Рішення № 140236274, 01.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/963/26

Провадження № 2/302/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», в інтересах якого діє адвокат Пархомчук С.В., до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Рішко С.І., про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 7620 грн 80 коп,-

В С Т А Н О В И В:

17.07.2026 року позивач подав суду вищенаведений позов, який обґрунтував таким. 21.06.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 139469. 19.12.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу №19122025/2, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 7620,80 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2620,80 грн, послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору в розмірі 1000,00 грн. Крім вищенаведеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн.

Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:

- 20.07.2026 року залишено позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» без руху;

- 24.07.2026 року прийнято позовну заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; постановлено розгляд справи здійснювати в змішаній формі;

- 14.09.2026 року продовжено строк розгляду справи до 10.10.2026 року.

14.09.2026 року представник відповідачки подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі, що перевищує 2592,00 грн, відмовити повністю у стягненні заборгованості за комісією у розмірі 1000,00 грн, зменшити заявлений розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн. Свою позицію сторона відповідачки обґрунтовує таким. У даній справі ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» у кредитному договорі не зазначило, а позивач не надав суду доказів наявності, переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачці та за які кредитодавцем встановлена одноразова комісія за надання кредиту та періодична комісії за управління та обслуговування кредиту, тому сторона відповідачки просить суд визнати нікчемними положення кредитного договору, зокрема, пунктів 1.4, 2.7, щодо обов`язку позичальника сплатити на користь ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», правонаступником якого є позивач, комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за обслуговуванням кредитної заборгованості, наданням інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичним оформленням кредиту, оскільки такі умови не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів. Окрім того, сторона відповідачки звертає увагу суду на розрахунок суми заборгованості за процентами, яка не відповідає умовам кредитного договору, яка складає 2 592,00 грн = 4 000,00 грн х 90 днів х 0,72%, а не 2 620,80 грн як заявлено у позові. Цей розрахунок також підтверджується умовами п. 3.4 Кредитного договору щодо суми загальних витрат за кредитом у розмірі 3 592,00 грн, у т.ч. сума процентів 2 592,00 грн та сума комісії 1 000,00 грн. Крім того, у разі якщо суд дійде висновку про доведеність понесення позивачем заявленої суми судових витрат на правничу допомогу, сторона відповідачки просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. Заявлений позивачем розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, на переконання сторони відповідачки, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для позивача. Заявлена ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» ціна позову складала 7 620,80 грн. Відповідно заявлена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу у розмірі 15 500,00 грн більш ніж у двічі перевищує ціну позову, що прямо вказує на диспропорцію між заявленою у позові шкодою майновим правам позивача та сумою заявлених судових витрат, що, в свою чергу, свідчить про неспівмірність ціни позову та суми заявлених судових витрат. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 500,00 грн є необґрунтованим та явно завищеним, заявлена сума не відповідає затраченому Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» часу на надання правничої допомоги позивачу, а також складності даного спору, адже поданий позов є шаблонним та з точки зору професійних навичок адвоката не є складним і відповідно не потребував суттєвих затрат у часі. Сторона відповідачки зазначає про диспропорцію в оцінці Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» вартості часу надання різних послуг, зокрема, вартість складання інших процесуальних заяв на суму 4500,00 грн, які фактично не надавалися. Стосовно канцелярських витрат на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції на суму 500,00 грн, то до позову не додано належних доказів на підтвердження понесення таких витрат. Окрім того, заявлена сума не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, виходячи з конкретних обставин даного спору, з урахуванням як фінансового стану ОСОБА_1 , так і фінансового стану позивача. Присудження до стягнення з відповідачки суми 15500,00 грн судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням складного матеріального стану ОСОБА_1 , покладатиме на останню надмірний тягар. Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, сторона відповідачки просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

21.09.2026 року представник позивача подав суду відповідь на відзив, де зазначив наступне. Згідно з умовами кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 4 000,00 грн розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 4 000,00 грн * 0,72 % = 28,80 грн на день. У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором заборгованість була нарахована за 91 календарних днів. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 28,80 грн * 91 днів = 2 620,80 грн. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку/фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Позичальник погодилася на умови визначені договором, щодо нарахування відсотків, комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту, тому твердження відповідачки про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідачки щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, позицію сторін за змістом заяв по суті справи, дійшов до наступного висновку.

Суд встановив, що 21.06.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту № 139469, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1446, де сторони обумовили таке:

- Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит (п. 1.1 договору);

- кредит надається строком на 90 днів, тобто до 18.09.2025. Строк дії договору 90 днів (п.1.2 договору);

- за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (п.1.3 договору);

- за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4 договору).

Згідно з довідкою ТОВ «ПрофітГід» цим товариством було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 21.06.2025 року о 20:58 у сумі 4000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , номер платіжної інструкції - A863741B323380CLY139469T1593510, платник - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», ЄДРПОУ 43174156.

19.12.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (Фактор) було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19 грудня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором 139469 від 21.06.2025 заборгованості в розмірі 7620,80 грн, яка складається з тіла кредиту 4000 грн, заборгованості за відсотками - 2620,80 грн, комісії 1000 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №235 від 18.02.2026 року ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» сплатило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» 650000 грн як оплату послуг згідно з договором факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 139469 21.06.2025 ОСОБА_1 надано кредит згідно з кредитним договором № 139469 від 21.06.2025, заборгованість перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за цим кредитним договором складає 7620,80 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 2620,80 грн, простроченої заборгованості за комісією 1000 грн.

20.03.2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» надіслало ОСОБА_1 вимогу №б/н від 20.03.2026 року про виконання зобов`язань за кредитним договором №139469 від 21.06.2025 року.

З заяв по суті справи вбачається, що відповідачка не заперечує укладення між нею та ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 21.06.2025 року кредитного договору №139469, отримання кредиту чи набуття права грошової вимоги позивачем за цим кредитним договором на підставі укладеного ним та ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» договору факторингу №19122025/2.

Натомість спір між сторонами полягає в правильності нарахування відсотків та щодо наявності/відсутності в позивача права на стягнення комісії.

Щодо нарахування відсотків, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторонами в кредитному договорі обумовлено, що товариство надає відповідачці фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп, строком на 90 днів, тобто до 18.09.2025. Строк дії договору 90 днів, за користування кредитом відповідачка сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тобто сума відсотків за користування кредитом становить 2592 грн = (4000 грн * 90 днів * 0,72%).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Правова позиція ВП ВС у постанові від 5 квітня 2023 року в справі №910/4518/16.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості кредитодавця як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Укладаючи кредитний договір сторони погодили сплату комісії в п.1.4 договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії, передбаченої п.1.4 кредитного договору, відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 99,62 %), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2652 грн 28 коп (2662 грн 40 коп х 99,62 % = 2652 грн 28 коп).

Статтею 137 частинами 1, 2 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачу, у справу надано договір про надання правової допомоги від 09.04.2026 року №09/04/2026, акт про отримання правової допомоги від 10.08.2026 року, платіжну інструкцію №5084 від 10.08.2026 року, рахунок №10.08.2026-88 від 10.08.2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №8096/10 адвоката Пархомчук С.В., довіреність від 09.04.2026 року.

Частинами 5, 6 ст.137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

З акта про отримання правової допомоги від 10.08.2026 року слідує, що за зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості за 0,5 години сплачено 1500 гривень, за складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики за 3 години сплачено 9000 гривень, за інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи за 1,5 години сплачено 4500 грн, за канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції сплачено 500 грн.

Суд враховує, що відповідачка клопоче про зменшення судових витрат на правничу допомогу; ту обставину, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; складність справи; ту обставину, що сума заборгованості за кредитним договором за вимогою позивача становить 7620,80 грн; принципи розумності, співмірності, пропорційності; критерій реальності таких витрат, а тому вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним. На переконання суду справа про стягнення кредитної заборгованості є типовою та не становить значної складності для адвоката з приводу підготовки позову та додатків до нього.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що достатнім відшкодуванням правових витрат є сума 3500 гривень.

Керуючись ст.ст.137, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 43561872, місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, оф. 703, НОМЕР_3 в АТ «КОМІНБАНК», МФО 322540) заборгованість за кредитним договором № 139469 від 21.06.2025 року в розмірі 7592 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2652 грн 28 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Рішення складено 01.10.2026 року.

Суддя В. П. Кривка