Ухвала суду № 140247101, 24.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21955/25

Провадження № 4-с/761/129/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря Сідого В.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця, приватний виконавець: Дорошкевич Віра Леонідівна, стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»,

встановив:

У липні 2026 року скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.

Свої вимоги скаржник мотивував тим, що 09.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості. Скаржник вказує, що на його банківський рахунок в АТ «Універсал Банк» надходять виключно кошти державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам, призначені йому та його малолітній дитині. Інших надходжень на зазначений рахунок не здійснюється, що підтверджується банківською випискою. Після накладення арешту та списання коштів боржник письмово звернувся до приватного виконавця із заявою, повідомивши про соціальний характер коштів та надавши відповідні докази. Попри це приватний виконавець відмовив у задоволенні заяви, пославшись виключно на те, що рахунок не має спеціального режиму використання, фактично не надавши оцінки поданим доказам. Скаржник вважає такі дії незаконними, оскільки вони призвели до звернення стягнення на кошти державної соціальної допомоги, які призначені для забезпечення його мінімальних потреб та його малолітньої дитини.

Враховуючи викладене, просить суд:

1. Визнати дії приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 неправомірними.

2. Зобов`язати приватного виконавця усунути допущені порушення.

3. Надати оцінку законності звернення стягнення на кошти державної соціальної допомоги.

17.08.2026 від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що після подання скарги до суду звернення стягнення на кошти, які мають призначення «Допомога від держави», не припинилося. Також зазначає, що приватний виконавець був повідомлений про соціальний характер коштів та про те, що рахунок використовується для отримання державної допомоги.

16.09.2026 від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. надійшов відзив із викладенням заперечень щодо скарги. Зазначає, що постанова про арешт коштів винесена приватним виконавцем відповідно до вимог та в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Також зазначає, що на адресу приватного виконавця від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» жодних документів, які б підтверджували заборону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках ОСОБА_1 не надходило, а отже зазначене свідчить про те, що банк не визначив рахунки боржника та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Просить залишити скаргу без задоволення.

18.09.2026 від скаржника надійшли заперечення на відзив, в яких він зазначив, що приватний виконавець була безпосередньо поінформована боржником про соціальний характер коштів та мала відповідні документи. Скаржник вважає, що для вирішення скарги необхідно оцінити не лише формальний статус рахунку, а й походження конкретних коштів, які фактично були списані з рахунку, а саме кошти із призначенням «Допомога від держави».

В судове засідання, яке відбулось 24.09.2026, сторони не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Проте скаржник просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 06.04.2023 Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

09.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №761/21955/25 від 27.11.2025, виданого Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь TOB «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості в розмірі 48244,40 гривень.

Також 09.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

11.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

29.05.2026 боржником до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни було направлено заяву про зняття арешту з карткового рахунку боржника. До заяви було додано банківську виписку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», з якої вбачається, що на даний картковий рахунок надходять кошти державної допомоги.

Від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни до боржника надійшов лист №149299 від 04.06.2026, у якому зазначено про відсутність правових підстав для задоволення заяви в частині зняття арешту із рахунку № НОМЕР_1 відкритого у АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», оскільки вказаний рахунок не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення, на які заборонено законом. Також додатково роз`яснено про те, що фізична особа - боржник може звернутись до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення одного поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Згідно зі статтею 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 вказаного закону.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20.

Крім того, у пунктах 74-77 постанови від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З постанови приватного виконавця від 09.12.2025 про арешт коштів боржника вбачається, що виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів що містяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено законом.

Скаржником було направлено до приватного виконавця заяву про зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 відкритого у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», але приватний виконавець відмовив у знятті арешту.

При цьому, як встановлено із банківської виписки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 18.09.2026 по вказаному рахунку, на нього зараховувалися наступні кошти:

-Виплата від держави Скринінг здоров`я у розмірі 2000 грн;

-Допомога від держави у розмірі 5000 грн кожного місяця (загалом 5 платежів).

Також встановлено, що з рахунку скаржника списувалися кошти з призначенням платежу «Виконавче провадження».

Доказів того, що даний рахунок використовується за іншим призначенням, матеріали скарги не містять, та заінтересованими особами не подано.

Тобто боржником надані підтверджуючі документи про те, що арешт накладено на кошти, які є його соціальною допомогою, що розміщені на його картковому рахунку, однак приватний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняла, та на думку суду, зазначені обставини свідчать про неправомірну бездіяльність приватного виконавця, внаслідок якої порушуються права заявника на отримання допомоги від держави.

Посилання на те, що банківська установа не повідомляла приватного виконавця про наявність заборон чи перешкод у накладенні відповідного арешту, не спростовують передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку виконавця скасувати арешт після отримання ним, зокрема і від боржника, документального підтвердження, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Твердження про те, що боржник під час звернення до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів не надав належних і достатніх доказів на підтвердження того, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, є необґрунтованими і спростовуються змістом поданої заяви, до якої заявник долучив виписку по картковому рахунку в банківській установі, на який приватним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на даному банківському рахунку, призначеному для отримання соціальної допомоги від держави.

Під час розгляду справи, судом не було встановлено, що на рахунку боржника були наявні грошові кошти, які не є його заробітною платою, пенсією чи іншими соціальними виплатами.

Подібних висновків дійшов і Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 19 квітня 2023 року у справі № 466/2722/20 та від 03 липня 2024 року у справі № 753/9629/23.

Водночас суд враховує, що розроблена законодавцем правова концепція запобіганню порушення прав боржника стосовно володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, на які розповсюджується встановлене законодавством обмеження щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження, визначає, що на момент вжиття такого заходу з метою ефективного виконання судового рішення виконавець не володіє інформацією про стан рахунку боржника, на який накладається арешт.

Саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

У разі, якщо банк не повідомив приватного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Крім того, з метою недопущення безповоротного втручання у право боржника на володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках зі спеціальним режимом, які в силу вимог закону підпадають під обмеження щодо можливості накладення арешту на них, законодавець не обмежив боржника у праві надати державному виконавця докази на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку, на який накладено арешт.

Під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки, у даному випадку - приватного виконавця, пов`язана з невиконанням дій, які він був зобов`язаний вчинити в силу покладених на нього обов`язків та згідно з чинним законодавством України. Ухилення виконавця від вчинення відповідних дій, які він зобов`язаний вчинити у цьому випадку, є бездіяльністю, а її протиправність може мати місце лише у тому випадку, якщо внаслідок неї порушуються права, інтереси чи свободи інших осіб.

Встановлено, що заявник повідомив приватного виконавця про спеціальний режим банківського рахунку, на який йому нараховуються соціальна допомога від держави, надавши належні і достатні докази на підтвердження цих обставин, однак заява боржника про зняття арешту з його коштів на цьому банківському (картковому) рахунку не була задоволена приватним виконавцем після отримання заяви боржника, що свідчить саме про неправомірну бездіяльність виконавця.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню щодо визнання протиправною дії/бездіяльності виконавця в частині не зняття арешту з грошових коштів, що містяться на картковому рахунку.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 18, 52, 63 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 4 ст. 263, ст. 447- 453 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця, приватний виконавець: Дорошкевич Віра Леонідівна, стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо не зняття арешту з грошових коштів, а саме: «Виплата від держави Скринінг здоров`я» у розмірі 2000 грн; «Допомога від держави» у розмірі 5000 грн кожного місяця (загалом 5 платежів), які розміщені на картковому рахунку за № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 .

В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя: