Єдиний державний реєстр судових рішень справа № 165/3190/25
провадження №2/165/179/26
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,
за участю секретаря судового засідання Король І.С.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Нововолинську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
01.09.2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, якій просять поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200525373 від 10.05.2016 року; просить стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200525373 від 10.05.2016 року у загальному розмірі 35618,74 грн, яка складається з: суми заборгованості 27219,34 грн, суми інфляційних втрат 5951,90 грн., суми 3% річних - 2447,50 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Діджи Фінанс» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовуванні тим, що 10.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», та гр. ОСОБА_1 укладено угоду № 200525373 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10200,00 грн, з встановленим строком користування з 10.05.2016 по 10.05.2019, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором.
Щодо реєстру кредитних договорів (відступлених)до договору відступлення прав вимоги 20.07.2020 року. Оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020 06-09-000032-b від 15.06.2020 року то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06 09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Окрім того, підписаний паперовий варіант реєстру кредитних договорів.
Станом на 19.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 27219,34 грн., з яких: 9069,24 грн. заборгованість за кредитом; 18150,10 грн. заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.
Господарські операції на підставі договору № 200525373 від 10.05.2016 року в тому числі розрахунок заборгованості проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України.
Також позивач зазначає, що оскільки 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладання такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог.
Вказує, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200525373 від 10.05.2016 року 27219,34 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2447,50 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 5951,90 грн. Разом заборгованість становить 35618,74 грн
Позивач вказує, що кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутися до суду в межах строку позовної давності через тривалий судовий процес у справі № 910/11298/16, яка розглядалася Господарським судом міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03 вересня 2020 року замінено на правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс») до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». За результатами розгляду цієї справи постановою від 01 липня 2021 року визначено, зокрема: застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2; зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 № 1 і №2. Таким чином предметом спору у справі № 910/11298/16 була приналежність права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Банк Михайлівський» та позичальника, які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс». І лише на початку 2023 року в результаті примусового виконання постанови суду позивачем були отримані оригінали документів, а саме: кредитні договори, щодо яких право вимоги відступлене на підставі договору від 20 липня 2020 року.
Окрім цього, позивач звертає увагу суду на підстави для поновлення строку позовної давності через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), у зв`язку з чим строки позовної давності було продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-ІХ. Також звертає увагу, що до об`єктивних причин звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, позивач виокремлює введення воєнного стану на території України та рішення Ради суддів України, які носять рекомендаційний характер і де зазначено про заборону скорочувати чи прискорювати будь-які форми судочинства і по можливості процесуальні строки продовжувати щонайменше до кінця воєнного стану.
Позивач просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до суду, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 35618,74 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду та витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 04 вересня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання (а.с. 54).
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у призначене судове засідання не з`явилися, позовні вимоги не визнали з підстав наведених у відзиві, просили у задоволенні позову відмовити. Вказали, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). При цьому посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р.№ 6-16цс15. Підпункт 14 пункту 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року (далі Положення), що діяло на час виникнення кредитних відносин між сторонами по даній справі, вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію. Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України. Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Розділу 3 Положення). Також пункт 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53). Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 752/9423/15-ц, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір у формі заяви (оферти) №200525373 про надання та використання платіжної картки. Умовами договору передбачено, що кредитний ліміт на день видачі картки становить 10 000 грн., максимальний кредитний ліміт становить 50 000 грн., строк кредитування 12 місяців, максимальною ставкою по ліміту 58,8 % річних, реальна процентна ставка 90,02%. Із заяви (оферти) №200525373 від 10 травня 2016 року вбачається, що відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Дана обставина також підтверджується довідкою про реквізити банківського рахунку для отримання заробітної плати.
Стверджує, що позивачем не надано належних доказів, а саме первинних бухгалтерських документів, також не надано жодного розрахунку заборгованості за кредитним договором, помісячні нарахування відсотків за користування, період їх нарахування. Долучена до матеріалів справи виписка по особових рахунках (форма №281) з посиланням на код банку 380935 ПАТ «Банк Михайлівський» не відповідає вимогам первинних бухгалтерських та фінансових документів, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством, зокрема підписів уповноважених осіб банку, відбитків печатки фінансової установи або будь-якого іншого належного засвідчення компетентним органом.
Відсутність таких реквізитів унеможливлює ідентифікацію особи, яка сформувала документ, а також перевірку його достовірності та походження.
Водночас вказує, що у наданій виписці номер рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , не зазначений, а вказані номери рахунків № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , проте доказів того, що вказані рахунки належать саме відповідачу та відкриті на виконання Договору №200525373 від 10 травня 2016 року суду не надано.
Також у виписці по особових рахунках у графі призначення платежу зазначається про нарахування доходів та відсотків за Кредитним договором №200525373_КІ від 10 травня 20216 року, однак 10 травня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та ОСОБА_1 був укладений Договір № 200442607 (без зазначення _КІ).
У другому записі виписки по особових рахунках вказано, що кредитний договір №200525373-КІ укладений 22 травня 2017 року, доказів про укладення такого договору суду не надано. Крім того, у виписці по особових рахунках вказано, що нарахування відсотків за користування кредитом, віднесення прострочених відсотків за кредитним договором здійснює ПАТ «Банк Михайлівський».
Наголошує, що 19 травня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» укладено договір факторингу №1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а банк зобов`язався відступити на користь ТзОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх особі (боржників), яке у подальшому ТзОВ «ФК «Плеяда» відступило на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Фагор» за договором факторингу від 20 травня 2016 року №1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі №910/11298/16 було застосовано наслідки нікчемності договору факторингу №1905 від 19 травня 2016 року та визнано договір факторингу №1 укладеного 20 травня 2016 року між ТзОВ «Плеяда» та ТзОВ «Фактор» недійсним. Вважає, що за період з 20 травня 2016 року по 1 липня 2021 року ПАТ «Банк Михайлівський» не міг нараховувати відсотки за користування кредитом, так як він не був кредитором боржника. Передача права вимоги за договором відступлення на певну суму сама по собі не підтверджує обґрунтованість та фактичну наявність такої заборгованості. Таким чином, передача права вимоги між кредиторами не звільняє нового кредитора від обов`язку довести належними та допустимими доказами наявність і розмір заборгованості, що підлягає стягненню. Стверджує, що жодних належних, достатніх та достовірних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за Договором № 200525373 від 10 травня 2016 року становить 35 618,74 грн матеріали справи не містять. В обґрунтуваннях позовної заяви позивачем наведено лише розрахунок суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, проте такий розрахунок не містить інформації про складові частини заборгованості, що позбавляє суд перевірити правильність нарахування заборгованості. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог ,тому у задоволенні позову слід відмовити.
Через неявку в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір у формі заяви (оферти) №200525373 про надання та використання платіжної картки. Умовами договору передбачено, що кредитний ліміт на день видачі картки становить 10 000 грн, максимальний кредитний ліміт становить 50 000 грн., строк кредитування 12 місяців, максимальною ставкою по ліміту 58,8 % річних, реальна процентна ставка 90,02%. Із заяви (оферти) №200525373 від 10 травня 2016 року вбачається, що відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
Також, губою З.З. підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «MC Platinum CashBack(неіменна)/зарплатна» та реквізити для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат.
Копією анкети № 2774815 від 10/05/2016 року підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 своїм особистим підписом погодив згоду на обробку банком її персональних даних
10.05.2016 року відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена з Тарифами по продукту «MC Platinum CashBack/Зарплатна».
Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту «MC Platinum CashBack/Зарплатна» строк дії картки 3 роки, розмір відсотків та комісії передбачені п. 8 та п. 18.
Згідно з розпискою про отримання платіжної картки та/або пінкоду 10.05.2016 року ОСОБА_1 отримала платіжну картку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № НОМЕР_8 (а.с.14, зворот) .
Між товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «М-ЛАЙФ» (як страховиком) та ОСОБА_1 (як страхувальником) укладений Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № NSK 200525373 від 10.05.2016 року. Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи, котра уклала з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» договір про надання та використання платіжної картки №200525373 від 10 травня 2016 року (п. 2.1 Договору).
Банк є вигодонабувачем за цим договором у межах страхової суми та у розмірі встановленої заборгованості страхувальника за Договором про картку на момент настання страхового випадку (п. 3.2 Договору).
20 липня 2020 року ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору №7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Договором.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження № 66483131 з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого 12 липня 2021 року Господарським судом міста Києва закінчене (а.с.37).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А. М. від 17 січня 2023 року, виконавче провадження № 66491947 з примусового виконання наказу № 910/11298/16, виданого 12 липня 2021 року Господарським судом міста Києва закінчене (а.с.38).
Для забезпечення отримання заробітної плати ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", з реквізитами клієнт ОСОБА_1 ознайомлена 10.05.2016 року про що свідчить його підпис.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач надав виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року сформовану 23 січня 2025 року.
Відповідно до Витягу боржником значиться ОСОБА_1 за Договором №200525373 від 10.05.2016 року, сума кредиту 9069,24 грн, загальний залишок заборгованості 27219,34 грн.
Згідно з розрахунком (а.с.40) - інфляційні втрати становлять 5951,90 грн, 3% річних - 2447,50 грн.
Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, в обґрунтування пропущення такого строку вказує на наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору.
При порушенні суб`єктивного цивільного права кожна особа може звернутися з позовом до суду за його захистом. Необхідно розрізняти право на позов у матеріальному розумінні і право на позов у процесуальному розумінні.
У матеріальному розумінні право на позов - це право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного суб`єктивного права і право отримати такий захист. В свою чергу, закінчення строку позовної давності позбавляє сторону можливості вимагати примусового здійснення права через суд, але не позбавляє права звернутися за захистом до суду взагалі, оскільки для подачі позовної заяви до суду про захист порушеного суб`єктивного права законодавець ніяких строків у даній справі не встановлює.
Право на позов у процесуальному розумінні - це право на подачу позовної заяви з метою захисту порушеного права, не обмежене строками позовної давності у даних правовідносинах. Вимоги щодо захисту порушеного права розглядаються судом незалежно від строку позовної давності.
Таким чином, у даній справі судом не вирішується питання поновлення строку позовної давності для подання позову до суду.
Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 10 травня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір у формі заяви (оферти) № 200525373 про надання та використання платіжної картки з кредитним лімітом 10200 грн, з максимальним кредитним лімітом 50000 грн; максимальною ставкою по ліміту: 58,8% річних; реальною процентною ставкою по кредиту 90,02%.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заборгованості та її розміру ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надав до суду заяву (оферту) № 200525373 від 10.05.2016 року, анкету № 2274815 від 10.05.2016 року, тарифи по продукту «PC Platinum CashBack/Зарплатна», довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «PC Platinum CashBack(неіменна)/зарплатна», Договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № NSK 200525373 від 10.05.2016 року, реквізити для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" та Витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року.
Водночас, доказів, які б підтверджували, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, а також детального розрахунку заборгованості суду позивачем не надано. Встановлений кредитний ліміт є лише максимальним можливим розміром кредитування, а не доказом факту видачі-отримання коштів у кредит.
Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач надав виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року сформовану 23 січня 2025 року.
Водночас із наданих виписок неможливо встановити який розмір кредитного ліміту було встановлено відповідачу, чи були перераховані кошти банком відповідачу за умовами укладеного Договору, а також, доказів користування відповідачем зазначеними коштами.
До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20
Разом з цим, надані копії виписок по особових рахунках (форма № 281), з посиланням на код банку 380935 ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських та фінансових документів, оскільки не містять обов`язкових реквізитів, передбачених законодавством України, зокрема підписів уповноважених посадових осіб банку, відбитків печатки фінансової установи або будь-якого іншого належного засвідчення компетентним органом. Відсутність таких реквізитів унеможливлює ідентифікацію особи, яка сформувала документ, а також перевірку його достовірності та походження.
Водночас, у наданій виписці зазначені інші рахунки, а саме, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_9 , проте доказів того, що вказані рахунки належать саме відповідачу та відкриті на виконання Договору № 200525373 від 10.05.2016 року суду не надано.
Також у виписка у графі призначення платежу зазначається про нарахування доходів та відсотків за Кредитним договором № 200525373_КІ від 10 травня 2016 року, однак 10 травня 2016 року між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та ОСОБА_1 був укладений Договір № 200525373 (без зазначення _КІ).
Необхідно зазначити, що передача права вимоги за договором відступлення на певну суму сама по собі не підтверджує обґрунтованість та фактичну наявність такої заборгованості.
Таким чином, передача права вимоги між кредиторами не звільняє нового кредитора від обов`язку довести належними та допустимими доказами наявність і розмір заборгованості, що підлягає стягненню.
Відтак, жодних належних, достатніх та достовірних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за Договором № 200525373 від 10.05.2016 року становить 35618,74 грн матеріали справи не містять.
В обґрунтуваннях позовної заяви позивачем наведено лише розрахунок суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, проте такий розрахунок не містить інформації про складові частини заборгованості, що позбавляє суд перевірити правильність нарахування заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».
За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилався як на підставу своїх вимог, на підставі ст. 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, суд доходить висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Керуючись ст. 89, 137, 141, 229, 247, 263, 264, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 512, 514, 517, 1077, 1078, 526, 530, 625,1046, 1049, 1054, 253, 261 ЦК України, -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №200525373 від 10.05.2016 в загальному розмірі 35618,74 грн, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 42649746;
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .
Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 24.09.2026 року.
Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук
Судове рішення № 140238757, Нововолинський міський суд Волинської області було прийнято 24.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 165/3190/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: