Рішення № 140247398, 21.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2663/26

Провадження № 2/450/2349/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом представника позивача Зелінки Василя Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): 25.05.2026 представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог від 02.07.2026, про стягнення на користь ОСОБА_4 завданої шкоди у розмірі 61685,11 грн., з яких: 34069,33 грн. - вартість матеріального збитку, завданого електроскутеру внаслідок пошкодження; 6000,00 грн. - витрати на проведення оцінки розміру матеріального збитку; 1950,00 грн. - вартість пошкодженого шолому; 505,78 грн. - витрати на придбання лікарських засобів, понесені у зв`язку з наслідками події; 4160,00 грн. - втрачений дохід у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; 15000,00 грн. - моральна шкода, та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.03.2026 о 12 год. 57 хв. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 291, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час розвороту не надала дорогу електровелоскутеру під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку прямо по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 07.04.2026 у справі №462/2171/26 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням вимог пунктів 2.3 «б», 16.6 Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП. Зазначена постанова набрала законної сили. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач визнала свою вину та не заперечувала фактичних обставин ДТП. Посилаючись на встановлені обставини, представник позивача вказує на наявність вини відповідача, причинного зв`язку між її протиправними діями та заподіяною шкодою і просить стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду. Згідно з висновком щодо вартості матеріального збитку №73/03-26, розмір матеріального збитку, завданого електроскутеру «CROSSER MAX 20», станом на 09.03.2026 становить 34069,33 грн. Витрати на проведення оцінки матеріального збитку становлять 6000,00 грн. Внаслідок ДТП позивач також отримав тілесне ушкодження - травму м`яза та сухожилка передньої групи м`язів на рівні гомілки, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 10.03.2026.

В судовому засідання з`явився представник позивача ОСОБА_4 адвокат Зелінка В.В., який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задоволити з підстав викладених письмово.

Позиція відповідача: 08.06.2026 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Стецик Т.І. подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідачки на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування № ЕР-228380314 від 08.04.2025 із страховою сумою 250000 грн. за шкоду, заподіяну майну, та 500000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю. Зазначає, що відповідно до статті 1194 ЦК України та практики Верховного Суду обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхової суми покладається на страховика, а відповідачка може відповідати лише за шкоду, яка перевищує розмір страхового відшкодування або у випадках відсутності обов`язку страховика здійснити виплату. Також, заперечує проти розміру матеріального збитку та витрат на його оцінку, посилаючись на неповідомлення відповідачки про огляд електроскутера, можливе існування частини пошкоджень до ДТП та те, що позивач не звертався до страховика із заявою про страхове відшкодування. Крім того, вважає недоведеними вимоги про стягнення втраченого доходу, оскільки позивач не надав належних доказів доходу та тимчасової непрацездатності. Розмір заявленої моральної шкоди у сумі 15000 грн. вважає завищеним та необґрунтованим.

У судовому засіданні відповідач та її представник заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Позиція третьої особи: ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, письмових пояснень щодо позовних вимог та клопотань до суду не скерувала.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

26.05.2026 відповідь з Єдиного демографічного реєстру; 26.05.2026 ухвала про відкриття провадження у справі; 01.06.2026 заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції позо межами приміщення суду; 08.06.2026 відзив на позовну заяву; 16.06.2026 відповідь на відзив; 02.07.2026 заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог; 29.07.2026 клопотання про долучення доказів; 07.08.2026 ухвала про залучення ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Суд, заслухавши думку представників, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, 09.03.2026 о 12 год. 57 хв. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 291, керуючи транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою і під час розвороту не надала дорогу в результаті чого відбулося зіткнення з електровелоскутером під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку прямо по головній дорозі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою постановою Залізничного районного суду міста Львова від 07 квітня 2026 року у справі №462/2171/26 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 20.04.2026.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель «B 250E», реєстраційний номерBC5925YC, на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-228380314 від 08.04.2025 розміри страхових сум на одну потерпілу особу: 500000,00 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров`ю та 250000,00 грн. за шкоду заподіяну майну потерпілих осіб.

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 73/03-26 від 16.04.2026, розмір матеріального збитку, завданого власнику електроскутера марки «CROSSER MAX 20» внаслідок ДТП, станом на 09.03.2026 становить 34069,33 грн, що підтверджується ремонтною калькуляцією №73/03-26 від 16.04.2026.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 10.03.2026, ОСОБА_4 внаслідок ДТП завдано тілесного ушкодження у вигляді травми м`яза та сухожилка передньої групи м`язів на рівні гомілки.

Відповідно до відповіді ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» вих. №2600001553251-1 від 25.07.2026 судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП 09.03.2026 була застрахована за полісом №ЕР-228380314. 11.06.2026 ОСОБА_4 повідомив страховика про настання страхового випадку, однак 17.06.2026 оцінювач страховика повідомив про неможливість огляду електроскутера «CROSSER MAX20» у зв`язку з його утилізацією, що підтверджено ОСОБА_4 у листуванні через месенджер Viber. У зв`язку з непред`явленням пошкодженого транспортного засобу для огляду, що унеможливило встановлення розміру заподіяної шкоди, страховик, посилаючись на частину четверту статті 31 та пункт 6 частини другої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відмовив у виплаті страхового відшкодування.

За загальними правилами статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року №21-1465а15.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом встановлено, що 09.03.2026 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MERCEDES-BENZ B 250E», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та електроскутера «CROSSER MAX20», ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР-228380314 від 08.04.2025. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, становив 250000,00 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Отже, за загальним правилом обсяг відповідальності страхувальника визначається після встановлення фактичного розміру шкоди та розміру страхової виплати.

Водночас правовідносини сторін у частині обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024, який введено в дію з 01.01.2025. Саме положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася 09.03.2026.

Згідно з положеннями Закону № 3720-IX страховик здійснює страхову виплату за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у межах встановленої страхової суми. При цьому статтею 33 цього Закону на потерпілу особу покладено обов`язок сприяти страховику у встановленні причин, обставин дорожньо-транспортної пригоди та розміру заподіяної шкоди, зокрема надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2026 ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із повідомленням про настання страхового випадку.

17.06.2026 оцінювачем ОСОБА_5 , який діяв від імені ТОВ «АК «Експерт Сервіс» на підставі договірних відносин із страховиком, було складено рапорт про неможливість проведення огляду електроскутера «CROSSER MAX20», оскільки транспортний засіб був утилізований.

При цьому в судовому засіданні представник позивача підтвердив факт утилізації електроскутера.

Таким чином, після звернення позивача до страховика пошкоджений транспортний засіб фактично був відсутній, у зв`язку з чим страховик був позбавлений можливості провести його огляд та перевірити характер, обсяг і походження заявлених пошкоджень, а також визначити розмір матеріальної шкоди відповідно до передбаченого законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 3720-IX потерпіла особа зобов`язана сприяти страховику у визначенні причин, обставин та наслідків дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі надати пошкоджене майно для огляду. Невиконання цього обов`язку має правове значення у випадку, якщо внаслідок такого невиконання страховик позбавлений можливості встановити факт ДТП, її причини та обставини або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 30 Закону № 3720-IX страхова виплата не здійснюється у разі невиконання потерпілою особою або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, законодавець прямо пов`язує право на отримання страхової виплати із належним виконанням потерпілою особою передбачених законом обов`язків щодо сприяння страховикові.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 27 Закону № 3720-IX страхова виплата у разі пошкодження транспортного засобу визначається, зокрема, з урахуванням переліку пошкоджених складових частин, встановленого на підставі акта огляду транспортного засобу або відповідного висновку, складеного у порядку, передбаченому законом. У разі знищення транспортного засобу застосовуються положення статті 28 цього Закону, відповідно до яких істотне значення має встановлення ринкової вартості транспортного засобу до та після ДТП.

Сторона позивача посилається на висновок щодо вартості матеріального збитку № 73/03-26 від 16.04.2026, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику електроскутера «CROSSER MAX20», визначено у сумі 34069,33 грн.

Разом з тим зазначений висновок не може сам по собі підтверджувати розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню саме відповідачем, без встановлення всіх обставин, необхідних для визначення обсягу відповідальності страховика та страхувальника. Зокрема, страховик не мав можливості провести огляд транспортного засобу після ДТП, оскільки, як підтвердив представник позивача, електроскутер був утилізований.

Крім того, із самого висновку вбачається, що вартість відновлювального ремонту електроскутера визначена у сумі 59355,66 грн., тоді як його ринкова вартість зазначена у розмірі 34069,33 грн. За таких обставин питання щодо характеру пошкоджень, можливості та доцільності відновлювального ремонту, а також щодо того, чи є транспортний засіб знищеним у розумінні статті 28 Закону № 3720-IX, має істотне значення для правильного визначення розміру шкоди. Однак через утилізацію транспортного засобу перевірити ці обставини шляхом його безпосереднього огляду неможливо.

Таким чином, наданий стороною позивача висновок оцінювача не усуває наслідків невиконання позивачем обов`язку щодо збереження пошкодженого майна та забезпечення можливості його огляду страховиком.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду щодо розподілу обов`язку з відшкодування шкоди між страховиком та особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована. Відповідно до статті 1194 ЦК України відповідальність страхувальника виникає у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, тобто у межах різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у межах страхової суми належним відповідачем є страховик, а покладення такого обов`язку безпосередньо на страхувальника суперечить меті обов`язкового страхування.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20), відповідно до якого відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, можливе, зокрема, у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; у такому випадку відповідальність страхувальника обмежується різницею між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Таким чином, заявлений позивачем розмір майнової шкоди у сумі 34069,33 грн. не перевищує ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, який становить 250000,00 грн.

Водночас страховиком було прийнято рішення про відмову у здійсненні страхової виплати саме у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо забезпечення можливості огляду пошкодженого транспортного засобу, що унеможливило встановлення розміру заподіяної шкоди.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивач не довів наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язку зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, оскільки розмір страхової виплати фактично не був визначений, а неможливість його визначення зумовлена, зокрема, утилізацією пошкодженого транспортного засобу самим позивачем.

Щодо позовної вимоги про стягнення 6000,00 грн. витрат на проведення оцінки матеріального збитку суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 31 та ст. 33 Закону України № 3720-IX потерпіла особа зобов`язана зберігати пошкоджене майно та забезпечити страховику можливість його огляду для визначення розміру заподіяної шкоди. Водночас позивач, не забезпечивши можливості огляду електроскутера страховиком у зв`язку з його утилізацією, не довів необхідності та обґрунтованості понесених ним витрат на самостійне проведення оцінки, а також причинного зв`язку таких витрат із діями відповідача. За таких обставин підстави для стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на проведення оцінки матеріального збитку відсутні.

Щодо вимоги про стягнення 505,78 грн. витрат на придбання лікарських засобів суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 22, п. 1 ч. 2 ст. 22 та ст. 23 Закону України № 3720-IX відшкодуванню підлягають витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої особи, за умови їх необхідності та належного документального підтвердження. Згідно зі ст. 1166 ЦК України позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, її розмір та причинний зв`язок між ДТП і понесеними витратами. З консультаційного висновку спеціаліста від 10.03.2026 вбачається, що у ОСОБА_4 діагностовано травму м`яза та сухожилка передньої групи м`язів на рівні гомілки та рекомендовано медикаментозне лікування. Водночас наданий позивачем фіскальний чек на суму 505,78 грн. підтверджує лише факт придбання лікарських засобів, але не підтверджує їх фактичне використання, необхідність придбання саме таких препаратів у зазначеній кількості та безпосередній зв`язок понесених витрат із лікуванням тілесного ушкодження, отриманого внаслідок ДТП. За таких обставин вимога про стягнення 505,78 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 4160,00 грн. втраченого доходу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю суд зазначає, що відповідно до ч. 1, п. 1 - 3 ч. 2 ст. 22 Закону України № 3720-IX страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється за підтверджений закладом охорони здоров`я період непрацездатності та визначається залежно від статусу потерпілої особи і розміру неотриманого доходу. Водночас позивачем не надано листка непрацездатності або витягу з Електронного реєстру листків непрацездатності, доказів перебування на лікарняному саме протягом 10 днів, документів щодо трудової діяльності чи іншого джерела доходу та доказів його фактичної втрати. За таких обставин заявлений до стягнення розмір втраченого доходу у сумі 4160,00 грн. є документально непідтвердженим, а тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 грн. суд виходить із положень статті 23 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності передбачених законом підстав, а її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань та інших істотних обставин.

Сам факт отримання позивачем тілесного ушкодження не звільняє його від обов`язку довести характер та обсяг моральних страждань, причинний зв`язок між такими стражданнями і діями відповідача, а також обґрунтованість заявленого розміру відшкодування.

Тому, належних і достатніх доказів, які б дозволяли визначити саме заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 15000,00 грн., матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відповідно до положень Закону України № 3720-IX витрати, заявлені позивачем як витрати на проведення оцінки матеріального збитку, придбання лікарських засобів, втрачений дохід у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та моральна шкода, заявлені у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, за своєю правовою природою пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі внаслідок ДТП, та підлягають врахуванню в межах передбачених законом страхових виплат і встановленого договором обов`язкового страхування ліміту відповідальності страховика.

При цьому встановлений ліміт відповідальності страховика визначає граничний розмір страхового відшкодування, яке може бути здійснене за відповідним страховим випадком. Отже, сам факт заявлення потерпілим окремих видів витрат не створює самостійної підстави для їх стягнення понад встановлений законом та полісом ліміт страхового відшкодування.

Таким чином, за умови, що загальний розмір заявлених позивачем вимог не перевищує ліміт відповідальності страховика, такі вимоги підлягають оцінці насамперед з урахуванням передбачених Законом України № 3720-IX умов та порядку здійснення страхового відшкодування. У разі ж недоведеності факту, необхідності, розміру відповідних витрат або причинного зв`язку з ДТП підстав для їх відшкодування немає незалежно від того, чи не перевищує їх сукупний розмір встановленого ліміту.

Отже, посилання позивача на те, що заявлені ним витрати є складовими шкоди, саме по собі не свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідача щодо їх відшкодування, оскільки такі витрати повинні бути належним чином підтверджені, перебувати у причинному зв`язку з ДТП та відшкодовуватися у межах установленого законодавством та договором страхування ліміту відповідальності.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих сторонами доказів.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд бере до уваги, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована; заявлений розмір майнової шкоди не перевищує встановленого полісом ліміту відповідальності страховика; позивач звертався до страхової компанії, однак після ДТП утилізував пошкоджений електроскутер, що підтвердив у судовому засіданні; у зв`язку з цим страховик був позбавлений можливості провести огляд транспортного засобу та встановити розмір заподіяної шкоди; страховик відмовив у здійсненні страхової виплати з підстав, передбачених Законом № 3720-IX.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивачем не доведено правових та фактичних підстав для стягнення з ОСОБА_2 заявленої суми майнової шкоди, витрат на оцінку, витрат на придбання лікарських засобів, втраченого доходу та моральної шкоди.

З огляду на викладене, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, на основі їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, витрат на проведення оцінки матеріального збитку, придбання лікарських засобів та втраченого доходу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за своєю правовою природою є вимогами про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та з урахуванням положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягають відшкодуванню насамперед у межах установленої законом та полісом страхової суми. Оскільки заявлений позивачем розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, а доказів недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди суду не надано, передбачені статтею 1194 ЦК України підстави для покладення на ОСОБА_2 обов`язку зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою відсутні. Крім того, у зв`язку з утилізацією позивачем пошкодженого електроскутера страховик був позбавлений можливості провести його огляд та встановити розмір заподіяної шкоди, що відповідно до положень Закону № 3720-IX має наслідком відсутність підстав для здійснення страхової виплати. За таких обставин позивачем не доведено наявності правових та фактичних підстав для стягнення заявлених сум безпосередньо з відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позовних вимог представника позивача представника позивача Зелінки Василя Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання, АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 24175269, 04050, м. Київ, вул. Глибочинська, 44.

Суддя: Д. А. Кукса