Рішення № 140236179, 30.09.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/370/26

Номер провадження 2/298/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

Головуючого - судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Заргарян А.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань, в селищі Великий Березний цивільну справу за позовом поданим представником позивача - адвокатом Шпуганич Василем Петровичем, в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» про припинення договору іпотеки та вилучення записів про обтяження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити іпотеку за договором іпотеки від 22 травня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Вогар М.Ю. у реєстрі за № 1243 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно вилучити реєстраційний номер обтяження № 5209784 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 травня 2007 року між АТ «РайффайзенБанкАваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/4063/32823 за умовами якого кредитор зобов`язався надати, а позичальник отримати грошові кошти у строкове користування зі сплатою відсотків.

У забезпечення виконання умов кредитного договору сторони уклали договір іпотеки, де в іпотеку передано будинок в АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчено 22 травня 2007 року приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Вогар М.Ю. у реєстрі за № 1243. Вказані обставини також підтверджуються інформаційною довідкою з державного реєстру прав від 14.10.2022 р. № 312395145.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Позичальник за договором кредиту, іпотекодавець за договором іпотеки померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Останнім місцем проживання ОСОБА_3 було АДРЕСА_1 . На момент реєстрації у будинку разом з спадкодавцем був зареєстрований її син ОСОБА_1 .

Витягом з Спадкового реєстру від 26 липня 2022 року за № 69566823З вбачається що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 відсутня. З інформаційної довідки від 14.10.2022 р. № 312395145 вбачається що іпотекодавцем відносно спадкового майна будинку в АДРЕСА_1 є ТОВ ФК "УКРФІНАНС ГРУП".

30 жовтня 2019 року на адресу ТОВ ФК «УКРФІНАНС ГРУП» направлено заяву, в якій просить надати для відома та ознайомлення копії документів на підставі яких у державному реєстрі речових прав змінено відомості про іпотекодержателя за адресою проживання позивача, в АДРЕСА_1 з ПАТ РайффайзенБанкАваль на ТОВ ФК "УКРФІНАНС ГРУП". Раніше житловий будинок по вказаній адресі належав його мамі - ОСОБА_2 , яка померла.

Відповідь на подану заяву не отримано. Як свідчать Відомості з Державного реєстру речових прав обтяження іпотекою після направлення вимоги з 2019 року та з 2022 року по даний час не припинено.

Зазначена вище заборона позбавляє позивача, як власника нерухомого майна, в повному обсязі реалізувати своє право власності, отримати свідоцтво про право на спадщину.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду подав заяву про слухання справи без його участі позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Зважаючи на наведене, суд розглянув справу без участі сторін на підставі наявних у ній доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22 травня 2007 року між АТ «РайффайзенБанкАваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/4063/32823 за умовами якого кредитор зобов`язався надати, а позичальник отримати грошові кошти у строкове користування зі сплатою відсотків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника по кредитному договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який посвідчений 22 травня 2007 року приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Вогар М.Ю. у реєстрі за № 1243. Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_2 передала в іпотеку банку будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14.10.2022 року за № 312395145 - об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці та відповідно зберігається запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомо майна на підставі договору іпотеки № 1243 від 22.05.2007 року.

Згідно відповіді на адвокатський запит № 7054/20-9-19 від 14.10.2022 року, в.о. начальника Великоберезнянського відділу державної виконавчої служби Вогар В. - арешт нерухомого майна зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11427278 від 26.07.2011 року припинено.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є сином померлої ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого (повторно) відділом реєстрації актів цивільного стану по місті Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 283 від 26 липня 2022 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 15 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Великоберезнянського районного управління юстиції у Закарпатській області, за актовим записом № 78, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно витягу з Спадкового реєстру № 69566823 від 26.07.2022 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутня.

Відповідно до довідки виданої Великоберезнянською селищною радою за №2430 від 29.08.2019, На день смерті ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , постійно проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 - син - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, позивач прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ч.2,3 ст.1282 ЦК України (в редакції яка була чинною на момент смерті спадкодавця та прийняття спадщини спадкоємцем) Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 ЗУ «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені ст. 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом пункту 1 частини першої статті 503 ЦК України та частини першої ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

З огляду на вказане, а також враховуючи невідповідність між висновком Верховного Суду України щодо застосування ст. 1281 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 8 квітня 2015 року в справі N 6-33цс15, і висновком Верховного Суду України щодо застосування вказаної статті, викладеним у постанові від 17 лютого 2016 року у справі N 6-31цс16, Велика Палата Верховного Суду відступає у справі N 522/407/15-ц (провадження N 14-53 цс 18) від останнього.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, суд вважає, що строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою.

Як встановлено відповідач 05.07.2019 став іпотекодержателем, відповідно до рішення про державну реєстрацію права та їх обтяження, індексний номер: 47643863, по виконанню зобов`язань за кредитним договором №014/4063/82/3223 від 22.05.2007.

В свою чергу, кредитодавець, вимогу про погашення боргу та звільнення предмета іпотеки спадкоємцеві не надсилав, тобто пропустив строки, визначені ст. 1281 ЦК України.

Крім того, заявою від 30.10.2019 позивач повідомляв відповідача про смерть іпотекодавця ОСОБА_2 і що він проживає в АДРЕСА_1 , натомість відповідач вимогу про погашення боргу та звільнення предмета іпотеки спадкоємцеві не надсилав, тобто також пропустив строки, визначені ст. 1281 ЦК України.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Дана позиція підтверджена постановою Великої палати Верховного суду від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» була обізнана з фактом смерті іпотекодавця ОСОБА_2 .

Кредитор АТ «РайффайзенБанкАваль» пропустив строки, визначені ст. 1281 ЦК України, які закінчились ще 13.05.2016.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Запис про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю Позивача, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек, порушує право Позивача на розпорядження своїм майном, а саме будинком по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст.17 ЗУ «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення іпотеки обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 73 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 74 ЗУ «Про іпотеку» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 5 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6.1 глави 15 розділу II Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. гл. 15 р. II вказаного Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2129,92 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 11-16, 525, 526, 572, 589, 590, 1281 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 95, 263-265, 273, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Виключити наступні записи про іпотеку: номер запису про іпотеку 32268098 від 26.06.2007 та запис про обтяження №5209784 від 26.06.2007 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 2129 грн. 92 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 );

Представник позивача: Шпуганича Василя Петровича, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/1137 від 10 березня 2017 року, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «УКРФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд.2, офіс 38/1, (код ЄДРПОУ 40326297);

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий: Тарасевич П.П.