Ухвала суду № 140235318, 30.09.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1410/26

Єдиний унікальний № 748/1465/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Агрофірма «Іванівка АГ» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кульгейко Л.Ю. звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати відсутнім право оренди земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, розташованої на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ»; зобов`язати ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, розташовану на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та стягнути з ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 064 грн 96 коп. та витрати по оплаті професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухти В.О. від 20 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09 червня 2026 року представником відповідача Добрицькою В.С. подано відзив на позовну заяву, у якому вона заперечує проти позовної заяви оскільки станом на дату відкриття провадження у справі право оренди на земельну ділянку за ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» припинено, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12 травня 2026 року, отже предмет спору на дату відкриття провадження був відсутній. Враховуючи викладене, відповідач просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та судові витрати покласти на позивача.

16 червня 2026 року від представника позивача Кульгейко Л.Ю. надійшла відповідь на відзив, у якому вона заперечила проти доводів відповідача щодо відсутності предмета спору та закриття провадження у справі, зазначивши, що на момент звернення до суду 11 травня 2026 року право оренди відповідача на спірну земельну ділянку було зареєстроване, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказала, що надана відповідачем інформація не дає можливості встановити дату та підстави припинення права оренди. Крім того, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2026 року право оренди земельної ділянки було зареєстровано за іншим підприємством 26 травня 2026 року. У зв`язку з цим просила витребувати у відповідача витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення його права оренди. Також просила розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

16 червня 2026 року від представника відповідача Добрицької В.С. надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник відповідача заперечила проти доводів позивача щодо недопустимості поданої нею інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначивши, що наведені в ній відомості відповідають даним державного реєстру речових прав на нерухоме майно та узгоджуються з інформацією, поданою самим позивачем. Вказала, що станом на 26 травня 2026 року право оренди за відповідачем у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже не значилося, тому предмет спору відсутній, а провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Представник відповідач зазначила про відсутність обов`язку у відповідача ініціювати державну реєстрацію припинення права оренди, просила відмовити у витребуванні доказів та розгляді справи з повідомленням сторін, закрити провадження у справі та покласти судові витрати на позивача.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2026 року суддею Хоменко Л.В. цивільну справу прийнято до свого провадження, ухвалено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

14 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кульгейко Л.Ю. надійшла заява, в якій вона просить прийняти відмову від позову у зв`язку з фактичним задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову до суду, закрити провадження по цивільній справі та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, а саме: 1 064 грн. 96 коп. судового збору та 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Наслідки відмови та закриття провадження у справі, що передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, позивачу відомі та зрозумілі.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом до суду 11 травня 2026 року( а.с. 2, документ сформовано в системі електронний суд 11 травня 2026 року)

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11 травня 2026 року за ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, розташованої на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, наданої для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 15).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12 травня 2026 року зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, розташованої на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, наданої для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_1 - відсутнє. (а.с. 39-40).

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14 червня 2026 року за ТОВ «СІВЕР ГРЕЙН» з 26 травня 2026 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, розташованої на території Ведильцівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, наданої для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_1 (а.с. 57-58).

Отже, станом на день звернення позивача до суду 11 травня 2026 року за ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, станом на 12 травня 2026 року зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763 за ТОВ " Агрофірма " Іванівка АГ" відсутнє.

Отже, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі підлягає задоволенню, оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

А оскільки на момент пред`явлення позову станом на 11 травня 2026 року за ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 2,3993 га, кадастровий номер 7425581300:07:000:0763, тобто предмет спору існував, підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд не вбачає.

Відповідно до ст.49 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи положення ст. 13 ЦПК України згідно якої суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а учасник справи може розпоряджатись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити, прийняти відмову ОСОБА_1 від позову, заявлену у зв`язку з задоволенням його позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, та закрити провадження у справі.

Відповідно до положень частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно квитанції № 1.621500307.1 від 16 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір за розгляд справи у суді у розмірі 1 064 грн. 96 коп. Оскільки позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого ним судового збору, а саме 532 грн. 48 коп.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред`явлення позову, то 50% сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору, а саме 532 грн. 48 коп. підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

З метою надання професійної правничої допомоги між позивачем та адвокатом Кульгейко Л.Ю. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №9/3/26 від 09 березня 2026 року, за надання якої погоджено розмір гонорару 15 000 грн. 00 коп. В подальшому, 08 квітня 2026 року між позивачем та адвокатом Кульгейко Л.Ю. підписано Акт про приймання-передачі правових послуг, відповідно до якого загальна вартість правових послуг становить 15 000 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи: Договір про надання професійної правничої допомоги №9/3/26 від 09 березня 2026 року (а.с. 20), Попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 24), Акт про приймання-передачі правових послуг від 08 квітня 2026 року, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з урахуванням складності справи, обсягу виконаних представником позивача робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, ціни позову, розгляду судом справи без участі сторін, задоволення позовних вимог відповідачем після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 4 500 грн. 00 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальності «Агрофірма «Іванівка АГ» на користь ОСОБА_1 у розмірі 4 500 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 255, 256, 258, 260 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Агрофірма «Іванівка АГ» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно квитанції № 1.621500307.1 від 16 квітня 2026 року, що становить 532 грн. 48 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванівка АГ» (ЄДРПОУ 36131192, адреса: вул. Садова, 26-Б, с. Красне, Чернігівський район, Чернігівська область) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок сплаченого судового збору 532 грн. 48 коп. та 4 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальності «Агрофірма «Іванівка АГ» у звритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за безпідставністю.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.В. Хоменко