Ухвала суду № 140240183, 29.09.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 371/1468/26

Провадження № 1-кп/375/154/26

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

29 вересня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Київської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000703 від 27 липня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Свердловськ Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2026 року до Рокитнянського районного суду Київської області за ухвалою Київського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000703 від 27 липня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив, що відсутні підстави для повернення обвинувального акта та закриття кримінального провадження, кримінальне провадження є підсудним Рокитнянському районному суду Київської області, є підстави для призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Окрім цього, прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , прокурор посилається на те, що на розгляді суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026000000000703 від 27 липня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_6 є обґрунтованим та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. 5 серпня 2026 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 1 жовтня 2026 року.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які продовжують існувати на данний час.

Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження з підстав передбачених пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про закриття кримінального провадження посилається на те, що у кримінальному провадженні № 22024000000000887 від 1 жовтня 2024 року його повідомлено про підозру у вчиненні злочину 18 червня 2026 року. Строк досудового розслідування у встановленому законом порядку не продовжувався, а тому його строк сплив 18 серпня 2026 року. Таким чином, досудове розслідування, у формі звернення до суду з обвинувальним актом повинно завершитись до 18 серпня 2026 року. В іншому випадку кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України. В даному випадку таке звернення не відбулося з огляду на наступне: повідомлення про підозру ОСОБА_6 відбулося 18 червня 2026 року; постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 27 липня 2026 року було виділено матеріали стосовно ОСОБА_6 з кримінального провадження № 22024000000000887 в кримінальне провадження № 22024000000000703 від 27 липня 2026 року; постановою про визначення групи прокурорів від 27 липня 2027 року визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 22024000000000703 від 27 липня 2026 року, зокрема старшим групи прокурорів визначено прокурора ОСОБА_5 .

Тобто з огляду на дату прийняття постанови, прокурор ОСОБА_5 набуде повноважень прокурора у 27 липня 2027 року у кримінальному провадженні № 22024000000000703 від 27 липня 2026 року. За таких обставин станом на 29 липня 2026 року прокурор ОСОБА_5 не мав повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 22024000000000703 від 27 липня 2026 року, адже не мав повноважень затверджувати обвинувальний акт. Таким чином, обвинувальний акт був затверджений неналежним суб`єктом.

Також обвинувачений подав скаргу в порядку частини 2 статті 303 КПК України, скарга обґрунтована тим, що 20 грудня 2024 року заступником начальника відділу начальником відділення ГСУ СБУ до ЄРДР № 22024000000000887 від 1 жовтня 2024 року було внесено відомості про виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального провадження передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зокрема внесено відомості про те, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інші не встановлені громадяни України вчиняють дії на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведені підривної діяльності проти України. Просить суд скасувати рішення заступника начальника відділу начальника відділення ГСУ СБУ (реєстратора ОСОБА_8 ) про внесення відомостей до ЄРДР 20 грудня 2024 року та зобов`язати реєстратора ОСОБА_8 видалити внесені 20 грудня 2024 року відомості з ЄРДР.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_6 заперечував, просив суд застосувати заставу або домашній арешт, вказує на те, що прокурором не обґрунтовано ризики та підозру; щодо призначення справи до розгляду обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував.

Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження, просив задовольнити скаргу подану обвинуваченим в порядку статті 303 КПК. Щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 зазначив, що ризики прокурором не обґрунтовані, жодним чином не підтвердженні та є лише припущенням сторони обвинувачення, просив врахувати дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою; не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення клопотання поданого обвинуваченим про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, та повідомив суд, що в даті постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22024000000000703 від 27 липня 2026 року допущено описку, а саме помилково вказано дату 27 липня 2027 року, замість вірної дати 27 липня 2026 року. Щодо скарги обвинуваченого ОСОБА_6 на рішення органу досудового розслідування про внесення відомостей у ЄРДР 20 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 22024000000000887 від 1 жовтня 2024 року - заперечив.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження, скаргу обвинуваченого подану в порядку статті 303 КПК, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою дійшов до таких висновків.

Щодо клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.

Прокурором долучено до матеріалів кримінального провадження постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22024000000000703, з якої судом встановлено, що в ній зазначена дата 27 липня 2027 року, однак зі змісту постанови встановлено, що матеріали кримінального провадження № 22024000000000703 було внесено в ЄРДР 27 липня 2026 року. Також прокурором під час підготовчого судового засідання надіслано до суду інформацію з Єдиного реєстру досудового розслідування про рух кримінального провадження № 22024000000000703 з якої встановлено, що 27 липня 2026 року з кримінального провадження № 22024000000000887 виділено кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 та 27 липня 2026 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 22024000000000703, 29 липня 2026 року відкрито матеріали досудового розслідування для ознайомлення та направлено обвинувальний акт до Миронівського районного суду Київської області.

З огляду на викладене, суд зазначає, що в постанові про визначення групи прокурорів допущено описку в даті постанови, що не впливає на суть прийнятого в постанові рішення про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, а отже відсутні підстави для закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України.

Щодо скарги обвинуваченого ОСОБА_6 на рішення слідчого про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Скаргу обвинуваченого подану в порядку статті 303 КПК на рішення слідчого про внесення відомостей 20 грудня 2024 року про кримінальне правопорушення до ЄРДР, суд вважає за необхідне долучити до матеріалів кримінального провадження, оцінку доводам обвинуваченого буде надано під час судового розгляду кримінального провадження.

Щодо призначення судового розгляду.

Кримінальне провадження підсудне Рокитнянському районному суду Київської області. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення та закриття кримінального провадження відсутні.

Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Суд зазначає, що згідно із частиною 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою.

Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , про які вказує прокурор, є досить високою.

Відповідно до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно із статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.

Так, ОСОБА_6 одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі визнання винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий; судом враховується вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність хронічних хвороб у обвинуваченого, які несумісні з триманням під вартою - відсутні; враховуються дані про особу обвинуваченого та міцність його соціальних зв`язків, який має постійне місце проживання.

Водночас, вказане не є достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, з огляду на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, тому суд визнає доведеним існування ризику переховування від суду.

З огляду на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, на думку суду, є також наявним ризик щодо можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_6 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Згідно із частиною 6 статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

З огляду на кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, а саме вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 буде виправданим та таким, що буде відповідати завданням кримінального провадження.

Крім того, враховуючи специфіку інкримінованого обвинуваченому злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, проти основ національної безпеки держави, обставини, викладені в обвинувальному акті, ступінь суспільної небезпеки, наявність суспільного інтересу, обумовленого вище наведеним, підстави для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому - відсутні, а тому, відповідно до вимог частини 4 статті 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про заміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, у виді застави або домашнього арешту - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 27 листопада 2026 року включно, без права внесення застави з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000703 від 27 липня 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111 КК України, який провести колегіально у відкритому судовому засіданні об 11 год 00 хв. 22 жовтня 2026 року в приміщенні у приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Про час судового розгляду повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Копію ухвали направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення за кримінальним провадженням.

Повний текст ухвали оголошено 30 вересня 2026 року о 8 год 10 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_9

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3