Ухвала суду № 140229457, 09.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2420/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект»

про вжиття заходів забезпечення позову

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»

про стягнення 725 732,00 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Бабич Г.М.

від відповідача: Гуназа Ю.Є.

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2420/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» про стягнення 725 732,00 грн. (суддя Конюх О.В.).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.08.2026 відкрито провадження у справі № 911/2420/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2026.

02.09.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2420/26.

На підставі Протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями, вказану заяву передано на розгляд судді Карпечкіну Т.П.

03.09.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на подану заяву та додаткові пояснення, а також клопотання про зустрічне забезпечення.

Дослідивши подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову разом із запереченнями та додатковими поясненнями відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до ч. 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що надані сторонами пояснення та докази є недостатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність призначення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін на 07.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» про вжиття заходів забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2026 (Суддя Карпечкін Т.П.).

Однак, у зв`язку з технічною неможливістю проведення судового засідання у підсистемі ВКЗ системи ЄСІТС, через відсутність доступу до мережі «Інтернет» у приміщенні суду, судове засідання 07.09.2026 не відбулося і було перенесено на 09.09.2026, про що сторони були належно повідомлені.

Розглянувши у судовому засіданні 09.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» (позивача) про вжиття заходів забезпечення позову, заперечення відповідача та його клопотання про зустрічне забезпечення, враховуючи надані сторонами документи та пояснення, судом встановлено наступне.

У заяві про вжиття заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» просить накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» у межах суми позову 726 012,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі № 911/2420/26 стосується господарських правовідносин позивача та відповідача за Договором підряду № 04/10/22Р від 04.10.2022.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2025 у справі № 911/680/23 встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» у розмірі 1 702 000,31 грн. основного боргу. При цьому пеня, інфляційні втрати та 3 % річних стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» за період з 20.12.2022 по 03.03.2023.

У справі № 911/2420/26, що розглядається, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 726 012,12 грн., з яких 550 029,95 грн. інфляційних та 175 982,17 грн. 3 % річних, нарахованих на встановлену рішенням Господарського суду Київської області від 04.09.2025 у справі № 911/680/23 суму боргу, яка не була сплачена, за період 04.03.2026 по 12.08.2026.

Позивач зазначає, що на виконання зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження № 80943631, у межах якого приватним виконавцем накладено арешт на кошти відповідача, а також на належні йому об`єкти нерухомого майна.

Позивач вважає, що після виконання зобов`язань у межах виконавчого провадження відповідач може відчужити наявне у нього майно, що, на думку заявника, створює ризик ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.

03.09.2026 від відповідача надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову та клопотання про застосування зустрічного забезпечення.

У запереченнях відповідач зазначає, що станом на 02.09.2026 виконавче провадження № 80943631 закінчено, арешти, накладені в його межах, скасовано, а заборгованість за рішенням суду у справі № 911/680/23 сплачено 01.09.2026 у повному обсязі.

У клопотанні про зустрічне забезпечення відповідач просить, у разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду 726 012,12 грн. або іншу визначену судом суму. Відповідач посилається на можливі негативні майнові наслідки арешту активів, які використовуються у господарській діяльності у взаємовідносинах з третіми особами.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

З огляду на зміст ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Зокрема, ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи у інших осіб.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та реальність загрози утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

На підтвердження наявності ризику невиконання майбутнього рішення позивач посилається на несплату основного боргу за рішенням суду у справі № 911/680/23, з виконання якого було відкрито виконавче провадження № 80943631 і у ході здійснення якого відповідач посилався на фінансові труднощі та недостатність коштів на рахунках.

В той же час, відповідач надав суду постанову приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 80943631 та докази сплати присудженого за рішенням суду у справі № 911/680/23 основного боргу, за прострочення сплати якого у справі № 911/2420/26, що розглядається, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні та 3 % річних за період прострочення сплати з 04.03.2026 по 12.08.2026.

Наведені обставини свідчать про відсутність достатніх підстав стверджувати про недобросовісність відповідача та намір ухилятись від виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Факт повного погашення відповідачем основної заборгованості 01.09.2026 спростовує твердження заявника про те, що на час подання заяви 02.09.2026 відповідач ухиляється від виконання судових рішень та не виконує грошових зобов`язань. Наведені документи також свідчать про зміну фактичної ситуації порівняно з тією, на яку позивач посилався у заяві від 02.09.2026.

Також, позивач не надав доказів конкретних підготовчих або фактичних дій відповідача щодо відчуження майна, укладення відповідачем попередніх договорів чи договорів відчуження, розміщення пропозицій про продаж, проведення переговорів із потенційними покупцями, переоформлення активів або вчинення інших дій, які у сукупності з іншими обставинами свідчили б про реальну загрозу ухилення від виконання майбутнього рішення суду.

До того ж, з наведених у справі пояснень сторін вбачається, що частина майна відповідача, зокрема єдиний майновий комплекс - виробничо-сервісний центр (прирейковий склад нафтопродуктів) з обладнанням, передана в оренду ТОВ «Автосолюшн». Застосування арешту до невизначеного кола майна відповідача може зачепити майнові інтереси та господарську діяльність не лише відповідача, а й осіб, які не є учасниками цієї справи. Позивач не конкретизував, щодо якого саме майна має застосовуватися арешт, не навів даних про його вартість та не пояснив, чому обмеження має поширюватися на активи, залучені до господарських правовідносин із третіми особами.

Суд також ураховує, що позивач просить накласти арешт на майно відповідача загалом, не визначаючи конкретного майна або черговості звернення арешту на активи. За таких обставин суд позбавлений можливості оцінити фактичний обсяг втручання, його наслідки для господарської діяльності відповідача та третіх осіб, а також співмірність такого обмеження заявленій вимозі.

Таким чином, заявником (позивачем) не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття наведених у заяві заходів забезпечення позову, позивачем не наведено жодних тверджень та ознак, які вказують на спроби чи намір відповідача вчиняти саме дії, спрямовані на приховання коштів, майна чи його відчуження.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема і для попередження потенційних труднощів при подальшому виконанні такого рішення.

За відсутності достатніх підстав вважати, що відповідачем може бути приховано майно чи кошти з метою ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позову, накладення арешту на кошти у межах суми позову може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, необґрунтоване накладення арешту на рахунки та майно відповідача до вирішення спору по суті містить ризики перетворення заходу забезпечення у захід спонукання (тиску) відповідача, що чинним законодавством не передбачено.

Потенційна можливість фактично є припущенням, яке може бути віднесено до будь-кого, в той час, як для вжиття обмежувальних заходів забезпечення позову необхідно встановлення ознак, які вказують на реальність наміру та потенційну загрозу виникнення ускладнень виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Тому суд при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову досліджує відповідне питання на відповідність визначеним процесуальним законом критеріям на основі поданих заявником доказів, які підтверджують саме реальність потенційної загрози, а не припущення.

При цьому, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами, доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях та суперечать правовій природі такого процесуального механізму, як забезпечення позову, перетворюючи його з реально упереджувального заходу у засіб тиску/спонукання.

Також, з огляду на норму ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При цьому, відповідна норма не містить імперативного припису, питання про вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

Оцінивши доводи заявника та надані ним докази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії судового розгляду.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В той же час, позивач не позбавлений права повторно звернутись до суду за вирішенням питання про вжиття заходів забезпечення у разі виникнення та за наявності реальних та достатніх підстав.

Згідно з п. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2420/26 необґрунтована та недоведена, тому задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» про зустрічне забезпечення суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Таким чином, зустрічне забезпечення є похідним заходом від вжитих судом заходів забезпечення позову, є залежним і нерозривно пов`язаним з ними. За відсутності вжитих судом заходів забезпечення позову виключається можливість спричинення забезпеченням позову збитків для відповідача.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» і заходи забезпечення позову у справі № 911/2420/26 не вжиті, майнове обмеження, від якого відповідач просить забезпечити можливі збитки, не виникає, тому питання про зустрічне забезпечення не підлягає розгляду по суті.

За таких обставин, клопотання відповідача про зустрічне забезпечення залишається судом без розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Інфрадорпроект» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2420/26.

2. Залишити без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» про застосування зустрічного забезпечення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку і строк встановлені, ст. ст. 256, 257 Господарського процессуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 30.09.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін