Рішення № 140233710, 25.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30771/25-ц

пр. 2-4316/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

представника відповідача Литвиненко А.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у другій половині грудня 2021 року у ОСОБА_2 було заблоковано можливість здійснювати та отримувати дзвінки через її телефон, а також доступ до смс-повідомлень і мобільного додатку «Приват24». У зв`язку з цими обмеженнями, ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк», де їй стало відомо, що від її імені були оформлені кредити та мікрокредити в різних фінансових установах, зокрема у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

ОСОБА_1 зазначає, що не брала жодних кредитів і мікрозаймів та дізналася про ці факти вперше лише 20 грудня 2021 року, а тому негайно звернулася до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. У результаті цього було відкрито кримінальне провадження (Витяг з ЄРДР №12021025160000489 від 22.12.2021).

03 липня 2025 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Від відповідача - ТОВ «ФК «ЕЙС» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що 20.12.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 225937877, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт товариства - www.monyeveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника; заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської карти для перерахування коштів та місце реєстрації; пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору; отримала на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору; надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором). Таким чином, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивщи заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Щодо можливого вчинення відносно відповідача шахрайських дій невстановленими особами, зазначив, що сам факт звернення до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не підтверджують факту укладення кредитного договору іншою особою. Так, матеріали справи не містять обвинувального вироку суду або інших належних доказів, які б підтверджували використання персональних даних відповідача третіми особами без його волі та відома.

Від відповідача - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» також надійшов відзив на позовну заяву в якому просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначено, що позивач здійснив дії, спрямовані на укладання оспорюваного кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

23 вересня 2025 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому останній просив витребувати первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують списання коштів із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Код ЄДРПОУ: 38569246) та зарахування їх на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Ухвалою від 05 листопада 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача - ТОВ «ФК «ЕЙС» в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 20.12.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 225937877 (далі - Кредитний договір) на суму 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, визначених цим Договором, додатків до нього та Правил надання грошових коштів у позику. Позивач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5K33B.

Відповідно до платіжного доручення від 20.12.2021 № ff2d3d23-798a-490f-b2a2-3b07de4cfaa5 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 22 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 отримувача «ОСОБА_1», код отримувача: НОМЕР_2 ; призначення платежу: переказ коштів згідно з договором № 225937877 від 20.12.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» №07/2024 від 12.07.2024 вбачається, що за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» банком було здійснено перекази грошових коштів на рахунки одержувачів, до яких емітовані електронні платіжні засоби по операціях через платіжний сервіс LipPay Приватбанка, зокрема на карку ОСОБА_2 : ID платежу - 1858605561, дата проведення операції - 2021-12-20 , сума операції - 22 000,00 гривень, номер картки одержувача коштів - НОМЕР_3.

Окрім цього, з розрахунку «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила частковий платіж у розмірі 75,00 гривень. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), де зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Наведене свідчить, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало в повному обсязі, видавши кредит позивачу у розмірі 22 000,00 грн, проте ОСОБА_1 вказані кошти разом із процентами за користування ними не повернула.

22.12.2021 за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження №12021025160000489. Як вбачається з витягу з ЄРДР від 22.12.2021 невідома особа використавши особисті дані взяла на ім`я ОСОБА_1 кредит в «Манівео» на суму 22 000,00 гривень.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження строку дії Договору факторингу.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

17.07.2024 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого Відповідачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі

- Закон), визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За встановлених вище обставин, сторонами укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін з використанням одноразового електронного паролю, та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець, має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, при укладенні спірного кредитного договору №225937877 позивачем здійснені дії, на укладення договору. Без здійснення входу на сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», без його ідентифікації та верифікації та його платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладення договору було б неможливе. ОСОБА_1 повідомила власні персональні дані, в тому числі реєстраційний номер облікової карти платника податків, адресу проживання, номер банківської карти, електронну адресу. При цьому, жодними доказами не спростувала, що на номер мобільного телефону НОМЕР_4 не отримувала одноразового електронного ідентифікатора та з вказаного номера не підтверджувала укладання договору, а також не надала доказів того, що не є користувачем номеру НОМЕР_4 про який йдеться у позовній заяві. Крім того, не підтвердила обставин, яким чином з її володіння вибули відомості про адресу проживання, ел. адресу, або що така ел. адреса їй не належить.

Факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованим актом фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки. Так, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як і заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обставини, встановлені у ньому, - становили би преюдицію. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року м. Київ у справі № 724/86/20) задекларовано, що Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлює юридичних фактів обставин та не породжує юридичних наслідків.

Відкриття кримінального провадження за заявою позивача не дає підстав для визнання укладеного кредитного договору недійсними, оскільки для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та контактні дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій. Наявність означеного кримінального провадження не доводить факт не укладення позивачем кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 квітня 2026 року № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25).

Факт того, що договір укладено іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними позичальника, не доведено, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд застосовує висновки Верхового Суду.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 констатовано, що оспорюваний позивачем кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, обґрунтованим є висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору. Доводи про те, що кредитний договір підписано іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи персональними даними, відхиляються Верховним Судом, так як вони зводяться до припущень, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).Не спростовує вказаного факту й наявність відкритого кримінального провадження за заявою позивача за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З поданої позовної заяви та долучених до неї доказів не вбачається жодної з умов, як підстави для визнання кредитного договору недійсним, позовна вимога про скасування заборгованості є похідною, доказів не укладення спірного кредитного договору суду також не надано, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-22, 509,525-527, 530, 610, 626, 628, 629,1048, 1049 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 5-8, 15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», ст.ст. 1, 3, 4, 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

У позовній заяві ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про визнання кредитного договору недійсним та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Вовк