Рішення № 140231592, 01.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8179/25

Провадження № 2/487/572/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Сікорської І. С., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача, процесуальні дії у справі.

28 жовтня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєві надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідача 31 901,33 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судовий збір, витрати на правову допомогу в сумі 9800,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.

08 липня 2025 року о 10:20 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Nissan X-Trail н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на перехрестя з круговим рухом на вул. Озерна в м. Миколаєві скоїла зіткнення з транспортним засобом Daewoo Lanos н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Транспортний засіб Nissan X-Trail перебуває у власності ОСОБА_2 ДТП було оформлено за допомогою повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 08.07.2025. Внаслідок ДТП Daewoo Lanos, що належить позивачу, отримав механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків у сумі 53 613,73 грн, згідно звіту № 232-25. Вартість послуг оцінювача 6500,00 грн. Крім того позивачем понесено витрати, пов`язані з пошкодженням транспортного засобу: зняття/встановлення бамперу та підсилювача 845 грн, регулювання світла фар 260,00 грн, доставка автозапчастин та бамперу 3528,00 грн. Отже загальна сума матеріальних збитків 64746,73 грн. Страхова компанія «Княжа» відшкодувала позивачу 30 845,00 грн. Таким чином, різниця між шкодою та виплаченим відшкодуванням складає 31 901,33 грн. 29.09.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування завданої шкоди, однак відповідь на неї не надходила. Посилаючись на ст.ст. 1166, 1187, 1188, 1192, 1194, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», практику Верховного Суду щодо відшкодування різниці між виплаченим страховиком відшкодуванням з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей, які підлягають заміні та фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові без урахування коефіцієнта фізичного зносу, просить стягнути з відповідача 31 901,33 грн, а також правову допомогу 9800,00 грн.

Ухвалою суду від 06 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.02.2026 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «СК «ВУСО» та витребувано докази.

13 березня 2026 року від ПрАТ «ВУСО» надійшли докази на виконання вимог ухвали суду.

21.04.2026 до суду надійшло клопотання позивача, подане в його інтересах представником ОСОБА_4 , про залучення співвідповідачем Приватне акціонерне товариство «СК «ВУСО», разом з позовною заявою у новій редакції.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про залучення співвідповідачем ПрАТ «СК «ВУСО». Відмовлено у прийнятті позовної заяви (нова редакція) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «ВУСО» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та цю заяву повернуто позивачу.

30 червня 2026 року надійшла заява позивача, підписана його представником Сікорською І. С., в якій позивач повідомляє про укладення мирової угоди з ПрАТ «СК «ВУСО», відповідно до якої останнє зобов`язується виплатити позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 20 070,45 грн протягом 5 робочих днів з дня підписання цієї Мирової угоди по справі № 487/8179/25.

В судовому засіданні 18.02.2026 позивач та представник позивача підтримали позов з підстав, викладених у ньому. Додатково пояснили, що відповідач сплатила позивачу франшизу у розмірі 2000 грн. Надалі, в судовому засіданні 21.09.2026 позивач пояснив, що страхова компанія виплатила йому 52 915,45 грн (30 845,00 грн 25.07.2026, а 20 070,45 грн доплатила 24.06.2026, 2000 грн виплатила відповідач франшизу), проте є ще витрати на експертизу, регулювання світла фар, доставку запчастин, встановлення/заміна бамперу та підсилювача, правова допомога. Просив стягнути з відповідача 20 933 грн. Представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні 18.02.2026 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що не перевищено ліміт відповідальності за страховим полісом, тому належним відповідачем є СК «ВУСО» відповідно до постанови ВС від 14.12.2021 № 147/66/17. Також зазначив, що вартість складення звіту не може бути відшкодовано, оскільки страхова компанія проводить оцінку або відшкодовує її проведення. Щодо доставки запчастин, зазначив, що їх доставка не оплачується окремо. Просили відмовити у задоволенні позову.

Обставини, встановлені судом.

08 липня 2025 о 10 год. 20 хв. у м. Миколаєві під час руху по перехрестю з круговим рухом по вул. Озерна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Nissan X-Trail д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

08 липня 2025 року водіями вказаних вище транспортних засобів було складено та підписано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якого водій ОСОБА_2 визнала провину у вчиненні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з полісом ОСЦПВ №225736726 від 25.12.2024, за яким франшиза складає 2000 грн.

08 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 2459089 від 16.07.2025, вартість ремонту з ПДП 51 659,65 грн, без ПДВ 43 049,71 грн.

Відповідно до страхового акту № 2459089-1 від 25.07.2025 ПрАТ «СК «ВУСО», прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 30 845,39 грн.

25 липня 2025 року ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування у сумі 30 845,39 грн (платіжна інструкція № 47070 від 25 липня 2025 року).

З пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що ПрАТ «СК «ВУСО» виплатила йому загальну суму страхового відшкодування 50 915,45 грн (30 845,00 грн 25.07.2026, а 20 070,45 грн доплатила 24.06.2026).

Відповідно до звіту 232-25 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 від 14.09.2025, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Daewoo Lanos реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату ДТП 08.07.2025 року становить 53 613,73 грн з врахуванням ПДВ в запчастинах.

15 липня 2025 року позивачем за визначення вартості матеріального збитку сплачено ОСОБА_5 6500,00 грн (платіжна інструкція № 2.217469509.1 від 15.07.2025).

Позивач, в судовому засіданні 21.09.2026 просив стягнути з відповідача матеріальний збиток у сумі 20 933,00 грн, який складається з: 6500,00 грн - вартість послуг оцінювача, 845 грн зняття/встановлення бамперу та підсилювача, 260,00 грн регулювання світла фар, 3528,00 грн доставка автозапчастин та бамперу, 9800,00 грн професійна правнича допомога.

Джерела права, які підлягають застосуванню та висновки суду.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник-особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №3720-IX, який набрав чинності з 01.01.2025 року) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Пунктом 6 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX встановлено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 225736726 автомобіль марки Nissan X-Trail н.з. НОМЕР_1 застрахований у ПрАТ «СК «ВУСО». Страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн.

Як вбачається із змісту вказаного полісу договір укладено 25.12.2024 року, строк дії договору до 24.12.2025 року.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 01.07.2025 року.

Отже, на час укладення страхового договору діяв Закон України від 1 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому, враховуючи зміст пункту 6 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3720-IX, який набрав чинності з 01.01.2025 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1961-IV.

Правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону № 1961-IV, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Відповідно до п. 36.1. статті 36 Закону № 1961-IV, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

При цьому, відповідно до ст. 12 цього Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Отже норми спеціального Закону № 1961-IV передбачають, що сума, в межах якої страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, визначається на одного потерпілого та обмежується страховою сумою, визначеною умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та у разі заподіяння шкоди майну, зменшується на суму франшизи.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

ВП ВС 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 відступила від правового висновку ВСУ щодо абсолютності права потерпілого в ДТП на відшкодування шкоди її заподіювачем, визначивши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, вказане узгоджується із висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем страхового відшкодування від ПрАТ «СК «ВУСО» та від відповідачки, на загальну суму 52 915,45 грн (30 845,00 грн +20 070,45 грн + 2000 грн(франшиза).

З урахуванням цього, в подальшому позивач просив стягнути з відповідача 20 933,00 грн, з яких: 6500,00 грн - вартість послуг оцінювача, 845 грн зняття/встановлення бамперу та підсилювача, 260,00 грн регулювання світла фар, 3528,00 грн доставка автозапчастин та бамперу, 9800,00 грн професійна правнича допомога.

Отже, страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування лише на суму 52 915,45 грн, тоді як ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складає 160 000 грн.

Витрати відповідача на відновлення пошкодженого автомобіля (845 грн зняття/встановлення бамперу та підсилювача, 260,00 грн регулювання світла фар, 3528,00 грн доставка автозапчастин та бамперу) повністю покриваються лімітом відповідальності страхової компанії, на якій, в силу вимог Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і лежить обов`язок відшкодувати зазначену шкоду.

Більш того, витрати на зняття/встановлення бамперу та регулювання світла фар ,відповідно до калькуляції як оцінювача, обраного позивачем так і калькуляції складеної на замовлення ПрАТ «СК «ВУСО», були враховані при обчисленні матеріального збитку.

Окремо слід наголосити, що на момент розгляду справи достовірно встановити, які саме складові матеріального збитку були компенсовані Позивачу страховою компанією, є неможливим. Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування двома окремими платежами: перший платіж було проведено до моменту звернення з позовом до суду, а другий уже під час судового розгляду справи.

Водночас у матеріалах справи повністю відсутній офіційний розрахунок страхового відшкодування щодо саме другого платежу. Факт здійснення цієї доплати відомий суду та учасникам справи виключно зі слів позивача, проте деталізований перелік витрат, які увійшли до цієї суми, позивачем не надано.

До того ж, загальний ліміт відповідальності страхової компанії за цим страховим випадком не було перевищено. Через відсутність у матеріалах справи офіційного розрахунку по другому платежу від ПрАТ «СК «ВУСО», здійсненому під час судового розгляду, позивачем не доведено, що ці витрати на логістику (доставка автозапчастин та бамперу) вже не були враховані та компенсовані страховою компанією в межах доплати.

Оскільки сума фактичних збитків повністю вкладається в межі встановленого законом ліміту, обов`язок щодо їхнього повного відшкодування покладається виключно на страховика, а не на відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, на яку є посилання у позовній заяві, зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Тобто, з цього висновку слідує, що відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахуванням фізичного зносу його складових (деталей) є можливим виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Однак позивач не зазначав про використання ним під час ремонту нових вузлів, деталей, комплектуючих і не просив стягнути вартість відновлювального ремонту без урахуванням зносу, а просив витрати на доставку запчастин та бамперу (логістику) і витрати на роботу (зняття/встановлення бамперу, регулювання світла фар).

За таких обставин посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 є безпідставним та нерелевантним до предмета даного спору. Зазначена судова практика регулює правовідносини щодо стягнення з винуватця ДТП виключно різниці, що виникла внаслідок нарахування страховою компанією фізичного зносу на деталі автомобіля.

Натомість заявлені позивачем вимоги стосуються оплати технологічних операцій (робіт) СТО та транспортно-логістичних послуг з доставки запчастин. Оскільки на вартість ремонтних робіт та послуги з доставки коефіцієнт фізичного зносу за законом не нараховується, правова позиція Верховного Суду у справі № 6-691цс15 не може бути підставою для покладання цих витрат на відповідача. Більш того, оскільки ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ВУСО» не вичерпано, а вартість зазначених робіт (зняття/встановлення бамперу та регулювання фар) первинно охоплювалася страховою калькуляцією матеріального збитку, обов`язок щодо їх остаточного відшкодування в межах обох проведених страхових платежів покладено законом саме на страховика, а не на відповідача.

Враховуючи наведене, суд не находить правових підстав для відшкодування майнової шкоди позивачу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому, у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на зняття/встановлення бамперу та підсилювача, регулювання світла фар, доставку автозапчастин та бамперу, а також витрат на сплату послуг оцінювача, слід відмовити.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 9800 грн не є збитками в розуміння ст. 22 ЦПК України, а є судовими витратами, питання стягнення яких суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України..

З огляду на це, зазначена сума не може бути включена до складу ціни позову як самостійна вимога про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір, сплачений позивачем та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на нього.

Керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «СК «ВУСО» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», ЄДРПОУ 31650052, місцезнаходження: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич