Рішення № 140232005, 01.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5426/26

н\п 2/490/4102/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа "Миколаївська нерухомість 2000", про визнання угоди купівлі-продажу дійсною,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати дійсним укладений між сторонами Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 02.02.2002 року за №4-145, укладений на Товарна біржа "Миколаївська нерухомість 2000".

В обґрунтування вимог позивачка посилаються на те, що 02.02.2002 року між відповідачами та позивачкою було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №4-145 на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої зобов`язання за договором покупець виконав повністю прийняв у власність вищезазначену квартиру та сплатив продавцю її вартість. Вказаний договір був зареєстрований у КП «Миколаївське МБТІ». В свою чергу продавець теж виконав свої зобов`язання та передав у власність позивачу вищезазначену квартиру.Отже, у відповідності до зазначеного біржового договору, позивачка набула право власності на квартиру.

Однак, дана угода купівлі-продажу не була посвідчена нотаріально, а тому позивачка, як власник, не може розпорядитися належним їй майном та за такого, звернулась до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

15.06.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 16.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

17.08.2026 року та 01.10.2026 року представниця позивачки, адвокат Душаченко І.С. подала до суду заяви, в якій просила розгляд справи здійснювати за відсутності позивачки та її представниці, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У зв`язку з неявкою відповідачів, судове засідання призначене на 17.08.2026 року було відкладено на 01.10.2026 року.

Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору повторно в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 01.10.2026 року постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З Договору №4-145 купівлі-продажу нерухомого майна від 02 лютого 2002 року вбачається, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір № 1-145 купівлі-продажу нерухомого майна від 02 лютого 2002 був укладений на Товарній біржі "Миколаївська нерухомість 2000" та зареєстрований в "Журналі біржових операцій з нерухомим майном".

Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №16922 від 04.03.2002 року, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлювальному документі договорі купівлі-продажу №4-145 від 02.02.2002 року .

Відповідно до листа КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 08.06.2026 року, згідно паперових носіїв інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 28.12.2012 року право власності на зазначену нерухомість в КП «ММБТІ» зареєстровано за ОСОБА_1 в цілому на підставі договору купівлі-продажу №4-145 від 02.02.2002 року, зареєстрованого Універсальною Товарною біржею «Миколаївська Нерухомість 2000» та зареєстрованого в КП «ММБТІ» 04.03.2002 року за №16922.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності на спірну квартиру правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 02.02.2002 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №4-145 від 02.02.2002 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Універсальній Товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» та в "Журналі біржових операцій з нерухомим майном", подальшого нотаріального посвідчення не потребує.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, договір купівлі-продажу нерухомого майна №4-145 від 02.02.2002 року був укладений на Універсальній Товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000» та зареєстрований в "Журналі біржових операцій з нерухомим майном". Також на підставі вказаного договору в КП ММБТІ було здійснено реєстрацію права власності на квартиру за позивачкою за реєстровим номером №16922 від 04.03.2002 року. Таким чином, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на вказану квартиру за реєстровим номером держава цим самим визнала право власності позивачки на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 2002 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №4-145 від 02.02.2002 року, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладеного та зареєстрованого на Універсальній Товарній біржі «Миколаївська Нерухомість 2000», 02 лютого 2002 року за №1-145, дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа "Миколаївська нерухомість 2000", про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, задовольнити.

Визнати дійсним Договір №4-145 купівлі-продажу нерухомого майна від 02 лютого 2002 року, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Саламатін