Ухвала суду № 140239602, 01.10.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6993/16-ц

провадження № 2-п/361/36/26

01.10.2026

УХВАЛА

щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення

01 жовтня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

Головуючої судді Ведмідь Н.В.

за участі секретаря судового засідання Чуняк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, ухваленого у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2026 представник відповідача - Біліченко В.В. шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» направив до суду заяву про перегляд заочного рішення, ухваленого Броварським міськрайонним судом Київської області 05.04.2017, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення, представник відповідача вказує, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, судові повістки про виклик у судові засідання на 08 лютого 2017 року та 05 квітня 2017 року не отримував, а поштові відправлення були повернуті до суду за закінченням строку зберігання. Зазначає, що відповідач постійно проживає за зареєстрованою адресою та не уникав отримання поштової кореспонденції, а про розгляд справи та ухвалене заочне рішення дізнався лише у 2026 році під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 54611085. При цьому посилається на відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про судовий розгляд шляхом оголошення у пресі.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідач заперечує проти наявності та розміру заборгованості, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів фактичної видачі кредитних коштів та їх погашення, зокрема виписки з рахунку відповідача, яка, на його думку, могла б підтвердити рух коштів та розмір заборгованості. Вказав, що за твердженням відповідача ним погашено заборгованість за вказаним договором.

Також представник відповідача заперечує проти нарахованих позивачем процентів, пені, комісії та штрафних санкцій, вважаючи їх неспівмірними із сумою основної заборгованості та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності. Зазначає, що сума процентів та штрафних санкцій істотно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим вважає такі нарахування несправедливими та такими, що підлягають перевірці судом.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що відповідач не був ознайомлений із правилами надання банківських послуг, тарифами та іншими внутрішніми документами позивача, а матеріали справи, на його думку, не містять належних доказів протилежного. У цьому контексті посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, щодо необхідності встановлення змісту погоджених сторонами умов кредитного договору.

Таким чином, представник відповідача вважає, що відповідач не мав можливості подати свої заперечення та докази під час первісного розгляду справи з причин неналежного повідомлення про її розгляд, а наведені ним заперечення щодо факту та розміру заборгованості можуть мати істотне значення для правильного вирішення спору.

Згідно з ухвалою суду від 13.08.2026 прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

У судове засідання 01 жовтня 2026 року представник відповідача адвокат Біліченко В.В. не з`явився, 29 вересня 2026 року подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності та за відсутності відповідача (а.с. 95).

Представник позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином (а.с. 94).

Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про перегляд заочного рішення та надані докази, суд дійшов такого висновку.

05 квітня 2017 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено заочне рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

З ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 червня 2013 року в розмірі 20 416 грн 99 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378 грн.

Відповідно до частини першої статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, зазначаються обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

За змістом частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз положень наведеної норми цивільного процесуального закону вказує на те, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно всіх наступних обставин: 1) відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Щодо поважності причин неявки відповідача в судове засідання.

Обґрунтовуючи наявність поважних причин неявки відповідача в судові засідання, представник відповідача посилається на те, що судові повістки про виклик у судові засідання, призначені на 08 лютого 2017 року та 05 квітня 2017 року, відповідач не отримував, а поштові відправлення були повернуті до суду за закінченням строку зберігання.

Ухвалою суду від 08 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08 лютого 2017 року.

Згідно з відомостями Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві адресою зареєстрованого місця проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження від 08 грудня 2016 року, в якій зазначено про призначення судового засідання на 08 лютого 2017 року, була отримана відповідачем особисто 07 січня 2017 року, про що свідчить його особистий підпис у поштовому повідомленні про отримання процесуальних документів (а. с. 45).

У судове засідання 08 лютого 2017 року відповідач не з`явився, у зв`язку з чим, з огляду на неявку осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи було відкладено на 05 квітня 2017 року.

Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання, призначене на 05 квітня 2017 року, була направлена за адресою зареєстрованого місця його проживання, однак поштове відправлення повернулося до суду неврученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

При цьому суд враховує, що зазначена адреса зареєстрованого місця проживання відповідача підтверджується відомостями Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві. Крім того, саме цю адресу відповідач зазначає у поданій ним заяві про перегляд заочного рішення та не заперечує, що вона є його адресою.

Відповідно до положень статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки надсилалися особам, які беруть участь у справі, за адресою, зазначеною ними у справі, а у разі ненадання інформації щодо адреси за адресою зареєстрованого місця проживання чи перебування фізичної особи. Отже, направлення судової повістки за належною адресою є належним виконанням судом обов`язку щодо повідомлення особи про розгляд справи.

Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що направлення судом рекомендованої кореспонденції за дійсною адресою особи може бути достатнім для висновку про належне повідомлення, оскільки отримання поштового відправлення адресатом не перебуває у межах контролю суду. Такий підхід, зокрема, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

У даному випадку судом встановлено, що відповідач був особисто повідомлений про призначення справи до розгляду на 08 лютого 2017 року, отримавши відповідну ухвалу суду. Після відкладення розгляду справи судова повістка про виклик на 05 квітня 2017 року була направлена за тією ж адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, яка підтверджується відомостями компетентного органу та не заперечується самим відповідачем.

Отже, повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» у наведених обставинах саме по собі не свідчить про неналежне виконання судом обов`язку щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Відповідач не надав доказів того, що на момент розгляду справи його зареєстроване місце проживання було іншим, що він повідомляв суд про іншу адресу для листування або що з незалежних від нього обставин він був позбавлений можливості отримати судову кореспонденцію за зазначеною адресою.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення за наявності умов, визначених статтею 280 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності визначених законом умов, зокрема, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи, зокрема особисто отримав ухвалу про відкриття провадження із зазначенням дати першого судового засідання, а судову повістку про наступне судове засідання було направлено за адресою його зареєстрованого місця проживання, відсутні підстави вважати, що неявка відповідача в судове засідання 05 квітня 2017 року була зумовлена неналежним повідомленням про розгляд справи.

Враховуючи, що відповідач не з`явився в судове засідання 05 квітня 2017 року, не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений строк не подав відзив на позов, суд за наявності передбачених законом умов розглянув справу за відсутності відповідача та ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи представника відповідача про те, що відповідачу не було відомо про розгляд Броварським міськрайонним судом Київської області справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо істотності значення для вирішення спору доказів, на які посилається відповідач.

Представник відповідача у заяві про перегляд заочного рішення заперечує проти наявності та розміру заборгованості, посилаючись, зокрема, на відсутність у матеріалах справи виписки з рахунку відповідача, яка, на його думку, підтверджувала б рух коштів та розмір заборгованості.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідачем, за його твердженням, заборгованість за кредитним договором погашена, а нараховані проценти, пеня, комісія та штрафні санкції є неспівмірними із сумою основної заборгованості.

Однак на підтвердження зазначених обставин до заяви про перегляд заочного рішення не додано доказів погашення відповідачем заборгованості, документів щодо здійснених ним платежів, власного розрахунку заборгованості або інших доказів, які б спростовували розрахунок, покладений судом в основу заочного рішення.

Саме по собі посилання на відсутність у матеріалах справи певного доказу та незгода з розміром нарахованої заборгованості без надання доказів на підтвердження протилежного не свідчать про те, що такі докази мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні статті 288 ЦПК України.

Також представник відповідача не наводить конкретних обставин щодо неправильності визначення судом розміру заборгованості та не надає розрахунку, який би спростовував розмір заборгованості, встановлений заочним рішенням.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач не був ознайомлений із правилами надання банківських послуг, тарифами та іншими внутрішніми документами позивача, також не супроводжується наданням доказів або конкретним обґрунтуванням того, яким чином зазначена обставина спростовує висновки, покладені в основу заочного рішення.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 288 ЦПК України підставою для скасування заочного рішення є не лише наявність заперечень відповідача проти позову, а й посилання на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, наведені у заяві доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду щодо наявності та розміру заборгованості, однак не підтверджені доказами, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, суд не встановив сукупності передбачених статтею 288 ЦПК України умов, необхідних для скасування заочного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що представник відповідача не довів наявності поважних причин неявки відповідача в судові засідання та неподання ним відзиву, а також не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. За таких обставин підстави для скасування заочного рішення відсутні, а заява про його перегляд задоволенню не підлягає.

Керуючисьст. ст. 244, 259, 268, 287-289, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 01.10.2026.

Суддя Н.В. Ведмідь