Рішення № 140230052, 29.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/982/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Костопільської міської ради Рівненської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська"

про усунення перешкод у користуванні майном.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Красовський Анатолій Степанович (в залі суду);

Від відповідача: Миронець Руслан Петрович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2026 року Костопільська міська рада Рівненської області (далі - позивач)звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська"(далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позов мотивований тим, що 13 березня 2009 року між Великомидською сільською радою (правонаступником якої є позивач) та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Додатковими угодами строк дії договору продовжувався до 13 березня 2024 року. Рішенням сесії Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року відповідачу відмовлено у поновленні договору оренди. У межах справи № 918/456/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про визнання незаконним цього рішення та визнання укладеною додаткової угоди, Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2024 року (залишеною без змін у відповідній частині постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року) у задоволенні позову товариства остаточно відмовлено. Втім, відповідач земельну ділянку не повернув, додаткову угоду про розірвання/припинення договору та акт приймання-передачі не підписав, продовжуючи фактично утримувати ділянку комунальної власності та обмежувати до неї доступ. Право оренди Відповідача в ДРРП припинено 20 липня 2026 року. Земельна ділянка на час розгляду справи не приведена у відповідний стан та позивачу відповідачем за відповідним актом не повернута.

Зважаючи на викладене на переконання позивача вказані обставини свідчать про перешкоди у користуванні майном.

Відповідач у свою чергу позовні вимоги заперечує та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що земельна ділянка надавалася законно на підставі договору оренди від 13 березня 2009 року та двічі поновлювалася (у 2014 та 2019 роках). Усі об`єкти та інфраструктура (свердловина, електромережа) створювалися відкрито та за погодженням органів місцевого самоврядування. Судові рішення за минулим спором стосувалися виключно відмови у поновленні договору оренди на новий строк, але не встановлювали обов`язку щодо демонтажу майна чи незаконності його розміщення. Відповідач зазначає, що акт обстеження від 27 травня 2026 року є неспроможним, огляд проводився без участі представника останнього (клопотання про перенесення було ігноровано). Комісія оглядала загальну територію 0,75 га, змішавши ділянки різного правового статусу (0,15 га у приватній власності, 0,25 га оренди та 0,35 га комунальної землі). Майно, зазначене в акті (вагончик, гараж, будівельні матеріали), на спірній ділянці фактично відсутнє. Огорожа є встановленою вимогами закону І поясу зони санітарної охорони (ЗСО) Свердловини № 1.

Отже, зважаючи на вказані обставини, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/982/26 за позовом Костопільської міської ради Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про усунення перешкод у користуванні майном, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 08 вересня 2026 року.

26 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов в порядку ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.

07 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну екологічну інспекцію Поліського округу. Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 вересня 2026 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної екологічної інспекції Поліського округу відмовлено, закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/982/26 за позовом Костопільської міської ради Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про усунення перешкод у користуванні майном та призначено розгляд справи № 918/982/26 до судового розгляду по суті на 29 вересня 2026 року.

29 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли наступні документи, а саме додаткові пояснення, заява про закриття провадження у справі та заява про відвід.

29 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

29 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки № 2045/01-15 від 25 вересня 2026 року.

29 вересня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 29 вересня 2026 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача у свою чергу заперечив проти задоволення позову.

Крім того, суд в судовому засіданні 29 вересня 2026 року без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі та залиши без розгляду подані 29 вересня 2026 року пояснення відповідача. При цьому, суд керувався наступним.

Щодо поданих відповідачем пояснень.

Відповідно до частини 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 статті 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, зважаючи на вище вкладене позивач зобов`язаний подати до суду усі наявні доказати та правову позицію у заяві по суті, а саме у позові.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на викладене, оскільки процесуальний строк на подання відповідачем доказів до відзиву заяви встановлений процесуальним законодавством, а саме при поданні позовної заяви до суду.

У даному випадку строк на подання доказів сплинув, заява про продовження строку на подання пояснень (доказів) не подана, відповідачем не наведено та не підтверджено жодних поважних причин пропуску такого строку, відтак у суду відсутні правові підстави для прийняття пояснень та доказів долучених у поясненнях від 29 вересня 2026 року.

Зважаючи на викладене, суд залишає додаткові пояснення відповідача без розгляду.

Щодо заяви про закриття провадження у справ, суд зазначає наступне.

Аргументуючи подану заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідач зазначає, що земельна ділянка (площею 0,25 га, кадастровий номер 5623480401:01:005:0010) була повернута, право оренди припинене, а відповідний запис внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач стверджує, що не є орендарем спірної земельної ділянки та не використовує останню. На земельній ділянці знаходяться Свердловина питної води №1 та загородження санітарної зони, дотримання вимог щодо яких контролюється державними органами.

Отже, на переконання відповідача між сторонами відсутній неврегульований спір щодо звільнення земельної ділянки, яка є предметом даного спору, а тому, відповідач стверджує про відсутність предмету спору у даній справі.

Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе лише тоді, коли предмет спору припинив своє існування після відкриття провадження у справі у зв`язку з добровільним усуненням порушень відповідачем або з інших об`єктивних причин.

Суд зазначає, що станом на момент розгляду справи матеріально-правовий спір не врегульований, а порушене право позивача не відновлено. Відповідач фактично не звільнив земельну ділянку від розташованих на ній об`єктів (майна, інженерних загороджень, засобів видобутку води тощо). Доводи відповідача про те, що майно нібито розташоване на іншій ділянці, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами інвентаризації чи землевпорядної документації, оскільки наявність спірних об`єктів створює реальні перешкоди для власника (територіальної громади) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5623480401:01:005:0010. Сам по собі факт внесення змін до реєстру щодо договору оренди не означає автоматичного фізичного звільнення земельної ділянки від майна та об`єктів відповідача. Земельна ділянка продовжує займатися об`єктами господарської діяльності відповідача без належних правових підстав.

Оскільки матеріальні перешкоди у користуванні комунальною землею усунуті не були, а питання правомірного розміщення об`єктів (зокрема свердловини та огороджень) безпосередньо стосується предмета заявленого позову про усунення перешкод, підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Виходячи з наведеного, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" про закриття провадження у справі № 918/982/26 є необґрунтованою, а тому у її задоволенні має бути відмовлено.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Здійснюючи судовий розгляд справи у відповідності до завдань господарського судочинства, судом на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено такі фактичні обставини і зміст спірних правовідносин між сторонами.

13 березня 2009 року між Великомидською сільською радою (правонаступником якої є позивач - Костопільська міська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 5623480401:01:005:0010 строком на 5 років для ведення особистого селянського господарства.

Строк дії вказаного договору оренди послідовно продовжувався угодами про поновлення від 07 квітня 2014 року та від 20 березня 2019 року.

Остаточний строк дії орендних правовідносин закінчився 13 березня 2024 року.

Напередодні спливу строку позивач листом-повідомленням № 5 від 05 лютого 2024 року повідомив відповідача про поновлення із наданням проєкту додаткової угоди, проте рішенням сесії Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року відповідачу відмовлено у поновленні договору оренди землі. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, рішенням міськради № 1619.

В межах судової справи № 918/456/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" до Костопільської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення № 1619 від 09 квітня 2024 року та визнання укладеною додаткової угоди, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2024 року, зміненою постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, ці обставини встановлені рішеннями у справі № 918/456/24 та не підлягають доказуванню повторно.

Після припинення договору оренди міська рада неодноразово зверталася до відповідача з вимогами про звільнення земельної ділянки та підписання акта приймання-передачі (листи від 03 квітня 2025 року № 755/01-15, від 31 грудня 2025 року № 2549/01-45 із проєктом додаткової угоди про розірвання, повторний лист від 02 лютого 2026 року № 235/01-15).

Відповідач листами від 27 січня 2026 року № 2, від 27 лютого 2026 року № 6 та від 03 червня 2026 року № 15 відмовився підписувати документи про повернення, наполягаючи на проведенні переговорів щодо укладення нового договору оренди.

Також позивач звертався до Здолбунівської окружної прокуратури та поліції (листи від 25 серпня 2025 року, листи прокуратури та поліції від 03 жовтня 2025 року і від 04 листопада 2025 року), де роз`яснено необхідність вирішення спору в судовому порядку.

Відповідно до розпорядження міського голови № 267-р від 18 травня 2026 року комісія з обстеження земельних ділянок провела огляд і зафіксувала обставини в Акті обстеження від 27 травня 2026 року, а саме територія (разом із суміжними ділянками) огороджена парканом (металевим, дерев`яним із колючим дротом, глухим шиферним), що перешкоджає доступу громадян до урізу води річки Мельниця (на 2,30 м до води). На ділянці знаходяться капітальна споруда навколо геологічної свердловини № 5862 (здійснено несанкціоновану врізку та підведено забір води до цеху розливу, свердловина опломбована поліцією), металевий пересувний вагончик, металевий гараж на опорах, а також накопичення частин бетону, дрова, дошки, колоди та бетонний круг.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 487016805, 20 липня 2026 року державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" щодо спірної земельної ділянки було офіційно припинено.

Спірні правовідносини виникли із зобов`язальних та речово-правових підстав щодо невиконання колишнім орендарем законодавчо та договірно встановленого обов`язку з повернення земельної ділянки комунальної власності після закінчення строку дії договору оренди та припинення реєстрації речового права, а також усунення перешкод власнику (територіальній громаді в особі міської ради) у користуванні та розпорядженні землями шляхом звільнення ділянки від рухомого майна, огорожі й будівельно-господарських залишків.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які находяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має правовикористовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 169, ст. 172 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції від 04.06.2017) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Договір оренди землі не поновлено, у зв`язку із чим він припинив свою дію, а отже, відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди в орендаря виник обов`язок повернути земельну ділянку, а у зв`язку із його тривалим невиконанням наявні підстави для повернення орендарем земельної ділянки орендодавцю за актом приймання-передачі в примусовому порядку.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд виходить із того, що за змістом приписів ст. 80, 83 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

У відповідності до положень ст. 327 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є представницькими органами місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном, що є у комунальній власності, від імені та в інтересах відповідних територіальних громад.

Судом встановлено, що матеріально-правовою підставою виникнення володіння та користування спірною земельною ділянкою площею 0,25 га (кадастровий номер 5623480401:01:005:0010) є договір оренди землі від 13 березня 2009 року, укладений між Великомидською сільською радою (правонаступником якої є позивач) та відповідачем.

Звертаючись до категорії строковості зобов`язальних прав на землю, суд зазначає, що відповідно до ст. 93 ЗК України та ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням. Імперативною нормою ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У контексті обставин цієї справи, строк дії спірного договору закінчився 13 березня 2024 року.

Суд акцентує увагу на тому, що законність рішення Костопільської міської ради № 1619 від 09 квітня 2024 року про відмову у поновленні договору оренди та відсутність підстав для його поновлення були предметом судового розгляду у справі № 918/456/24. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2024 року, зміненою постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 918/456/24, у задоволенні позову ТОВ "Завод мінеральної води "Маломидська" про визнання протиправним та скасування вказаного рішення й укладення додаткової угоди було остаточно відмовлено.

Відповідно до імперативного припису ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. З огляду на це, преюдиційним є факт завершення строку орендних відносин та правомірності непоновлення договору.

З припиненням дії договору оренди у орендаря виникає передбачений ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" прямий юридичний обов`язок - у разі припинення або розірвання договору оренди землі повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. При цьому закон містить пряму заборону, орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Зважаючи на те, що державну реєстрацію речового права оренди відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було остаточно припинено 20 липня 2026 року (витяг № 487016805), за відповідачем більше не закріплено жодних легітимних правових титулів на земельну ділянку. Продовження фактичного утримання ділянки, її огородження парканом, розміщення на ній рухомого майна (металевого вагончика, гаража) та накопичення будівельних і побутових залишків (бетону, дров, дошок, колод, бетонного круга) утворює складову триваючого правопорушення, що порушує право власності територіальної громади.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а також відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Спосіб захисту, обраний позивачем (зобов`язання повернути ділянку шляхом її звільнення від відповідних конструкцій і майна), є повністю еффективним, узгоджується із усталеною судовою практикою Верховного Суду щодо застосування негаторних позовів та наслідків закінчення строків орендних правовідносин.

Враховуючи викладене, доводи позивача знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду, є обґрунтованими нормами матеріального та процесуального права, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо правової позиції відповідача, суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка начебто не використовується, не спростовує наявності самого порушення прав позивача та не свідчить про відсутність предмета спору, судом оцінюється критично, оскільки згідно з довідкою позивача, після припинення орендних відносин спірна земельна ділянка жодним чином не використовувалася за цільовим призначенням, однак фактично залишається обтяженою та зайнятою майном і об`єктами відповідача (зокрема елементами інфраструктури, загородженнями тощо).

Оскільки спірна земельна ділянка використовувалась з 2009 року по 2024 рік лише відповідачем, суд виснує, що об`єкти які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5623480401:01:005:0010 належать відповідачу.

Дані обставини позбавляють власника Костопільську міську раду можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю комунальною землею.

Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.

Крім того, слід зазначити, що сам по собі факт припинення державної реєстрації права оренди та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є лише юридичною процедурою, яка автоматично не означає фізичного звільнення земельної ділянки від майна колишнього орендаря та усунення перешкод у користуванні.

Суд наголошує, що посилання відповідача на законність встановлення огорожі, наявність свердловини питної води №1, дотримання санітарної зони чи розташування майна на іншій (приватній) ділянці є завідомо помилковими та не стосуються предмета доказування у цій справі.

Предметом даного спору є конкретна матеріально-правова вимога, а саме усунення перешкод у користуванні майном (земельною ділянкою) шляхом її звільнення, а не надання правової оцінки правомірності встановлення огорожі, санітарних зон чи будь-якого іншого нерухомого майна.

Суд у межах розгляду цієї справи не вирішує питання про законність розміщення інженерних мереж чи будівель на сусідніх ділянках, а перевіряє виключно факт наявності чи відсутності перешкод для землевласника на спірній ділянці з кадастровим номером 5623480401:01:005:0010. Доводи відповідача про законність його майна на інших ділянках спрямовані на переведення уваги суду від факту невиконання обов`язку звільнити комунальну землю.

Зважаючи на вищевикладені та встановлені судом обставини справи, правова позиція відповідача відхиляється.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

В силу положень процесуального законодавства, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі досліджених доказів та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 13 березня 2009 року припинив свою дію 13 березня 2024 року у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, а рішення міської ради про відмову у його поновленні є правомірним, що встановлено преюдиційними рішеннями судів у справі № 918/456/24. Державна реєстрація речового права оренди відповідача офіційно припинена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2026 року, у зв`язку з чим у відповідача відсутні будь-які законні підстави для користування чи утримання спірної земельної ділянки.

Ухилення відповідача від добровільного повернення ділянки за актом приймання-передачі та наявність на ній належних відповідачу споруд (паркану, вагончика, гаража) і господарсько-будівельних залишків порушує право комунальної власності територіальної громади та підлягає усуненню шляхом задоволення позову Костопільської міської ради повністю

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 3 328 грн. 00 коп.

Позивачем заявлено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 38 000 грн. 00 коп. Оскільки детальний розрахунок та докази оплати, надання послуг подаються у порядку ст. 126, 129 ГПК України, питання остаточного розподілу витрат на правничу допомогу вирішується судом за наслідками розгляду відповідних доказів (або в даному рішенні, додатковому рішення).

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що позивачем подано позовну заяву через електронний суд, а тому, у даному випаду судовий збір розраховується з врахуванням коефіцієнту 0,8 (позивач мав сплати судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.), тому на відповідача покладаються судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Суд роз`яснює позивачу, що судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. може бути повернутий особі яка його сплатила на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (33028, м. Рівне, вул. Чорновола, 10, код. 35051305) повернути Костопільській міській раді Рівненської області (35000, Рівненська область, Рівненський р-н, м. Костопіль, вул. Свободи, 3, код. 04057669) земельну ділянку загальною площею 0,25 га., кадастровий номер 5623480401:01:005:0010, у придатному для використання стані шляхом звільнення її від паркану, металевого пересувного вагончика, металевого гаража, накопичень частин бетону, дров, дошок, колод, бетонного круга.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (33028, м. Рівне, вул. Чорновола, 10, код. 35051305) на користь Костопільської міської ради Рівненської області (35000, Рівненська область, Рівненський р-н, м. Костопіль, вул. Свободи, 3, код. 04057669) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Позивач (Стягувач): Костопільська міська рада Рівненської області (35000, Рівненська область, Рівненський р-н, м. Костопіль, вул. Свободи, 3, код. 04057669).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральної води "Маломидська" (33028, м. Рівне, вул. Чорновола, 10, код. 35051305).

Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Вадим Торчинюк