Рішення № 140237899, 01.10.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/9760/25

Номер провадження 2/676/1769/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ(заочне)

01 жовтня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

представник ТОВ «Українські фінансові операції» 25.12.2025 року через систему «Електронний суд» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17.12.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Договір № 4219431 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 2800 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 06.07.2024 року по 01.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 2 800 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку зазначену відповідачем в договорі, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек». За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором у період з 17.12.2023 року по 26.07.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 15610,00 грн. 26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4219431 від 17.12.2023 р., загальна сума заборгованості склала 18410,00 грн., з якої: заборгованість з тіла кредиту 2800,00 грн., заборгованості за процентами 15610,00 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 0,00 грн. Згідно п.1.3 кредитного договору строк кредитування 360 днів з 17.12.2023 року по 11.12.2024 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 26.07.2024 року №26/07/2024 строк дії кредитного договору не закінчився, а тому в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 27.07.2024 року донараховано відсотки за (137 календарних днів) в сумі 9590,00 грн. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4219431 від 17.12.2023 року загальною сумою 28000,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 2800,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 15610,00 грн., а також 9590,00 грн. відсотків донараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Позивач просить суд винести рішення яким стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 28000,00 грн., 2422,40 грн. суми сплаченого судового збору, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача. В судове засідання представник позивача не з`явився, направив суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити, не заперечив щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи неодноразово повідомлявся судовими повістками по місцю реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі, на підставі наявних в справі доказів, із винесенням заочного рішення по справі оскільки відносно цього не заперечив представник позивача в своїй заяві до суду.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року прийнято до розгляду та призначено до спрощеного позовного провадження справу.

Ухвалою суду від 16.03.2026 року зобов`язано АТ «А-банк» надати суду додаткові докази по справі. 12.06.2026 року на адресу суду надійшли додаткові докази від АТ «А-банк».

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.12.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4219431 (а.с.20-30). Договір кредиту підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «66891» і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.9.7.1 та п.10 договору. За п.1, предмет договору, тип кредиту-кредит, сума кредиту 2 800,00 грн. (п.1.2), строк кредиту 360 днів ( п.1.3), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Стандартна процентна ставка 2,50%(п.1.4.1) та застосовується в межах всього строку кредиту вказаного в п. 1.3 договору.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , а також інформацію щодо своїх прав та обов`язків згідно з ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про Захист персональних даних». Вказаний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію», що підтверджується копією договору підписаного відповідачем електронним ідентифікатором «66891» (а.с.29 на звороті).

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 2800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 хххх хххх 9321, емітовану АТ «А-банк» .

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось на підставі укладеного Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 221.02.2022 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Пейтек». За інформацією в листі ТОВ «Пейтек» від 26.07.2024 р., відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти 17.12.2023 року 14:38:33 у сумі 2800,00 грн. на платіжну карту 4323 34хх хххх 9321 (а.с.40).

Відповідачем жодних коштів в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору не було сплачено, що підтверджуються розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна»(а.с.55-59).

26.07.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено Договір факторингу № 26/07/2024 від 26.07.2024 року у відповідності до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» передає (відступає) ТОВ «Лінеура Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Лінеура Україна» приймає належні Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.84-92) .

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26.07.2024 р. до договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 р. ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до боржників, в т.ч. і до відповідача на загальну суму 18410,00 грн., з якої: заборгованість з тіла кредиту 2800,00 грн., заборгованості за процентами 15610,00 грн. (а.с.53-54).

Станом на дату укладання Договору факторингу строк дії кредитного Договору не закінчився. Згідно розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с.25-26), заборгованість по процентам донараховано позичальнику за період з 28.02.2025 р. по 30.06.2025 р. включно в сумі 19372,50 грн.

Згідно розрахунку позивача(а.с.60-61) відповідачу донараховано відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування з 27.07.2024 р. по 10.12.2024 р. в сумі 9590,00 грн. за базовою процентною ставкою 2,5% в день.

На виконання ували суду від 27.04.2026 р. листом від 10.06.2026 року отриманого судом 12.06.2026 року АТ «А-банк» направив виписку про рух коштів по картковому рахунку відповідача з 17.12.2023 р. по 18.12.2023 р. з якої підтверджується факт зарахування кредитних коштів в сумі 2800,00 грн. 17.12.2023 р. на картковий рахунок відповідача зазначений в кредитному договорі(а.с.139-145).

Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів». Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що відповідачем було укладено 17.12.2023 року з ТОВ «Лінеура Україна» Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4219431 в електронній формі відповідно до умов якого він отримав кредит в сумі 2800,00 грн. Відповідачем зазначений договір не оспорено. Жодних коштів в рахунок погашення заборгованості відповідачем не сплачено. Позивач є належним кредитором, що підтверджено належними доказами договором факторингу та витягом з реєстру боржників. Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача складає 28000,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 2800,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 15610,00 грн., а також 9590,00 грн. відсотків донараховані позивачем як новим кредитором. Розмір заборгованості по договорам відповідачем не спростовано, доказів підтверджуючих сплату коштів в рахунок погашення заборгованості суду не надано. В зв`язку із цим вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту в сумі 2800,00 грн. підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист справ споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону.

Згідно кредитного договору № 5219431 який було укладено 17.12.2023 р. строком на 360 днів з 17.12.2023 року до 11.12.2024 р. було встановлено процентну ставку за користування кредитом 2,5% в день, відтак до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п. 17 його Прикінцевих та Перехідних положень.

Враховуючи, що згідно з розрахунком заборгованості та умовами кредитного договору проценти за період користування відповідачем кредитним коштами нараховано з урахуванням денної процентної ставки 2,5%, що відповідає досягнутим між сторонами домовленостям однак суперечить п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», тому є підстави для перерахунку нарахованих позивачем для сплати відповідачем процентів.

Згідно розрахунку первісного кредитора(а.с.57) заборгованість по відсоткам станом на 22.04.2024 р. відповідача складала 8960,00 грн.

Розмір заборгованості по відсоткам за період з 23.04.2024 р. по 20.08.2024 р. підлягає перерахунку виходячи із відсоткової ставки 1,5% в день і складатиме 5 445,00 грн.: 2800,00 грн. х 1,5% х 121 днів(9+31+30+31+20) = 5 082,00 грн.

Розмір заборгованості за період з 21.08.2024 р. по 11.12.2024 р. також підлягає до перерахунку виходячи із відсоткової ставки 1,0% в день і складатиме 3 388,00 грн.: 2800,00 грн. х 1,0% х 113 днів(11+ 30+31+30+11) = 3388,00 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості по відсоткам, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає 17 430,00 грн. : 8960,00 грн. + 5082,00 грн + 3388,00 грн. = 17430,00 грн.

Загальний розмір заборгованості який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає 20230,00 грн.: 2800,00 грн. + 17430,00 грн. = 20230,00 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1750,18 грн. (20230,00 грн. х 2422,40 грн./ 28000,00 грн. = 2516,14 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч.10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч. 10 ст. 265 ЦПК України є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Ураховуючи, що позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України та відповідно суд не задовольняв такої вимоги, а тому у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Згідно п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України з результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої дороги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.

Відповідно до договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2025 року, акту №4219431 прийому передачі виконаних робіт від 10.11.2025 р(а.с.31), детального опису робіт №4219431 від 05.12.2025 року (а.с.32), заявки №4219431 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с.33-34) розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката становить 10 000,00 грн.

Відповідачем до суду клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не подано, в зв`язку із чим зазначені витрати позивача підлягають частковому задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 7225,00 грн. (20230,00 грн. х 10000,00 грн./ 28000,00 грн. = 7225,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 16, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896; місцезнаходження: 04070, місто Київ, вул.Глибочицька, буд.40, приміщення 19 літ «Н», «П»): заборгованість за договором № 4219431 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.12.2023 р. в сумі 20230,00 грн., судовий збір 1750,18 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7225,00 грн.

В задоволенні позовних вимог про нарахування в порядку ч.10-11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних - відмовити.

Відповідач має право подати до суду заяву про перегляд заочного рішення в порядку встановленому ст.ст.284-285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 01.10.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.