Ухвала суду № 140238147, 01.10.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4766/26

№ 1-кп/688/352/26

Ухвала

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

здійснивши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка розгляд кримінального провадження № 22026240000000086 від 31.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина а України, уродженеця м. Шепетівка Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27.11.2025 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового терміну строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР за № 22026240000000086 від 31.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 ,, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, на підставі обвинувального акта, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.

Захисник адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд даного кримінального провадження судом присяжних, крім того, просив повернути обвинувальний акт, проти призначення справи до судового розгляду заперечував, вказав, що обвинувальний акт не відповідає ст. 291 КПК України, оскільки вданому обвинувальному акті не зазначено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_7 , в судовому засіданні поклався на позицію захисника.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала щодо розгляду данного кримінального провадження судом присяжних та про повернення обвинувального акта.

Відповідно до ч. 10 ст. 615 КПК України в умовах воєнного стану кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, крім здійснення кримінального провадження у суді, в якому до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною статті було визначено склад суду за участю присяжних.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

Відтак, судовий розгляд слід здійснювати судом колегіально в складі трьох суддів, на підставі ч. 10 ст. 615 КПК України.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників підготовчого судового засідання, приходить до висновку про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду, за наступних підстав.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що одним з питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначенні можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому, оскільки вимоги до обвинувального акта встановлюються лише положеннями ст. 291 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акта на предмет відповідності тільки цій статті.

Так, дане кримінальне провадження підсудне Шепетівському міськрайонному суду Хмельницької області відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, немає.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто він містить відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини та при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону.

До обвинувального акта додані документи, передбачені нормою ч.4 ст.291 КПК України.

Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України та містить відомості, передбачені ч. 2 цієї статті.

Таким чином, підстав для повернення обвинувального акта прокурору, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України немає.

Крім того, в підготовчому судовому засіданні прокурор звернулася із клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати менш суворіший запобіжний захід.

Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий і за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі із конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення ЄСПЛ у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993). Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії»)

У ч.1 ст. 178 КПК наведено перелік обставин, які суд має оцінити в сукупності при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу. Так суд бере до уваги, що ОСОБА_7 , знаходячись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати покладенні на нього обов`язки, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення нових злочинів проти основ національної безпеки України, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.

Беручи до уваги характер, мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки може безпосередньо впливати на стабільність функціонування державних інституцій та безпеку громадян, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, ймовірним є і ризик перешкоджання провадженню.

Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії рф на території України, не виключається можливість переховування ОСОБА_7 , від суду на непідконтрольних Україні територіях та перехід на сторону ворога.

Разом з тим, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в підготовчому судовому засіданні не встановлено, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави як альтернативного виду запобіжного заходу, суд керується положеннями ст. 183 ч. 4 КПК України, якою визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, а також враховує встановлені вище обставини, щодо особи обвинуваченого, встановлених ризиків, способу вчинення інкримінованого злочину, та приходить до висновку про недоцільність визначення застави як альтернативного запобіжного заходу на даному етапі судового провадження.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 217, 314, 315-316, 334, 369-372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026240000000086 від 31.08.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у відкритому судовому засіданні яке відбудеться об 11 год. 00 хв. 12.10.2026 у приміщенні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні колегіально в складі трьох суддів.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, терміном до 28 листопада 2026 включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3