Рішення № 140231259, 01.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24826/26

Провадження № 2/127/6793/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що 13.02.2023 року між АТ «УкрСиббанк» та відповідачем в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №98770105000, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 174331,00 грн. на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника та зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, а також здійснити оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Разом з тим, в порушення умов договорів, ОСОБА_1 не виконувала свої зобов`язання за договором, тому в неї утворилася заборгованість в розмірі 174225,07 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту 162021,90 грн.; заборгованість за комісією 12203,17 грн.

22.02.2024 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №262, відповідно до якого останній набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98770105000. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №98770105000 від 13.02.2023 року у сумі 174225,07 грн., сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Справа розглядається (сформована та зберігається) в змішаній формі.

Представник відповідача, у визначений судом строк, надіслав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позов не визнає, а заявлені вимоги вважає необґрунтованими, а також такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного. Розрахунок, який надано позивачем з позовною заявою, не може бути визнаний допустимим доказом, оскільки не є первинним документом. Що до нарахування комісії, то продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами. З приводу відступлення права вимоги, то з наданих доказів про розмір переходу права вимоги нічим не підтверджується. Так, в акті прийому-передачі документів щодо наявності заборгованості нічим не підтверджено. Щодо ідентифікації особи відповідача, то спірний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем. Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Також у договорі не містяться відомості щодо належності платіжних реквізитів клієнту. У матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів позичальнику. Щодо витрат на правничу допомогу, то докази проведення оплати за надання правничої допомоги позивач суду не надано. Тому, враховуючи складнісь справи і ціну позову, представник відповідача просив зменшити ціну послуг на правничу допомогу до 1000 грн. в разі задоволення або часткового задоволення позову. На підставі викладеного представник просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до укладеного 13.02.2023 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 . Договору про надання споживчого кредиту №98770105000, остання отримала кредит у розмірі 174331,00 грн. на особисті потреби (погашення суми заборгованості позичальника за кредитом №98510909000), строком до 15.02.2027 року та зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування ним відповідно до умов цього договору та Правил.

Згідно з п. 3.6. договору, розмір ануїтетного платежу становить 3632,00 грн. з моменту укладення договору до 14.08.2023 року. З 15.08.2023 року розмір ануїтетного платежу становить 5376 грн.

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процетна ставка в розмірі 7,00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (п. 3.8., 3.9 договору).

За змістом п. 3.12 договору, позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 7.1. договору визначено, що підписанням цього договору позичальник засвідчила, що вона ознайомлена і погоджується: з умовами усіх додатків до договору; що нею отримано примірник цього договору; отримала від банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону «Про споживче кредитування» та інформацію, передбачену у ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання» та інформацію, передбачену у ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», у Закону України «Про платіжні послуги».

Отже, наведене безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а надана позивачем копія документу, зокрема кредитного договору та паспорт кредиту, є допустимими письмовими доказами.

Як вбачається з додатку №1 до вказаного кредитного договору, існує декілька видів комісії:

- щомісячна комісії за управління кредитом в розмірі 3.8% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу).Економічна сутність комісії за послуги щодо обслуговування кредитного зобов`язання позичальника;

- комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при прострочені сплати чергового платежу в розмірі 500,00 грн. Комісія сплачується при простроченні чергових платежів;

- комісія за розрахунково-касове обслуговування розмір визначений Тарифами.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, про що свідчить виписка за кредитним договором (яка є первинним документом). Крім того, факт отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Слід відзначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

На підставі викладеного вище, вимог про визнання кредитного договору № 98770105000 недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами ОСОБА_1 не надано, у матеріалах справи наявні лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.

Із урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та первісним кредитором вказаного вище кредитного договору, тому суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність доказів підписання нею договору.

22.02.2024 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №262, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступив позивачу, а останній зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги.

22.02.2024 року сторони договору факторингу підписали акт приймання-передачі права вимоги, який підписаний сторонами правочину. Також в цей же день здійснили плату за відступлення прав вимоги.

З витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу вбачається, що первісний кредитор відступив право вимоги за кредитним договором № 98770105000 на загальну суму 174225,07 грн., з яких: 162021,90 грн. заборгованість за основним боргом та 12203,17 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно з наданими позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №98770105000 станом на 10.07.2026 року становить 174225,07 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 162021,90 грн., заборгованості за відсотками 0,00 грн. та заборгованості за комісією 12203,17 грн.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Так, суд звертає увагу, що з Виписки за кредитним договором АТ «УкрСиббанк» вбачається, що ОСОБА_1 часткового погашала боргу за спірним кредитним договором, чим фактично визнала борг.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Із викладеного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов`язком ОСОБА_1 , як позичальника, а не позивача.

Водночас, ОСОБА_1 належних, достатніх та достовірних доказів у підтвердження погашення нею заборгованості у повному обсязі та відсутності заборгованості, зокрема, квитанції про сплату нею боргу на рахунок АТ «УКРСИББАНК`чи позивача, не надала. Крім того, наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростований та власний контрозрахунок не наданий, а лише заперечується сума боргу.

З приводу стягнення комісій за кредитними договорами, то проаналізувавши умови кредитного договоріу, суд дійшов висновку, що у самих договорах та графіках платежів не конкретизовано перелік додаткових чи супутніх послуг банку, за надання яких встановлено таку комісію, а зміст відповідних послуг фактично не розкрито. Лише умовне позначення в Графіку платежів як «Комісія А» та «Комісія Б» без визначення їх суті та обсягу послуг не підтверджує належного погодження сторонами таких платежів. Враховуючи відсутність доказів фактичного надання АТ «Укрсиббанк» супровідних послуг та їх погодження з ОСОБА_1 під час укладення договору, суд вважає такі умови договору №98770105000 щодо щомісячної комісії нікчемними на підставі ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку із нікчемністю цих пунктів договорів, відсутні й підстави для нарахування комісії. Таким чином, вимога про стягнення комісій за кредитними договорами задоволенню не підлягає.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позивачем 10.07.2026 року направлялися відповідачу досудова вимога, в якій повідомлялось про відступлення прав вимоги та необхідність негайного погашення заборгованості, чим змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що відповідач отримала кредитні кошти, але свої зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконувала, тому зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 162021,90 грн. (заборгованість за тілом), у зв`язку з чим позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2475,39 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (92,99%).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг №102, детальний опис наданих послуг.

Згідно з п. 2.3. договору про надання правової допомоги, вартість наданих послуг правової допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до детального опису наданих послуг, адвокатським об`єднанням було надано наступну юридичну допомогу: усну консультацію тривалістю 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год., погодження правової позиції тривалістю 30 хв., складення позовної заяви тривалістю 3 год. 30 хв. та подання заяви до суду. Всього витрачено 6 год. 30 хв.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як усної консультації та погодження правової позиції, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., проте враховуючи пропорційність задоволення позову до стягнення підлягає сума 6509,30 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №98770105000 від 13.02.2023 року у розмірі 162021,90 грн. (сто шістдесят дві тисячі двадцять одна гривня 90 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору у розмірі 2475,39 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять гривень 39 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6509,30 грн. (шість тисяч п`ятсот дев`ять гривень 30 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄРДПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 01.10.2026 року.

Суддя