Постанова № 140241952, 28.09.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/6492/26

Провадження № 3/209/983/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Юрченко Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, що надійшли з Відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2026 року о 04:53 години за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ухилилась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вчинив спробу самогубства, шляхом нанесення собі порізів канцелярським ножом по руці, чим завдав собі тілесних ушкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закон України «Про охорону дитинства», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечила та зазначила, що не вчиняла адміністративного правопорушення, оскільки не вважає, що неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. Пояснила, що у 20232024 роках до неї звернувся син із проханням організувати консультацію психолога через відчуття тривожності. Вона невідкладно відреагувала на прохання дитини та забезпечила кваліфіковану допомогу, після чого неповнолітньому було призначено курс антидепресантів. Син приймав ліки протягом майже місяця, внаслідок чого його психоемоційний стан суттєво покращився. Зазначила, що постійно здійснювала належний догляд за дитиною, контролювала його стан, поведінку та прийом медикаментів. Останнім часом син перебував у звичайному для себе емоційному стані, був веселим та в гарному настрої, жодних намірів чи суїцидальних думок не висловлював. Також вказала, що раніше син вже завдавав собі ушкоджень у вигляді порізів на руці, про що вона знала та вживала заходів реагування, однак що саме стало причиною його вчинку цього разу пояснити не може, оскільки видимих підстав для цього не було.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріалами справи, вважаю, що дії ОСОБА_1 містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та її провина у його вчиненні повністю доведена належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 168432 від 19.08.2026 року, який відповідає положенням ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка їх вчинила;

рапортом співробітника поліції про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.08.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 ; копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 14797 від 11.08.2026 року; копіями консультативного висновку лікаря психіатра, які узгоджуються зі встановленими судом обставинами вчиненого особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Дослідженні вищезазначені докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою як і в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а їх сукупність свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вірно кваліфікованого за ч. 1 ст. 184 КУпАП як ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Надані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, копії консультативного висновку лікаря-психіатра свідчать про наявність у неповнолітнього ОСОБА_2 тривожного розладу та схильності до самоушкодження (селфхарму) у минулому.

Суд зазначає, що обізнаність матері про тяжкий психоемоційний стан дитини та попередні випадки завдання ним собі порізів вимагали від неї підвищеної уваги, особливого контролю та забезпечення безпечного середовища для проживання неповнолітнього, з метою недопущення рецидивів та доступу дитини до гострих предметів (зокрема, канцелярських ножів) у нічний час. Той факт, що 02.08.2026 року о 04:53 годині неповнолітній ОСОБА_2 безперешкодно скористався канцелярським ножем та вчинив спробу самогубства, свідчить про послаблення ОСОБА_1 контролю за поведінкою сина та невжиття достатніх заходів задля убезпечення його життя і здоров`я.

При визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини та обставини, які пом`якшують або обтяжують її відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави, оскільки застосування саме такого стягнення буде достатнім для її виправлення і попередить нові правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (EAП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106)).

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Кам`янського.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови для виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Я.О.Юрченко