Рішення № 140235028, 30.09.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1538/26

Провадження № 2/750/1626/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» з використанням засобів поштового зв`язку звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 61602 грн. 07 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 17 вересня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 491011332, за умовами якого АТ «Альфа-Банк» надало позичальнику кредит у сумі 40919 грн. 12 коп., строком на 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90% річних. 22 лютого 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Форт» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. В подальшому 23 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Оскільки відповідач не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що виписка по рахунку не підтверджує факт видачі відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки вона не є первинним документом, оформленим відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», матеріали справи не містять даних щодо випуску банківської карти, її реквізитів. Також, представник відповідача зазначив, що надана позивачем виписка по особовим рахункам з 17.09.2019 по 22.02.2021 містить інформацію про транзакцію зі сторони відповідача у розмірі 32924 грн. 22 коп. за кредитним договором № 191011332 від 17.09.2019, яка не врахована позивачем при визнанні загального розміру заборгованості.

Представник позивача засобами поштового зв`язку надіслав до суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

17.09.2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 491011332, про що свідчить оферта на укладення угоди про надання кредиту підписана позичальником, за умовами якої АТ «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 40919 грн. 12 коп., строком на 48 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90 % річних, дата повернення кредиту 18 вересня 2023 року (а.с. 6).

Крім того, 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту із погодженням усіх основних умов договору, в тому числі суми кредиту та відсоткової ставки за користування кредитом (а.с. 6 на звороті).

Також, оферта та паспорт споживчого кредиту, які підписала ОСОБА_1 містять умову нарахування штрафу за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з Додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 491011332 від 17 вересня 2019 року було погоджено графік платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, відповідно до якого передбачена щомісячна сплата відсотків та часткове повернення кредиту (а.с. 7).

Проте, як зазначено у позовній заяві, відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 23 лютого 2021 року становить 61602 грн. 07 коп., з яких: 40192 грн. 36 коп. заборгованість за тілом кредиту, 20209 грн. 71 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1200 грн. заборгованість за штрафом (а.с. 29).

Відповідачем вказаного розрахунку не спростовано.

Розмір заборгованості також підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 17.09.2019 по 22.02.2021 (а.с. 25-28).

22 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» передало ТОВ «ФК «Форт» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Форт» прийняло належні АТ «Альфа-Банк» права вимоги до боржників, вказаними у Додатку 1-1, в тому числі і до відповідача (а.с. 10-14).

Так, відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021, ТОВ «ФК «Форт» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491011332 від 17.09.2019, розмір заборгованості на дату відступлення становить 61602 грн. 07 коп., з яких: 40192 грн. 36 коп. заборгованість за тілом кредиту та 20209 грн. 71 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 23).

Згідно умов договору факторингу ТОВ «ФК «Форт» сплатило АТ «Альфа-Банк» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 35 від 23.02.2021 (а.с. 15 на звороті).

Також, 23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Форт» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняло належні ТОВ «ФК «Форт» права вимоги до боржників, вказаними у Додатку 1-1, в тому числі і до відповідача (а.с. 16-20).

Так, відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491011332 від 17.09.2019, розмір заборгованості на дату відступлення становить 61602 грн. 07 коп., з яких: 40192 грн. 36 коп. заборгованість за тілом кредиту та 20209 грн. 71 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 23).

Згідно умов договору факторингу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Форт» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 129 від 23.02.2021 (а.с. 22).

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо твердження представника відповідача про сплату відповідачем 32924 грн. 22 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено оплату відповідачем 18.10.2019 1718 грн. та 18.12.2019 1718 грн., інших доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем не надано, а тому враховуючи, що відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту та процентами, нарахованими за користування кредитом.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачу правничу допомогу надавала адвокат Литвиненко Оксана Ігорівна на підставі договору № 03-07/24 про надання юридичних послуг від 03.07.2024 (а.с. 30-31). Згідно акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом була надана правнича допомога у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 9200 грн. (а.с. 31 на звороті)

Згідно платіжної інструкції № 2726 від 10 червня 2025 року підтверджується сплата позивачем 9200 грн. за Договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 (а.с. 33).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: пл. Солом`янська, 2, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 40340222) заборгованість у сумі 61602 грн. 07 коп. (шістдесят одна тисяча шістсот дві грн. 07 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 3328 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Суддя І. П. Рахманкулова