Рішення № 140232494, 01.10.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1539/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом Керівника Білгород Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

В обґрунтування поданого позову вказано, що Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону здійснювалося процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12025162150001468 від 13.11.2025, за результатами якого до Кілійського районного суду Одеської області скеровано обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 13.11.2025, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди:

пішоходу ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, саден обличчя та правого колінного суглоба;

пішоходу ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забійної рани волосистої частини голови, забою тулуба, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 13.02.2026 у справі № 502/198/26 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1 КК України, ч. 1 ст. 135 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до наданої КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради у листі від 15.05.2026 № 672 інформації, витрати закладу охорони здоров`я на лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становлять 4 689,00 грн та 7 422,40 грн відповідно. Відтак загальна сума витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих від вказаного кримінального правопорушення, складає 12 111,40 грн (4 689,00 грн + 7 422,40 грн).

При цьому вартість лікування за рахунок коштів Національної служби здоров`я України (далі НСЗУ) (державний бюджет) становить 3 395,64 грн, а за рахунок коштів місцевого бюджету 8 715,76 грн.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілих в межах даного кримінального провадження не заявлявся, витрати на лікування потерпілих від злочину не відшкодовані.

Оскільки на сьогодні витрати лікувального закладу КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради на лікування потерпілих від вчиненого ОСОБА_1 злочину не відшкодовано, наявні підстави для їх стягнення у судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 1206 ЦК України, ч. 2 ст. 1191 ЦК України.

НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

В той же час, оскільки КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради витратила отримані від НСЗУ державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікуванні потерпілої ОСОБА_3 , котра перебувала на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 , на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НСЗУ (замовник) та КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, дані кошти, а саме 3 395,64 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_1 та зарахуванню до Державного бюджету України.

Крім цього, кошти в сумі 8 715,76 грн, які згідно з інформацією, наданою КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, витрачено з місцевого бюджету, підлягають стягненню з ОСОБА_1 та зарахуванню до місцевого бюджету.

Невідшкодування витрат, здійснених КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради за рахунок державного та місцевого бюджетів на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_1 , негативно впливає на фінансування лікування інших пацієнтів, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину з відповідача.

Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Крім того, Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону проінформувала Кілійську міську раду про встановлення обставин невідшкодування ОСОБА_1 витрат, понесених КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради на лікування потерпілих від кримінального правопорушення за рахунок місцевого бюджету, а також просила повідомити, чи вживалися та будуть вживатися заходи для захисту порушених інтересів держави шляхом стягнення указаних витрат, зокрема у судовому порядку.

У відповідь на цей лист Кілійська міська рада зазначила, що до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілих від кримінального правопорушення не зверталась та не заперечує щодо вжиття заходів представницького характеру шляхом подачі Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону відповідної позовної заяви (лист від 20.05.2026 № 2699/14-14).

Отже, після набрання чинності вироком Кілійського районного суду Одеської області від 13.02.2026 у справі № 502/198/26 НСЗУ та Кілійською міською радою не вжито жодних заходів, у тому числі представницького характеру, щодо стягнення затрачених коштів на лікування потерпілих від злочину.

Зважаючи на те, що уповноваженими органами не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілих, внаслідок чого не надходять кошти до державного та місцевого бюджетів, в даному випадку порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Відтак Білгород-Дністровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони встановлено підстави для представництва інтересів держави в особі Національної служби здоров`я України та Кілійської міської ради шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування витрат, здійснених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 12 111,40 грн (на користь державного бюджету України в сумі 3 395,64 грн та 8 715,76 грн на користь місцевого бюджету в особі Кілійської міської ради).

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично перебуваючого у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 70, на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (просп. Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, ЄДРПОУ 42032422) кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 3 395,64 грн, та кошти, витрачені на лікування потерпілих від кримінального правопорушення в сумі 8 715,76 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечив проти проведення заочного розгляду справи.

Представник Національної служби здоров`я України в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подавав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Зі згоди позивача, висловленої під час звернення до суду, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши подані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 13.11.2025 року приблизно о 18 годині 50 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (етиловий спирт у концентрації 2,57 проміле), керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 та, рухаючись на ньому по вул. Олександра Дубового з боку вул. Бессарабська в напрямку вул. Світанкова в с. Шевченкове Ізмаїльського району Одеської області, грубо порушив вимоги п. 1.5, п. 2.3 (б), п. 2.9 (а), п. 12.3 ПДР України, а саме:

?п. 1.5, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

?п. 2.3 (б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

?п. 2.9 (а), згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

?п. 12.3, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Так, ОСОБА_1 при наближенні до перехрестя вул. Олександра Дубового та вул. Українська в с. Шевченкове Ізмаїльського району Одеської області, внаслідок злочинної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, уважним не був та, маючи об`єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді пішоходів, які здійснюють рух по проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та передньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які здійснювали рух по проїзній частині вул. Олександра Дубового попереду в попутному із автомобілем напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, саден обличчя та правого колінного суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забійної рани волосистої частини голови, забою тулуба, закритого перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Крім того, 13.11.2025 приблизно о 18 годині 50 хвилин, після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, а саме після здійснення наїзду автомобілем марки «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_3 на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке сталось в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України, у ОСОБА_1 виник раптовий кримінальний протиправний умисел на зникнення з місця дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення та на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, яку він сам своїми діями поставив в небезпечний для життя стан.

Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 13.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та на підставі цього закону призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. Його ж визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, та на підставі цього закону призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року та 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Згідно з довідкою за вих. № 671 від 15.05.2026 року, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, вбачається, що витрати, понесені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 13.11.2025 року по 17.11.2025 року, загалом складають 4 689,00 гривень.

Відповідно до довідки за вих. № 673 від 15.05.2026 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради, вбачається, що витрати, понесені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_3 , яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 13.11.2025 року по 14.11.2025 року, загалом складають 7 422,40 гривень.

Згідно з листом за вих. № 672 від 15.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась на стаціонарному лікуванні згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 4095 в КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» КМР в період з 13.11.2025 року по 17.11.2025 року протягом 4-х ліжко-днів. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходилась на стаціонарному лікуванні згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 4094 в КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» КМР в період з 13.11.2025 року по 14.11.2025 року протягом 1-го ліжко-дня.

Вартість витрат на лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , понесених КНП «Кілійська багатопрофільна лікарня» КМР, складає: 4 689,00 грн ( ОСОБА_2 ) та 7 422,40 грн ( ОСОБА_3 ).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено право осіб, яким законом надано повноваження звертатися до суду в інтересах інших осіб, звертатися до суду у випадках, визначених законом.

Право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 56 ЦПК України.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що сам факт незвернення до суду відповідної ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

У даній справі підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив, що органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, НСЗУ не вжито заходів, спрямованих на відшкодування відповідачем коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину у даному випадку, а тому у прокурора наявні усі підстави для звернення із позовною заявою до суду в інтересах держави.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Згідно з положенням ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язаний відшкодувати державі витрати на лікування потерпілих від кримінального правопорушення.

Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Положення про Національну службу здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі Положення), Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Пунктом 5 частини 1 ст. 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» однією з основних функцій НСЗУ як уповноваженого органу передбачено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1086 від 24.12.2019 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення».

За змістом Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

В разі, якщо суд, ухвалюючи вирок, ще не визначив суму коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться у порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування) або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.06.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» звернуто увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 та підставами перебування потерпілих у лікарні на стаціонарному лікуванні та понесенням державою, органом місцевого самоврядування витрат, пов`язаних зі стаціонарним лікуванням, їх розмір та склад, а тому обов`язок з відшкодування таких витрат в силу ч. 1 ст. 1206 ЦК України слід покласти на відповідача. У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач звільняється від сплати судового збору згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір на користь держави слід стягнути з відповідача в розмірі 3 328 грн.

Керуючись ст.ст. 247, 263-265, 268, 280-284, 354-355, п. 15.5 розділу 13 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 166, 1191, 1206 Цивільного кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», суд

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Білгород Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично перебуваючого у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 70, на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (просп. Степана Бандери,19, м. Київ, 04073, ЄДРПОУ 42032422) кошти, витрачені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення в сумі 3395, 64 грн, які перерахувати в дохід державного бюджету за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783 Бак отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) Рахунок: UA978999980313080115000026011.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично перебуваючого у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 70, на користь держави в особі Кілійської міської ради (вул. Миру, 44, м. Кілія, Ізмаїльського р-н, Одеської обл. 68303,Код ЄДРПОУ 04057020) кошти, витрачені на лікування потерпілих від кримінального правопорушення в сумі 8 715,76 грн, які перерахувати в дохід місцевого бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у Одесь. обл./тг м. Кілія/ (код 24060300-інші надходження) Банк: Казначейство України, Розрахунковий рахунок UA7489999803145054400001562 Код отримувача (ЄРДПОУ) 37607526.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично перебуваючого у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 70 суму судового збору в розмірі 3328, 00 гривень в дохід держави.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Кілійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Березніков