Рішення № 140238877, 21.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4870/26

Категорія 7

2/295/3375/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

представника позивача Опанасюка С.П.

представника відповідача Войцешука В.В.

розглянувши y відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом, поданим представником ОСОБА_1 адвокатом Опанасюком Сергієм Павловичем, до Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Покровський» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Адвокат Опанасюк С.П. в інтересах ОСОБА_1 шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому проситьвизнати за позивачем майнові права на об`єкт інвестування, а саме на квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 45,66 м. кв. на 6-му поверсі в 1-му під`їзді багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору пайової участі в будівництві №18 від 12.03.2019, укладеного з Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Покровський».

Позов обґрунтований тим, що 12.03.2019 між відповідачем та пайовиком ОСОБА_1 був укладений договір пайової участі в будівництві № 18, предметом якого є асоційоване членство та пайова участь ОСОБА_1 у будівництві та подальшому набутті у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_3 .

Представник позивача стверджує, що позивач у повному обсязі обсязі сплатив пайовий внесок згідно з умовами укладеного договору, відтак набув права вимоги до відповідача за договором пайової участі в будівництві №18, натомість ОК «Житловий комплекс «Покровський» у визначений договором строк не завершив будівництво об`єкта, не здав його в експлуатацію та не передав позивачу відповідне приміщення, що призвело до порушення його майнових прав.

Адвокат Опанасюк С.П. зазначає, що оскільки відповідач умови укладеного договору не виконав, не завершив будівництво, не здав його в експлуатацію, не передав позивачу приміщення, він вимушений звернутися до суду для захисту своїх майнових прав на об`єкт інвестування.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 19).

16.09.2026 від преставника відповідача - адвоката Войцешука В.В. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні (а. с. 35-36).

Дослідивши зміст поданого відзиву на позовну заяву, суд вважає, що він підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий з пропуском строку, встановленого для його подання, з огляду на таке.

За правилами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У частинах 7-8 статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, строк для подання відзиву на позовну заяву, є процесуальним строком, який встановлюється судом.

Зі змісту ухвали про відкриття провадження у справі від 01.04.2026 вбачається, що відповідачу судом був встановлений строк 15 днів для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, якщо судове рішення було ухвалено без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У пункті 2 частини 6 статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

У частині 7 статті 272 ЦПК України передбачено, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Матеріалами справи підтверджується, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 01.04.2026 надсилалась відповідачу засобами поштового зв`язку, поштове відправлення 11.03.2026 повернулось на адресу суду не врученим з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримав (а. с. 23-24).

У судове засідання, яке було призначено на 28.05.2026, представник відповідача Войцешук В.В. не з`явився, подав заяву про відкладення судового розгляду, просив надати дозвіл ознайомитися з матеріалами справи, отримати фотокопії, долучити його до учасників справи в електронному вигляді (а. с. 26).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 01.04.2026 була доставлена до електронного кабінету представника відповідача адвоката Войцешука В.В., зареєстрованого в ЄСІТІС, 29.05.2026 (а. с. 33).

З огляду на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінета представника відповідача 29.05.2026, то, з урахуванням положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України, відзив на позовну заяву повинен був бути поданий по 15.06.2026 (включно).

Водночас, від представника відповідача відзив на позовну заяву надійшов через систему "Електронний суд" 15.09.2026, тобто зі спливом значного проміжку часу, встановленого для його подання.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Подаючи відзив на позовну заяву зі спливом строку, одночасно з ним від представника відповідача не надходило клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку для його подання. У судовому засіданні 16.09.2026 представник відповідача Войцешук В.В. не ставив питання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, не посилався на наявність поважних причин, які обумовили пропуск установленого строку для його подання.

Беручи до уваги те, що представник відповідача подав відзив на позовну заяву з пропуском строку, не ставив питання про поновлення чи продовження процесуального строку, встановленого судом, який був пропущений, з власної ініціативи суд також не вбачає підстав для продовження такого строку, а тому на підставі ст. 126 ЦПК України поданий представником відповідача відзив на позовну заяву підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.09.2026 адвокат Опанасюк С.П. позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив її задоволити. Додатково вказав, що порушене право позивача полягає в тому, що забудовник своєчасно не завершив будівництво об`єкта, не ввів його в експлуатацію у строк, передбачений договором. Натомість ОСОБА_2 умови договору виконав у повному обсязі сплативши пайові внески. На переконання представника позивача порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним майнових прав на об`єкт інвестування, у тому числі з метою уникнення незаконного перепродажу та переуступок прав на цей об`єкт іншим особам.

Представник відповідача адвокат Войцешук В.В. у судовому засіданні 16.09.2026 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначив, що відповідач не заперечує право позивача на об`єкт будівництва, а тому вважає, що відповідач жодним чином не порушує права позивача. Адвокат вказав, що з 2020 року неодноразово відбувались збори членів кооперативу, на яких ставилось питання про необхідність збільшення пайових внесків з метою завершення будівництва у зв`язку зі зростанням цін. Також зазначив, що на сьогодні фактична площа збудованої квартири більше, ніж проектна, проте позивачу не направлялось повідомлення про внесення доплати за більшу кількість квадратних метрів, воно буде надіслане в кінці місяця після проведення чергових зборів членів кооперативу. Представник відповідача звертав увагу, що договором не передбачена відповідальність забудовника за несвоєчасне введення будинку в експлуатацію.

Адвокат Войцешук В.В. у судовому засіданні просив застосувати позовну давність до вимог позивача, оскільки згідно з договором будинок повинен був бути введений в експлуатацію 30.06.2020, відповідно трирічний строк позовної давності сплинув 30.06.2023, натомість позивач звернувся з позовом до суду 20.03.2026, тобто з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача Опанасюк С.П. зазначив, що підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки порушення є триваючим, а тому до нього позовна давність не застосовується.

У судовому засіданні 16.09.2026 на підставі положень ст. 244, 259 ЦПК України, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого було відкладено до 21.09.2026.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, 12.03.2019 між ОСОБА_1 (пайовик) та Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Покровський» (кооператив) укладений договір пайової участі в будівництві № 18, згідно з п. 1.1. якого предметом договору є те, що пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та у пайову участь по Будівництву багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями громадського призначення за адресою АДРЕСА_2 . Пайовик зобов`язується взяти пайову участь в будівництві об`єкта будівництва з метою отримання у власність квартири, будівельний номер АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 45,66 кв. м. на 6 поверсі у 1 під`їзді Об`єкта (а. с. 9-10).

Згідно з пунктом 1.2 договору кооператив зобов`язується організувати і забезпечити будівництво об`єкту та здачу його в експлуатацію, передати пайовику у власність приміщення, обумовлене договором, за умови повної (в розмірі 100 відсотків) сплати пайовиком пайового внеску.

У пункті 2.1. договору встановлено, що загальний розмір пайових внесків пайовика визначається кооперативом та на день укладення договору становить 646089,00 грн, що еквівалентно 24548,00 доларів США згідно з курсом долара США, встановленим Національним Банком України на день укладення договору, з розрахунку 14150 грн за один квадратний метр площі квартири, що еквівалентно 538,00 доларів США згідно з курсом долара США, встановленим Національним Банком України на день укладення договору.

Сторони погодили, що загальний розмір пайового внеску, визначеного в доларах США, є сталим (незмінним) за винятком випадків, передбачених п. 2.7 (збільшення фактичної площі квартири) та п. 2.8 цього договору, а також погодження сторонами змін до цього договору, які впливають на загальний розмір пайового внеску (п. 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору пайовик сплачує вартість пайового внеску у визначений строк та у спосіб, погоджені сторонами у Додатку №1 до договору.

У Додатку №1 до Договору визначений порядок розрахунків, строки, черговість та розміри платежів. Встановлено, що пайовик сплачує пайові внески на розрахунковий рахунок кооператива за договором № 18, перший внесок 19.03.2019 у розмірі 7364 доларів США, що еквівалентно 193827,00 грн; 19.09.2019 - 4910,00 доларів США, що еквівалентно 129218,00 грн; 19.06.2020 - 12274,00 долари США,що еквівалентно 323044,00 грн, що разом становить 24548 доларів США, що еквівалентно 646089,00 грн (а. с. 11).

Відповідно до умов пункту 3.3 договору пайовик зобов`язаний, крім іншого, сплатити пайові внески у повному розмірі відповідно до умов договору, тобто в строк, визначений у Додатку №1 до договору. Крім того, пайовик зобов`язаний не пізніше 10 днів після прийняття об`єкту в експлуатацію провести звірку з кооперативом та у випадку повного розрахунку отримати довідку про здійснення повної оплати пайового внеску для оформлення права власності.

У пункті 3.4 договору встановлено, що кооператив зобов`язаний, крім іншого, закріпити квартиру за пайовиком, організувати і забезпечити будівництво об`єкта та здачу його в експлуатацію у термін до 30 червня 2019 року за умови належного виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо здійснення пайового внеску; після прийняття об`єкта в експлуатацію та повного виконання пайовиком своїх грошових зобов`язань за цим договором - передати пайовику приміщення за актом приймання-передачі та документи, необхідні для реєстрації права власності на нього.

Згідно з довідкою, яка видана 17.06.2020 ОК «ЖК «Покровський», ОСОБА_1 повністю сплатив пайовий внесок у сумі 646089,00 грн згідно з договором пайової участі в будівництві № 18 від 12.03.2019 (на звороті а. с. 13).

ІV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви та висновки суду

Зі змісту статті 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права, як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 4 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 2 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 7 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Таким чином, уклавши договір пайової участі у будівництві, який був спрямований на інвестування в житлове будівництво, сторони у справі стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом Законом України Про інвестиційну діяльність, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17; постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17; від 21 грудня 2022 року у справі №569/5399/20.

Судом встановлено, що пайовик за договором пайової участі у будівництві в повному обсязі виконав зобов`язання за договором, у повному обсязі і соєчасно сплатив пайові внески, а відтак має легітимне очікування на виконання умов договору відповідачем, завершення будівництва та набуття у власність нерухомого майна.

Зі змісту договору пайової участі у будівництві від 12.03.2019, зокрема, пункту 3.4 вбачається, що відповідач був зобов`язаний, крім іншого, організувати і забезпечити будівництво об`єкта та здати його в експлуатацію у термін до 30 червня 2020 року за умови належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо здійснення пайового внеску.

У матеріалах справи відсутні докази про належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечуючи проти позову зазначив, що за позивачем не може бути визнане майнове право на об`єкт будівництва, оскільки фактична площа приміщення дещо більша, ніж проектна.

Суд відхиляє такі доводи, оскільки вони не підтверджені доказами і не узгоджуються з умовами укладеного між сторонами договору.

На підтвердження доводів, що фактична площа збудованого будівельного об`єкта, на який претендує позивач, відрізняється від проектної на 2 кв.м. представник відповідача не надав жодного доказу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків у цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У частинах 1, 3, 4, 5, 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання цього доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання цих доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у строк з причин, що не залежали від неї.

Суд вважає за необхідне зазначити, що справа перебуває у провадженні суду з 01.04.2026, представник відповідача вступив у справу 27.05.2026, судові засіданні були призначені на 28.05.2026 та 16.09.2026, і за вказаний період часу відповідач не подав докази на підтвердження власних заперечень. Суд звертає увагу, що 15.09.2026 представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, який хоча і залишений судом без розгляду у звязку з пропуском строку для його подання, але у ньому представник взагалі не посилався на різницю у фактичній та проектній площі, як і не долучив до відзиву докази на підтвердження такої обставини, що є його обов`язком, передбаченим у ст. 83 ЦПК України.

Крім того, у п. 2.7 договору пайової участі у будівництві № 18 передбачено, що у випадку якщо після визначення фактичної площі квартири вона буде іншою, ніж проектна площа квартири, визначена даним договором, після замірів уповноваженої особи або організації, загальний розмір пайового внеску підлягатиме коригуванню кооперативом пропорційно збільшенню/зменшенню площі квартири, з розрахунку вартості будівництва 1 кв.м.

Згідно з п. 2.8 договору у випадку необхідності проведення доплат згідно з п. 2.7 договору кооператив направляє пайовику рекомендованим листом рахунок, який повинен бути оплачений протягом 10 банківських днів з дня отримання такого розрахунку.

Тобто, умовами пунктів 2.7, 2.8 договору передбачений порядок вирішення питання у разі, якщо фактична площа збудованого об`єкта будівництва відрізняється від проектної.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивачу листи такого характеру не направлялись.

На переконання суду різниця між фактичною площею об`єкта та його будівельною площею не є підставою для невизнання або оспорювання права позивача на об`єкт інвестування. Порядок вирішення такого питання передбачений умовами договору і можливий лише після повного завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та розроблення технічної документації на збудований об`єкт, докази здійснення чого у матеріалах справи відсутні.

Також суд акцентує увагу, що предметом позову є визнання майнового права на об`єкт будівництва згідно з умовами договору пайової участі, а не визнання права власності на конкретно визначений і збудований об`єкт нерухомого майна.

Щодо застосування строку позовної давності

Адвокат Войцешук В.В. у судовому засіданні посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, підстави для застосування якої відсутні з огляду на таке.

У статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 був введений карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Карантин на всій території України був скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 657 "Про відміну по всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину", закон набув чинності з дня його опублікування 02.04.2020.

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки були продовжені для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Крім того, за приписами п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Законів України від 15 березня 2022 року № 2120-IX та від 08 листопада 2023 року №3450-IX у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був виключений на підставі Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності з 04.09.2025.

Враховуючи те, що з 12.03.2020 по всій території України був запроваджений карантин, який діяв до 30 червня 2023 року, на час дії якого строки позовної давності були продовжені, а з 24 лютого 2022 року по всій території України був введений воєнний стан, у зв`язку з чим перебіг строку позовної давності був зупинений і відновлений з 04.09.2025, то протягом зазначеного періоду позовна давність фактично не підлягала до застосування.

З огляду на наведені вище положення нормативно-правових актів, на підставі яких було врегульовано порядок продовження строку позовної давності та його зупинення, судом не встановлено підстав вважати, що позивач звернувся з позовом з пропуском строку позовної давності.

Отже, встановивши фактичні обставини справи на підставі наданих сторонами доказів, суд доходить висновку, що відповідач допустив неналежне виконання умов договору пайової участі в будівництві, не завершив будівництво об`єкта інвестування та не ввів його в експлуатацію, що призвело до порушення майнових прав позивача, який своєчасно й у повному обсязі сплатив пайові внески, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для визнання за позивачем майнових прав на об`єкт інвестування, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5168,71 грн, сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт інвестування - квартиру, будівельний номер АДРЕСА_4 20-б, на підставі Договору пайової участі в будівництві № 18 від 12.03.2019, укладеного з Обслуговуючим кооперативом «Житловий комплекс «Покровський».

Стягнути з Обслуговуючого Кооперативу «Житловий комплекс «Покровський» на користь ОСОБА_1 5168,71 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Опанасюк Сергій Павлович, робоча адреса: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Житловий комплекс «Покровський», місцезнаходження: м. Житомир, вул. Покровська, 20б, код ЄДРПОУ 41300936.

Представник відповідача: адвокат Войцешук Вадим Валерійович, робоча адреса: м. Рівне, вул. Кавказька, 3, оф. 305.

Суддя О.В. Стрілецька