Рішення № 140231999, 01.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5751/26

н\п 2/490/4265/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа "Нерухомість-Південь" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати дійсним укладений між сторонами Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.03.1999 року за №3682, посвідчений Товарною біржею «Нерухомість-Південь».

В обґрунтування вимог позивачка посилаються на те, що 09 березня 1999 року між відповідачами та позивачкою було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №3682 на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, у відповідності до зазначеного біржового договору, позивачка набула право власності на квартиру.

Вказаний договір був зареєстрований в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 16.03.1999 року за №16893. Договір був виконаний сторонами належним чином і до тепер не виникало ніяких претензій і спорів по ньому.

Однак, при зверненні позивачки до нотаріуса щодо відчуження нерухомого майна, позивачці було відмовлено в цьому в усному порядку, оскільки наданий договір купівлі-продажу, зареєстрований Товарною Біржою «Нерухомість-Підвень», не був нотаріально посвідчений, а недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

25.06.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом 29.06.2026 року було направлено відповідні запити та 15.07.2026 року отримана інформація щодо місця проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

З відповідей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС України в Миколаївській області від 15.07.2026 року, вбачається, що за відомостями ВОМІРМП УДМС у Миколаївській області ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрованими не значаться.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою судді від 21.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились. 23.09.2026 року представницею позивачки до суду подано заяву, в якій остання просила проводити розгляд справи без участі позивачки та її представниці, вказала, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідачі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З Договору №3682 купівлі-продажу нерухомого майна від 09 березня 1999 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Договір № 3682 купівлі-продажу нерухомого майна від 09 березня 1999 був укладений на Товарній біржі «Нерухомість-Підвень» та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю".

Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №16893 від 16.03.1999 року, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності на спірну квартиру правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 09.03.1999 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №3682 від 09.03.1999 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній біржі «Нерухомість-Підвень» та в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю", подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, договір купівлі-продажу нерухомого майна №3682 від 09.03.1999 року був укладений на Товарній біржі «Нерухомість-Підвень» та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю". Також на підставі вказаного договору в КП ММБТІ було здійснено реєстрацію права власності на квартиру за позивачкою за реєстровим номером №16893 від 16.03.1999 року. Таким чином, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на вказану квартиру за реєстровим номером держава цим самим визнала право власності позивачки на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1999 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №3682 від 09.03.1999 року, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладеного та зареєстрованого на Товарній Біржі "Нерухомість-Підвень", 09 березня 1999 року за № 3682, дійсним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа "Нерухомість-Південь" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, задовольнити.

Визнати дійсним Договір №3682 купівлі-продажу нерухомого майна від 09 березня 1999 року, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 , купила квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін