Рішення № 140229981, 01.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 917/1229/26

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ (адреса: вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, ЄДРПОУ 42225136)

до відповідача: Комунальної установи Інклюзивно-ресурсний центр № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Бойка Вадима, 15, м. Кременчук, Кременчуцький район, Полтавська область, 39623; ЄДРПОУ 42061542)

про стягнення 523 714, 62 грн заборгованості за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 7136 від 27.10.2025

представники сторін згідно з протоколом судового засідання

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Комунальної установи Інклюзивно-ресурсний центр № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення 754387,52 грн за договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 7136 від 27.10.2025, з яких: вартість послуг з постачання теплової енергії в сумі 726 680 грн 39 коп.; 3% річних у розмірі 4 153 грн 35 коп.; інфляційні втрати у розмірі 18 500 грн 55 коп.; пеня у розмірі 5 053 грн 23 коп. Окрім цього позивач просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 9052,65 грн, понесений ним при поданні позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 7136 від 27.10.2025 в частині оплати теплової енергії, отриманої в період з листопада 2025 року по березень 2026 року, в зв`язку з чим вказує на наявні підстави нарахування пені, інфляційних та річних.

В подальшому, позовні вимоги були зменшені позивачем в зв`язку з частковою сплатою основного боргу відповідачем в процесі розгляду справи. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача основний боргу, пеню, інфляційні та річні в повному обсязі, всього 523 714,62 грн, а також витрати зі сплати судового збору з урахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач факт отримання теплової енергії від позивача у спірному періоді та наявність заборгованості визнає. У відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90 % посилаючись на соціальну значимість відповідача як закладу освіти для забезпечення балансу інтересів сторін у справі.

Позивач проти зменшення судом пені заперечує, про що вказував у відповіді на відзив.

Процесуальні дії суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.

Ухвалою від 25.06.2026 суд прийняв до розгляду вказану позовну заяву, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 09.07.2026, викликав учасників справи в підготовче засідання та визнав їх явку обов`язковою, встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи.

29.06.2026 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 8939) про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 8938 від 29.06.2026) за змістом якого проти наявності боргу відповідач не заперечує, зазначає, що заборгованість виникла через відсутність своєчасного фінансування з боку органів місцевого самоврядування. Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 9035 від 30.06.2026) наполягає на стягненні боргу в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; вважає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для не проведення розрахунків і підстави для зменшення розміру пені відсутні.

30.06.2026 через систему Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ надійшла заява (вхід. № 9033 від 30.06.2026) про участь у судовому засіданні по справі 917/1229/26, призначеному на 09.07.2026 о 10:40 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена судом згідно з ухвалою від 01.07.2026.

Згідно з ухвалою від 09.07.2026 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання в справі відклав на 10.09.2026.

Відповідач надіслав клопотання (вх. № 12065 від 08.09.2026), в якому просить проводити підготовче засідання за відсутності його представника.

У клопотанні (вхід. № 12128 від 09.09.2026) позивач просить проводити підготовче засідання без участі його представника.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та про повернення надміру сплаченого судового збору (вхід. № 12123 від 09.09.2026), повідомивши про часткову сплату основної заборгованості відповідачем в розмірі 230 672, 90 грн та просив суд повернути надлишково сплачений судовий збір в розмірі 2 768,07 грн.

Згідно з ухвалою від 10.09.2026, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог; закрив підготовче провадження у справі № 917/1229/26; справу призначив до судового розгляду по суті на 01.10.2026 на 10:40 год.

22.09.2026 від відповідача надійшла заява про часткову сплату заборгованості, вказавши, що 02.09.2026 відповідачем сплачено всього 230 672,90 грн, внаслідок чого сума основного боргу складає 496 007,49 грн, а завлений до стягнення розмір пені відповідач повторно просить зменшити на 90% враховуючи добровільну сплату частини заборгованості.

У клопотанні (вх. № 13021 від 29.09.2026) позивач просить проводити засідання без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач надіслав клопотання (вх. № 13062 від 29.09.2026), в якому просить проводити засідання, призначене на 01.10.2026, за відсутності його представника.

Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Оскільки необхідних для вирішення спору доказів у справі достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи суд встановив такі обставини.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1436 від 04.06.2025 року ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» з покладанням відповідних обов`язків згідно з законодавством.

27.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (надалі Позивач) та Комунальною установою «Інклюзивно-ресурсний центр №1» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі Відповідач) було укладено Договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 7136 (а.с. 9-12, надалі Договір).

Згідно з п. 1 Договору, Виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Договору, надання послуги з постачання теплової енергії для об`єкта відповідача відбувається за адресою: вул. Вадима Бойка, 15, м. Кременчук, Полтавська область, 39623. Опалювальна площа будівлі становить 1011,50 кв.м., максимальне теплове навантаження будівлі становить 0,177155 Гкал/год, втрати - 0,0000 Гкал/год.

Відповідно до п. 5 Договору, будівлю відповідача за вищезазначеною адресою обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 6 Договору, Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 10 Договору, обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (у редакції наказу Мінрегіону від 28 грудня 2021 р. № 358) (далі - Методика розподілу).

Відповідно до п. 11 Договору, у разі коли будівля на дату укладення цього договору не обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будівлі визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку теплової енергії до відновлення його роботи або заміни ведення комерційного обліку спожитої послуги здійснюється відповідно до Методики розподілу (п. 12 Договору).

Пунктом 15 Договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

Згідно з п. 16 Договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється щомісяця з 28 по 31 число виконавцем у присутності споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Відповідно до п. 17 Договору, у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів.

Відповідно до п. 19 Договору, плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 20 Договору).

Відповідно до п. 21, п. 22 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Обсяг фактично спожитої Споживачем теплової енергії за розрахунковий період підтверджується Актом приймання-передачі послуг, який надається (надсилається) Споживачеві у двох примірниках разом з рахунком. У десятиденний строк після надання (надсилання) Акту приймання-передачі послуг Споживач повинен повернути Виконавцю один примірник Акту, підписаний зі свого боку, що буде вважатися узгодженням обсягів фактично зазначених у Акті спожитої теплової енергії за розрахунковий період. У разі неповернення Акту, або відмови від його підписання, або відсутності зворотного зв`язку від Споживача у зазначений вище строк, такий Акт буде вважатися дійсним з дати його виписки, а обсяги спожитої теплової енергії, зазначені в такому Акті, - узгодженими і такими, що підлягають оплаті, за умови підписання Акта приймання-передачі послуг трьома представниками виконавця.

Фактом, що підтверджує надання (надсилання) рахунку та актів приймання-передачі послуг є: - особистий підпис споживача або його представника, в тому числі по довіреності з наданням документу, що посвідчує особу, у відповідному реєстрі виконавця; - реєстр відправленої кореспонденції виконавця про направлення споживачам рахунків та актів приймання-передачі послуг з поштовою відміткою.

Відповідно до п. 23 Договору, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.п. 3 п. 28 Договору Споживач зобов`язаний оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором.

Відповідно п. 31 Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Відповідно п. 32 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 38 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 жовтня 2025, а в частині надання послуг з постачання теплової енергії - з початку опалювального періоду, що визначений Рішенням органів місцевого самоврядування (згідно частини 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України) і діє до 30 вересня 2026 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» в період з листопада 2025 по березень 2026 було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії в розмірі 155,35 Гкал. на загальну суму 726680,39 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг за спірний період (а.с. 28-30), Відомостями про фактичні покази засобів обліку теплової енергії (а.с. 35-37) дублікатами рахунків на оплату таких послуг (а.с. 25-27), реєстрами виданих на руки рахунків та актів приймання- передачі послуг за листопад 2025-березень 2026року (а.с. 31-34).

Факт надання послуги з постачання теплової енергії до приміщення відповідача підтверджується також Актом підключення до системи теплопостачання № 384 від 31.10.2025 (а.с. 22-23), згідно якого у зв`язку з початком опалювального періоду 2025/2026 рр. до приміщення відповідача, що знаходиться за адресою: вул. вул. Вадима Бойка, 15 в м. Кременчуці послугу з постачання теплової енергії було подано 31.10.2025. Відповідно до Акта відключення системи теплопостачання №848 від 31.03.2026 у зв`язку з закінченням опалювального періоду 2025/2026 рр. до приміщення відповідача за вказаною адресою, 31.03.2026 було припинено подачу послуги з постачання теплової енергії.

Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. Акт приймання-передачі наданих послуг за листопад 2025 року підписаний обома сторонами (а.с. 28), акти за грудень 2025-березень 2026 року підписані лише зі сторони позивача (виконавця), проте, враховуючи наданий позивачем реєстр відправленої кореспонденції виконавця про направлення споживачам рахунків та актів приймання-передачі послуг з поштовою відміткою, який свідчить про направлення актів та рахунків за спірний період відповідачу та положення п. 22 Договору, а також сплату відповідачем вказаних в актах сум частково в подальшому, позивачем доведено факт надання послуги з постачання теплової енергії до приміщень відповідача.

При вирішенні спору по суті судом враховується наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про теплопостачання», який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За приписами статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно норм ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов`язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до п. 23 Договору, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

З урахуванням приписів п.23 Договору, строк оплати поставленої теплової енергії за спірний період, є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість отриманої теплової енергії за листопад-грудень 2025 відповідач оплатив частково. Так, після відкриття судом провадження у справі, а саме, платіжною інструкцією від 02.09.2026 № 19 сплачено 76 096,21 грн; платіжною інструкцією від 02.09.2026 № 20 сплачено 154 576,69 грн. Всього відповідачем сплачено після подання позову на рахунок позивача частину основної заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії а загальну суму 230 672,90 грн, у зв`язку з чим позивач просив зменшити розмір позовних вимог на вказану суму. За ухвалою суду від 10.09.2026 заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

Враховуючи наведені вище обставини, основний борг за отриману теплову енергію відповідачем в період з листопада 2025 року по березень 2026 року станом на момент прийняття рішення у справі складає 496 007,49 грн та відповідачем не заперечується.

В зв`язку з порушенням визначених договором строків оплати отриманої теплової енергії, позивач просить стягнути із відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За порушення строку оплати, передбаченого п. 23 Договору, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 18 500,55 грн за період з січня 2026 травень 2026 та 3% річних у розмірі 4 153,35 грн від простроченої суми боргу за період з 01.01.2026 по 15.05.2026 (детальний розрахунок в матеріалах справи, а.с. 17-19).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно п. 32 Договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач у позові відповідно до наданого розрахунку просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5053,23 грн за період з 01.01.2026 по 15.05.2026.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення пені, не виявив завищення її розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними.

Перевірка правильності розрахунку позивачем штрафних санкцій проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга 360».

Одночасно суд, вирішуючи питання про остаточний розмір пені, що підлягає до стягнення, враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст.551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Враховуючи, що відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, сплату відповідачем за час розгляду справу частини основного боргу, баланс інтересів сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 2526,62 грн.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 2526,62 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання теплової енергії за Договором № 7136 від 27.10.2025 про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 521 188,00 грн, з яких: 496 007,49 грн основний борг; 3% річних у розмірі 4 153,35 грн; інфляційних втрат у розмірі 18 500,55 грн, пені у розмірі 2 526,62 грн підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Отже, в зв`язку із задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, що покладаються на відповідача, складають 6284,58 грн з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 в зв`язку із поданням позову в електронному вигляді, при цьому зменшення судом розміру штрафних санкцій не впливає на зменшення розміру судового збору.

Щодо повернення надлишково сплаченого судового збору. Ухвалою від 10.09.2026 суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог. За новим розрахунком сума позову склала 523714,62 грн.

Виходячи з нового розміру позовних вимог (523714,62 грн) та застосовуючи понижуючий коефіцієнт 0,8, сума судового збору за подання даної позовної заяви складає 6284,58 грн (523714,62 грн *1,5% * 0,8).

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 9052,65 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки від позивача надійшло відповідне клопотання про повернення судового збору (вх. № 12123 від 09.09.2026), з Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в розмірі 2768,07 грн в зв`язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог та прийняття їх судом.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної установи Інклюзивно-ресурсний центр № 1 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Бойка Вадима, 15, м. Кременчук, Кременчуцький район, Полтавська область, 39623; ЄДРПОУ 42061542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ (адреса: вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, ЄДРПОУ 42225136): 496007,49 грн основного боргу; 3% річних у розмірі 4 153,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 500,55 грн, пеню у розмірі 2526,62 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6284,58 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Кременчуцька ТЕЦ (адреса: вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39610, ЄДРПОУ 42225136) з Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 2768,07 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 0001235841 від 18.06.2026 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Пушко І.І.