Рішення № 140229601, 30.09.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Кропивницький Справа № 912/1436/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростенд»

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 50 948 663,64 грн шкоди,

за участю:

- секретаря судового засідання Рудченко І.О.,

- представників: позивача Островерхої Ю.С.,

у с т а н о в и в:

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

04.06.2026 ТОВ «Євростенд» звернулося з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 50 948 663,64 грн завданої шкоди.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, з огляду на підсудність та визначення поширення на Російську Федерацію судового імунітету у спорі Суд врахував наступні правові положення.

За приписами статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Наведена норма вказує на судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, як відповідача.

Разом з цим, згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні, а саме з 2014 року, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню, з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а, отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом.

Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 8 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, Суд висновує про те що, звертаючись із позовом до Російської Федерації, для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).

Отже, у справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у юридичної особи України, навіть з іноземною країною, зокрема, й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

За приписами частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Згідно з частиною 8 статті 29 ГПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Положеннями пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Відтак, у Суду наявні підстави для розгляду спору, який виник між сторонами.

09.06.2026 Суд залишив подану заяву без руху та зобов`язав ТОВ «Євростенд», з-поміж іншого, надати докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на поштову адресу Посольства Російської Федерації у Польщі або посольства Російської Федерації у будь-якій іншій країні, зручній для вручення (направлення) копії позовної заяви з додатками.

У свою чергу, ТОВ «Євростенд» виконало вимоги суду та надало опис вкладення у цінного листа документів позовної заяви, які направило 11.06.2026 на відповідну адресу Посольства Російської Федерації у Польщі.

Ухвалою від 15.06.2026 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив сторонам строки для подачі процесуальних заяв.

Зокрема, Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації відзив на позов не подала.

Підготовче провадження Суд здійснив у засіданнях 12.08.2026 та 26.08.2026, а справу по суті розглянув 30.09.2026.

Справу Суд розглянув без участі представника Російської Федерації, оскільки він не з`явився. При цьому Суд врахував наступні правові положення.

За приписами статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався «Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», до якої Україна приєдналася 19.12.1992 згідно з постановою Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності».

Відповідно до Угоди, Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема, проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги Компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому продовжено відповідно до указів Президента України.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначених Конституцією України та законами України.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати в повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами в період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Як слідує з частини 2 статті 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладений - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.

Разом з тим, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинене відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на викладене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою - агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, в тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Крім того, за Законом України від 12.01.2023 № 2855-IX, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.

Також, у зв`язку з агресією з боку держави - відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою - відповідачем.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі дипломатичними каналами, Суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Відповідно до частини 4 статті 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та призначення судових засідань здійснювалося через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Крім того, інформація про дату, час та місце проведення судових засідань була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

З урахуванням наведеного Суд вжив належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та заявленого до нього позову, а тому за неявки розглянув справи без його участі.

АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

У якості обґрунтування власної позиції ТОВ «Євростенд» вказало, що:

- володіє нежитловим приміщенням за адресою: м. Кропивницький, вул. Степана Чобану, буд. 2;

- 26.04.2025 відбувся обстріл літальними апаратами належної йому будівля та майна (а саме автомобільних транспортних засобів), унаслідок чого виникла пожежа та його ушкодження;

- за наслідками пожежі та пошкодження майна ГУ ДС з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області склало акт від 26.04.2025;

- згідно з висновку експерта № 30/35 від 05.12.2025 розмір шкоди внаслідок пошкодження будівлі складає 45 801 788 грн;

- разом з тим, відповідно до звіту від 19.05.2025 оцінки майна вартість пошкодженої автомобільної техніки складає 5 146 875,64 грн;

- оскільки шкода завдана унаслідок збройної агресії Російської Федерації, вона підлягає стягненню з неї.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Відповідно до акту про пожежу від 26.04.2025, складного Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, 26.04.2025 о 00 год. 35 хв. виявлено пожежу на об`єкті за адресою: м. Кропивницький, вул. Степана Чобану, буд. 2. Унаслідок пожежі пошкоджену будівлю та майно автомобільну техніку.

За змістом Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2025 до Реєстру внесені відомості стосовно зареєстрованого кримінального провадження 22025120000000062 за фактом пошкодження будівлі та майна, у тому числі, належного ТОВ «Євростенд».

Як слідує з листів Управління Служби України в Кіровоградській області № 1027 від 29.04.2025 та № 61/СВ/1882/ві від 07.09.2026 слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 22025120000000062 за фактом вчинення збройними формуванням Російської Федерації із застосуванням ударних боєприпасів обстрілу території Кіровоградської області, внаслідок якого декілька БпЛА влучили по території за адресою: м. Кропивницький, вул. Степана Чобану, буд. 2, та пошкодили офісні, складські приміщення, вантажні автомобілі.

Відповідно до договору купівлі-продажу комплексу з відстроченням платежу від 08.10.2008 № 3319, Витягу з Державного реєстру правочинів № 6612556 від 08.10.2008, Витягу про реєстрацію права власності КП «Кіровоградське обласне ОБТІ» № 20510285 від 08.10.2008 (реєстраційний № 20330299), Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2025 № 432934949 (реєстраційний № об`єкта 281635135101), Технічного паспорту на комплекс будівель станом на 31.07.2025 ТОВ «Євростенд» є власником комплексу будівель (нежитлова будівля малярки, літ. «Рр», одноповерхова та двоповерхова частини загальною площею 1192 кв. м, з прибудовою літ. «р») за адресою: м. Кропивницький, вул. Степана Чобану, буд. 2,

Згідно з висновком експерта, складного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, № 30/35 від 05.12.2025 комплекс будівель (нежитлова будівля малярки, літ. «Рр», одноповерхова та двоповерхова частини загальною площею 1192 кв. м, з прибудовою літ. «р») за адресою: м. Кропивницький, вул. Степана Чобану, буд. 2, унаслідок удару БпЛА та пожежі зазнали пошкоджень, а саме: деформовано сталеві конструкції ферм, зруйновано покрівлю та утеплювач (знос 80-100%), вигоріло та зруйновано підлоги II поверху (знос 61-80%), зруйновано скляні перегородки й віконні блоки (знос 81-100%), пошкоджено стіни, фасадне облицювання та підвісні стелі. Загальний розмір завданої шкоди становить 45 801 788,00 грн.

ТОВ «Євростенд» також являлося власником автомобільної техніки.

Зокрема, відповідно до:

- Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 09.12.2021 - спеціалізованого вантажного сідлового тягача VOLVO FH (д.н.з. НОМЕР_2 );

- Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.12.2021 - спеціалізованого вантажного сідлового тягача VOLVO FH (д.н.з. НОМЕР_4 );

- Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 28.06.2022 - загального напівпричіпа бортового-тентованого KOGEL S 24-1 (д.н.з. НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 , 2020 р. в.);

- Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 28.06.2022 - загального напівпричіпа (д.н.з. НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 , 2016 р. в.);

- договору купівлі-продажу № НТК-2402/2020 від 24.02.2020 (укладеного із ТОВ «СЕНТО ФОРКЛІФТ»), видаткової накладної № 34 від 23.03.2020 та рахунка-фактура № 95 від 23.05.2025 - автонавантажувача JUNGHEINRICH TFG-680 (заводський номер FN447096, 2012 р. в.).

Відповідно до Звіту про оцінку збитків, складного ТОВ «Гео Фінанс Груп» від 28.04.2025 вказане майно зазнало ушкоджень унаслідок удару БпЛА та пожежі, а саме:

- тягач VOLVO FH (марка/модель: VTA3T/C3FHA1/N5RR3C67513xx325TUUC, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_11 , 2021 р. в.) повністю знищений (згорів), відновленню не підлягає; розмір реально завданих збитків складає 3 166 140,11 грн;

- тягач VOLVO FH (марка/модель: VTA3T/C3FHA1/N5RR3C67513xx3M5TUUC, д.н.з. НОМЕР_4 , 2021 р.в.) зазнав значних пошкоджень (пошкоджено радіатори охолодження, капот, лобове та бокове скло, фари, люк, спойлер кабіни, дзеркала, обпалення та деформація кабіни); розмір збитків - 766 191,88 грн;

- напівпричіп KOGEL S 24-1 (д.н.з. НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_7 , 2020 р. в.) повністю знищений (згорів) відновленню не підлягає; розмір реально завданих збитків - 765 440,36 грн;

- напівпричіп KRONE SPD 27B (д.н.з. НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 , 2016 р. в.) повністю знищений (згорів), відновленню не підлягає; розмір реально завданих збитків - 417 513,00 грн;

- автонавантажувач JUNGHEINRICH TFG-680 (заводський номер НОМЕР_12 , 2012 р. в.) пошкоджений/знищений (розбито скління кабіни, пошкоджено елементи конструкції); розмір збитків - 31 590,29 грн.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН

За приписами частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - позбавлення позивача права власності та користування майном, позбавлення можливості здійснення господарської діяльності) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим відповідно до статті 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими; ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а за частиною 1 статті 321 того ж Кодексу право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, позбавлення особи права володіння та користування майном порушує відповідне право власності, яка у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної їй майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 того ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, з-поміж іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Приписами частини 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Безпосередньо відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких віднесені: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням; протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права; необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права; протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. У свою чергу, причинним зв`язком є об`єктивний зв`язок між дією (бездіяльністю) тієї чи іншої особи і певним наслідком.

У цьому контексті Суд установив, що загальновідомим є факт, що 24.02.2022 Російська Федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для уведення з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану на території, який триває і на даний час, та який існував станом на час пошкодження майна ТОВ «Євростенд»

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також, Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння Російської Федерації, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройної агресії Росії проти України, у розумінні частини 3 статті 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17 та від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

У зв`язку з цим, Cуд враховує, що захист права власності гарантується першою статтею Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідальність за порушення вказаного права покладається безпосередньо на державу і настає у тому випадку, коли будь-яке діяння держави має своїм прямим наслідком застосування до особи забороненого поводження.

Приписами статей 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року передбачено, що договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у вигляді відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідної шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29.06.2011, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013 року, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема, шляхом застосування судового імунітету держави, є таким, що відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28.05.1985, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14.03.2013, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21.11.2001, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23.03.2010, § 55).

Російська Федерація порушує норми міжнародного права, оскільки вчиняє збройну агресію проти України, тому на неї не поширюється судовий імунітет, вона не може посилатись на імунітет від судового переслідування в Україні. Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц.

Отже, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду, а тому саме Російська Федерації є винною у заподіянні матеріальної шкоди унаслідок дій її збройних сил на території м. Кропивницького. За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

За результатами дослідження висновку експерта та звіту про оцінку майна Суд установив, що у результаті військового вторгнення Російської Федерації на територію України ТОВ «Євростенд» та військового вогневого ураження за допомогою БпЛА нерухомого та рухомого майна товариства, йому завдана шкода у вигляді пошкодження майна, зокрема, належної йому будівлі, де деформовано сталеві конструкції ферм, зруйновано покрівлю та утеплювач (знос 80-100%), вигоріло та зруйновано підлоги II поверху (знос 61-80%), зруйновано скляні перегородки й віконні блоки (знос 81-100%), пошкоджено стіни, фасадне облицювання та підвісні стелі, а також належного рухомого майна автомобільної техніки, зокрема, тягач д.н.з. НОМЕР_2 повністю знищений (згорів), відновленню не підлягає, тягач д.н.з. НОМЕР_4 зазнав значних пошкоджень (пошкоджено радіатори охолодження, капот, лобове та бокове скло, фари, люк, спойлер кабіни, дзеркала, обпалення та деформація кабіни), напівпричіп д.н.з. НОМЕР_6 повністю знищений (згорів) та відновленню не підлягає, напівпричіп д.н.з. ВА0194XF повністю знищений (згорів), відновленню не підлягає, автонавантажувач заводський номер FN447096 пошкоджений/знищений (розбито скління кабіни, пошкоджено елементи конструкції). Усього збитки складають 50 948 663,64 грн.

Поряд з цим, Суд констатує, що пошкодження майна стало наслідком вогневого ураження та пожежі, що підтверджується вказаними листами Служби безпеки України та актом пожежі. Тому, спричинена шкода знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку між діями по завданню вогневого ураження та пошкодженням майна.

За наведених обставин, Суд висновує, ТОВ «Євростенд» довело належними та допустимими доказами наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до Російської Федерації такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з урахуванням ціни позову у справі розмір судового збору за його подання становить 764 229,95 грн (50 948 663,64 грн х 1,5 % = 764 229,95 грн).

За приписами частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що ТОВ «Євростенд» від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнене, судовий збір за подання позову у справі підлягає стягненню з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід Державного бюджету України.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростенд» (25005, Україна, м. Кропивницький, вул. Степана Чобану, буд. 2; ідентифікаційний код 34629374) 50 948 663,64 грн спричиненої майнової шкоди.

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (м. Москва, вул. Житная, буд.14) в дохід Державного бюджету України 764 229,95 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Скорочене рішення Суд проголосив 30.09.2026.

Повне рішення Суд склав 01.10.2026.

Суддя М.К. Закурін

- Копію рішення направити ТОВ «Євростенд» в електронній формі до Електронного кабінету.

- Повідомити Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про дане рішення суду шляхом публікації оголошення на вебсайті Судової влади України.