ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Костюк С.В. Справа № 22а-5662/07

Господарський суд Волинської обл. (№ 02/53-2А) Рядок статзвіту № 21

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2007 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Кушнерика М.П.,

при секретарі - Петлеваній Н.А.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача - Сороки Г.О., довіреність № 50/01-4913 від 07.12.2007р.;

Мельничук А.М., довіреність № 50/01-2628 від 10.07.2007р.;

пред-ків відповідача - Мельничука М.В., довіреність № 14/01-032 від 19.03.2007р.;

Чепенюк О.В., довіреність № 2/01-032 від 11.01.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції та Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» на постанову господарського суду Волинської області від 03.10.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Ковельсільмаш» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

20.06.2007р. позивач ВАТ «Ковельсільмаш» звернувся до суду з позовом (Т.1, а.с.2-9), в якому, із врахуванням поданих уточнень (Т.1, а.с.99-100), просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ковельської МДПІ №00004923/0 від 18.05.2007р. та № 00004923/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5200 грн. за листопад 2006р.; № 00004823/0 від 18.05.2007р. та № 00004823/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2783 грн. за вересень 2006р.; № 00004723/0 від 18.05.2007р. та № 00004723/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4801 грн. - в частині суми 2316 грн. 67 коп. за серпень 2006р.; № 00004623/0 від 18.05.2007р. та № 00004623/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2358 грн. за липень 2006р.; № 00005523/0 від 18.05.2007р. та № 00005523/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2875 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1392 грн. 50 коп. за квітень 2006р.; № 00005123/0 від 18.05.2007р. та № 00005123/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6252 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3126 грн. 50 коп.; № 00037817/0 від 18.05.2007р. та № 000037817/1 від 14.06.2007р. про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 6858 грн. та застосування штрафних санкцій 13716 грн. - в частині 6692 грн. основного платежу та 13384 грн. штрафу (в тому числі на суму 454 грн. та 908 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з ОСОБА_1.; на суму 104 грн. та 208 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з ОСОБА_2.; на суму 6134 грн. та 12268 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з ОСОБА_3.); № 00005423/1 від 20.06.2007р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 43606 грн. 45 коп. та застосування штрафних санкцій 12404 грн., - в частині основного платежу 35463 грн. та 8143 грн. штрафних санкцій (в тому числі 34391 грн. щодо послуг Адвокатської компанії «Павленко, Стаценко і Осінчук»; 872 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_1., 200 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_2.).

Постановою господарського суду Волинської обл. від 03.10.2007р. позов ВАТ «Ковельсільмаш» задоволений частково; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Ковельської МДПІ № 000037817/1 від 14.06.2007р. в частині донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 1674 грн., з якої 558 грн. - основний платіж та 1116 грн. штрафної санкції; № 00005423/1 від 20.06.2007р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 1072 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Постанова господарського суду мотивована тим, що представлені суду докази про надання адвокатських послуг, наданих Адвокатською компанією «Павленко, Стаценко і Осінчук»: договір про правове обслуговування від 24.12.2004р. і акти виконаних робіт, не дають підстав вважати, що надані адвокатською компанією послуги є пов'язаними із господарською діяльністю позивача, при цьому суд врахував, що згідно штатного розпису у товаристві працюють юристи, які виконують функції правового забезпечення діяльності підприємства. За таких обставин відповідно до п.п.5.6.1. п.5.6. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відноситься лише заробітна плата штатних працівників, а оплата послуг адвокатів повинна проводитися за рахунок прибутку підприємства.

Окрім цього, за своєю правовою природою відносини по договору про правове обслуговування не є господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

З врахуванням наведеного суд погодився з висновком податкового органу в частині завищення підприємством валових витрат на оплату послуг адвокатської компанії, що, в свою чергу, згідно п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» потягло заниження зобов'язань по податку на додану вартість і податку на прибуток, тому оспорюваними рішеннями правомірно зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ та донараховано податок на прибуток.

В частині донарахування податку з доходів з фізичних осіб в сумі 6134 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12268 грн. по взаємовідносинах з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3., визначено, що оскільки остання отримувала доходи від іншої діяльності, ніж виробництво столярних виробів, а саме від реалізації обрізних та необрізних дошок, то наведені доходи повинні оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб у загальновстановленому порядку; і лише доходи від виробництва столярних виробів будуть звільняються від сплати податку з доходів фізичних осіб.

Щодо донарахованого податку з доходів найманих осіб та штрафних санкцій по підприємцях ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по повідомленнях-рішеннях № 00037817/1 від 14.06.2007р. та податку на прибуток в сумі 1072 грн. по рішенню № 0005423/1 від 20.06.2007р., то суд вважає вимоги позивача правомірними, оскільки представлені відповідачем відповіді вказаних приватних підприємців від 20.03.2007р. не спростовують факту закупівлі продукції по закупівельних цінах.

В частині оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 18.05.2007р., то суд виходив з того, що на момент розгляду спору є нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.05.2007р., оскільки згідно Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків зі значком «0» є відкликаними, а відтак - нечинними (Т.2, а.с.29-31).

Не погодившись з постановою суду, її оскаржили сторони.

Позивач ВАТ «Ковельсільмаш» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити повністю, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що правове обслуговування позивача здійснюється Адвокатською компанією “Павленко, Стаценко і Осінчук” на підставі Договору про правове обслуговування від 24.12.2004р. На виконання умов цього Договору адвокатська компанія щомісяця за надані правові послуги виставляла позивачу рахунок, а також сторони щомісячно підписували акт прийому-здачі робіт за цим Договором, в якому деталізовані види правової допомоги й сторонами погоджується вартість наданих послуг. Також відповідачем не враховано правову природу Договору про правове обслуговування від 24.12.2004р., який за своєю суттю є договором про надання послуг.

Роблячи висновки про відсутність в актах прийому-здачі робіт суті виконаних робіт, відповідачем не враховано правовий статус Адвокатської компанії “Павленко, Стаценко і Осінчук” й адвокатів, які працюють в компанії та надають правові послуги позивачу, оскільки згідно ст.9 Закону України “Про адвокатуру” адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю.

Враховуючи особливості правових послуг, бухгалтером адвокатської компанії виписано податкові накладні відповідно до предмету діяльності компанії й специфіки надаваних правових послуг

Відповідач, покладаючи на позивача обов'язки податкового агента у відносинах з СПД ОСОБА_3., не врахував того, що згідно абз.3 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право здійснювати кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку. Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України. Із сказаного випливає, що СПД ОСОБА_3. несе персональну відповідальність за порушення податкового законодавства України.

Всупереч п.п.6.1. п.6 Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій в постанові господарського суду Волинської області від 03.10.2007р. не зазначено підстав для відкликання податкових повідомлень-рішень від 18.05.2007р. (Т.2, а.с.36-44).

В своїй апеляційній скарзі Ковельська МДПІ просить скасувати постанову господарського суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що позивачем в порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищено валові витрати на суму 4287 грн. 70 коп. в першому і четвертому кварталах 2006 року, а саме: віднесено до валових витрат витрати, пов'язані з придбанням м'яса згідно закупівельних актів в ПП ОСОБА_2. та ОСОБА_1.

Під час проведено перевірки факт продажу м'яса на ВАТ “Ковельсільмаш” не підтвердився, згідно відповідей вказаних підприємців вони м'ясо позивачу не здавали, закупівельні акти не підписували, грошові кошти не отримували.

Непідтвердження факту продажу м'яса суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_2. та ОСОБА_1. на ВАТ “Ковельсільмаш” стало наслідком допущення позивачем порушення в частині визначення податку з доходів фізичних осіб, при цьому перевіркою правомірно встановлено неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 558 грн. (Т.2, а.с.48-50).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін на підтримання апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ВАТ “Ковельсільмаш” підлягає до задоволення, апеляційну скаргу Ковельської МДПІ слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Ковельською МДПІ з 12.03.2006р по 23.04.2006р. проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ «Ковельсільмаш» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 410/23-00238138 від 10.05.2007р. (Т.1, а.с.10-41).

На підставі Акту перевірки податковим органом 18.05.2007р. прийнято вісім податкових повідомлень-рішень № 00005323/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і застосовані штрафні санкції, №№ 00004923/0, 00004823/0, 00004723/0, 00004623/0, 00005523/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, № 0005123/0, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість і застосовані штрафні санкції, № 00037817/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб і застосовані штрафні санкції (Т.1, а.с.42-49).

По результатах адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень до Ковельської МДПІ прийняті рішення із значком «1» від 14.06.2007р, 15.06.2007р., 20.06.2007р. (Т.1, а.с.72-79).

Як вбачається з матеріалів перевірки ВАТ «Ковельсільмаш» до складу валових витрат були включені витрати по адвокатських послугах на загальну суму 137562 грн. 50 коп., наданих Адвокатською компанією «Павленко, Стаценко і Осінчук» згідно умов Договору про правове обслуговування від 24.12.2004р. (Т.1, а.с.51-53), які включали надання правової допомоги у вигляді консультацій, роз'яснень з юридичних питань, правового аналізу документів фінансово-господарської діяльності, представництва інтересів в суді, складання заяв та інших документів правового характеру.

Зазначені види правової допомоги вказані і в актах виконаних робіт, підписаних між підприємством та адвокатською компанією (Т.1, а.с.57-59, 123-143).

Виходячи з того, що представлені суду докази про надання адвокатських послуг Адвокатською компанією «Павленко, Стаценко і Осінчук» не дають підстав вважати, що надані адвокатські послуги є пов'язаними із господарською діяльністю позивача, згідно штатного розпису у товаристві працюють юристи, які виконують функції правового забезпечення діяльності підприємства, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідно до п.п.5.6.1. п.5.6. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відноситься лише заробітна плата штатних працівників, а оплата послуг адвокатів повинна проводитися за рахунок прибутку підприємства. Також за своєю правовою природою відносини по договору про правове обслуговування не є господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

З таким висновком колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем подано суду Договір про правове обслуговування від 24.12.2004р., укладений з Адвокатською компанією «Павленко, Стаценко і Осінчук», та акти виконаних робіт за даним договором. Вказаний договір підтверджує наміри сторін отримати (надати) правову допомогу в межах господарської діяльності позивача, а акти прийому-здачі виконаних робіт підтверджують факт надання таких послуг.

Вищевказана документація спростовує висновок суду першої інстанції, про те що надані адвокатською компанією послуги, не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Слід вважати помилковим узагальнений висновок суду першої інстанції, про те, що відносини по договору про правове обслуговування не є господарською діяльністю суб'єктів підприємництва.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу /ГК/ України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що правові послуги, що надавались по правовому обслуговуванню, були спрямовані на обслуговування господарської діяльності позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодних застережень щодо неможливості включення до складу валових витрат суб'єкта підприємницької діяльності сум, сплачених за договором про правове обслуговування.

Суд першої інстанції, серед іншого, вказує, що послуги які надавались позивачу не відносяться до господарської діяльності, оскільки, на підприємстві позивача працює штат юристів, які виконують функції правового забезпечення позивача. Однак, такі висновки суду є помилковими, оскільки, позивач вправі додатково залучати на договірній основі сторонніх осіб для надання йому відповідної правової допомоги.

Відповідач в акті податкової перевірки вказує на невідповідність актів прийому - здачі робіт вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв.наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а саме, відповідач вказує на відсутність у актах прийому - здачі робіт зазначення змісту та обсягу господарської операції.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку регулюють відносини у сфері бухгалтерського, а не податкового обліку, і тому помилковим є визначення правомірності формування валових витрат позивача виключно на положеннях даних законодавчих актів.

Позиція відповідача, щодо відсутності в актах прийому-здачі робіт змісту та обсягу господарських операцій спростовується матеріалами справи. В якості змісту робіт дані первинні документи містять вказівки на конкретні види правової допомоги: правовий аналіз документів фінансово-господарської діяльності замовника , надання усних консультацій з правових питань, що стосуються фінансово-господарської діяльності замовника; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру. Обсяг господарських операцій визначається вартістю наданих послуг, які сторони визначали при підписанні кожного акту прийому-здачі робіт.

Судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою документацію, подану Адвокатською компанією «Павленко, Стаценко і Осінчук» на адресу суду, а саме, податкові декларації за відповідні періоди, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, які свідчать про відображення даних операцій у податковому обліку компанії та сплату нею усіх необхідних платежів (Т.1, а.с.144-151, Т.2, а.с.1-21).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, відповідно до п.п.7.4.4., п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, за наслідками надання йому послуг по Договору на правове обслуговування від 24.12.2004р., відніс до складу податкового кредиту у березні-грудні 2006р., в т.ч.: у березні 2006р. - 2785 грн.; у квітні 2006р. - 1508 грн. 33 коп.; у травні 2006р. - 4744 грн. 17 коп.; у червні 2006р. - 2358 грн. 33 коп.; у липні 2006р. - 2316 грн. 67 коп.; у серпні 2006р. - 2783 грн. 33 коп.; у жовтні 2006р. - 5200 грн.; у грудні 2006р. - 5816 грн. 67 коп.

Відповідно до п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції встановив, що послуги надані адвокатською компанією по Договору на правове обслуговування від 24.12.2004р. не відносяться до господарської діяльності позивача і на цій підставі зробив висновок про обґрунтованість податкових-повідомлень рішень винесених позивачем.

Однак, суд апеляційної інстанції, з вище вказаних підстав, вважає, що матеріалами справи спростовується висновок суду першої інстанції, про те що надані адвокатською компанією послуги по Договору на правове обслуговування від 24.12.2004р., не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Твердження відповідача, наведені в Акті перевірки, щодо відсутності у податкових накладних необхідних реквізитів, а саме: опису (номенклатури) робіт (послуг) та їх кількості (обсяг, об'єм), чим порушено вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» спростовується матеріалами справи.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані адвокатською компанією, у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» містять назву послуги - «правова допомога», а у графі «кількість (об'єм, обсяг) вказано кількість - 1шт. (Т.1, а.с.54-56).

З матеріалів справи вбачається, що послуги адвокатською компанією надавались позивачу переважно в усній формі. Достатнім доказом надання правових послуг в усній формі є акт прийому-передачі таких послуг, в якому сторони визначили об'єм та підтвердили факт надання послуг.

Щодо підтвердження факту надання адвокатською компанією послуг в усній формі, суд апеляційної інстанції вважає неправомірними вимоги відповідача про документальне підтвердження використання таких послуг у господарській діяльності позивача. Разом з тим, у платника податків відсутній обов'язок зберігати зразки заяв, скарг та інших документів правового характеру, підготовлених працівниками адвокатської компанії, для представлення їх в подальшому відповідачу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем у справі не подано жодних доказів надання адвокатською компанією послуг по Договору про правове обслуговування від 24.12.2004р., які б виходили поза межі господарської діяльності позивача.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 50/06-46 від 17.10.2006р. позивачем в СПД ОСОБА_3. проведено закупівлю дошки обрізної та необрізної на суму 47187,00 грн., оплата підприємством закупленої лісопродукції проведена в сумі 46621 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок підприємця.

При виплаті доходів СПД ОСОБА_3. підприємством не було утримано і перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 6134 грн., по причині того, що ОСОБА_3. зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Наведена позиція підприємства колегія суддів вважає правомірною, оскільки згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку СПД ОСОБА_3. здійснює діяльність, яка відповідно до Національного класифікатора України Класифікації видів економічної діяльності Державного комітету статистики України ДК 009:2005, прийнятого наказом Держспоживстандарту № 375 від 26.12.2005р., віднесена до розділу 20 - оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів, який КВЕДу не відокремлює поняття “реалізація (продаж)” деревини чи виробів з деревини, тому приватним підприємцем правильно у свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено такий вид діяльності як виробництво столярних виробів.

Крім того, покладаючи на позивача обов'язки податкового агента, податковий орган не врахував того, що згідно абз.3 п.2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право здійснювати кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку. Тоді ними придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Згідно абз.2 п.5 зазначеного Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України. Із сказаного випливає, що СПД ОСОБА_3. несе персональну відповідальність за порушення податкового законодавства України.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” термін "податковий агент" визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Тобто лише на підставі прямо визначених і обумовлених відповідними нормами Закону правових відносин (дій, обставин, наслідків) певні суб'єкти таких правовідносин наділяються статусом податкового агента, внаслідок чого у них виникають зобов'язання податкового агента, встановлені п.1.15 ст.1 Закону.

В розглядуваній ситуації підстави для покладення на позивача функцій податкового агента є відсутніми, а відтак податковим органом неправомірно рішенням № 00037817/1 від 14.06.2007р. по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_3. донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 6134 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 12268 грн. згідно п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 31.12.2000р.

Щодо донарахованого податку з доходів найманих осіб та штрафних санкцій по підприємцях ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по рішенню № 00037817/1 від 14.06.2007р. та податку на прибуток в сумі 1072 грн. по рішенню № 0005423/1 від 20.06.2007р., то суд першої інстанції правомірно задоволив в цій частині позовні вимоги, оскільки представлені відповідачем відповіді вказаних приватних підприємців від 20.03.2007р. не спростовують факту закупівлі продукції по закупівельних цінах.

В частині оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 18.05.2007р., то суд виходив з того, що на момент розгляду спору є нечинними податкові повідомлення-рішення від 18.05.2007р., оскільки згідно Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків зі значком «0» є відкликаними, а відтак нечинними.

Відповідно до ч.2 абз. “а” п.п.5.3. п.5 зазначеного Порядку податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним лише у разі часткового скасування податковим органом раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання.

Згідно ч.3 п.п.5.3. п.5 Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо). Крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Підпунктом 6.1. пункту 6 Порядку передбачено виключний перелік випадків відкликання податкових повідомлень:

а) сума податкового зобов'язання, а також штрафних (фінансових) санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків, при цьому таке податкове повідомлення залишається підставою для проведення нарахування суми узгодженого податкового зобов'язання в картці особового рахунку платника податків;

б) податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов'язання скасовується чи змінюється судом;

г) стосовно визначеного податковим органом податкового зобов'язання досягається податковий компроміс, про що зазначається у відповідному рішенні про податковий компроміс;

ґ) податкове зобов'язання розстрочується або відстрочується, і про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення або відстрочення.

Всупереч п.п.6.1. п.6 Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій в постанові господарського суду Волинської області від 03.10.2007р. не зазначено підстав для відкликання податкових повідомлень-рішень від 18.05.2007р.

За таких обставин колегія суддів вважає, що нарахування вищевказаних податкових зобов'язань є безпідставним, оскільки не грунтується на вимогах чинного законодавства. Оскільки безпідставними є нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, то відсутні відповідно й правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Колегією суддів враховується й те, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи задоволення позову, судові витрати згідно ч.3 ст.94 КАС України, здійснені позивачем, присуджуються йому. При цьому, згідно ч.1 ст.94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ВАТ “Ковельсільмаш” є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті, тому за наведених обставин заявлений позов слід задоволити.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» задоволити частково.

Постанову господарського суду Волинської області від 03.10.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» задоволити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції № 00004923/0 від 18.05.2007р. та № 00004923/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5200 грн. за листопад 2006р.; № 00004823/0 від 18.05.2007р. та № 00004823/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2783 грн. за вересень 2006р.; № 00004723/0 від 18.05.2007р. та № 00004723/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4801 грн. - в частині суми 2316 грн. 67 коп. за серпень 2006р.; № 00004623/0 від 18.05.2007р. та № 00004623/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2358 грн. за липень 2006р.; № 00005523/0 від 18.05.2007р. та № 00005523/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2875 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1392 грн. 50 коп. за квітень 2006р.; № 00005123/0 від 18.05.2007р. та № 00005123/1 від 15.06.2007р. про визначення зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 6252 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3126 грн. 50 коп.; № 00037817/0 від 18.05.2007р. та № 000037817/1 від 14.06.2007р. про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 6858 грн. та застосування штрафних санкцій 13716 грн. - в частині 6692 грн. основного платежу та 13384 грн. штрафу (в тому числі на суму 454 грн. та 908 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з ОСОБА_1.; на суму 104 грн. та 208 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з ОСОБА_2.; на суму 6134 грн. та 12268 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинах з ОСОБА_3.); № 00005423/1 від 20.06.2007р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 43606 грн. 45 коп. та застосування штрафних санкцій 12404 грн., - в частині основного платежу 35463 грн. та 8143 грн. штрафних санкцій (в тому числі 34391 грн. щодо послуг Адвокатської компанії «Павленко, Стаценко і Осінчук»; 872 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_1., 200 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_2.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Ковельсільмаш» 03 (три) грн. 40 коп. понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Кушнерик М.П.