Ухвала суду № 140233791, 17.09.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 711/6895/21

Категорія 29

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С. ,

за участю секретаря - Омельченко К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі за її позовом до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інфестиційний фонд «Істейт», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект», про виконання зобов`язання в натурі.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває зазначена вище справа.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про відмову від позову.

Обґрунтовуючи заяву про відмову від позову, ОСОБА_1 посилалася на наступне.

Предметом позову було зобов`язання ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» передати їй за актом прийому-передачі дериватив - Форвардний контракт № 170321-389 від 17.03.2021, базовим активом якого є майнові права на квартиру в житловому будинку за адресою: місто Київ, проспект Правди (навпроти проспекту Василя Порика) у Подільському районі.

Передача Форвардного контракту вперше відбулася лише 19.06.2023 в рамках виконавчого провадження примусово, після відкриття судового провадження.

04.08.2026 повторно між нею та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» підписано акт прийому-передачі деривативу, за яким товариство передано, а вона прийняла дериватив з характеристиками, зазначеними у позовній заяві.

Того ж дня вона повторно реалізувала переданий дериватив: між нею та третьою особою - ТОВ «ІНТЕРПРОЕКТ», підписано акт прийому-передачі Форвардного контракту, укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав №2015/ Б013-5 від 18.06.2021, видано довідку про повну оплату та підписано акти передання-приймання майнових прав на квартиру і самої квартири.

Таким чином, вимоги, заявлені нею у цій справі, відповідачем задоволено в повному обсязі.

Позов пред`явлено у жовтні 2021 року, повторне виконання відбулося 04.08.2026, тобто після пред`явлення позову.

Отже, вона не підтримує свої вимоги, внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Посилаючись на зазначені обставини, просила прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі та розподілити судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Вивчивши заяву, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу

Згідно з чч. 1 - 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Підстав для неприйняття відмови від позову не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частинами 1-4 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Позивачка у заяві про розподіл судових витрат, просила стягнути з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Істейт» на її користь 146 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви про розподіл судових витрат ОСОБА_1 додано:

- Договір про надання правової допомоги № 15/07-2024, укладений між ОСОБА_1 й Адвокатським бюро «Дмитра Матвійчука» від 15.07.2024;

- Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15/07-2024, укладеної між ОСОБА_1 й Адвокатським бюро «Дмитра Матвійчука» від 15.07.2024;

- Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15/07-2024, складеного 16.08.2026.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 15/07-2024, укладеного між ОСОБА_1 й Адвокатським бюро «Дмитра Матвійчука» від 15.07.2024, клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; правовий аналіз документів і обставин; складення заяв, позовів, скарг, клопотань, пояснень, заперечень та інших процесуальних документів; представництво інтересів клієнта у судах усіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства та у справах про адміністративні правопорушення, в органах державної виконавчої служби, у приватних виконавців, в інших органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними і юридичними особами (п.1.1. договору).

Гонорар Адвокатського бюро за цим Договором визначається на основі погодинної оплати. Розмір погодинної ставки та, за потреби, фіксована вартість окремих послуг встановлюються додатковою угодою до цього Договору (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15/07-2024, укладеної між ОСОБА_1 й Адвокатським бюро «Дмитра Матвійчука» від 15.07.2024 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу у вигляді представництва інтересів Клієнта як позивача у цивільній справі №711/6895/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 38901562) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПРОФІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42000385) про виконання зобов`язання в натурі.

Доручення охоплює представництво інтересів Клієнта під час нового розгляду справи в Подільському районному суді міста Києва, до якого справу передано постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року (провадження № 61-6695св23), якою рішення Придніпровського районного суду міста Черкас від 17.01.2023 та постанову Черкаського апеляційного суду від 04.04.2023 скасовано з передачею справи на новий розгляд за виключною підсудністю.

Доручення діє до розгляду Подільським районним судом міста Києва справи по суті, включно з вирішенням питання про розподіл судових витрат.

За надання правової допомоги в межах доручення, визначеного розділом 1 цієї Додаткової угоди, Сторони встановлюють фіксований гонорар у розмірі 70 000,00 грн (сімдесят тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ. Адвокатське бюро не є платником податку на додану вартість (п. 3.1. Додаткової угоди).

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 1 до Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15/07-2024, складеного 16.08.2026 загальна вартість наданих послуг складає 70 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Із змісту правової позиції Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 вбачається, що при визначенні витрат на правову допомогу слід враховувати наступне: чи змінювалася правова позиція у справі в судах першої та апеляційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткове джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Так, відповідно до п. 269 рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) суд зазначає, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Суд, ураховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для позивача та відповідачів дійшов висновку про часткове задоволення заяви в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та про стягнення з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інфестиційний фонд «Істейт» на користь позивача 1 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Разом з тим, суд дійшов висновку, що визначений позивачкою розмір витрат на правничу допомогу - 146 500 грн., є неспівмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст. 133, 137, 139, 141, 255, 266 263, 353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову у справі за її позовом до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інфестиційний фонд «Істейт», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект», про виконання зобов`язання в натурі.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інфестиційний фонд «Істейт», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект», про виконання зобов`язання в натурі - закрити.

Роз`яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інфестиційний фонд «Істейт» на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя С. С. Захарчук