Рішення № 140236257, 01.10.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2110/26

2-др/301/18/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача Новікова Ігора Андрійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Споживчий Центр» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №12.01.2024-100001215 від 12.01.2024 року в сумі 9999,75 грн.

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу становлять орієнтовно 6000 грн.

Ухвалою Іршавського районного суду від 26.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31 серпня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов.

02 вересня 2026 року представник позивача Ларіонов К.О. подав відповідь на відзив.

Рішенням Іршавського районного суду від 22.09.2026 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за Кредитним договором №12.01.2024-100001215 від 12.01.2024 року в сумі 9999 грн. 75 коп. та судові витрати в сумі 2782 грн. 58 коп.

28 вересня 2026 року судом отримано заяву представника позивача Новікова І.А. про ухвалення додаткового рішення, згідно якої він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Дану заяву представник позивача мотивував тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас» 01 квітня 2025 року було укладено Договір про надання правничої допомоги №01/25-СЦ (далі - Договір).

Відповідно до п.1.2. Договору сторони погодили наступний обсяг робіт: виконавець зобов`язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати замовнику для подачі в суд, а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно - позовної роботи. При цьому подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний Суд» замовника. Сторони погодили, що позовні заяви будуть підписані безпосередньо замовником.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що вартість послуг визначається наступним чином: 6000 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно.

На підтвердження обсягу виконаних робіт позивач надав звіт про виконану роботу відповідно до Договору №01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025 року, відповідно до якого на дату звернення адвокатом надано такі послуги: 1) на підставі прийнятого замовником рішення щодо звернення з позовом до відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; 2) складено позов (на підставі отриманих документів); 3) роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику для відправлення відповідачу; 4) замовлено сплату судового збору; 5) проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи.

Відповідно до п.4.1 Договору, за домовленістю сторін, оплата правової допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом (позовами), в підтвердження чого позивач надав квитанцію про оплату послуг адвоката.

Оскільки судом вирішується заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України та ч.3 ст.270 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї документами, перевіривши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини 1-3 ст.134 ЦПК України).

25 серпня 2026 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулося в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №12.01.2024-100001215 від 12.01.2024 року в сумі 9999,75 грн. Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати на загальну суму 2782,58 грн., з яких: 2662,40 грн. - сплачений судовий збір та 120,18 грн. витрати за надсилання документів відповідачці.

У позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого витрати за надання професійної правничої допомоги орієнтовно становлять 6000 грн. (а.с.16).

У прохальній частині позовної заяви представник позивача Новіков І.А. зазначив, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (а.с.17).

Рішенням Іршавського районного суду від 22.09.2026 року позов ТОВ «Споживчий Центр» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за Кредитним договором №12.01.2024-100001215 від 12.01.2024 року в сумі 9999 грн. 75 коп. та судові витрати в сумі 2782 грн. 58 коп. (а.с.133-140).

28 вересня 2026 року судом отримано заяву представника позивача Новікова І.А. про ухвалення додаткового рішення, згідно якої він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 6000 грн.

За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №362/3912/18 та від 31.07.2020 року у справі №301/2534/16-ц.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц (провадження №61-12669св23).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1-2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано:

- копію Договору №01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас», від якого договір підписав Моісеєнко М., в п. 3.1., 4.1. якого передбачено, що вартість послуг за цим Договором визначається наступним чином: 6000 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником ТОВ «Споживчий Центр» самостійно, і оплата правової допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом (позовами) (а.с.163-164);

- копію Додаткової угоди №6 від 31.12.2025 року до Договору №01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025 року (а.с.165);

- копію Звіту про виконану роботу адвокатом Моісеєнком М.Ю. від 21.09.2026 року відповідно до Договору №01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025 року по клієнту ОСОБА_1 , згідно якого позивачу було надано такі послуги: 1) на підставі прийнятого замовником рішення щодо звернення з позовом до відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; 2) складено позов (на підставі отриманих документів); 3) роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику для відправлення відповідачу; 4) замовлено сплату судового збору; 5) проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи (а.с.166);

- копію платіжної інструкції № СЦ00149749 від 25.09.2026 року про сплату ТОВ «Споживчий Центр» на рахунок Адвокатського об`єднання «Лекс Верітас» 6000 грн. за надання правничої допомоги за позовом до ОСОБА_1 (а.с.167).

Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатським об`єднанням роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Враховуючи наведене, а також подані представником позивача докази, суд вважає відповідно до вимог ст. 137, 141 ч.2 п.1, п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України ухвалити додаткове рішення по справі, заяву представника позивача задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.

Керуючись ст. 270 ЦПК України,

р і ш и в :

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву представника позивача Новікова Ігора Андрійовича про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

В решті заявлених вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуюча : М. О. Пітерських