Рішення № 140236419, 03.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8297/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванов А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у березні 2026 року позивач дізнався про повне блокування своїх карткових рахунків. З`ясовуючи підставу блокування через банківську установу, Позивач вперше дізнався про існування виконавчого провадження, а самостійно перевіривши інформацію через мобільний застосунок «Дія», встановив лише його реєстраційний номер - 65359744. Будучи позбавленим можливості розпоряджатися власними коштами, 16.03.2026 звернувся до виконавчої служби із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, за результатами розгляду якої державним виконавцем було винесено відповідну постанову.

06.05.2026 представником позивача - адвокатом Фабіан Н.А. на підставі відомого реєстраційного номера провадження було направлено адвокатський запит до Відділу ДВС з вимогою надати завірені копії процесуальних документів та первинного виконавчого документа. Листом Відділу ДВС від 15.05.2026 № 39967 разом з копіями матеріалів виконавчого провадження позивач вперше дізнався, що підставою для відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його кошти є виконавчий напис № 90371, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Головкіною Я.В. на підставі кредитного договору № 343634 від 03.01.2018 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості у розмірі 65 444,00 грн.

Позивач заперечує факт укладення з відповідачем кредитного чи позикового договору на суму 65 444,00 грн або на умовах нарахування процентів у розмірі 62 244,00 грн. Вказує, що електронного підпису на таких умовах не накладав та волевиявлення не виявляв. При цьому позивач визнає, що у 2018 році на його банківський рахунок безготівковим шляхом дійсно надійшла сума у розмірі 2 400,00 грн, яку він у період з лютого по квітень 2018 року повністю повернув разом з платою за користування коштами, сплативши на користь ідповідача загалом 4 195,20 грн.

Також позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено на підставі договору, який не є нотаріально посвідченим. Договір № 343634 від 03.01.2018 укладено в електронній формі та нотаріально не посвідчено, а тому, з огляду на визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 у частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, розділом щодо кредитних договорів (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, та підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 і постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17), такий договір не входить до переліку документів, за якими може здійснюватися стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначає, що порушено встановлений статтею 88 Закону України «Про нотаріат» трирічний строк для вчинення виконавчого напису. Строк виконання зобов`язання за договором сплив 02.02.2018, право вимоги у відповідача виникло 03.02.2018, а тому граничний трирічний строк для звернення до нотаріуса закінчився 03.02.2021. Виконавчий напис вчинено 05.04.2021, тобто з пропуском встановленого законом строку на 61 день. Проценти в розмірі 62 244,00 грн нараховано за період з 17.01.2018 по 01.03.2020 (775 днів), тобто після закінчення строку дії договору 02.02.2018. Також вказує, що на момент вчинення виконавчого напису була відсутня безспірна заборгованість позивача, оскільки стягувач не повідомив нотаріуса про часткове виконання позивачем зобов`язання на суму 4 195,20 грн, а нотаріус не перевірила повної виписки за рахунком боржника та безпідставно прийняла розрахунок процентів, нарахованих поза межами строку дії договору.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, при цьому від його представника надійшла до суду заява в якій просив розгляд справи здійснити без їх участі.

Відповідач ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в судове засідання не забезпечив участі повноважного представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Треті особи в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Копрушака Тараса Геннадійовича від 11.05.2021 відкрито виконавче провадження № 65359744 з примусового виконання виконавчого напису № 90371, виданого 05.04.2021 приватним нотаріусом Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48; код ЄДРПОУ 39952398) заборгованості за кредитним договором у розмірі 65 444,00 грн. Цією ж постановою з боржника додатково стягнуто виконавчий збір у розмірі 6 544,40 грн.

15.12.2021 винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника; 16.08.2023, 02.10.2024 та 04.03.2026 (двічі) - постанови про арешт коштів боржника, наявних на його рахунках.

Листом Відділу ДВС від 15.05.2026 № 39967 підтверджено, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією, однак конверт з постановою на адресу відділу не повернуто, а докази отримання боржником зазначеної постанови відсутні.

У матеріалах справи наявна копія листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» № 303/06/26 від 18.06.2026, підписаного директором Товариства Лазепкою В.І., яким Товариство повідомило Позивача про погашення заборгованості за кредитним договором № 343634 від 03.01.2018 станом на 18.06.2026 у повному обсязі. Разом з тим, зазначена обставина сама по собі не спростовує доводів Позивача щодо незаконності підстав та порядку вчинення оскаржуваного виконавчого напису станом на дату його вчинення - 05.04.2021, і не позбавляє Позивача права на судовий захист порушених прав.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства, зокрема Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий Перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів: подані документи повинні підтверджувати безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, а з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 Перелік було доповнено розділом щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, боржниками за якими допущено прострочення платежів. Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, постанову № 662 в цій частині визнано незаконною та нечинною. Аналогічний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, згідно з яким кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що кредитний договір № 343634 від 03.01.2018, наданий приватному нотаріусу Головкіній Я.В. для вчинення оспорюваного виконавчого напису, укладений в електронній формі та нотаріально не посвідчений.

Відповідачем не спростовано і не надано доказів протилежного.

За таких обставин, з огляду на наведене, зазначений договір не входить до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, судом встановлено порушення встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» трирічного строку для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до частини першої статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов`язано його початок. Оскільки строк виконання зобов`язання за договором сплив 02.02.2018, право вимоги у Відповідача (його правопопередника) виникло 03.02.2018, а тому граничний трирічний строк для звернення до нотаріуса закінчився 03.02.2021. Виконавчий напис № 90371 вчинено 05.04.2021, тобто з пропуском встановленого законом строку. Недотримання встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» строку є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала така заборгованість взагалі і чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Судом встановлено, що у виконавчому написі зазначено суму процентів у розмірі 62 244,00 грн, нараховану за період з 17.01.2018 по 01.03.2020, тобто після закінчення строку дії договору (02.02.2018).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у зразковій постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Крім того, стягувачем не було надано нотаріусу відомостей про часткове виконання позивачем зобов`язання на суму 4 195,20 грн, сплачену ним у 2018 році, а нотаріус не перевірила повної виписки за рахунком боржника.

Наведене свідчить про відсутність безспірності заявленої заборгованості на момент вчинення виконавчого напису, чим порушено вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку.

Судом також встановлено порушення порядку повідомлення боржника.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчиненню виконавчого напису обов`язково має передувати направлення стягувачем боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17-ц зазначено, що таке повідомлення є документом, що підтверджує безспірність заборгованості, і обов`язково має подаватися нотаріусу при вчиненні виконавчого напису за кредитним договором. Матеріали справи не містять доказів надсилання Позивачу такого повідомлення чи вимоги, а Відповідач не надав нотаріусу і суду доказів протилежного, що додатково підтверджує протиправність оскаржуваного виконавчого напису.

Стосовно доводів Позивача про неукладеність договору № 343634 від 03.01.2018 з підстав відсутності підпису з боку Відповідача, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, а підпис електронного правочину має бути накладений як позичальником, так і кредитором з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором або кваліфікованого електронного підпису.

Відповідачем не надано суду доказів накладення такого підпису уповноваженою особою Товариства на спірний договір, зокрема відповідних протоколів (квитанцій).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач жодних доказів на спростування доводів Позивача суду не надав.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. не мала законних підстав для вчинення виконавчого напису № 90371 від 05.04.2021, оскільки на момент його вчинення відсутня безспірна заборгованість Позивача перед стягувачем, поданий на обґрунтування стягнення кредитний договір не є нотаріально посвідченим, виконавчий напис вчинено з порушенням встановленого законом трирічного строку та без дотримання порядку повідомлення боржника, а тому оскаржуваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

За наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пунктів 9 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як споживач фінансових послуг, ветеран війни - учасник бойових дій та особа з інвалідністю внаслідок війни. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273-279, 354-355 ЦПК України, статтями 15, 16, 18, 207, 253, 261 Цивільного кодексу України, статтями 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 90371, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398) заборгованості за кредитним договором № 343634 від 03.01.2018 у розмірі 65 444 (шістдесят п`ять тисяч чотириста сорок чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48; код ЄДРПОУ 39952398) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов