Ухвала суду № 140243294, 23.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5516/25

Провадження № 1-кп/204/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника (ВКЗ) ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження №12025042140000508, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Чечелівський районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Прокурором було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 . Крім того, прокурор просив, відповідно до ст.183 КПК України, визначити обвинуваченій розмір застави у вигляді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду. Крім того, на думку прокурора, існує ризик незаконного впливу обвинуваченою на свідка у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 відоме його місце проживання. Також прокурор вказує на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, оскільки у відношенні у останньої 24 січня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра спрямований обвинувальний акт за ч.2 ст.307 КК України, що свідчить про схильність останньої до вчинення кримінальних правопорушень. На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, можливо лише при продовженні застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченої, запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . В обґрунтування зазначив, що вказані прокурором ризики значно зменшились, ухилятись від суду його підзахисна не збирається. Всі свідки допитані. Просив змінити запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_5 просила змінити їй запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою, або зменшити розмір визначеної розмір застави, оскільки він є непомірним. Мотивуючи свої вимоги вказала, що ризики зазначені прокурором належним чином не доведені. Просила врахувати наявність постійного місця проживання, переховуватись від суду та впливати на свідка не збирається.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, дійшов наступних висновків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.

У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03 серпня 2026 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 01 жовтня 2026 року включно, а також було визначено розмір застави.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення. При цьому, слід зауважити, що зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості давати оцінку сукупності доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, а також правильності кваліфікації інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачена може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Судом встановлено, що інкримінований обвинуваченій злочин, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Таким чином, наявний ризик можливого переховування обвинуваченої від суду.

Крім того, наявність у обвинуваченої постійного місця проживання та реєстрації, на думку суду, не є таким, що суттєво зменшує ризик переховування особи у співставленні з суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченій.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченої.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_5 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

На даний час ще залишається не допитаним свідок ОСОБА_6 , тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченою ОСОБА_5 на нього, він може надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачена раніше судима, що свідчить про антисоціальну спрямованість її особи та стійкість її протиправної поведінки, не працює і не має легального джерела доходу, що вказує на ризик того, що з метою забезпечення життєдіяльності може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що обвинуваченій інкримінується вчиненні дій у даному кримінальному провадженні під час того, як у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська відносно неї вже перебувало кримінальне провадження №12024041570000596 від 30.09.2024 року, за яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Що також свідчить на користь обґрунтованості існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а більш м`які запобіжні заходи нездатні забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Крім того, наявність у обвинуваченої неповнолітніх дітей, безспірно заслуговує на увагу, однак значним чином ризики у кримінальному провадженні не зменшує. Адже, як уже зазначалося у попередніх ухвалах суду про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, сам факт наявності дітей не може свідчити про їх знаходження на утриманні у обвинуваченої, оскільки як повідомляла обвинувачена в попередніх судових засіданнях двоє старших дітей проживають з бабусею, а троє молодших перебувають в дитячому будинку, та докази наявності у обвинуваченої легального доходу на момент її затримання за підозрою у вчиненні інкримінованого їх кримінального правопорушення відсутні.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що інший більш м`який запобіжний захід є таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 та усунути ризики, які наявні та є дійсними на даний час, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Що стосується клопотання обвинуваченої про зменшення розміру застави, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 182 КПК України, передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Під час визначення судом розміру застави, було враховано, те що в своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року Конституційний Суд України зазначив, що законодавець закріпив дискрецію суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу.

Суд зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Будь-яких обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість зменшення визначеного судом розміру застави до мінімальних меж, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, стороною захисту наведено не було, а судом встановлено не було.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-194, 197, 369- 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 21 листопада 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 99840,00 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1