Рішення № 140237949, 01.10.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/966/26

Провадження 2-а/681/8/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Горгулько Н.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Полонному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

06.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом про скасування постанови серії ЕГА №2058026 від 28.06.2026 (далі Постанова).

В обґрунтування позову вказав, що 28.06.2026 Постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. З Постановою він не погоджується та вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що 28.06.2026 рухаючись вул. Олени Пчілки в м.Полонному його штовхнув невідомий чоловік, який перебував разом із вагітною жінкою, внаслідок удару у нього випав з кишені телефон, яким заволоділи невідомі особи та зникли з місця події. У зв`язку з вказаним ОСОБА_1 звернувся на лінію «102» з метою отримання допомоги працівників поліції та припинення протиправних дій. Після втрати телефону він активував режим «втрачений телефон» через сервіс ICloud у якому зазначено контактний номер телефон для зв`язку із власником.

У подальшому 29.06.2026 зателефонувала особа, яка повідомила, що телефон знаходиться в неї після чого повертати телефон прийшла жінка, яка перебувала із чоловіком, який штовхнув позивача.

Вказує, що на момент звернення до поліції він не знав про відсутність події тому звернувся до правоохоронних органів оскільки були підстави вважати, що його майно було протиправно вилучено. У зв`язку з вищевикладеним просить скасувати постанову серії ЕГА №2058026 від 28.06.2026, а провадження у справі закрити.

Ухвалою судді Полонського районного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року адміністративний позов було залишено без руху.

У зв`язку з усуненням недоліків ухвалою судді від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.07.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти скасування постанови серії ЕГА №2058026 від 28.06.2026 вважаючи її законною та обґрунтованою. Зазначив, що позивач мав можливість самостійно відшукати втрачений мобільний телефон у тому числі за допомогою інтернет-сервісів компанії Apple, а його звернення на спецлінію «102» за таких обставин є зловживанням правом та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Також вказав, що позивач неодноразово змінював версію обставин події, а аудіозаписи зі спецлінії «102» та відеозаписи з нагрудних відеокамер працівників поліції, на думку відповідача, спростовують твердження позивача про вчинення щодо нього розбійного нападу та підтверджують факт завідомо неправдивого виклику поліції. Посилання позивача на статтю 62 Конституції України вважає безпідставними, а постанову та дії поліцейського законними, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Встановлено, що 28.06.2026 поліцейський ВПД №1 Шепетівського РУП ГКНП в Хмельницькій області старший сержант поліції Свередюк Р.А. виніс постанову, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за те, що ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції стосовно грабежу мобільного телефону, хоча в дійсності такого факту не було (а.с. 5-6).

Також на підтвердження факту повернення мобільного телефону, який належить ОСОБА_1 позивачем додано до матеріалів справи диск з відеозаписом, проте, суд не бере його до уваги, оскільки суд позбавлений можливості достеменно та поза будь-якими сумнівами встановити, хто на ньому зображений і що за події відбуваються (а.с 18).

За даними рапорту від 28.06.2026 вбачається, що 28.06.2026 о 20:49 год ОСОБА_1 повідомив, що в м.Полонне по вул.Олени Пчілки, 9 він втратив телефон марки Айфон 15 про макс чорного кольору, чохол чорного кольору, пробував його шукати, але не знайшов.

Згідно з даними рапортів від 29.06.2026 встановлено, що 28.06.2026 о 21:06 год біля школи №3 двоє осіб чоловік та жінка вдарили ОСОБА_1 в груди та силоміць забрали телефон з рук та побігли в сторону фарфорового заводу. Виїздом на місце події встановлено, що інформація щодо грабежу не знайшла свого підтвердження, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП. 29.06.2026 о 11:17 год ОСОБА_1 звернувся із проханням не розглядати його звернення про грабіж від 28.06.2026 так як йому вже повернули телефон та допомога поліції йому не потрібна.

З даних аудіо- та відеозаписів долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_1 звернувся за допомогою до поліції, оскільки загубив телефон недалеко біля будинку де проживає. У подальшому стверджує, що знайшов свій телефон, який знаходився у незнайомих йому людей, а саме чоловіка і жінки, він його хотів забрати, але вони його вдарили в груди та втікли. Крім того, на відео він вказує, що він не має доступу до ICloud, тому не може знайти телефон самостійно. Зазначав, що не погоджується із тим, що він вчинив неправомірний виклик поліції, оскільки він подумав, що загубив телефон, проте потім його викрали.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 183 КУпАП, а саме - завідомо неправдивий виклик поліції.

Відповідно до ст. 183 КУпАП, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевіряючи обґрунтованість посилання відповідача на встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, слід зазначити, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, що містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб ніби то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.

Як вбачається зі змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Положення Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 № 37801/97, зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, аналіз вищезазначених норм права чітко окреслює вимогу для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини - наявність відповідних доказів самого порушення, відповідно до ст. 72 КАС та ст. 251 КУпАП, на підставі яких суд достеменно та поза розумним сумнівом може дійти висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення мав місце.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З долучених до матеріалів справи аудіо- та відеозаписів судом встановлено, що спочатку ОСОБА_1 звернувся до працівників поліції з повідомленням про втрату мобільного телефону біля свого будинку. Згодом він повідомив, що знайшов свій телефон у незнайомих йому чоловіка та жінки, намагався його забрати, однак чоловік ударив його в груди, після чого вони втекли. Наступного дня ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що жінка, яка перебувала з чоловіком, повернула йому телефон.

Оцінюючи зазначені докази, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, на підставі чого ОСОБА_1 встановив, що телефон, який знаходився у вказаних ним осіб, належав саме йому. Також матеріали справи не дають можливості достовірно встановити, що жінка, яка, за твердженням ОСОБА_1 , наступного дня повернула йому телефон, була тією самою особою, про яку він повідомляв напередодні.

Крім того, суд бере до уваги суперечності у поясненнях ОСОБА_1 щодо можливості самостійного встановлення місцезнаходження телефону. Так, під час спілкування з працівниками поліції, що зафіксовано на відеозаписі, він повідомляв про відсутність у нього доступу до ICloud та неможливість самостійно знайти телефон. Натомість у позовній заяві зазначив, що після втрати телефону активував через сервіс ICloud режим «втрачений телефон», у якому зазначив контактний номер для зв`язку з власником, і саме у зв`язку з цим, за його твердженням, жінка повернула йому телефон.

Таким чином після прибуття працівників поліції не виявлено будь яких доказів вчинення нападу та відкритого викрадення мобільного телефону позивача невідомими особами, а саме чоловіком та жінкою, тобто не підтвердилась інформація повідомлена позивачем 28.06.2026 на лінію 102.

Позивачем в свою чергу не надані дані, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших не передбачених законом дій, які б порушували його права, інтереси або створювали загрозу його здоров`ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.

Отже суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо недоведення інкримінованого йому правопорушення, оскільки представник відповідача підтвердив належними та допустимими доказами у справі правомірність винесеного рішення.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, у суду є підстави вважати, що позивач здійснив виклик поліції безпідставно, тобто діяв неправомірно, оскільки не потребував захисту своїх прав або членів своєї родини, здійснив виклик поліції за умови зрозумілої відсутності потреби в такому виклику.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що поліцейський при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не у спосіб, передбачений КУпАП.

Згідно з п. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладені приписи процесуального законодавства, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд, керуючись верховенством права та внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП є обґрунтованим, прийнятим з повним та всебічним з`ясуванням усіх обставин справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на вимогах закону, підстав для її скасування суд не знаходить. Тому у задоволенні позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, ст. 9, ст. 183, ст. 245, ст. 251, ст. 278-280, ст. 2, ст. 6, ст. 9, ст.ст. 19-20, ст. ст. 72-77, ст. 139, ст. 229, ст. 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції

На рішення суду може бути подана учасниками справи апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 40108824, місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 7, поштовий індекс 29001.

Суддя Н.А. Горгулько