Рішення № 140231295, 28.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 135/885/26

Провадження 2/127/7444/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

адвоката позивача Басараби О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

До Ладижинського міського суду Вінницької області звернулась адвокат Басараб Олена Дмитрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання.

Позов мотивований тим, що позивач є батьком відповідачки. Відповідно до рішення суду від 25.03.2026 по справі № 135/100/26 з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки, як повнолітньої доньки, що продовжує навчання в розмірі частки від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. На теперішній час у позивача склались такі обставини, які унеможливлюють сплату аліментів у встановленому судом розмірі, оскільки позивач має цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний цукровий діабет). З 06.05.2022 по 12.05.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ВОКВЕЦ, внаслідок чого його було переведено на інсулін. Крім того народження сина від другого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зумовило виникнення обов`язку його утримання та утримання дружини у зв`язку з її декретною відпусткою.

Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката позивача до суду із вимогою про зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на підставі рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2026 по справі № 135/100/26 на користь ОСОБА_2 на її утримання, як повнолітньої доньки, яка продовжує навчання з частки всіх видів заробітку (доходу) до частки, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення навчання ОСОБА_2 , але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.06.2026 вищевказану цивільну справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.

30.07.2026 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали вищевказаної цивільної справи, які були передані судді 31.07.2026.

Ухвалою Вінницького міського суду від 03.08.2026 вищевказану заяву прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також даною ухвалою запропоновано відповідачці надати суду відзив на позов та докази у строк, встановлений судом.

У строк, визначений судом ухвалою від 03.08.2026, від відповідачки відзив на позов не надійшов. Водночас, 11.09.2026 від відповідачки на адресу суду надійшла заява про визнання нею позовних вимог.

Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачки на адресу суду не надходили.

У судове засідання відповідачка не з`явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, була повідомленою належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено. Водночас, в матеріалах справи містяться заява відповідачки про розгляд справи у її відсутність.

Адвокат позивача не заперечувала щодо розгляду справи у відсутність відповідачки.

Враховуючи вищевикладене, заяву відповідачки, думку адвоката позивача, а також положення ст. 223 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність відповідачки (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 49 та ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом, з метою з`ясування чи не суперечить визнання відповідачкою позовних вимог закону та чи не порушує таке визнання прав, свобод чи інтересів інших осіб, встановлено наступне.

Відповідно до актового запису про народження № 248, складеного 28.12.2007 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ладижинського міського управління юстиції Вінницької області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . (а.с. 5-5зв.)

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2026 у справі № 135/100/26, яке згідно відомостей, які перебувають у публічному доступі, набрало законної сили 27.04.2026, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання, як такої, що продовжує навчання, в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з дня пред`явлення даного позову до суду і до закінчення навчання ОСОБА_2 , але не більше ніж до досягнення нею 23 років. (а.с. 21-23)

Адвокат позивача звернулась до суду в порядку ст. 192 СК України, зазначивши обставини, які на думку сторони позивача, є підставою для зміни розміру аліментів встановленого судовим рішенням.

Згідно із ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом, у відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, встановлено, що визнання позовних вимог відповідачкою є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом.

Верховним Судом України в Постанові Пленуму № 2 від 12.06.2009 року в п. 24 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» звернуто увагу, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2026 по справі № 135/100/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання, як такої, що продовжує навчання, зменшивши його з частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, на частку його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з часу набрання даним судовим рішенням законної сили та до припинення навчання ОСОБА_2 , але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим задовольнивши визнаний відповідачкою позов.

Суд звертає уваги сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 064, 96 гривень (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується квитанцією про сплату від 26.05.2026. (а.с. 26)

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, враховуючи визнання позову відповідачкою до початку розгляду справи по суті, а також положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову 532, 48 гривень, а з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню решта судового збору в сумі 532, 48 гривень.

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачка не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Оскільки, у новому розмірі аліменти мають сплачуватись з часу набрання даним рішенням законної сили та враховуючи наявність на виконанні виконавчого документа, виданого за судовим рішення про стягнення аліментів в розмірі, встановленому до ухвалення цього рішення, керуючись ст. 267 ЦПК України, суд вважає за необхідне визначити, що стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2026 по справі № 135/100/26 слід припинити станом на день набрання законної сили даним судовим рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 141, 182, 183, 191, 192, 199-201 СК України, ст.ст. 12, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 267, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання ОСОБА_2 позовних вимог.

Позов задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2026 по справі № 135/100/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання, як такої, що продовжує навчання, зменшивши його з частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, на частку заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з часу набрання даним судовим рішенням законної сили та до припинення навчання ОСОБА_2 , але не більше, ніж до 19.12.2030.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25.03.2026 по справі № 135/100/26, припинити станом на день набрання чинності даним судовим рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 532, 48 гривень, сплачений згідно з квитанцією про сплату від 26.05.2026 на загальну суму в розмірі 1 064, 96 гривень, згідно якої «отримувач: ГУК у Він.обл./м.Ладижин/22030101; код отримувача: 37979858; призначення платежу: 101 3107911036;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Ладижинський міський суд Вінницької області».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 532, 48 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

Рішення суду складено 01.10.2026.

Суддя