Рішення № 140242359, 30.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/13199/26

провадження 2а/201/119/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31 серпня 2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, позовні вимоги не змінювалися,але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що 26 серпня 2026 року належний йому автомобіль Мitsubishi outlender НОМЕР_1 був припаркований за адресою: м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 4 (зі сторони Синагоги) у спеціально відведеній кишені для паркування. Паркування здійснювалося без порушень Правил дорожнього руху України, знак 3.34 «Зупинку заборонено» та будь-які інші заборонні знаки або розмітка у даному місці відсутні. Дана ділянка є безкоштовною автостоянкою.

Незважаючи на відсутність складу адміністративного правопорушення, інспектором з паркування Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (КП «Транспортна інфраструктура міста») у присутності екіпажу патрульної поліції (автомобіль з бортовим номером 9316 було здійснено примусове переміщення (евакуацію) належного йому автомобіля за допомогою спецтранспорту-евакуатора (д.н. АЕ 45 88 0К) на платний майданчик для паркування на протилежному боці вулиці. Під час здійснення вказаних дій інспектор з паркування проводив відеофіксацію автомобіля.

Позивач вважає, що були відсутні підстави для тимчасового затримання і посилається на ст. 265-4 КУпАП: тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється виключно у разі, якщо розташування транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху (зокрема, при порушенні вимог знаків 3.34, зупинці на переходах, перехрестях тощо). Автомобіль був припаркований у паркувальному кармані без порушення ПДР, що виключає правові підстави для його евакуації.

Позивач вважає протиправним вимушене переміщення на платну парковку його автомобіля: переміщення авто евакуатором АЕ 45 88 0К відбулося без його згоди та за відсутності правових підстав. Нарахування будь-яких плати за транспортування або зберігання ТЗ на платному майданчику є протиправним.

27 серпня 2026 року відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ИД № 01702596. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки постанова складалися інспектором без нього, без врахування його зауважень та конкретної дорожньої обстановки, автомобілі інших учасників цієї пригоди та його паркувальне місце інспектор не оглядав, доказів правопорушення не надано, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення не складався, місце розгляду правопорушення вказане не вірно. Вважає дії, вчинені вказаним інспектором протиправними і незаконними, оскаржувана постанова є протиправною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з порушенням законодавства, тому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ИД № 01702596 від 27 серпня 2026 року, винесену інспектором з паркування Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради стосовно Лазарєва Микити Олександровича, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради позовні вимоги не визнав, у вказаний позивачем день і час з допомогою технічного засобу дійсно було зафіксоване адміністративне правопорушення з боку водія ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку інспектором було складено відповідну постанову, постанова направлена позивачеві. Оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 152 КУпАПП та накладенню штрафу в розмірі 360 грн. обґрунтована. Вважають вказану постанову законною, складену вірно, згідно вимог закону. Позов вважають не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Надали відзив на позовну заяву, посили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції заперечував проти позову через те, що у вказаний позивачем день і час поліцейським дійсно було зафіксоване адміністративне правопорушення з боку позивача, в передбаченому законом порядку інспектором з пакування було складено постанову. Оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтована. Вважають вказану постанову законною, складена постанова вірно, всі істотні умови при її складанні дотримано і правильно відображено. Вважають, що все інспектором зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Позов вважають не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Просили справу розглянути без їх участі і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

З`ясувавши думку сторін, третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов не обгрунтованим і не підлягаючим задоволенню.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Судом з наданих позивачем документів і доказів, його позиції, встановлено, що

26 серпня 2026 року належний ОСОБА_1 автомобіль Мitsubishi outlender, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був припаркований ним за адресою: м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, 4 (зі сторони Синагоги) у спеціально відведеній кишені для паркування. Паркування, як стверджує позивач, здійснювалося без порушень Правил дорожнього руху України, знак 3.34 «Зупинку заборонено» та будь-які інші заборонні знаки або розмітка у даному місці відсутні. Дана ділянка є безкоштовною автостоянкою. Але, як зазначає позивач, незважаючи на відсутність складу адміністративного правопорушення, інспектором з паркування Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (КП «Транспортна інфраструктура міста») у присутності екіпажу патрульної поліції (автомобіль з бортовим номером 9316 було здійснено примусове переміщення (евакуацію) належного позивачу автомобіля за допомогою спецтранспорту-евакуатора (державний реєстраційний номер АЕ 45 88 0К) на платний майданчик для паркування на протилежному боці вулиці. Під час здійснення вказаних дій інспектор з паркування проводив відеофіксацію автомобіля.

Позивач вважає, що були відсутні підстави для тимчасового затримання і посилається на ст. 265-4 КУпАП. Позивач вважає протиправним вимушене переміщення на платну парковку його автомобіля: переміщення авто евакуатором АЕ 45 88 0К відбулося без його згоди та за відсутності правових підстав. Нарахування будь-яких плати за транспортування або зберігання ТЗ на платному майданчику є протиправним.

27 серпня 2026 року відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ИД № 01702596. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з посиланням на ту ж ст. 265-4 КУпАП.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суд вважає, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, стороною відповідача вказана постанова не в той же день позивачу вручена була, він коли дізнався про постанову відразу в десятиденний термін звернувся з позовом до суду, не позбавлений права на оскарження постанови інспектора ПП.

Враховуючи наведене, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі не оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою статті 152-1 КУпАП вказано, що під не оплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти не оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

Частиною 1 статті 142 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Частиною 1 ст. 279-1 КУпАП передбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Частиною 4 ст. 279-1 КУпАП вказано, що повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 279-1 КУпАП встановлено, що Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 статті 277 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки, розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення.

Статтею 279-1 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні. У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 52-2 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Міські, селищні, сільські ради можуть прийняти рішення про впровадження на території населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, програмно-технічний комплекс якої надає можливість в онлайн-режимі контролювати оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування.

У разі впровадження у відповідному населеному пункті автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування оплата послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів через установи банків, платіжні пристрої (банківські автомати, платіжні термінали), паркувальні автомати, засоби мобільного зв`язку, за допомогою інших програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки.

Особи, які розміщують транспортні засоби на майданчику для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджено автоматизованої системи контролю оплати паркування, але фіксація обставин порушення правил паркування транспортних засобів здійснюється інспекторами з паркування в режимі фотозйомки (відеозапису), зобов`язані сплачувати вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу та залишати на час паркування під лобовим склом транспортного засобу відповідний документ про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Абзацом 2 пункту 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 03 грудня 2009 року № 1342 (зі змінами, Правила паркування) відповідно встановлено, що користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг за паркування.

Пунктом 29 Правил визначено, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв`язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в`їзний та виїзний термінали.

Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

З Правилами паркування можливо ознайомитись на за посиланням: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1342-2009-%D0%BF#Text.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24 лютого 2026 року № 3-24/2 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 30 листопада 2016 року № 587 «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпрі» встановлено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпрі. Пунктом 203 вказаного переліку відведено спеціальну земельну ділянку для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема. З цим рішенням можливо ознайомитись за відповідним посиланням.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 04 квітня 2023 року № 5-4/4 «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» затверджено тарифи вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі та зокрема встановлено, що вартість 1 години паркування на майданчику для паркування за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема становить 18 грн.. З вказаним рішенням можливо ознайомитись за наданим відповідним посиланням.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18 грудня 2018 року № 1272 «Про впровадження у межах м. Дніпра автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування» впроваджено у межах міста Дніпра автоматизовану систему контролю оплати вартості послуг з паркування. З вказаним рішенням також можливо ознайомитись за наданим відповідним посиланням.

Стосовно обставин справи. 27 серпня 2026 року інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції Богдановим Олексієм Ігоровичем було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 1 статті 152-1 КУпАП: порушення правил паркування транспортних засобів, а саме не оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER, державний номерний знак НОМЕР_1 (транспортний засіб позивача) за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування.

Керуючись вимогами статті 14-2 КУпАП інспектором з паркування здійснено фотофіксацію обставин порушення правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 27.08.2026 р.; місце розташування транспортного засобу та майданчика для платного паркування по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема; географічні координати: 48.4633873, 35.0529629; час вчинення порушення: з 15:50 (15 год. 50 хв.) по 16:02 (16 год. 02 хв.).

Враховуючи, що було проведено фотофіксацію обставин порушення правил паркування в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення (яка є суб`єктом правопорушення), інспектором з паркування у повній відповідності до ст. 279-1 КУпАП було розміщено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 01702596 на лобовому склі транспортного засобу позивача.

Після встановлення відповідальної особи вищезазначеного правопорушення, інспектором з паркування винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЇДІ № 805045 від 10 вересня 2026 року до повідомлення серії ІД № 01702596 згідно з ч. 5 ст. 279-1, ст. 283 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Не може суд погодитися з позицією позивача стосовно, незаконності, на його думку, вказаної постанови з огляду на наступне.

Щодо визначення предмету спору. Позивач в адміністративному позові просить скасувати постанову серії ІД № 01702596 від 27 серпня 2026 року. Проте, за цим номером не існує постанови про накладення адміністративного стягнення, за цим номером існує повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, є підстави вважати що позивач оскаржує саме повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності носить інформативний характер та не є актом суб`єкта владних повноважень, а тому не підлягає оскарженню. Позивачем невірно визначено предмет спору, а саме зазначено що позивач оскаржує повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

У рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Зі змісту наведеного можна зробити висновок, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати (породжують) права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. Так, відмінною ознакою дій суб`єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов`язки.

При цьому, повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків, а відтак і не створює для останнього права на захист.

Отже таке повідомлення не є актом на підставі якого особа, в даному випадку позивач, що притягнута до адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності. Більше того, оскаржуване повідомлення взагалі не містить даних про особу ОСОБА_1 .

Після встановлення відповідальної особи, інспектором з паркування було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЇДІ № 805045 від 10 вересня 2026 року згідно з ч. 5 ст. 279-1, ст. 283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .

Таким чином, вимоги позивача в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ІД № 01702596 від 27 серпня 2026 року є необгрунтованим та безпідставним, оскільки необхідно оскаржувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЇДІ № 805045 від 10 вересня 2026 року.

Відповідно до п. 19 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданих (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Із системного аналізу положень ст. ст. 14-2, 279-1 КУпАП, обов`язково підлягає встановленню конкретна особа, яка має нести відповідальність за вчинене правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) і стосовно саме такої конкретної особи виноситься постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Як вбачається з оскаржуваного позивачем акта, останній не може бути застосований до позивача, оскільки не містить щодо нього будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 161 КАС України, до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування, що не було зроблено позивачем при поданні адміністративного позову.

Крім того, відповідно до ст. 287, 288 КУпАП оскаржено може бути виключно постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення.

Вказане є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі.

Щодо тверджень позивача про відсутність складу та доказів скоєного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

У примітці до ст. 14-2 КУпАП зазначено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Інспектором з паркування було зроблено фотофіксацію обставин порушення правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу позивача в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 27.08.2026 р.; місце розташування транспортного засобу та майданчика для платного паркування по відношенню до нерухомого об`єкта: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема; географічні координати: 48.4633873, 35.0529629; час вчинення порушення: з 15:50 (15 год. 50 хв.) по 16:02 (16 год. 02 хв.).

Зазначена фотофіксація, у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП, розміщена на вебсайті ipkp.dniprorada.gov.ua, та є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Транспортний засіб позивача знаходиться в однаковому положенні на майданчику, для платного паркування, розташування транспортного засобу на зображеннях - однакове по відношенню до нерухомих об`єктів (тобто не змінювалось), що свідчить про постійне знаходження.

Слід зазначити, що матеріали фотофіксації містять географічні координати: 48.4633873, 35.0529629 місця де був розташований транспортний засіб в момент вчинення адміністративного правопорушення. Географічні координати є загальнодоступною інформацією, тому не потребують доказування на загальних підставах.

Оскільки, згідно з інформацією автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, вартість послуг за користування майданчиком для паркування оплачена не була, фотознімки транспортного засобу позивача, підтверджують факт знаходження автомобіля на майданчику для паркування за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема, твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не відповідають дійсності і мають на меті уникнення від адміністративної відповідальності.

Відповідно до абзацу 2 п. 26 Правил паркування, користувач зобов`язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Пунктами 13, 14 Правил паркування встановлено, що відведені майданчики для платного паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної, а також обов`язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування».

Стороною відповідача надано належним чином завірені копії витягів з рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 3-24/2 від 24 лютого 2026 року (зі змінами) та № 5-4/4 від 04 квітня 2023 року (зі змінами) про внесення змін до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів та встановлення тарифів вартості послуг паркування на майданчиках. Згідно з доданими рішеннями ділянка за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема, виділена для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів щоденно та встановлено тариф оплати послуг паркування 18 грн. за годину.

Отже, твердження позивача щодо відсутності складу адміністративного правопорушення є безпідставними та спростовуються належними і допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, факт правопорушення зафіксований технічним засобом та підтверджений належними доказами, що свідчить про наявність події адміністративного правопорушення.

Щодо тверджень позивача про неналежний стан паркувального майданчика.

Згідно з пунктами 13 та 14 Правил паркування, відведені майданчики для платного паркування позначаються відповідними дорожніми знаками та синьою (блакитною) дорожньою розміткою, а також обладнуються паркувальними автоматами та/або інформаційними знаками щодо можливості мобільної оплати.

Згідно з пунктом 29 Правил паркування, сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.

З метою повного та всебічного розгляду справи інспекцією направлено запит № 3/9-833 від 15 вересня 2026 року до оператора майданчика - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» щодо отримання інформації про обладнання майданчика для платного паркування транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема станом на дату вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Згідно з інформацією наданою ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ» майданчик для платного паркування транспортних засобів за адресою м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема, обладнано відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1342 (зі змінами), та схеми організації дорожнього руху.

На зазначеному майданчику для платного паркування транспортних засобів, станом на 27 серпня 2026 року реалізовано послугу «Мобільне паркування» та є можливість оплачувати послуги з паркування за допомогою мобільного додатку «Приват 24», «Шір», «PARKING DNIPRO», «єДніпро», та за допомогою QR - code. Станом на 27 серпня 2026 року всі способи оплати функціонували належним чином. На підтвердження вищезазначеного суду надано: копія листа погодження схеми організації дорожнього руху - 1 прим.; схема організації дорожнього руху - 1 прим..

В свою чергу, позивач не надав жодних доказів неможливості здійснити оплату за користування платним паркувальним майданчиком, усвідомлюючи, що майданчик має ознаки платного паркування, що свідчить про наявність вини у формі необережності.

Майданчик, розташований за адресою: м. Дніпро, Д1096 вул. Барикадна, у районі буд. № 7 по вул. Шолом-Алейхема, віднесений до платних паркувальних майданчиків відповідно до рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради: № 3-24/2 від 24 лютого 2026 року (зі змінами); № 5-4/4 від 04 квітня 2023 року (зі змінами). Вказаними рішеннями встановлено тариф у розмірі 18 гри за одну годину паркування.

Отже, у позивача є обов`язок оплати послуг з паркування, проте, останній не скористався жодним з варіантів сплати послуг з паркування, що і стало підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, на одному з відеозаписів долучених позивачем до матеріалів справі чітко вбачається тильна сторона дорожнього знаку 5.43 (Зона стоянки) разом з відповідними табличками які вказують на способи здійснення сплати послуг за користування платним паркувальним майданчиком (долучено скріншот з відеозапису). Інспекція також долучила додаткове фото фіксацію зроблену в день вчинення адміністративного правопорушення, яка повністю відповідає нормам чинного законодавства, де також вказаний відповідний дорожній знак 5.44 (Кінець зони стоянки).

Із зазначеного можна зрозуміти, що твердження, про незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, це власна думка позивача, який намагається уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Щодо тверджень позивача про переміщення транспортного засобу позивача без його згоди та відома.

У позовній заяві позивач зазначає, що його не було повідомлено про намір здійснити переміщення належного йому транспортного засобу в інше місце.

Зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам справи. Посадовими особами Національної поліції України вживалися необхідні заходи з метою встановлення власників транспортних засобів, залишених на відповідній ділянці дороги, для їх належного інформування про необхідність звільнення зазначеної ділянки та вимушене переміщення транспортних засобів. При цьому власникам транспортних засобів надавалась можливість самостійно здійснити їх переміщення у разі встановлення з ними зв`язку.

Щодо транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , посадовими особами Національної поліції України також вживалися заходи для встановлення зв`язку з його власником. Однак здійснити телефонний дзвінок власнику зазначеного транспортного засобу та повідомити його про необхідність переміщення транспортного засобу виявилося неможливим. У зв`язку з відсутності можливості встановлення контакту з власником та необхідністю звільнення відповідної ділянки дороги було прийнято рішення про вимушене переміщення транспортного засобу із застосуванням спеціального транспортного засобу.

Окремо звертає на себе увагу відеозапис, долучений позивачем до позовної заяви, що під час спілкування з невстановленою особою, підтверджується, що особа яка здійснює відеофіксацію законних дій працівників інспекції та посадових осіб Національної поліції України, і є власником транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, наведені позивачем твердження щодо того, що переміщення його транспортного засобу було здійснено без його відома та без надання йому можливості відреагувати на вимогу щодо його переміщення, суперечать фактичним обставинам справи, зафіксованим на відеозаписі, який сам позивач долучив до матеріалів справи.

Зазначені обставини, свідчать про наявність суперечностей у викладених позивачем обставинах, оскільки з одного боку позивач стверджує про необізнаність щодо переміщення його транспортного засобу, а з іншого боку долучений позивачем відеозапис підтверджує його присутність на місці події та поінформованість щодо дій працівників інспекції та посадових осіб Національної поліції України.

На звернення позивача щодо переміщення транспортного засобу, яке надійшло на Єдину гарячу лінію для звернень громадян Дніпровської міської ради, було надано відповідь у чіткій відповідності до строків, визначених Законом України «Про звернення громадян». У відповіді на вищезазначене звернення було роз`яснено, що жодних витрат за послуги евакуатора та оплати вартості послуг з паркуванням станом на 26 серпня 2026 року нараховано не було. В свою чергу позивачем самостійно залишено транспортний засіб на майданчику для платного паркування 26 серпня 2026 року. Жодних дій для переміщення транспортного засобу чи оплати за послуги паркування за 27 серпня 2026 року, позивачем не вживалось.

Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно повідомлення від 27 серпня 2026 року о 16:02 через відсутність оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування. На одному з фрагментів відеозапису долученого позивачем також зазначається, що переміщення здійснюється на майданчик для платного паркування, цей факт підтверджує особа яка здійснює відеозапис (позивач), що в свою чергу підтверджує умисне уникнення від сплати за користування платним парку вальним майданчиком. Через що стверджувати, про відсутність ознак платного паркувального майданчика стає неможливо.

Кожен факт вчинення адміністративного правопорушення, зафіксований в інший день та в інший час, є окремим адміністративним правопорушенням. У відповіді на звернення позивача, йому було роз`яснено що станом на 26 серпня 2026 року проводились офіційні заходи. З метою забезпечення безпеки дорожнього руху, було вимушено переміщено транспортний засіб позивача, і жодних витрат на власника транспортного засобу станом на 26 серпня 2026 року нараховано не було.

Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення саме 27 серпня 2026 року.

Саме дії та бездіяльність позивача призвели до даних обставин, в яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, твердження позивача не відповідають фактичним обставинам справи, зазначаються ним лише для введення суду в оману та уникнення від адміністративної відповідальності за свідомо скоєне адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З вищевикладеного вбачається, що дії інспектора з паркування вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЇДІ № 805045 від 10 вересня 2026 року є правомірною. Таким чином, докази згідно з якими винесено постанову про адміністративне правопорушення є допустимими та такими що повністю відповідають вимогам чинного законодавства які регулюють правовідносини в сфері адміністративного права.

Також слід зазначити, що позивачем не надано інших доказів, які б спростовували наявність правопорушення, в той час як ст. 77 КАС України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Більш того, ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, не можуть істотно вплинути на цілком законне рішення.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 77 КАС України визначено: - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені головним спеціалістом-інспектором з паркування Богдановим О.І. зафіксовані 27 серпня 2026 року у вказаній постанові до повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 152-1 КУпАПП (паркування автомобіля в зоні дії знаку «Зупинка заборонена») і накладено штраф в розмірі 360 грн. слід вважати як винесені доказово, вони не основані на припущеннях і чи в порушення прав позивача, а тому постанова обгрунтована і її не слід скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.

Вирішення даної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові можуть бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що дії відповідача стосовно спірного питання не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своєму позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження, вони не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14-2, 152-1, 255, 2565, 258, 279-1 279-4, 283, 288, 287, 289 КУпАП, ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Третій апеляційний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України з урахуванням положень п. 3 Розділу VI ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ КАС України.

Суддя -