Рішення № 140233457, 28.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 754/17073/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 10004191259 від 29 липня 2021 року, в розмірі 25 674 грн. 60 коп, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп., мотивуючи тим, що 29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 10004191259, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 6 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. 05 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги № 556/ФК-22, відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №10004191259 від 29 липня 2021 року. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 25 674 грн. 60 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 19 674 грн. 60 коп.

25 грудня 2024 року Деснянським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про направлення матеріалів цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

05 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану цивільну справу передано у провадження головуючому судді Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В.

17 квітня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 липня 2021 року за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту. Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Таким чином, 29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №10004191259. Відповідачу перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 6 000 грн. 00 коп.

Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 10004191259від 29 липня 2021 року, відповідачу надано кредит у розмірі 6 000 грн. 00 коп. строком на 30 календарних днів (п. 1 договору); процентна ставка 1,71 % в день, базова процентна ставка 2, 71 % в день.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до витягу від 10 травня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань, під кодом 40284315, 18 лютого 2016 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс».

З умов вищезазначених документів, судом встановлено, що договір № 10004191259 про надання споживчого кредиту від 29 липня 2021 року укладено у електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом також встановлено, що відповідно до Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс», як фактором, та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», як клієнтом, клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором. Додатками №№ 1 та 2 до Договору факторингу №556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року встановлено форму відступлення прав вимоги та форму Реєстру прав вимоги та Переліку документів на підтвердження права вимоги.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» не надало суду належних та допустимих доказів надання ОСОБА_1 кредиту за договором № 10004191259 про надання споживчого кредиту від 29 липнія 2021 року, жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача на підставі договору цього договору.

На підтвердження виконання кредитором зобов`язань за договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» надано підтвердження АТ «ПУМБ», яким ТОВ «ФК Інвест Фінанс» повідомлено, що АТ «ПУМБ» в рамках співпраці з ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» за Договором про обслуговування операцій з переказу коштів з використанням платіжних карток від 01 жовтня 2021 року № 095/02, підтверджує зарахування коштів згідно даних у Додатку до цього листа.

Водночас, в матеріалах справи міститься Витяг з Додатку до листа від 02 серпня 2024 року № КНО-/55, сформований 26 листопада 2024 року представником ТОВ «Компані Інвест Фінанс», відповідно до якого 29 липня 2021 року о 11:49 год. здійснено успішну транзакцію № 016032642458 на суму 6 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Разом із цим, ані з наданого позивачем підтвердження АТ «ПУМБ», ані з інших наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити, що цей переказ стосується саме відповідача. Вказане підтвердження АТ «ПУМБ» не є належним доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за вказаним кредитним договором, а свідчить лише про проведення Банком платежу в системі на підставі договору з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс».

Зокрема, неможливо встановити належність картки № НОМЕР_1 саме відповідачу чи зазначення ним такого номеру картки під час оформлення заявки, кредитного договору, також відсутня будь-яка інформація щодо прив`язки цього переказу саме до договору про надання споживчого кредиту від 29 липня 2021 року № 10004191259.

Так, згідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Отже, саме виписка з особового рахунку клієнта банку є документом, який може засвідчити надходження грошових коштів на відповідний банківський рахунок відкритий споживачу.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» умов Договору про надання споживчого кредиту № 10004191259 від 29 липня 2021 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми за реквізитами платіжної картки позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Матеріали справи також не містять доказів, підтверджуючих належність відповідачу ОСОБА_1 номера телефону, на який був направлений цифровий ідентифікатор для входи до особистого кабінету.

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» як кредитних для здійснення переказу коштів на виконання вимог Договору про надання споживчого кредиту № 10004191259 від 29 липня 2021 року для подальшого переказу їх відповідачу.

За вказаних обставин позивачем не доведено існування заборгованості відповідача за Договору про надання споживчого кредиту № 10004191259 від 29 липня 2021 року.

Відповідно до ст.ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, а відтак, відсутні підстави переходу права вимоги до позивача від первісного кредитодавця.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіє необгрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 141 ЦПК України, судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76 - 81, 89, 133,141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

С у д д я: