Рішення № 140231233, 25.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1912/26

Провадження № 2/127/410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 653295438 від 03 листопада 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 653295438 в електронній формі.

За умовами кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти. Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора, 03 листопада 2021 року відповідачу перераховано 7 000,00 грн та 15 000,00 грн, всього 22 000,00 грн.

Відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 2 535,00 грн, а саме: 05 листопада 2021 року 2 000,00 грн, 09 листопада 2021 року 500,00 грн та 06 грудня 2021 року 35,00 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 04 січня 2022 року залишок заборгованості за тілом кредиту становив 20 871,20 грн.

04 січня 2022 року право вимоги за кредитним договором № 653295438 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Згідно з розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 14 січня 2022 року відповідачем здійснено платіж у розмірі 280,00 грн.

У подальшому право вимоги за кредитним договором було відступлено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 11 липня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС».

Позивач зазначає, що станом на 26 грудня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 82 627,92 грн, з яких 20 871,20 грн заборгованість за тілом кредиту та 61 756,72 грн заборгованість за процентами.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано, зокрема, розрахунки заборгованості первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», виписку з особового рахунку за кредитним договором, а також документи щодо переходу права вимоги.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній формі.

Вказаною ухвалою суд також задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів та витребував у банківської установи інформацію щодо зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій формі, у тому числі в електронній формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та виконується в порядку, визначеному ЦК України та іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №653295438.

Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за Кредитним договором №653295438 від 03.11.2021 строк кредитування становив 30 днів, а сума кредиту 22 000,00 грн.

З розрахунку вбачається, що 03.11.2021 відповідачу було перераховано 7 000,00 грн та 15 000,00 грн, всього 22 000,00 грн.

Факт отримання відповідачем зазначених коштів також підтверджується інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданою на виконання ухвали суду від 25.08.2026.

Так, відповідно до відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» у період з 03.11.2021 по 08.11.2021 на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано 7 000,00 грн та 15 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач фактично отримав за Кредитним договором №653295438 грошові кошти у розмірі 22 000,00 грн.

Разом з тим із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.

Так, 05.11.2021 відповідачем здійснено платіж у розмірі 2 000,00 грн, з яких 1 128,80 грн зараховано в рахунок погашення тіла кредиту та 871,20 грн в рахунок погашення процентів.

Таким чином, після здійснення вказаного платежу залишок основної суми кредиту становив 20 871,20 грн.

Крім того, відповідно до розрахунку відповідачем здійснено платіж 09.11.2021 у розмірі 500,00 грн та 06.12.2021 у розмірі 35,00 грн.

Також із розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що 14.01.2022 відповідачем здійснено платіж у розмірі 280,00 грн, який кредитором враховано у рахунок погашення процентів.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт часткового виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором.

Станом на 04.01.2022, відповідно до розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість за тілом кредиту становила 20 871,20 грн, за процентами 30 938,72 грн.

Вказані розміри заборгованості відповідають розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідно до якого дата придбання права вимоги визначена 04.01.2022, а заборгованість на цю дату становила 20 871,20 грн за тілом кредиту та 30 938,72 грн за процентами.

Право вимоги за Кредитним договором №653295438 від 03.11.2021 у подальшому перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Так, 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01.

04.01.2022 право вимоги за Кредитним договором №653295438 включено до Реєстру прав вимоги №167.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01.

30.05.2023 право вимоги до відповідача за Кредитним договором №653295438 передано ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відповідно до Реєстру прав вимоги №9.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 14.07.2025 та Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 14.07.2025 право вимоги за Кредитним договором №653295438 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Таким чином, судом встановлено, що позивач набув право вимоги за Кредитним договором №653295438 від 03.11.2021.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 82 627,92 грн, з яких 20 871,20 грн заборгованість за тілом кредиту та 61 756,72 грн заборгованість за процентами.

Щодо заборгованості за тілом кредиту суд приходить до висновку, що вимога в цій частині є обґрунтованою.

Як встановлено судом, відповідач отримав 22 000,00 грн кредитних коштів, здійснив часткове погашення заборгованості, а залишок основної суми кредиту згідно з наданими розрахунками становить 20 871,20 грн.

Доказів повного погашення відповідачем зазначеної суми суду не надано.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20 871,20 грн заборгованості за тілом кредиту.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок її сплати за кредитним договором визначаються договором.

Отже, право кредитодавця на отримання процентів за кредитним договором виникає та реалізується на умовах, визначених договором, у тому числі щодо розміру процентної ставки та строку користування кредитними коштами.

Водночас відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, строк кредитування за Кредитним договором №653295438 від 03.11.2021 становив 30 днів.

Відповідно до розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 04.01.2022 заборгованість за процентами становила 30 938,72 грн.

Разом із тим із розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що починаючи з 05.01.2022 кредитором продовжено нарахування процентів у розмірі 621,96 грн за кожний день.

Відповідно до пункту 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України щодо сплати процентів до дня повернення позики можуть застосовуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка визначає правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, сам факт неповернення позичальником кредитних коштів після закінчення строку кредитування не є підставою для продовження нарахування процентів за користування кредитом відповідно до умов договору.

При цьому суд враховує, що положення частини другої статті 625 ЦК України передбачають інший вид відповідальності за прострочення грошового зобов`язання та не є тотожними процентам за користування кредитом, передбаченим статтею 1048 ЦК України.

З розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що після спливу строку кредитування продовжувалося щоденне нарахування саме договірних процентів у розмірі 621,96 грн.

При цьому позивачем не надано суду належних доказів того, що після спливу первісного 30-денного строку кредитування між сторонами було належним чином погоджено продовження строку кредитування на період, за який нараховано зазначені проценти.

Саме по собі посилання на умови кредитного договору щодо можливості продовження строку кредитування не підтверджує факту такого продовження на кожний період, за який кредитором здійснювалося нарахування процентів.

Також здійснення відповідачем 14.01.2022 платежу у розмірі 280,00 грн, який відповідно до розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зарахований у рахунок погашення процентів, саме по собі не свідчить про погодження відповідачем продовження строку кредитування та не змінює встановленого договором строку кредитування.

Судом встановлено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у період після 04.01.2022 продовжувало нарахування процентів, унаслідок чого сума процентної заборгованості збільшувалася, а 04.03.2022 та 08.04.2022 кредитором проведено коригування раніше нарахованих сум.

У подальшому у розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» станом на 30.05.2023 визначено заборгованість за процентами у розмірі 61 756,72 грн.

Зазначена сума в подальшому відображена у виписці з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 як прострочена заборгованість за процентами.

Разом із тим виписка з особового рахунку підтверджує лише розмір заборгованості, який обліковується позивачем, та сама по собі не підтверджує правомірність нарахування процентів за період після закінчення строку кредитування.

Таким чином, надані суду докази підтверджують факт нарахування позивачем 61 756,72 грн процентів, однак не підтверджують наявність у позивача права нараховувати договірні проценти у зазначеному розмірі після спливу визначеного Кредитним договором строку кредитування.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення саме 61 756,72 грн процентів за користування кредитом, а не інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин положення частини другої статті 625 ЦК України не можуть бути підставою для стягнення заявленої позивачем суми 61 756,72 грн як процентів за користування кредитом, оскільки така сума заявлена позивачем саме як договірні проценти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право кредитодавця на нарахування передбачених Кредитним договором процентів припинилося після спливу погодженого сторонами строку кредитування.

Належних та допустимих доказів погодження відповідачем продовження строку кредитування на періоди, за які здійснено нарахування 61 756,72 грн процентів, позивачем суду не надано.

За таких обставин вимога про стягнення 61 756,72 грн процентів за користування кредитом є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заявлена до стягнення сума становить 82 627,92 грн, задоволенню підлягає вимога на суму 20 871,20 грн.

Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 672,61 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 768,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №653295438 від 03 листопада 2021 року у розмірі 20 871 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 20 копійок.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 61 756 (шістдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят шість) гривень 72 копійок заборгованості за процентами за користування кредитом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) гривні 61 копійка та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 87 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, офіс 13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026 року.

Суддя: