Ухвала суду № 140247067, 24.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22330/26 1-кс/760/10699/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3

представників власника майна- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження № 22025101110000920, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025,-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження № 22025101110000920, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець м. Фастів Київської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ) - фактичний власник, керівник, кінцевий бенефіціарний власник

ТОВ ТД «Голосіївський» (ЄДРПОУ 19476076), що зареєстроване за адресою м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 82, ТОВ Гастроном «Лисогорський» (ЄДРПОУ 31304304), ПП «Гастроном голосіївський» (ЄДРПОУ 21608792), ПП «Вікінг Г» (ЄДРПОУ 19479590), ДП «Гастроном південний» (ЄДРПОУ 30466733), ТОВ «Голосіївська торгівельно-виробнича компанія» (ЄДРПОУ 34865730), ТОВ «Голосіївська інвестиційна компанія»

(ЄДРПОУ 34865767), ТОВ «Софія 488» (ЄДРПОУ 16307054).

Також встановлено, що ОСОБА_6 має вплив на вчинення дій щодо нерухомого майна, в тому числі комерційної нерухомості на окупованій території (готель «ІНФОРМАЦІЯ_5», ООО ТД «Голосеевский» (ОГРН 1187746423633) на ТОТ АР Крим, прибережні паркові зони тощо), крім того, використовує ФОП ОСОБА_7 у своїй підприємницькій діяльності, в той час як його дружина ОСОБА_7 на постійній основі проживає на окупованій території.

Разом з цим, в ході аналізу даних, розміщених в «Едином государственном реестре юридических лиц», виявлено, що ОСОБА_6 є засновником ООО ТД «Голосеевский» (ОГРН 1187746423633) на ТОТ (Крим), керівником та засновником якого є також його дружина ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ). Крім того серед засновників ООО ТД «Голосеевский» є також українське ТОВ ТД «Голосіївський» (ЄДРПОУ 19476076, капітал 1 млн).

Згідно відкритих джерел ООО ТД «Голосеевский» сплатило 30 тис. рублів податку у 2023 році.

Також встанолено, що ОСОБА_6 , фактично володіє готелем «ІНФОРМАЦІЯ_5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Крім того, ОСОБА_6 , станом на 2019 рік, земельними ділянками та будинками навколо Готелю «ІНФОРМАЦІЯ_5». Разом з тим стало відомо, що ОСОБА_7 є фактичним управлінцем активів на тимчасово окупованій території України. Про це також можуть свідчити прив`язки тегів по номеру такі як « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а також зареєстрована на нею електронна пошта з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Також ОСОБА_7 є приватним підприємцем, зареєстрованим в рф, є засновницею та фактичним керівником ООО ТД «Голосеевский» (ОГРН 1187746423633) на ТОТ АР Крим. В Україні ОСОБА_7 є керівником ПП «Престиж» (ЄДРПОУ 32104013) та Благодійної організації «Благодійний фонд «Благодар» (ЄДРПОУ 26345328);

Крім того відомо, що ОСОБА_6 умисно зберігає майно на тимчасово окупованій території України і вчиняє для його збереження усіх заходів. Зважаючи на вид діяльності, яка провадиться на його об`єктах нерухомості, вона може використовуватися військовими рф, а також державними проєктами рф, що націлені на реабілітацію, відновлення або як тимчасове місце дислокації ЗС рф. Також встановлено, що на території готелю «ІНФОРМАЦІЯ_5» неодноразово проводилися пропагандистські заходи, організаторами яких є «Центр руница».

Після публікацій в ЗМІ щодо ведення фінансово-господарської діяльності на ТОТ АР Крим ОСОБА_6 , з метою приховання та унеможливлення притягнення його до відповідальності, здійснив перереєстрацію підконтрольних суб`єктів господарської діяльності на наближених осіб, серед них:

ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженець м. Донецьк, адреса реєстрації та фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) - довірена особа ОСОБА_6 , є підписантом у ТОВ ТД «Голосіївський» (ЄДРПОУ 19476076) та ПП «Вікінг Г» (ЄДРПОУ 19479590), де ОСОБА_6 є засновником та фактичним керівником, власником.

05.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого вилучено:

- мобільний телефон «Iphone 17 Pro max», s\n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- мобільний телефон «Iphone 6», imei: НОМЕР_8 ;

- грошові кошти на загальну суму 30 000 (тридцять тисяч) Євро;

- грошові кошти на загальну суму 29 320 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять) доларів США;

- грошові кошти на загальну суму 438 980 (чотириста тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн.;

- грошові кошти на загальну суму 550 (п`ятсот п`ятдесят) тайських бат.Цього ж дня постановою слідчого СУ ІНФОРМАЦІЯ_8 вилучені речі та предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000920.

Таким чином, орган досудового розслідування просить суд задовольнити клопотання про накладення арешту на вказане майно.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 долучив Протокол огляду мобільного телефону «IPhone 6» від 06.08.2026 року; Постанову огляду мобільного телефону «IPhone 17 Pro Max» від 05.08.2026 року, оголосив клопотання про накладення арешту та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_4 долучила письмові заперечення на клопотання про накладення арешту на майно від 05.08.2026 року; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_6 ; копію Ухвали про обшук від 21.07.26 р., копію Протоколу обшуку від 05.08.26 р; копію довідки швидкої-КНП «Центр ЕМД та МК» від 05.08.26 р.; копію Виписки ФОП ОСОБА_6 ; копію постанови про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 02.06.2026 р.; 2. ????Витяги з інформаційно-комунацікаційної системи ДПС N?0043987497, N?0043987494 від?07.08.26 р.; копію ????банківських виписок за 2025 р. та за І півріччя 2026 р. по ФОП ОСОБА_6 ; копію ????витягу з ЄДР стосовно ТОВ «Гастроном «Лисогорський»; копію витягу із статуту ТОВ ««Гастроном «Лисогорський»; копію довідки про виплату дивідендів N?33 від 05.08.26 р.; ? копії Протоколів ТОВ ««Гастроном «Лисогорський» N?25/1 та N?26/1.; копію ????Витяг з інформаційно-комунацікаційної системи ДПС N?0018286935; ????Банківські виписки за 2025 р. та за І півріччя 2026 р.по виплаті та отриманні дивідендів; копію пенсійного посвідчення N? НОМЕР_1 ; ????Банківські виписки за 2025 р. та за І півріччя 2026 р. отримання пенсійних виплат; копію довідки Приватбанку від 17.08.2026 р. N?UNGDA1PK1QT9CVP3 по виплаті?депозиту -31 000 Евро; ????Банківська виписка по виплаті депозиту в період з 07.10.2024 р. по 08.02.2025 р. (31000 Євро); ????Банківська виписка по виплаті депозиту в період з 01.02.2025 р. -17.08.2026 р (47 400,00 доларів США); Банківські виписки про зняття коштів за період 28.06.2026 -06.08.2026 р.( 350000 грн.); за період з 01.04.2026 року по 27.06.2026 року (400 000 грн).; за період 01.01.2026 року по 31.03.2026 року (1 400 939,98 грн.; ????Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців?стосовно ПП«Гастроном Голосіївський» (ЄДРПОУ 21608792), ДП «Гастроном?південний» (ЄДРПОУ 30466733), ТОВ «Голосіївська торгівельно-виробнича компанія»?(ЄДРПОУ 34865730), ТОВ «Софія 488» (ЄДРПОУ 16307054); Витяг з ЄДРЮО ФОП стосовно ТОВ «ГІК»;????Копії розпоряджень Київського міського голови від 27.01.2025 р. N?47 та від 26.06.2025 р.N?510; ????Банківську виписку АТ «Банк Альянс»; ????Витяг з ЄДРЮ ФОП стосовно ПП «Вікінг»; ????копію податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2025 р. з квитанцієюN?2 про прийняття ДПС; ????копію фінансової звітності малого підприємства станом на 31.12.2025 р. з квитанцією N?2про прийняття ДПС; Витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, відсутність заборгованості ПП «Вікінг» за період з 01.01.2025 р. по 01.01.2026; ????Витяг з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, відсутність заборгованості ПП «Вікінг» за період з 01.01.2026 р. по 01.08.2026; ????копії свідоцтв про право власність від 03.05.2007 р., від 16.12.2011 р.; копію свідоцтва про розірвання шлюбу N? серії НОМЕР_11; ????Копії рішення засновника ТОВ ТД «Голосіївський» про звільнення від 09.05.2025 р. та Акту приймання-передачі частки від 09.05.25 р.;????Витяг з ЄДРЮО ФОП стосовно ТОВ ТД «Голосіївський», проти клопотання заперечувала та просила суд відмовити у клопотанні про накладення арешту.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, зокрема з метою забезпечення можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_8 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000920 від 24.07.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

05.08.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого вилучено:

- мобільний телефон «Iphone 17 Pro max», s\n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- мобільний телефон «Iphone 6», imei: НОМЕР_8 ;

- грошові кошти на загальну суму 30 000 (тридцять тисяч) Євро;

- грошові кошти на загальну суму 29 320 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять) доларів США;

- грошові кошти на загальну суму 438 980 (чотириста тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн.;

- грошові кошти на загальну суму 550 (п`ятсот п`ятдесят) тайських бат.

Цього ж дня постановою слідчого СУ ІНФОРМАЦІЯ_8 вилучені речі та предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025101110000920.

Крім того, досліджуючи протокол огляду мобільних телефонів «IPhone 17 Pro Max» від 05.08.2026 року стало відомо, що під час огляду вказаного мобільного телефону оглянуто месенджери та галерею, з яких було отримано сві існуючі дані, після чого було зроблено фотознімки екрану мобільного телефону із наявними у такому телефоні відомостями, що мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному проваджені

У протоколі огляду «IPhone 6» від 06.08.2026 року зазначено, що у ході огляду вказаного телефону та додатків програмних забезпечень встановлено, що у ньому не містяться відомості, які мають значення для розслідування кримінального провадження.

У відповіді на адвокатський запит старший слідчий в ОВС ОСОБА_11 повідомив, що експертиза щодо вилучених під час обшуку 05.08.2026 року у ОСОБА_6 мобільних телефонів, а саме: мобільний телефон Iphone 17 max imei: НОМЕР_9 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону: НОМЕР_10 та мобільний телефон Iphone 6 imei: НОМЕР_8 , не призначалось і не планується.

Грошові кошти, вилучені у ході обшуку 05.08.2026 р. у ОСОБА_6 зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів СУ ІНФОРМАЦІЯ_8. Інших документів, окрім протоколу обшуку від 05.08.2026 за адресою проживання ОСОБА_12 , в якому зазначено все вилучене майно, в тому числі кількість грошових коштів, не складалося. Щодо вилучених грошових коштів експертні дослідження не призначались.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обгрунтованого правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб?єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону прокурор не дотримався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3, ч. 10 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної (третьої особи) або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Разом з тим, як вбачається зі змісту поданого до суду клопотання про арешт майна, прокурор обгрунтовуючи клопотання посилається лише на норми кримінального процесуального закону, які передбачають арешт майна та визначають поняття речових доказів в кримінальному провадженні. При цьому, жодного доказу на підтвердження своїх доводів, щодо необхідності накладення арешту на вилучене під час обшуку майно ОСОБА_6 прокурором в клопотанні не наведено.

Так, в клопотанні не зазначені обставини, які б свідчили, що вилучені під час обшуку проведеного 05.08.2026 року у ОСОБА_6 мобільні телефони та кошти відповідать критеріям визначеним ст. 98 КПК України.

А саме, в клопотанні прокурора наведено лише мобільні телефони із зазначенням їх серійних номерів, проте, не зазначено яку інформацію містять телефони, яка могла бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження в межах якого застосовується захід забезпечення кримінального провадження. Не зазначено, яким саме критеріям речових доказів відповідає вилучене майно, зокрема вилучені кошти у ОСОБА_6 , які сліди кримінального правопорушення можуть містити ці кошти, яким чином дане майно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті (збереження речових доказів;), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до частини другої статті 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп?ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв?язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп?ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв?язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об?єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов?язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, їх невід?ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

При цьому, ухвалою слідчого судді про обшук від 21.07.2026 р., було прямо встановлено обмеження щодо можливості вилучення електронної техніки (мобільних пристроїв, планшетів, комп?ютерної техніки тощо) під час проведення обшук . Ухвалою суду було дозволено лише в частині копіювання інформації, а не вилучення таких пристроїв.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп?ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв?язку допускається лише за наявності передбачених законом підстав. Жодна із зазначених підстав у цьому випадку відсутня.

Крім того, під час проведення обшуку власником майна ОСОБА_6 добровільно було надано всі паролі та необхідні доступи до мобільних телефонів, про то також зазначено і в протоколі обшуку від 05.08.2026 р. Таким чином, доступ до інформації, що міститься на відповідних електронних пристроях (телефонах), не обмежувався власником, а отримання доступу не потребувало подолання будь-якої системи логічного захисту. За таких обставин відсутня одна із прямо передбачених законом у відповідності до ст.168 КПК України підстав для вилучення електронних пристроїв.

Більше того, за наявності добровільно наданого доступу слідство мало можливість провести огляд відповідної інформації, зафіксувати необхідні відомості та здійснити копіювання інформації, що має значення для кримінального провадження, без вилучення самих електронних пристроїв.

Тобто фактична необхідність позбавляти власника можливості користуватися мобільними телефонами не була зумовлена необхідністю отримання доступу до інформації. Саме по собі бажання органу досудового розслідування зберігати електронний пристрій у своєму розпорядженні не може бути підставою для його вилучення та подальшого арешту.

Крім того, призначення експертизи або необхідність її проведення не є самостійною підставою для накладення арешту на майно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження застосовується виключно за наявності ризиків, передбачених кримінальнім процесуальним законом. Як убачається з матеріалів провадження орган досудового розслідування вже отримав доступ до інформації, що міститься на відповідних пристроях, а відтак прокурором не доведено, що у разі відмови накладення арешту зняття інформації є неможливим або суттєво ускладненим. Так само відсутні будь-які об?єктивні дані про існування ризиків зміни, втрати або знищення інформації, яка вже перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування або могла бути належним чином зафіксована під час проведення слідчої дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сам по собі факт визнання майна речовим доказом або необхідність проведення експертизи не є достатньою правовою підставою для накладення арешту на таке майно.

Аналіз актуальної практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, у справах N? 154/2859/18 від 15.02.2024 та N? 554/2506/22 від 15.04.2024) свідчить про неприпустимість формального підходу до обмеження права власності. Слідчий суддя зобов?язаний здійснювати змістовну перевірку клопотання, виходячи з принципів розумності та співмірності, оскільки сам по собі статус речового доказу не є безумовною підставою для арешту (аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 27.09.2022 у справі N? 233/5393/20).

Вирішальним для правомірного втручання є наявність доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, та встановлення реального, а не гіпотетичного зв?язку майна з обставинами правопорушення. Будь-яке обмеження, що не підкріплене конкретними доказами необхідності збереження майна для цілей правосуддя, кваліфікується як надмірне та підлягає скасуванню як таке, що порушує баланс між інтересами слідства та конституційним правом особи на володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен оцінити правову підставу арешту, достатність доказів, наслідки арешту для власника, а також розумність та співмірність обмеження права власності.

В матеріалах клопотання відсутні відомості, що ОСОБА_6 є підозрюваним чи обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні, а вилучене майно є його особистою власністю. Також суд зазначає, що грошові кошти не були зазначені в ухвалі про дозвіл на обшук, а законне походження коштів підтверджується документально, зазначені доходи були офіційно задекларовані, з цих доходів сплачувалися податки та збори, існують документи щодо депозитів та банківські документи щодо руху коштів. Захисником особи, стосовно арешту майна якого вирішується питання доведено, що частина коштів використовувалася для фінансування українських підприємств. Також сліж зазначити, що відсутні конкретні докази передачі коштів державі-агресору або іншим особам, зазначеним у фабулі кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України.

Крім того органами досудового розслідування не доведено злочинного походження коштів та відсутні докази того, що мобільні телефони є знаряддям кримінального правопорушення або містять конкретні докази його вчинення.

У рішеннях по справах "Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства", "Нечипорук і Йонкало проти України" судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об?єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

Отже, враховуючи вищевикладене, позбавлення добросовісного власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи фізичної чи юридичної особи. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних сводоб гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 4ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином прокурором не доведено, що вилучене майно під час обшуку, а саме телефони та грошові кошти, у ОСОБА_6 , має будь яке відношення до кримінального провадження N?22025101110000920, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та може бути використано як докази в кримінальному провадженні.

Прокурор, обгрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні у відповідності до ст. 94 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 132, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту намайно по матеріалам кримінального провадження № 22025101110000920, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.07.2025.

Вилучене майно 05.08.2026 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- мобільний телефон «Iphone 17 Pro max», s\n НОМЕР_4 , imei1: НОМЕР_5 , imei2: НОМЕР_6 з номером телефону НОМЕР_7 ;

- мобільний телефон «Iphone 6», imei: НОМЕР_8 ;

- грошові кошти на загальну суму 30 000 (тридцять тисяч) Євро;

- грошові кошти на загальну суму 29 320 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять) доларів США;

- грошові кошти на загальну суму 438 980 (чотириста тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн.;

- грошові кошти на загальну суму 550 (п`ятсот п`ятдесят) тайських бат, негайно повернути власнику ОСОБА_6 за належністю.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та заінтересованим особам.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1