Ухвала суду № 140240125, 28.09.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1734/26

Номер провадження № 1-кп/371/263/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

"28" вересня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миронівка Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 13 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111220000015, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Опішня Зінківського району Полтавської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.382, ч. 5 ст. 407 КК України.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 19 вересня 2026 року справа прийнята до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Прокурор зазначає, що встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3,4, 5ст. 177 КПК України продовжують існувати. До обвинуваченого може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор просить суд продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з застосуванням застави.

Захисник ОСОБА_4 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечував. Просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника. Просив змінити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт. Щодо клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, посилаючись на стан здоров`я.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

15.07.2026 слідчим суддею Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 12.09.2026. Ухвалою слідчого суді Миронівського районного суду Київської області від 12.09.2026, ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.10.2026.

Станом на дату підготовчого судового засідання 28.09.2026 дане кримінальне провадження завершено не було. У зв`язку із цим, у судовому засіданні виникло питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судовий розгляд на даний час лише розпочинається та завершити неможливо з об`єктивних причин.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану та передбаченого ч. 1 ст.382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція частини 5 статті 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Заявлені стороною обвинувачення ризики, визначені у пунктах п. 1, 3,4, 5 ст. 177 КПК України заслуговують на увагу.

Ризик втечі суд оцінює у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності.

Суд вважає доведеним, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, і на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Досліджені під час підготовчого судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження.

Обвинуваченому не може бути обрано більш м`який запобіжний захід, оскільки відповідно до частини 8 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Дана стаття не забороняє суду визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, посилаючись на безпосереднє право суду вирішувати застосовувати заставу чи ні. Таким чином, оскільки визначення розміру чи не визначення її розміру є правом, а не обов`язком суду, суд вважає за можливе визначити заставу.

Частиною 4 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 5 статті 182 КПК України регулює визначення розміру застави.

Враховуючи кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , стадію судового розгляду, суд вважає за можливе визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, в разі сплати якої вважати обраним запобіжний захід у вигляді застави.

Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В зміні запобіжного заходу, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 26 листопада 2026 року та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

В зміні запобіжного заходу, відмовити.

Одночасно продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право на внесення застави, у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає (перебуває) без дозволу суду;

-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24 години 26 листопада 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо він будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Розгляд підготовчого засідання відкласти на 19 жовтня 2026 року на 14-00 годину.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1