Ухвала суду № 140230061, 16.09.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16 вересня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/306/26 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

до відповідача Почаївського Свято - Духівського монастиря Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви, вул. Липова, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область

про витребування майна (культових споруд) з чужого незаконного володіння.

за участю Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Самолук Т.М. представник,

від відповідача: Мацей А. М. адвокат (участь в режимі відеоконференції),

від прокуратури: Михайлюк Т.В. прокурор.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська обласна державна адміністрація звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Почаївського Свято - Духівського монастиря Тернопільської Єпархії Української Православної Церкви про витребування майна (культових споруд) з чужого незаконного володіння.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026, для розгляду справи №921/306/26 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/306/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.06.2026.

Також, ухвалою суду від 25.05.2026 залучено до участі у справу №921/306/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації.

Протокольною ухвалою від 23.06.2026 підготовче засідання відкладено на 09.07.2026.

Ухвалою суду від 23.06.2026 допущено Тернопільську обласну прокуратуру до участі у справу №921/306/26.

Протокольними ухвалами від 09.07.2026 та від 16.07.2026 підготовче засідання відкладено відповідно на 16.07.2026 та на 25.08.2026.

Ухвалою суду від 16.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/306/26 на 30 днів.

Протокольною ухвалою від 25.08.2026 відкладено підготовче засідання на 03.09.2026.

Ухвалою суду від 25.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/306/26 до 03.09.2026, застосувавши ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

03.09.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") представник відповідача адвокат Мацей Анатолій Михайлович надіслав до суду заяву про залишення позовної заяви без руху (вх. №6909) з підстав, викладених у ній. Зокрема, зазначає, що позивачем порушено вимоги ст.ст. 162, 163, 164, 172 ГПК України при зверненні з позовною заявою до суду, а саме:

- не зазначено повне найменування юридичної особи;

- не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, зокрема позивач мав визначити ціну позову із ринкової вартості спірного майна, а не з балансової вартості;

- не вказано у позовній заяви повне найменування посади особи, що підписала позов та відсутні докази на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви Пастуха Тараса, від імені Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації;

- не зазначено реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та відсутній документ, що підтверджує наявність такого рахунку, оскільки у позовній заяві позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судові витрати.

Протокольною ухвалою від 03.09.2026 підготовче засідання відкладено підготовче засідання на 10.09.2026.

У судовому засіданні 10.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення щодо розгляду заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху та оголосив перерву до 16.09.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Представниця позивача у підготовче засідання 16.09.2026 з`явилася, у підготовчому засіданні 10.09.2026 заперечила щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху з підстав, викладених у запереченнях (вх.№7115 від 09.09.2026) та у додаткових поясненнях ( вх.№7305 від 15.09.2026).

Представник відповідача у підготовче засідання 16.09.2026 з`явився, у підготовчому засіданні 10.09.2026 підтримав заяву про залишення позовної заяви без руху з підстав, викладених у ній та у письмових поясненнях (вх. № 7157 від 10.09.2026).

Представниця прокуратури у підготовче засідання 16.09.2026 з`явилася, у підготовчому засіданні 10.09.2026 заперечила щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху з підстав, викладених у запереченнях (вх.№7093 від 09.09.2026).

Представник третьої особи у підготовче засідання не з`явився.

Розглянувши заяву, суд встановив таке.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Господарського процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Сторони користуються рівними процесуальними правами (стаття 46 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 статті 176 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом ( ч.5 ст. 13 ГПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Майновий спір має ціну. Ціна позову це грошовий вираз майнових вимог. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

У позовах про визнання права власності на майно або про витребування ціна позову визначається вартістю такого майна. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову вартість, звіт про оцінку тощо.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості- визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Предметом спору є витребування майна (культових споруд) з чужого незаконного володіння, а саме є об`єкти культурної спадщини келії поч. ХХ ст. та брама поч. ХХ ст., які належать до комплексу споруд пам`ятки архітектури місцевого значення Почаївського Свято-Духівського Скиту XVIII ст. Свято-Успенської Почаївської Лаври (охоронний № 2070 М).

Ціна позову визначена позивачем на підставі балансової (залишкової/первісної) вартості майна згідно довідки від 26.06.2004 № 269, оскільки на вказане майно оформлено право власності відповідачем, що унеможливлює проведення його незалежної ринкової оцінки. Зазначений підхід до визначення ціни позову узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

Визначення ціни позову на підставі балансової вартості в господарському процесі це повністю легітимний інструмент, який базується на методології бухгалтерського обліку та захищений практикою Верховного Суду. Згідно з позицією Великої палати Верховного Суду у справі № 910/13737/19, балансова вартість розглядається судом як офіційна та документально підтверджена величина.

У постанові КГС ВС від 27 листопада 2018 року у справі № 904/10419/16 (спір стосувався вимоги релігійної громади щодо культової будівлі) суд наголосив, що при визначенні ціни позову та судового збору щодо нерухомого майна релігійного призначення, якщо воно перебуває під охороною або має обмежений обіг, формальне вимагання ринкової оцінки на момент подачі позову є обмеженням доступу до правосуддя.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 суд підкреслив, що для об`єктів культурної спадщини та культових споруд застосування звичайних ринкових підходів до оцінки є ускладненим через їх специфічний статус.

Велика Палата Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/11311/21 детально досліджувала повернення об`єкта, який є пам`яткою архітектури місцевого значення. У подібних масштабних спорах щодо пам`яток культурної спадщини, якщо у позивача відсутній звіт про актуальну ринкову вартість на день подачі позову, суди приймають орієнтовну або балансову вартість майна з метою недопущення штучного блокування судового процесу

Відповідно до постанови КГС ВС від 02 квітня 2019 року у справі № 911/1650/18 суд прямо вказав, що у випадку, коли предметом спору є пам`ятка або державне/комунальне майно, доступ до якого обмежено, позивач має право розрахувати судовий збір від наявної балансової вартості об`єкта. Суд не має права повертати таку заяву, вимагаючи виключно ринкову оцінку.

Щодо підписання позовної заяви - Пастух Тарас Тимофійович , судом враховано, що оскільки позовна заява зареєстрована в системі "Електронний суд" та скріплена електронним цифровим підписом, то у суду немає сумнівів щодо підписання позовної заяви ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Пастух Тарас Тимофійович є керівником Тернопільської обласної державної адміністрації.

Щодо найменування позивача суд зазначає, таке.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зазначено найменування юридичної особи, а саме позивача - Тернопільська обласна державна адміністрація (міститься в матеріалах справи).

Як встановлено статтею 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 118 Конституції України закріплено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Згідно статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Тернопільська обласна державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території Тернопільської області.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації (ч.1).

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування (ч.2).

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №68/200 "Про утворення військових адміністрацій" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Тернопільську обласну військову адміністрацію.

Статтею 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Отже, судовий збір у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України належать до видів судових витрат, тобто є судовими витратами.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням.

Вимога про розподіл та стягнення судових витрат (зокрема, судового збору) є процесуальною вимогою, а не самостійним позовом про стягнення коштів (майнового характеру).

Суд звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.05.2026 у справі №921/306/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з підстав дотримання вимог, встановленим статтями 162, 164, 172 ГПК України.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху, через безпідставність.

Керуючись статтями 162, 164, 176, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху, відмовити.

2. Ухвалу надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повну ухвалу підписано "01" жовтня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець