Рішення № 140241454, 30.09.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2135/26

пров. № 2/544/1172/2026

Номер рядка звіту 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді Малицької О. Л.,

секретаря судових засідань Ралець О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пирятин в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12.01.2026 року з нього стягуються аліменти, на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частина з усіх видів заробітку відповідача щомісяця, з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання 30.06.2029 року. Вказане рішення перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП №80829893. Окрім цього, Пирятинським ВДВС в межах ВП №36151238, здійснюється стягнення з нього на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 від частки його доходу. Вказує, що на даний час в нього погіршився матеріальний стан. Так, його теперішня дружина - ОСОБА_5 , має значні порушення рухового апарату, часто хворіє та 13.02.2026 року за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування їй було присвоєно 3 групу інвалідності. При винесенні рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, судом не було враховано його матеріальний стан та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі.На даний час він є військовослужбовцем та проходить військову службу. ОСОБА_3 , на утримання якого стягуються аліменти є студентом заочної форми навчання в Національним університетом біоресурсів і природокористування України. Таким чином, навчаючись на заочній формі навчання ОСОБА_3 будучи цілком працездатним має можливість працевлаштуватися, та забезпечувати власні потреби. Вважає, що аліменти стягнуті на підставі рішення суду від 12 січня 2026 року є занадто великими та ставлять його в скрутне матеріальне становище, а тому він просить зменшити розмір аліментів які стягуються з нього на підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області у справі №544/2881/25 від 12.01.2026р. на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 з 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, на розмір 1/9 частина від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно з дня набрання судовим рішенням законної сили та до закінчення навчання, а саме до 30.06.2029р.

09 вересня 2026 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву про зменшення розміру аліментів, в якому вона заперечувала проти позову і просила в його задоволенні відмовити. Зазначила, що являється матір`ю трьох дітей, двоє з яких від позивача по справі. Вона несе основний тягар по матеріальному забезпеченню дітей. ОСОБА_6 на даний час навчається та має витрати, що пов`язані з навчанням. При цьому ОСОБА_7 працює, але отримує мінімальну заробітну плату. Окрім цього, інший син сторін ОСОБА_4 також навчається та потребує матеріального забезпечення. Наявність у сина - ОСОБА_7 доходу не означає, що він не потребує матеріальної допомоги. Позивач тривалий час не фактично не бере участі вихованні дітей, не підтримує з ними належного спілкування, не цікавиться їхнім життям та потребами. Окрім цього, позивач має значну заборгованість зі сплати аліментів. Вважає, що позивач не надав достатніх доказів для задоволення позову.

25 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача вказала, що доказів навчання ОСОБА_4 надано не було. Окрім стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , з позивача також стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/6 від доходу. Позивач належно виконує зобов`язання зі сплати аліментів, оскільки з його заробітної плати військовослужбовця за період з травня 2026 року по вересень 2026 року було стягнуто 46 514,63 грн. Вважає, що розмір аліментів, які стягуються на користь сина який навчається заочно та працює самостійно, є завищеними. Враховуючи викладене, просила задовольнити заявлені позовні вимоги.

30 вересня 2026 року до канцелярії суду відповідачкою ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву, однак суд не бере його до уваги оскільки він поданий поза строком, що був встановлений для його подачі, окрім цього, відповідачкою ОСОБА_2 вже був поданий відзив на позовну заяву 09 вересня 2026 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, просили слухати справу без їх участі, на позовних вимогах наполягали.

Відповідачка ОСОБА_2 просила слухати справу без її участі, а в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується Актовим записом про народження з вебпорталу «Дія» (а.с. 21).

Згідно Довідки № 5 від 12.05.2026, виданої деканом Механіко-технологічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України, ОСОБА_3 дійсно є студентом ОС Бакалавр 1 курсу за кошти фізичних/юридичних осіб, заочної форми здобуття вищої освіти за спеціальністю «Автомобільний транспорт», освітня програма: «Транспортні технології на автомобільному транспорті» Механіко-технологічний факультет Національного університету біоресурсів і природокористування України; рік вступу 01.09.2025, рік закінчення 30.06.2029 (а.с.75).

Як встановлено на підставі копії договору № ТТ-25002б(3) про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 14.08.2025, укладеного між ОСОБА_2 та представником Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі проректора з наукової роботи та інноваційної діяльності Тонхи О. Л., для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 загальна вартість платної освітньої послуги за розрахунковий строк виконання освітньої програми становить 69 200,00 грн; вартість платної освітньої послуги за роками становить: 2025-2026 н.р. 17 300,00 грн; 2026-2027 н.р. 17 300,00 грн; 2027-2028 н.р. 17 300,00 грн; 2028-2029 н.р. 17 300,00 грн (а.с. 73-74).

Згідно Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, з ОСОБА_1 стягуються аліменти, на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/6 частина з усіх видів заробітку відповідача щомісяця, з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання 30.06.2029 року (а.с. 32-33).

Вказане рішення з 23 квітня 2026 року перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за №80829893 (а.с. 24).

Позивач вважає, що після винесення рішення суду від 12 січня 2026 рокув нього погіршився матеріальний стан, а в отримувача аліментів покращився, а тому встановлений вказаним рішенням суду розмір аліментів підлягає перегляду та зменшенню.

Після встановлення зазначених обставин, суд вказує наступне.

Згідно ст. 198, 199 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до абз. 1 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р.«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись з позовом до суду, позивач як ну підставу позовних вимог посилався на те, що після винесення рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, його дружині ОСОБА_5 було встановлено 3 групу інвалідності та на даний час вона, як непрацездатна особа, перебуває на утриманні позивача.

Окрім цього, позивач вказував, що ОСОБА_3 навчається заочно, офіційно працевлаштований та може сам себе матеріально забезпечувати.

Також, позивач зазначив, що при винесенні рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, судом не було враховано його матеріальний стан та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Наголошував, що за період з лютого 2026 року по липень 2026 року з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліментів на суму 105 729,40 грн, що є значною сумою.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Зібрані докази вказують на те, що дійсно після винесення рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, дружині останнього ОСОБА_5 було встановлено 3 групу інвалідності з 19 січня 2026 року по 19 січня 2027 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01 березня 2025 року, Витягом з рішення експертної команди №38/26/449/В від 13 лютого 2026 року та Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 8, 10-11, 17).

Однак, суд вказує, що належних та допустимих доказів значного погіршення матеріального стану платника аліментів у зв`язку із встановленням дружині інвалідності, надано не було, що узгоджується з висновками Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, «зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

При цьому особи з 3 групою інвалідності мають помірне обмеження життєдіяльності та здатні повноцінно або частково виконувати трудові обов`язки.

Щодо доводів позивач про те, що ОСОБА_3 навчається заочно, офіційно працевлаштований та може сам себе матеріально забезпечувати суд зазначає, що на момент винесення рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, навчання ОСОБА_3 на заочній формі навчання було встановлено судом, тобто зміни форми навчання не відбулося і він як і раніше потребує матеріальної підтримки.

При цьому, дійсно ОСОБА_3 офіційно працевлаштувався, однак отриманий дохід, що за період з січня 2026 року по червень 2026 року, після сплати податків та зборів, становить 41 580,00 грн, тобто по 6 930,00 грн в місяць (а.с. 72), що вочевидь не може повною мірою забезпечити всі наявні потреби ОСОБА_3 в організації навчання та життя.

Щодо доводів позивача про те, що при винесенні рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, судом не було враховано його матеріальний стан та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі, суд зазначає, що позивач не оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку, тобто погодився з ним.

Окрім цього, як вбачається із тексту самого рішення, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частина доходу, однак суд оцінивши обставини справи, задовольнив позов частково, а саме стягнув аліменти з позивача у розмірі 1/6 частина його доходу, при цьому ОСОБА_1 погодився із вказаним розміром, про що вказав у своїй заяві.

Щодо розміру аліментів, які стягуються із грошового забезпечення ОСОБА_1 , який позивач вважає надмірним, суд вказує, що відповідно до Довідки про доходи від 17 серпня 2026 року, позивачу нараховано грошове забезпечення за період з 01 лютого 2026 року по 31 липня 2026 року, в сумі 214 678,93 грн, сплачено аліменти з цієї суми у розмірі 105 729,40 грн, що становить 49,25 %, тобто розмір стягнення не перевищує 50% від доходу боржника.

Вказаний розмір узгоджується з приписами ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Окрім цього, суд зауважує, що з позивача стягуються аліменти не лише на ОСОБА_3 , а і на молодшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від доходу. При цьому, ОСОБА_1 накопичив значну заборгованість зі сплати аліментів, яка на своєму піці у вересні 2024 року становила 303 408,60 грн, після чого позивач почав її погашати, однак станом на 23 вересня 2026 року заборгованість залишається все ще значною та становить 136 896,93 грн.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що суттєво змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.

Розмір аліментів, стягнутий з позивача на користь відповідачки рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 січня 2026 року, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення не буде спрямовано на належне забезпечення сина позивача ОСОБА_3 та суперечитиме його інтересам.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням наданих суду доказів, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати залишити за сторонами.

Керуючись ст.6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Л.Малицька