Рішення № 140240611, 21.09.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/815/26

2/532/776/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Макарчука С.М., з участю секретаря судового засідання Демидюк О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін цивільну справу № 532/815/26 цивільну справу за позовом адвоката Бобрищевої Ілони Русланівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області через «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Бобрищевої І.Р. в інтересах ОСОБА_1 , у якій прохає визнати виконавчий напис, вчинений 17.09.2021 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою Світланою Леонідівною про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) боргу в розмірі 416 639,35 грн.

На обґрунтування у позові зазначає, що предметом позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6584 вчиненого 17.09.2021 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 416 639,35 грн.

Через автоматизовану систему виконавчого провадження, використовуючи ідентифікатор доступу до ВП 72648435, позивач отримав наступні документи та постанови: копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 7268435 від 30.08.2023; копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.08.2023 в сумі 225,00 грн.; копію постанови про стягнення виконавчого збору від 30.08.2023 в сумі 41 833,94 грн.; копія постанови про арешт майна боржника від 30.08.2023; копію постанови про арешт коштів боржника від 30.08.2023; копію постанови про арешт коштів боржника від 16.12.2025; копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 18.12.2025; копію постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника для здійснення видаткових операцій від 16.03.2026; копію виконавчого напису № 6584, вчиненого 17.09.2021 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою Світланою Леонідівною щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 заборговансоті в розмірі 416 639,35 грн.

Із вказаним виконавчим написом позивач не погоджується та вважає його таким, що вчинений із порушенням чинного законодавства.

Позивач посилається на те, що заборгованість у сумі 416 639,35 грн., яку нотаріус нарахував, не підтверджена жодними доказами, не є безспірною і не може вважатися обґрунтованою.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 02.04.2026 справу передано на розгляд судді Макарчуку С.М.

Відповідачем подано відзив, у якому відповідач прохає у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, не підкріплені належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог.

Правова позиція відповідача полягає в наступному.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №310 від 18.12.2018, 18.12.2018 військовослужбовець ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №70 від 13.04.2021, 13.04.2021 військовослужбовець ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Тобто, військовослужбовець ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 18.12.2018 по 13.04.2021. Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди державі. За вчинене, на підставі ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб, за шкоду завдану державі», військовослужбовець ОСОБА_1 притягнутий до матеріальної відповідальності: наказом командира військової частини НОМЕР_1 №374 від 19.11.2020 року в сумі 173 787 грн. 30 коп., наказом командира військової частини НОМЕР_1 №64 від 28.02.2020 в сумі 152 216 грн. 02 коп., наказом командира військової частини НОМЕР_1 №375 від 19.11.2020 в сумі 126 646 грн. 84 коп.

Відповідач зазначає, що вищевказані накази командира військової частини НОМЕР_1 не оспорювалися Позивачем.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до статті 13 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Отже, за завдану державі шкоду військовослужбовця ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, під час проходження військової служби з грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалося стягнення з метою відшкодування завданої ним матеріальної шкоди державі. Вказана обставина спростовує аргумент позивача про те, що він не знав про стягнення з нього відповідних сум грошового забезпечення з метою погашення суми заборгованості, що виникли у зв`язку із завданням ним матеріальної шкоди державі та підстав такого стягнення.

13.04.2021 військовослужбовець ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що унеможливило стягнення завданої ним матеріальної шкоди з отримуваного ним щомісячно грошового забезпечення. Залишок непогашеної заборгованості за ОСОБА_1 на день звільнення його з військової служби складає 416 639 грн. 35 коп.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172, документи, що підтверджують заборгованість притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди. Для одержання виконавчого напису подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

Тобто, виходячи з вищевказаного, довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню є документом, який в силу вищевказаних положень нормативно правових актів підтверджує наявну заборгованість військовослужбовця (боржника) перед державою та на підставі якої вчиняється виконавчий напис нотаріуса з метою стягнення такої заборгованості.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Вищевказана довідка військової частини НОМЕР_1 №1745/1 від 11.05.2021 міститься в матеріалах справи та слугувала підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса від 17.09.2021 року з метою стягнення з ОСОБА_1 відповідної суми заборгованості.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис відповідає вимогам положень ЗУ «Про нотаріат», а тому аргументи Позивача про невідповідність виконавчого напису нотаріуса нормам матеріального та процесуального права не відповідають дійсності та є необгрунтованими, безпідставними та являються лише намаганням Позивача уникнути відповідальності за завдану матеріальну шкоду державі.

Представником позивача подана заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, підтримання позовних вимог.

Представником відповідача Бунга В.О. подана заява про розгляд справи за їх відсутності, підтримання позиції, викладеної у відзиві.

Інші учасники справи заяв та клопотань не подавали, про причини неприбуття не повідомляли.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом речення 2 частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області, місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 виданий Кобеляцьким РС УДМС України в Полтавській області 28 серпня 2014 року (а.с.8-9).

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2021 № 1745/1 ОСОБА_1 притягнутий до матеріальної відповідальності: наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 374 від 19.11.2020 в сумі 173 787,30 грн., наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 64 від 28.02.2020 в сумі 152 216,02 грн., наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 375 від 19.11.2020 в сумі 126 646,84 грн. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 70 від 12.04.2021 ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 підпункту «б» частини п`ятої статті 26 (за станом здоров`я) ЗУ «Про загальний військовий обов`язок та військову службу» (зі змінами) виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На відшкодування шкоди з грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом 2020-2021 років утримувались грошові кошти. Залишок непогашеної заборгованості за ОСОБА_1 на день звільнення його з військової частини складає 416 639,35 грн. Вказана суму заборгованості підлягає стягненню із ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 і перерахуванню військовій частині НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_5 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 08104621 (а.с.7).

17 вересня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою Світланою Леонідівною, на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29 червня 1999 року № 1172 в редакції від 22 лютого 2017 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 6584, про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Кобеляцьким РС УДМС України в Полтавській області 28 серпня 2014 року, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_3 , останнє місце роботи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , на користь Військової частини НОМЕР_1 , адреса: 10004, м. Житомир, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , № UA278201720313221003204005341 Державна казначейська служба України, МФО 820172, непогашену заборгованість станом на 12 травня 2021 року, що складає: грошові кошти в сумі 416 639,35 грн.; суму за вчинення виконавчого напису 1 700,00 грн., що становить загальну суму заборгованості 418 339,35 грн (а.с.15).

30 серпня 2023 року головним державним виконавцем Кобеляцького відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Даценко В.В. винесено постанову ВП № 72648435 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 6584, виданого 17.09.2021 (а.с.17). Водночас державним виконавцем було винесено постанови про арешт майна боржника від 30.08.2023 (а.с.10-11), про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій (а.с.12), про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.13), про стягнення виконавчого збору (а.с.14-16), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.18).

Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На думку позивача, вказаний виконавчий напис було вчинено нотаріусом із порушенням Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріусам надано право вчиняти виконавчі написи.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - небільше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від28березня 2018року у справі N14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі N 14-154цс18.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. (п.п. 1.1., 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року).

Пунктом 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, для видачі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов`язаних після закінчення зборів подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Однак, позивач не скористався своїм законним правом та не подав скаргу старшому командиру і не звернувся до суду, тобто наказ про його притягнення до матеріальної відповідальності не оскаржено, не скасовано, а отже він є чинним і підлягає виконанню.

Також, не приймаються до уваги посилання позивача на те, що він не погоджувався з сумою заборгованості, оскільки він не оскаржував суму збитків, погодився з нею, так як відрахування на її погашення здійснювались ще за період несення ним військової служби .

Тобто, на час надходження документів до нотаріальної контори не існувало не вирішених судових спорів між стягувачем та боржником щодо підстав, суми та інших обставин стягнення, а тому заборгованість, яку зазначено у спірному виконавчому написі можна вважати безспірною.

Згідно постанови Верховної Ради України 243/05 - ВР пункт 32 на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовці і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідку про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст.83ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис було учинено згідно з вимогами чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, який не підлягає виконанню, відсутні, а тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області у справі №532/815/26 (провадження №2-з/532/12/2026) від 14 квітня 2026 року - скасувати з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя