Рішення № 140237647, 29.09.2026, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/230/26

Провадження №2/605/214/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Кравчук В.М.,

за участі секретаря судового засідання Костенюк М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Суть справи

16.06.2026 до Підгаєцького районного суду Тернопільської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», в особі директора Ланового Євгена Миколайовича (самопредставництво) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 171427 від 03.03.2025 у розмірі 12208,60 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Також позивач клопоче розглянути цю цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних доказів та матеріалів, без участі представника; у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення; оприлюднити в електронній формі рішення ухвалене по даній справі і внести його до Єдиного державного реєстру судових рішень; надіслати електронну копію рішення ухваленого по даній справі за електронною адресою: court@solventis.com.ua; листування із позивачем здійснювати виключно за адресою: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 та електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що 03.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено Договір позики № 171427.

За цим Договором позикодавець ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язалося передати позичальнику ОСОБА_1 у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк для придбання товарів та/або робіт та/або послуг, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник ОСОБА_1 зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Позивач стверджує, що відповідачу передані грошові кошти, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, у розмірі 3900,00 грн.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс»відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу №23072025. Згідно з цим договором факторингу 23.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 171427 від 03.03.2025.

Таким чином, як зазначає позивач,сума боргу відповідача перед ТОВ «ФК «Солвентіс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, і становить 12208,60 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 3900,00 грн; сума заборгованості за відсотками становить 8,97 грн; сума заборгованості по комісії становить 552,63 грн; сума заборгованості по штрафним санкціям становить 7747,00 грн.

Процесуальний рух справи

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 23 липня 2026 року на 12 год. 00 хв.

23.07.2026 учасники справи в призначене судове засідання не з`явилися. Представник позивача клопотав в позовній заяві про розгляд справи за його відсутності. Відповідач в судове засідання також не з`явився. Поштове відправлення, яким відповідачу направлено копію ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження та повідомленням про виклик повернулося 30.06.2026 з позначкою «адресат відсутній».

Судове засідання для розгляду справи по суті відкладене на 20 серпня 2026 року на 09 год. 30 хв. з повторним викликом учасників з огляду на першу неявку відповідача.

20.08.2026 у судове засідання учасники справи не з`явилися. Позивач клопотав в позовній заяві справу розглядати за відсутності представника. Відповідач в судове засідання не з`явився. Поштове відправлення, яким йому направлено повідомлення про виклик, повернулося 05.08.2026 з позначкою «адресат відсутній».

Ухвалою суду від 20.08.2026 суд відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 24 вересня 2026 року на 15 год. 00 хв. з повторним викликом сторін і з обов`язковою публікацією оголошення про виклик ОСОБА_1 на веб-порталі судової влади України.

24.09.2026 у призначене судове засідання учасники справи не з`явилися. Сторона позивача у позовній заяві клопотала про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала. Відповідач про причини неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання належним чином повідомлявся за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, та на веб-порталі судової влади України.

24.09.2026 суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у суду даних чи доказів з ухваленням заочного рішення.

У разі, коли розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази в сукупності, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 03 березня 2025 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» укладено договір позики № 171427 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором 8f41uf (арк.спр.16-17).

Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про укладення договору (ідентифікацію), згідно з якою ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Сіроко Фінанс», відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (арк.спр.15).

Відповідно до п.1 договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

За умовами п. 2.1 - 2.4 договору, відповідачу був наданий кредит на суму 3900,00 грн строком на 24 дні, кінцева дата повернення позики 26.03.2025. За користування кредитом нараховується процентна ставка в розмірі 0,01 %/ день, комісія в сумі 552,63 грн, (що складає 14,17 % від суми позики), пеня складає 5%. Орієнтовна загальна вартість позики 4461,60 грн.

Згідно з п 4. договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання позики (в момент надання позики), у визначеному п.п.2.4. п.2 договору розмірі.

Відповідно до п.18 договору, у разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики), у випадку коли сума позики, зазначена в п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами позики понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Вказані обставини підтверджуються додатком №1 до Договору позики №171427 від 03.03.2025, а саме таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит (арк.спр. 17зв).

Кредитодавець ТОВ «Сіроко Фінанс» виконало свої зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 03 березня 2025 року кредит в сумі 3900,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок№ НОМЕР_1 , який позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується копією платіжної інструкції ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» за №06fcd4e2-8ac4-4a75-aa23-021ccdf61cd4 (арк.спр.24).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Сіроко Фінанс», ОСОБА_1 здійснив часткову сплату заборгованості, а саме: 29.03.2025 в розмірі 53,00 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за договором позики №171427 станом на 23.07.2025 складає 12208,60 грн, з яких: 3900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8,97 грн - сума заборгованості за відсотками; 7747,00 грн - сума заборгованості за пенею; 552,63 грн - сума заборгованості за комісією (арк.спр.14-14зв.).

Позивачем до позовної заяви також додано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту та інше (арк.спр.27-27зв.).

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс», укладений Договір факторингу №23072025, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором позики №171427 від 03.03.2025, що підтверджується витягом із додатку до договору факторингу, містить відомості про відповідача, як боржника, підстави виникнення права грошової вимоги та суму грошових вимог (арк.спр.12).

23.07.2025 між сторонами підписано акт приймання-передачі Реєстру прав вимог за Договором факторингу №23072025 від 23.07.2025 (арк.спр.9).

Копією платіжної інструкції № 857 від 29.07.2025 підтверджується, що ТОВ «ФК "Солвентіс» перерахувало ТОВ «Сіроко Фінанс» кошти, оплату згідно Договору факторингу №23072025 від 23.07.2025 (арк.спр.28).

Таким чином, ТОВ «ФК «Солвентіс» отримало право вимоги до відповідача за договором позики №171427 від 03.03.2025.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодних платежів, крім зазначеного, для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, не навів обставин, які мають значення для справи і на які він послався би як на підставу своїх заперечень, не надав контррозрахунку заборгованості.

Норми права, які підлягають застосуванню та висновки суду

З`ясувавши обставини та дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частини 2 статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статтей 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Ч.6 цієї статті визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі, коли відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, то моментом його підписання є в тому числі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч.1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.і 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Договір позики №171427 від 03.03.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено у відповідності до ст.11-12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було відправлено йому на його електронну пошту. Це свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Про добровільність укладення договору свідчить довідка про укладення договору (ідентифікацію), заповнена відповідачем, для чого потрібне підтвердження через електронну пошту та/або смс-повідомлення.

Кредитні кошти шляхом безготівкового переказу були зараховані 03.03.2025 на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 , яка належить відповідачу, тобто свій обов`язок за договором ТОВ «Сіроко Фінанс» виконало.

У договорі були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів. Нарахування процентів здійснено протягом строку кредитування, відповідно до умов договору.Позивачем надані докази на підтвердження обставин виконання ним договірних зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором (арк.спр.14), відсотки нараховувалися з 04.03.2025 по 26.03.2025 за процентною ставкою, визначеною п.2.3 договору, що відповідає умовам, узгодженим сторонами в договорі.

За умовами договору, відповідачу нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 552,63 грн, яка передбачена пунктом 2.4 договору (арк.спр.16).

Укладаючи договір, відповідач погодився з його умовами, у тому числі щодо сплати зазначеної комісії. Доказів недійсності цієї умови договору або відсутності підстав для її нарахування суду не надано. Відтак вимога позивача про стягнення одноразової комісії є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, здійснивши лише один частковий платіж, який був зарахований позивачем у рахунок погашення нарахованих процентів, чим фактично визнав наявність кредитного договору та підтвердив факт існування договірних правовідносин між сторонами.

Загальну суму заборгованості ОСОБА_1 ТОВ «Сіроко Фінанс» визначило у розмірі 12208,60 грн.

Строк кредитування згідно з договором позики між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 закінчився 26.03.2025. Саме в цей день позивач припинив нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, що відповідає положенням укладеного договору, оскільки зі спливом строку кредитування позичальник вже не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до вимог ст.1048 ЦК України.

Надалі, а саме 23 липня 2025 року, первісний кредитор ТОВ «Сіроко Фінанс» відступив право вимоги за вказаним договором на користь ТОВ «ФК«Солвентіс», зазначивши саме цю суму у Реєстрі боржників.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ ФК «Солвентіс» суд дійшов такого висновку.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом процесуального правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Заміна стягувача жодним чином не порушує законних прав та інтересів боржника та з врахуванням положень статті 516 ЦК України не залежить від його думки щодо такої заміни. Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 2-1055/11.

23.07.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» (первісний кредитор) відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №171427 від 03.03.2025 на підставі договору факторингу № 23072025.

У зв`язку з тим, що до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право вимоги за договором №171427, суд вважає, що наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс».

ТОВ «ФК«Солвентіс» не нараховувало більше жодних процентів і штрафних санкцій за прострочення заборгованості.

Згідно з вимогами ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникло зобов`язання повернути кредитодавцю кредит в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим були порушені умови кредитного договору та утворилася заборгованість. На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем надано належні, допустимі і достатні докази, що у відповідача перед ним виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Таким чином, зважаючи на презумпцію правомірності правочину та те, що відповідач отриманий кредит в повному обсязі не повернув, не надав суду належних доказів повної сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, не скористався своїми процесуальними правами та загалом демонстрував пасивну поведінку, суд дійшов висновку, що вимоги позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Солвентіс» решти заборгованості, що складається з: 3900,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 552,63 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту та 8,97 грн - заборгованість за процентами, разом 4461,6 грн - є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо нарахувань штрафних санкцій в сумі 7747,00 грн, то суд зауважує таке.

Дійсно ч. 2 ст. 625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває дотепер.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене, стягнення штрафних санкцій (пені) відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 7747,00 грн за договором №171427 від 03.03.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, те, що фактично отримані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у повному обсязі в добровільному порядку позикодавцю не повернуті, доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суду не надано, а сума заборгованості ОСОБА_1 підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідач не спростував, позивач, як новий кредитор, вправі вимагати повернення відповідачем заборгованості шляхом стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» заборгованості за договором позики №171427 від 03.03.2025 в розмірі 4461,60 грн з яких: тіло кредиту - 3900,00 грн; заборгованість за процентами - 8,97 грн та комісія, пов`язана з наданням кредиту - 552,63 грн.

Стосовно стягнення судових витрат суд дійшов таких висновків.

За ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

У ч.2, 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд враховує таке.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 43657029/01 від 02.01.2026 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та Адвокатським бюро «Сергія Пошелюзного» (арк.спр. 21-22), додаткову угоду № 171427 від 31.03.2026 до договору про надання правової допомоги (арк.спр.23), акт надання послуг № 171427 від 31.03.2026 на підтвердження факту надання правової допомоги від (арк.спр.10) та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Сергія Пошелюзного», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 6000,00 грн. (арк.спр.13).

Отже, судові витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу у суді підтверджені належними та допустимими доказами.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн є дещо завищеним, не повною мірою співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.

Разом з тим, за загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, з власної ініціативи не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 36,5% заявлених позовних вимог (розраховано за формулою: 4461,6 грн* 100 / 12208,6 грн = 36,5%), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2190,00 грн (6000,00*36,5%).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір також покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому сплачений позивачем судовий збір за подання до суду позову майнового характеру з врахуванням коефіцієнта 0,8, а саме 2662,40 грн також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у частці 36,5% пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 971,77 грн (2662,40 х 36,5% = 971,77).

На підставі ст.ст. 11, 207, 512, 514, 526, 527, 626,-629, 638, 1046-1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 268, 273, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»(ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором №171427 від 03.03.2025у розмірі 4461,60 (чотири тисячі чотириста шістдесят одна гривня 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) суму сплаченого судового збору в розмірі 971,77 грн (дев`ятсот сімдесят одна гривня 77 коп.) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2190,00 грн (дві тисячі сто дев`яносто гривень 00 коп.), разом 3161,77 грн (три тисячі сто шістдесят одна гривня 77 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за його письмовою заявою, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», , ЄДРПОУ 43657029, ел. пошта: court@solventis.com.ua, тел. 380672040459, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Представник позивача:Лановий Євген Миколайович, РНОКПП НОМЕР_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_4 , адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел. НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено і підписано 01 жовтня 2026 року.

Головуюча: Валентина КРАВЧУК