особисто обрає для себе суму кредиту, строк кредитування та має змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Акцентує увагу, на тому, що Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальником. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV9U84M направлено Відповідачу 17.11.2021 року о 10:07:58 год. на номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 17.11.2021 року о 10:08:34 грн, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", в якій вказується зазначається особисті данні Позичальника, який він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів. Звертає увагу, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене, Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

01 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Берневек В.С., надійшли заперечення на відповідь на відзив. Де останній вказує, що Позивачем не доведено відсутності технічної можливості одностороннього внесення змін до тексту спірного кредитного договору після його нібито укладення, що має істотне значення для встановлення цілісності та незмінності електронного документа, з огляду на те, що відповідна інформаційно-телекомунікаційна система перебуває під повним контролем первісного кредитора. Зазначає, що відповідно до наданих Позивачем документів, загальна сума коштів, фактично сплачених Відповідачем на виконання спірного кредитного зобов`язання, становить 38 565,00 грн, що істотно перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів та свідчить про непропорційність заявлених Позивачем вимог.

В судовому засіданні представника позивача підтримав позовну заяву та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Беревнек В.В. заперечив щодо позовних вимог, просив відмовити у повному обсязі. Вказує, що витрати на правову допомогу завищені та не пропорційні.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 13 ЦК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.11.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 346328623 на суму 22 000,00 грн.

За умовами договору кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 6250 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 24.11.2021 р (п.1.3 Договору).

Договір був підписаний відповідачем 17.11.2021 10:07:58 у відповідності до вимог частин 6, 8 статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: MNV9U84M, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до п.1.7. договору, кредитна лінія надається строком на 7 днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 24.11.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів (п.1.8 договору).

Відповідно до п.1.9.1 Договору, виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 627,80 (шістсот двадцять сім цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 1,72 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 627,17 (шістсот двадцять сім цілих сімнадцять сотих) процентів річних, що становить 1,72 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (п.1.9.2. договору).

Згідно п. 1.9.3 Договору, Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Відповідно до п. 1.12.1 договору, зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язань по договору в частині надання кредиту на рахунок відповідача, підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк», де зазначено, що на рахунок UA: НОМЕР_3 ( № НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 22 000,00 UAH за період 17.11.2021-07.12.2021. Зокрема, на рахунок UA: НОМЕР_3 ( № НОМЕР_4 ) було зарахування коштів:

17.11.2021 - зарахування переказу на суму 6 250,00 UAH;

19.11.2021 - зарахування переказу на суму 4 100,00 UAH;

20.11.2021 - зарахування переказу на суму 2500,00 UAH;

21.11.2021- зарахування переказу на суму 2 150,00 UAH;

23.11.2021 - зарахування переказу на суму 550,00 UAH;

27.11.2021- зарахування переказу на суму 2 600,00 UAH;

06.12.2021- зарахування переказу на суму 2500,00 UAH;

07.12.2021- зарахування переказу на суму 1250,00 UAH;

Однак ОСОБА_1 повністю не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустила заборгованість зі сплати кредиту та відсотків.

З дати отримання кредитних коштів ОСОБА_1 проводила часткову оплату заборгованості по кредиту, зокрема, первісному кредитору в рахунок погашення заборгованості за кредитом в період 25.11.2021-18.02.2022 проведено оплату в розмірі 28 165грн., кредитора ТОВ "Таліон Плюс" проведено оплату за період 07.05.2022-20.09.2022 у розмірі 10 400,00 гривень.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1).

У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 .

Пунктом 1.2 Договору факторингу 1 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно п.4.1 договору факторингу 1, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623 у розмірі 20663,89грн., що зазначено у Реєстрі прав вимоги.

Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Таким чином ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС" набуло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623 у розмірі 20663,89гривень.

23.02.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 23/0224-01 (договір факторингу-2).

Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п.4.1 договору факторингу 2, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623 у розмірі 21701,23гривень, що зазначено у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу 2 до позовної заяви додається Платіжна інструкція від 26.02.2024 за №5703.

Таким чином ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 346328623 у розмірі 21701,23гривень.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (договір факторингу-3).

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 21 701,23 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 15.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 15.07.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжні інструкції.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 21 701,23 грн, яка складається з: 18 457,21 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 244,02 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 627 Цивільного кодексу України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні письмових та електронних доказів, кредитний договір №326328623 від 17.11.2021 укладений між сторонами в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем при користуванні сайтом позивача, 17.11.2021 було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту, у тому числі, після введення логіну та паролю через особистий кабінет, він подав заявку на отримання кредитних коштів, в якій самостійно вказав номер телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані та інші обов`язкові для заповнення дані, які він використовував при укладанні договору.

Електронний кредитний договір, підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (пароля), за законом прирівнюється до письмового договору та є юридично дійсним.

Згідно п.5.14. кредитного договоору, цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційнотелекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відсутність окремого підпису самого кредитодавця у класичному вигляді на такому документі не робить його недійсним, оскільки договір укладено через інформаційну систему (сайт чи додаток) фінансової установи шляхом обміну електронними повідомленнями, сторони досягли згоди щодо умов та фінансова компанія перерахувала гроші.

Закон України «Про електронну комерцію» визнає електронний підпис одноразовим ідентифікатором дійсним способом укладення правочину, а фактичне перерахування коштів позичальнику та надання доступу до умов кредиту підтверджують згоду кредитодавця з умовами договору.

Якщо кредитодавець розмістив оферту в особистому кабінеті користувача, згенерував код підтвердження та перерахував кошти на картку - він своїми діями (конклюдентними діями) підтвердив укладення договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі сторін для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором в Інформаційнотелекомунікаційній системі Кредитодавця.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з частиною першою ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

У справі наявні докази отримання відповідачем коштів за кредитним договором, зокрема, випискою по рахунку, наданою АТ "Універсал Банк" підтверджується факт отримання відповідачем траншами у період 17.11.2021-07.12.2021 грошових коштів у розмірі 22 000гривень.

Однак, відповідач належним чином не виконав умови договору, здійснив погашення суми кредиту в розмірі 38 565грн., які були зараховані в погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Разом з цим, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданим первинним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс", відсотки за користування кредитом розраховані за період 17.11.2021- 23.02.2024.

Суд не може погодитись з таким періодом нарахування відсотків враховуючи, що умовами договору встановлено строк надання кредиту як дисконтний період 7 днів з дня надання кредиту, який може бути продовжений не більше ніж на 90 днів (п.1.7, 1.12.1. договору), відтак, враховуючи, що останній транш кредиту в розмірі 1250грн. надано відповідачу 07.12.2021, з врахуванням 7 днів дисконтного періоду та можливістю його продовжити на 90 днів, строк надання кредиту становить період 17.11.2021-14.03.2022.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих відсотків в межах строку надання кредиту 17.11.2021-14.03.2022 з врахуванням проведеної відповідачем оплати в розмірі 38 565грн., вважає такою, що підлягає до стягнення заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9274,99 гривень.

Щодо нарахування відсотків згідно п.5.3 кредитного договору після закінчення дисконтного періоду по ст. 625 ЦК України, тобто після 14.03.2022, то суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Згідно з п.18. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідачу нараховані відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період після 14.03.2022, тобто в період дії на території України воєнного стану, відсотки по ст.625 ЦК України йому не можуть бути нараховані у будь-якому випадку.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) виклав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

З огляду на зазначене, позов в частині стягнення з відповідача відсотків згідно п.5.3. договору по ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 144,83 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткова угода №25771043552 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25 від 0.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10, ордер на надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Враховуючи викладене, зважаючи на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, суд вважає, що надання/виконання послуг/робіт по даній справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Для адвоката, який за своїм статусом має достатню правову кваліфікацію, цей спір є спором незначної складності.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень є пропорційним до задоволення позовних вимог та відповідають складності справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №346328623 від 17.11.2021 у розмірі 9 274 (дев`ять тисяч двісті сімсот чотири) гривень 99копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 1 144 (одну тисячу сто сорок чотири) гривень 83 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 010 (три тисячі десять) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», 02090, місто Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, каб.13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2026.

Суддя Кушнір Б.Б.