Вирок № 140239750, 01.10.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/953/26

Номер провадження 1-кп/365/63/26

В И Р О К

Іменем України

01 жовтня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 3 в режимі відеоконференції кримінальне провадження №62025240020003010, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Красне Згурівського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працездатного, тимчасово непрацюючого, неодруженого, такого, що не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимого, востаннє вироком Згурівського районного суду Київської області від 16.02.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки (на підставі ухвали Білоцерківського міського суду Київської області від 18.09.2024 на підставі ст. 81 КК України звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 8 місяців 19 днів),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , у період, коли судимість не знято і не погашено у встановленому законом порядку, вчинив нові злочини, одним з яких є злочин проти власності, за наступних обставин.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2002-ІХ, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, діяв на момент вчинення кримінального правопорушення та станом на теперішній час є діючим.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватися Контитуції України та законів України, непосягати на права та свободи, честь та гідність інших людей.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у продальшому неодноразово продовжувався та який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення і діє на теперішній час.

Вимогами ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Контитуції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

19.10.2024 ОСОБА_4 призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та направлено для подальшого проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, з 19.10.2024 солдат ОСОБА_4 почав проходити військову службу під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №299 від 19.10.2024, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Контитуції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 28.10.2024 у солдата ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з метою незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_4 у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 28.10.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год. 00 хв., самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що на постійному місці дислокації у АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, непов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за місцем несення служби військової частини НОМЕР_1 , до моменту його затримання в порядку ст. 191 КПК України у кримінальному провадженні №12026111080000318 від 07.07.2026 за ч. 4 ст. 185 КПК України.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме як самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 06.07.2026 приблизно о 00 год. 30 хв., у ОСОБА_4 , який будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, який відповідно до наказу № 309 від 28.10.2024 без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна для власного збагачення з господарського приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перелізши через паркан, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до господарського приміщення де здійснив викрадення мотокоси марки Solo by A1 Ko 130 D вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №1152 від 09.08.2026 становить 6749 гривень 50 копійок. Після вказаних протиправних дій ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 6749 гривень 50 копійок.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану.

Суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Проти цього не заперечують учасники судового провадження, зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин і суд не має сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що свою винуватість у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України, визнає повністю за вказаних в обвинувальному акті обставин. Суть висунутих йому обвинувачень та зміст викладених в обвинувальному акті обставин вчинення кримінальних правопорушень йому повністю зрозумілі та він їх не оспорює. Будь-які інші покази надавати відмовився.

Фактичні обставини справи ніким з учасників справи не оспорюються.

Інші докази, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого, судом не досліджувались.

Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані правильно за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану.

Враховуючи викладене, те, що у суду немає сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю. Обставиною, що, згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшує покарання є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставинами, що, згідно зі ст. 67 КК України, обтяжують покарання є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив злочини, коли судимість не знято і не погашено у встановленому законом порядку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці, визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, на підставі ст. 70 КК України просив призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. Цивільний позов не заявлявся. Речовий доказ - мотокосу, яка передана на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , залишити потерпілому як власнику. Процесуальні витрати на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого. Обраний обвинуваченому запобіжний захід залишити до набрання вироком законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо міри покарання своєї позиції не висловив.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати у його відсутність, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує наступне.

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами.

Крім тяжкості та суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд враховує дані про особу обвинуваченогоОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, востаннє засуджений вироком Згурівського районного суду Київської області від 16.02.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, ухвалою Білоцерківського міського суду Київської області від 18.09.2024 на підставі ст. 81 КК України звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 8 місяців 19 днів, на шлях виправлення не став, протягом невідбутої частини покарання вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України та, в подальшому, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, не є депутатом будь-якого рівня, працездатний, який не працює, має професійно-технічну освіту за спеціальністю слюсаря, військовослужбовець, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

Відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає наявність обставин, які обтяжують покарання та зазначені в обвинувальному акті рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Також, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає та враховує обставину, яка пом`якшує покарання, - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 5 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, протягом невідбутої частини вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України та, в подальшому, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, суд вбачає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо в межах санкції відповідних статтей Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком в мінімальних межах, та визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Згурівського районного суду Київської області від 16.02.2022.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026111080000318 від 07.07.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України, матеріали якого 23.09.2026 були об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 62025240020003010 від 17.04.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України, ухвалою слідчого судді Баришівського районного суду Київської області від 31 липня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб до 28 вересня 2026 року з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на підставі якої ОСОБА_4 було затримано 31.07.2026.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 25 вересня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Суд вбачає за необхідне обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк тримання під вартою зарахувати у строк відбування покарання.

Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, потерпілому ОСОБА_5 завдано майнову шкоди у розмірі 6749,50 грн, яку відшкодовано шляхом повернення працівниками поліції викраденого майна в ході досудового розслідування.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 1152 від 09.07.2026) у розмірі 458,01 грн (чотириста п`ятдесят вісім гривень 01 копійка) підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні, розмір винагороди не встановлювався.

На підставі викладеного та керуючись ст. 50, 65-67, 70, 71, 72, 81, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. 349, 368, 370, 373, 374, 392-395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч. 5 ст. 407 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Згурівського районного суду Київської області від 16.02.2022 та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 8 (вісім) місяців.

Залишити без змін до набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його фактичного затримання - 31 липня 2026 року, зарахувавши строк тримання під вартою в час відбування покарання з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведеннясудової товарознавчої експертизи (висновок експерта № 1152 від 09.07.2026) у розмірі 458,01 грн (чотириста п`ятдесят вісім гривень 01 копійка)

Речовий доказ мотокосу марки Solo by A1 Ko 130 D, яку передано на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , залишити йому як власнику.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Згурівський районний суд Київської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1