Ухвала суду № 140246414, 23.09.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1313/26

Номер провадження 2-др/570/43/26

УХВАЛА

про відмову в прийнятті додаткового рішення

23 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю: секретаря судових засідань Ярошик І.Р.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27.07.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, залишено без розгляду на підставі заяви позивача.

13.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ільїн В.А. звернувся до суду з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу про які вказувалося в заяві представника від 13.07.2026 року, на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України.

14.08.2026 року від представника позивача Правника О.П. надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат. Так, представник позивача зазначає про те, що заявлена сума витрат є завищеною, наведений перелік послуг та робіт представником відповідачки не відповідає фактичним обставинам, представник не брав участь у жодному засіданні, оскільки фактично судом було призначено з моменту відкриття провадження два судових засідання, одне на 23 квітня 2026 в якому представник відповідачки участі не приймав, договір між ним та відповідачкою підписано лише 18.05.2026 року. 14.07.2026 року представником відповідачки подано клопотання про долучення доказів. Надалі судове засідання було призначено на 17.07.2026 року, на яке представник направив заяву про розгляд справи без його участі. А вже 22.07.2026 року представником позивача подано заяву про залишення позову без розгляду. Крім того, представником відповідачки не подано жодних процесуальних заяв та заяв по суті, як то відзиву чи письмових пояснень, заперечень, окрім як заяви про розгляд справи без його участі, та клопотання про долучення доказів від 14.07.2026 року, яке містить в собі суто технічний характер.

Таким чином, фактичний обсяг робіт, їх складність, характер підготовлених документів, не відповідають розміру заявлених витрат та свідчать про відсутність підстав для відшкодування заявленої вартості правничої допомоги. При цьому, представник позивача не заперечує проти відшкодування витрат на правничу допомогу на користь відповідачки в сумі 2 000,00 грн, що може відповідати обсягу виконаної роботи. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення просив провести без участі представника.

23.09.2026 року представник відповідачки адвокат Ільїн В.А. подав заяву про розгляд його заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі та участі відповідачки. Вказав про те, що заявлені вимоги у своїй заяві підтримує та просить задоволити.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Суд вирішує питання про судові витрати без участі учасників справи, а тому в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, направлені сторонами заяви з викладеними позиціями, суд приходить до наступного висновку.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини другої статті 200 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За обставинами даної справи представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" 22.07.2026 року на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, без розгляду, яку суд ухвалою від 27 липня 2026 року задовольнив та позовну заяву залишив без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Так, відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У своїй заяві представник відповідачки ОСОБА_1 , - адвокат Ільїн В.А. посилається на стягнення витрат на правничу допомогу посилаючись як на підставу на ч.3 ст.142 ЦПК України.

Водночас, слід зазначити про те, що як вбачається з матеріалів справи, представником позивача подано саме заяву про залишення позову без розгляду на підставі ч.3 ст.257 ЦПК України а не заяву про відмову від позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Так, відмова від позову та залишення позову без розгляду є за своєю суттю двома окремими процесуальними діями, які відповідно породжують різні правові наслідки для позивача.

Так, відмова від позову регулюється положеннями ст.206 ЦПК України, а залишення позову без розгляду ст.257 ЦПК України.

Якщо позивач відмовляється від позову і суд приймає цю відмову, провадження закривається на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Як наслідок, за вимогами ч.2 ст.256 ЦПК України, повторне звернення з тим самим спором не допускається.

Якщо ж позивач до початку розгляду справи по суті просить залишити позов без розгляду, суд застосовує інший механізм - статтю 257 ЦПК України. Тобто спір не вирішується по суті, а позивач за наявності підстав може подати позов повторно.

У даному випадку суд залишив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Отже, при зверненні представником відповідачки щодо стягнення витрат на правничу допомогу, останній мав би посилатися на ч.5 ст.142 ЦПК України, але водночас вказувати про необгрунтованість дій позивача, які призвели до такого наслідку у вигляді залишення позову без розгляду.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

При цьому, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Однак, представник відповідачки в обгрунтування своєї заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилається саме на положення ч.3 ст.142 ЦПК України, а не ч.5 ст.142 ЦПК України, які в даному випадку є необгрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 141, 142, 260, 270, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ільїна Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Лігал Колекшн" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з надмірним навантаженням повний текст ухвали складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Гладишева Х.В.