Ухвала суду № 140233228, 28.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24921/26

Провадження №: 1-кп/752/2551/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026110000000380 від 30.06.2026, та клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хмельницький, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

У С Т А Н О В И В :

На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026110000000380 від 30.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта. Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення судового розгляду.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , мотивуючи його наступним.

Досудовим розслідуванням установлено, що вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В свою чергу, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжений та діє станом на даний час на всій території України, що пов`язано із розв`язанням рф військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації.

Таким чином, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.06.2026, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на одержання для себе неправомірної вигоди за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, а саме на вплив на невстановлених досудовим розслідуванням уповноважених осіб медичного закладу охорони здоров`я з метою безпідставного оформлення ОСОБА_6 групи інвалідності, що в подальшому мало створити умови для його ухилення від призову на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України.

Так, 30.06.2026 ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Степана Бандери, 12А, зустрівся із ОСОБА_6 та, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаючи, що останній перебував у розшуку як особа, що ухиляється від мобілізації, став здійснювати психологічний вплив на ОСОБА_6 та вимагати від останнього неправомірну вигоду у розмірі 16 000 доларів США за здійснення ним впливу на невстановлених досудовим розслідуванням уповноважених осіб медичного закладу охорони здоров`я з метою безпідставного отримання групи інвалідності ОСОБА_6 для подальшого його ухилення від мобілізації до Збройних Сил України.

Після чого, 31.07.2026 приблизно о 11 год. 10 хв. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, прибув до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де призначив зустріч ОСОБА_6 .

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6 про те, що домовився із невстановленими досудовим розслідуванням уповноваженими особами медичного закладу охорони здоров`я за безпідставне оформлення групи інвалідності ОСОБА_6 , для подальшого його ухилення від мобілізації до Збройних Сил України та став вимагати від нього грошові кошти в розмірі 16 000 доларів США, під приводом того, що вже передав вказаним особам власні грошові кошти, при цьому ОСОБА_3 наголосив ОСОБА_6 про те, що у разі ненадання йому вказаних грошових коштів, він буде вживати усіх дієвих заходів щодо надання відомостей до ТЦК та СП щодо місця проживання останнього. За вказаних обставин ОСОБА_6 був вимушений погодитися на висунуту вимогу ОСОБА_3 та надати вказану суму грошових коштів у розмірі 16 000 доларів США.

Після чого, того ж дня о 11 год. 18 хв. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, пройшов разом із ОСОБА_6 у приміщення пункту обміну валют, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 87, де, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, отримав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду у розмірі 16 000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 31.07.2026, 1 (один) долар США коштує 44,6916 грн), що еквівалентно 715 065,6 грн, за здійснення ним впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме на посадових осіб невстановленого медичного закладу охорони здоров`я.

Отже, ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для одержання неправомірної вигоди у розмірі 16 000 доларів США, які вимагав з ОСОБА_6 , для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Після цього ОСОБА_3 викрито співробітниками правоохоронних органів.

31.07.2026 об 11 год. 22 хв. ОСОБА_3 затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України. 01.08.2026 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у подальшому - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Прокурор зазначає, що обставини, які дають підстави обґрунтовано обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 (протоколи допиту від 06.07.2026, 30.07.2026, 31.07.2026), протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 31.07.2026, протоколом огляду та вручення грошових коштів від 31.07.2026, протоколом затримання ОСОБА_3 та його особистого обшуку від 31.07.2026, протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 від 31.07.2026, речовими доказами - оригіналами та копіями особистих і медичних документів на ім`я ОСОБА_6 та інших осіб, іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку прокурора, продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховування від суду прокурор обґрунтовує тим, що за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі, і обвинувачений, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, може переховуватися від суду, зокрема з огляду на дію в Україні воєнного стану, в місцях ведення бойових дій або на непідконтрольній органам державної влади України території.

Ризик незаконного впливу на свідка прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 володіє інформацією про особу та місце проживання свідка ОСОБА_6 , який надав викривальні показання, та, перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на нього шляхом підкупу, примусу чи погроз з метою зміни або відмови від показань.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор обґрунтовує тим, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 виявлено та вилучено чисельні копії та оригінали особистих і медичних документів сторонніх осіб, що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про систематичність протиправних дій, пов`язаних із зловживанням впливом на посадових осіб медичних закладів з метою ухилення осіб від мобілізації.

Прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, і просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів без зменшення визначеного розміру застави - 665 600 грн, з покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, наголосив, що після зміни підозри з третьої частини на другу, санкція статті не дозволяє обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він раніше не судимий, обов`язки сумлінно виконував.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Суд встановив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, до нього додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копії обвинувального акта та реєстру обвинуваченим. Кримінальне провадження підсудне Голосіївському районному суду міста Києва. Підстав для закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта чи направлення кримінального провадження до іншого суду, передбачених п. п. 2-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження підлягає розгляду суддею одноособово, підстав для колегіального розгляду, передбачених ч. 2 цієї статті, немає. Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні, передбачених ст. 27 КПК України, немає.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За результатами розгляду суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

За результатами дослідження обвинувального акта та доданих до клопотання матеріалів суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Оцінка обґрунтованості підозри (обвинувачення) в даному випадку здійснюється не в контексті доведення чи недоведення винуватості обвинуваченого. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин». Судом не розпочато з`ясування фактичних обставин кримінального провадження на даному етапі та перевірку їх доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає штраф від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років, тому застосування тримання під вартою в цьому кримінальному провадженні законом не виключається. Разом з тим питання про продовження цього запобіжного заходу вирішується з урахуванням його виняткового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України.

Вирішуючи питання про наявність ризиків, суд ураховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Суд погоджується з прокурором, що на цій стадії кримінального провадження продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків (п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Можливість призначення покарання у виді позбавлення волі може спонукати обвинуваченого ухилятися від суду, а свідки, зокрема ОСОБА_6 , у суді ще не допитані, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд оцінює як істотно менший, оскільки доводи прокурора про «систематичність» протиправних дій ґрунтуються лише на факті вилучення документів інших осіб, обвинувачення у вчиненні інших кримінальних правопорушень ОСОБА_3 не висунуто. Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор у клопотанні лише згадав, але жодних обставин на його підтвердження не навів, тому суд його не враховує.

Разом з тим прокурор не довів, що встановлені ризики є настільки високими, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе їм запобігти. Суд ураховує, що:

- ОСОБА_3 інкримінується нетяжкий злочин, за який санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, поряд із позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, передбачено альтернативне основне покарання у виді штрафу; під час досудового розслідування обвинувачення змінено з ч. 3 на ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто на менш тяжке, що зменшує вагу ризику переховування, на який посилався слідчий суддя при обранні запобіжного заходу;

- обвинувачений раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання в м. Хмельницькому, міцні соціальні зв`язки;

- обвинувачений тримається під вартою з 31.07.2026, досудове розслідування завершено, докази сторони обвинувачення зібрано та зафіксовано, а отже можливість впливу на них, крім показань свідків, відсутня;

- прокурор не навів конкретних фактів, які б свідчили про спроби обвинуваченого переховуватися, впливати на свідків чи іншим чином порушувати процесуальні обов`язки, а посилання на воєнний стан та можливість виїзду в зону бойових дій чи на непідконтрольну територію мають загальний характер і не стосуються особи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання під вартою є настільки серйозним заходом, що воно виправдане лише тоді, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для забезпечення інтересів особи чи суспільства (рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі» від 04.05.2006, заява № 38797/03). Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для тривалого тримання під вартою.

Водночас з огляду на встановлені ризики особисте зобов`язання та особиста порука не будуть достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло, поєднаний з обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема носити електронний засіб контролю, утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6 та здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, є достатнім для запобігання ризикам переховування від суду та незаконного впливу на свідка. Цілодобова заборона залишати житло та електронний контроль унеможливлюють неконтрольоване пересування обвинуваченого, а процесуальний обов`язок утримуватися від спілкування зі свідком, порушення якого тягне застосування більш суворого запобіжного заходу, забезпечує захист свідка до його допиту в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Суд вважає за доцільне визначити місцем виконання домашнього арешту зареєстроване місце проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це житло пов`язане з обвинуваченим постійною реєстрацією, віддалене від місця проживання свідка та місця вчинення інкримінованого правопорушення, що додатково зменшує ризик незаконного впливу на свідка.

За таких обставин у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло строком на 60 днів. Обвинуваченого належить звільнити з-під варти. Оскільки місце виконання домашнього арешту знаходиться за межами м. Києва, обвинуваченому слід дозволити залишати житло для прибуття в судові засідання.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 176-178, 181, 183, 184, 194, 195, 196, 291, 314-316, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026110000000380 від 30.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у відкритому судовому засіданні суддею одноособово на 28 вересня 2026 року о 15 год. 10 хв.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

У задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронного засобу контролю, строком на 60 (шістдесят) днів, до 26 листопада 2026 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі суду.

Дозволити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло для прибуття в судові засідання у цьому кримінальному провадженні за викликом суду та повернення до місця виконання домашнього арешту.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк дії ухвали, до 26 листопада 2026 року включно, такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з м. Хмельницького без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_6 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника.

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого мають право з`являтися в житло, в якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язані з виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю, а у разі невиконання покладених обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами судового розгляду.

Суддя ОСОБА_1